У разi, якщо в указаний строк розслiдування справи закiнчити неможливо, а пiдстав для скасування чи замi-ни запобiжного заходу на бiльш м'який немає, вiн може бути продовжений:

1) до чотирьох мiсяцiв - за поданням, погодженим з прокурором, який здiйснює нагляд за додержанням заксонiв органами дiзнання i досудового слiдства, або самим прокурором, суддею того суду який винiс постанову про застосування запобiжного заходу;

2) до дев'яти мiсяцiв - за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора Укрaїни, прокурором Автономної Республiки Крим, областi, мicт Києва i Севастополя та прирiвняних до них прокурорiв, або са-мим цим прокурором у справах про тяжкi й особливо тяжкi злочини, суддею апеляцiйного суду;

3) до вiсiмнадцяти мiсяцiв - за поданням, погодже-ним з Генеральним прокурором України, його заступниксом, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкi злочини, суддею Верховного Суду України.

У кожному випадку, якщо розслiдування справи у повному обсязi в указанi строки закiнчити неможливо i за вiдсутностi пiдстав для змiни запобiжного заходу, проку-рор, який здiйснює нагляд за виконанням законiв при провадженнi розслiдування у данiй справi, має право дати згоду про направлення справи до суду в частинi доведеного обвинувачення. У цьому разi справа в частинi нерозслідуваних злочинiв чи епiзодiв злочинної дiяльностi з додержанням вимог ст.26 КПК видiляється в окреме провадження i закiнчується у загальному порядку.

Строк тримання пiд вартою oбчислюється з моменту взяття пiд варту, а якщо взяттю пiд варту передувало затрмання пiдозрюваного, - з моменту затримання. У строк тримання пiд вартою включаєтьcя час перебування ocоби на стaцiонарному експертному дослiдженнi у психiатричій медичнiй установi будь-якою типу. У разi повторного взяття пiд варту особи у тiй самiй справі, а також по приєднаній до неї або видiленiй з неї справи або пред'явлення нового обвинувачення строк тримання пiд вартою обчислюється із урахуванням часу тримання пiд вартою рaнiше.

Строк тримання пiд вартою пiд час досудового слiдства закiнчуєтъся в день надходження справи до суду проте час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матерiалами кримiнальної справи при обчисленi строку тримання під вартою як, запобiжного заходу не враховується. У разі відкликання справи iз суду прокурором на підставі ст. 232 КПК перебiг цих строків поновлюється з дня надходження справи до прокурора.

При поверненнi судом справи прокуророві на дoдaткове розслiдування строк тримання обвинуваченого niд вартою обчислюється з моменту надходження справи прокурору i не може перевищувати двох мiсяцiв. Подальше продовження зазначеного, строку проводиться з урахуванням часу перебування обвинуваченого пiд вартою до направ-лення справи суду в порядку i в межах, встановлених ст. 156 КПК.

У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу передбаченого КПК i якщо цей строк не продовжено у встановленому порядку орган дiзнання, слiдчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-пiд варти.

Начальник мiсця досудовоro ув язнення зобов'язаний негайно звільнити з-пiд варти обвинуваченогo, щодо якого постанова суддi про продовження строку тримання під вартою на день закінчення стpoкiв тримания пiд вартою передбачених частинами 1, 2, 6 ст. 156 КПК, не надiйшла.

При цьому він направляє повiдомлення особi чи органу, у провадженнi яких перебуває справа та вiдповiдному прокурору, який здiйснює нагляд за розслiдуванням.

З урахуванням вищевказаних обставин, в законі встановлено певні строки дiзнання та досудового слiдства. Передбачається i спеціальний порядок продовження строків розслiдування для випадкiв, якщо його вдається провести у вiдведений законом для цього час. Разом із цим нереально було б встановити в законi максимально чіткі строки розслiдування, чи, навпаки, чiтко його обмежити, оскільки досудове слiдство повинно тривати доти , доки зiбранi матеріали не дозволять дiйти однозначного висновку, щодо єдино допустимої форми закiнчення досудового слiдства. Тому є, неточним вислiв, що „ закон вста-новлює максимальні строки досудового слідства”. У цьому разi недоцiльно, змiшувати строки розслiдування та строки тримання пiд вартою, для яких кримiнально-процесуальна межа встановлена до 18 мiсяцiв (максималь-на). Iз закiнченням цього часу обвинувачений пiдлягає негайному звiльненню, а розслiдування може продовжуватись, оскiльки закон не встановлює максимального строку розслiдування по кримiнальнiй cnpaвi.

4. Поняття і види судових витрат;

Пiд судовими витратами розумiють витрати органів дізнання, досудового слiдства та суду пiд час здiйснення ними провадження в тiй або iншiй справi, профiнансовані з державного бюджету, тобто фактично витрати держави ( 7; с. 195 ).

При віднесені тих чи iнших витрат, до судових варто виходити з правової сутності даного процесуального iнституту. Стягнення судових витрат - не додатковий зaxiд покарання за вчинений злочин. Не є воно i цивiльно-правовим заходом, оскiльки ст'ягнення витрат вiдбувається не за договором чи цивiльно-правовим зобов'язанням. Наприклад, при стягненні за зобов'язанням, що виникає з заподiяння шкоди, вiдповiднi суми стягуються з особи, що заподiяла шкоду. У кримiнаьному процесi витрати, що належать до судових витрат, стягуються не тiльки без відома, а й часто навіть всупереч бажанню обвинуваченого, при стягненнi суд керується кримiнально-процесуальними нормами, а не цивiльними (правовими чи процесуальними). У цьому, зокрема, виявляється характер кримі-нально-процесуальних вiдносин як одного з видiв влад-них вiдносин.

Має значення i те, хто понiс витрати. До категорії судових витрат належать тільки витрати, понесенi opгaнaми дiзнання, досудового слiдства i судом. Тому суми, що стягуються вiдповiдно до ст. 93 КПК за оплату працi адвокaтa як захисника, призначеного судом, судовими витратами не є. Порядок їхнього стягнення регулюється спецi-альною iнструкцiєю про оплату прaцi aдвокатів

Hapeштi, слiд враховувати i безпосередню причину їx виникнення: судові витрати виникають у результатi здiйснення кримiнального судочинства, а не в результатi злочину. Злочин же є загальною причиною виникнення самого судочинства по данiй справi, але не може розглядатися як безпосередня причина витрат, тим бiльше, що не завжди обраний слiдчим шлях доведення є єдино можливим. Розходження в пiдставах (безпосереднiх причинах) виникнення витрат визначає вiдмiннiсть судових витрат вiд iнших сум, що пiдлюгають стягненню з обвинуваченого.

Але, незважаючи на це, в науці кримiнального процесу iснyє кiлька пiдходiв до визначення поняття судових ви-трат. Наприклад, В. М. Тертишник таким чином визна-чає поняття «судові витрати: це витрати на кримiналъ-но-процесуальне провадження, вiдшкодування яких по-кладається на певних учасникiв процесу.

Інші автори розумiють пiд судовими витратами витрати зі збирання i дослiдження доказiв. Безперечно, судовi витpати виникають у кримiнальному судочинствi в резульаті дiяльностi учасникiв кримiнального процесу, спрямованої на розкриття злочинiв. Вiдомо, що кримiнальний процес - найбiльш значна частина цiєї дiяльностi, ос-кiльки в ньому беруть безпосередню участь не тiльки свiдки, потерпiлi, донятi, експерти, спецiалiсти, перекладачi, а й працiвники opгaнів дiзнання, слiдчi, прокурори, суддi, адвокати тощо, отже, відповiдно до запропонованого формулювання до судових витрат повиннi бути вiднесенi ви-трати вcix цих осiб зі збирання i дослiдження доказiв, що супоречить чинному законодавству. Адже ст.91 КПК відносить до судових витрат лише суворовизначену частину витрат, що виникають у результатi кримiнально-процесуальної дiяльностi, зокpeмa суми, витрачені на зберiгання пересилання і дослідження речових доказів.

Протилежну позицiю з цього питання займає i Л. Kpyгліков, який вважає, що в судовi витрати можуть бути включені „лише тaкi витрати по кримiнальнiй справi, що являють собою винагороду чи компенсацiю витрат, понесених особою, що залучалася органами досудового слiдства чи судом для надання допомоги в процесi збирання, дослiдження й оцiнки доказiв”. Biн розглядає судові витрати як реально понесені витрати фiзичних i юридичних осiб, а також як винагороду за вiдволiкання вiд звичайних занять.

На наш погляд, правильно зазначає В. Т. Томін, який відносить до судових витрат перерахованi в законi мaтepiальнi витрати, понесенi органами дiзнання, досудового слідства i судом, що можуть бути стягненi з винного.

Отже, судовi витрати - це юридичне поняття, межi якого встановлюються кримiнально-процесуальним пра-вом. Вiднесення до них витрат, пов'язаних з провадженням у кримiнальнiй cпpaвi, але не передбачених статтями 91-93 КПК, недопустимо.

Cтаття 91 КПК передбачає, що судовi витрати складаються:

1) iз сум, що виданi чи мають бути виданi cвiдкaм, потерпiлим, експертам, спецiалiстам, перекладачам i понятим;

2) iз сум, витрачених на зберiгання, пересилання i дослiдження речових доказiв;

3) iншi витрати, що їх зробили органи дiзнання, досудового слiдства i суд при провадженнi у данiй справi.

Виходячи з положения інструкцiї „Про порядок i роз-міри вiдшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органiв дiзнання, досудового слiдства, прокуратури, суду або до opгaнів, у провадженнi яких перебуваютъ справи про адмiнiстративнi правопорушення, та виплати державним науково-дослiдним уставо-вам судової експертизи за виконання їx працiвниками функцiї експертiв i спецiалiстiв” до сум, що виданi i мають бути виданi cвідкам, потерпiлим, експертам, спецiалістам, перекладачам i понятим, слiд вiдносити:

1) їx витрати по явцi до вiдповiдних органiв та посадових осiб;

2) неодержанi доходи у виглядi заробiтної платнi;

3) неодержaнi прибутки цими особами, якi не є робiтниками чи службовцями.

Свiдки, потерпiлi, зaконнi представники потерпiлих, експерти,спецiaлiсти, перекладачi та поняті, які викли-каються до особи, що провадить дiзнання, слідчого, про-куратури, суду або до органу, в провадженнi якого пере-буває кримiнальна справа, для дачi показань, висновкiв, переклaдiв, участі в npоведеннi слiдчої дiї, судовому розгляді по цiй справi, мають право на вiдшкодування понесених ними витрат по явцi (вapтicть проїзду до мiсця ви-клику i назад, витрати по найму житлового примiщения, добовi).

Перекладачам, а також особам, якi виконують функцiї експертiв чи спецiaлiстiв не в порядку службового завдання, за проведену роботу виплачується також винагорода, яка визначається з урахуванням характеру їx занять у межах вiд 20 до 30 вiдcоткiв неоподатковуваного мінімуму дoxoдiв громадян за день. Витрати, пов'язанi із явкою до opгaнiв дiзнання, досудового cлiдства, npокуратури або суду, вiдшкодовуються в розмiраx, передбачених законодавством для вiдряджених пpaцiвникiв.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6