II. Причинний зв'язок у злочинах із "формальним" і "матеріальним" складами.
Закон, конструюючи різноманітні склади злочинів, в одних випадках прямо вказує на необхідність установлення причинного зв'язку, а в інших - карає за саме учинення визначених суспільно небезпечних дій, не згадуючи про наслідки цих дій, а отже, і про причинний зв'язок. У теорії кримінального права по цій особливості всі склади злочинів поділються на .дві великі групи: на склади "матеріальні" і на склади "формальні". Розподіл усіх складів злочинів із погляду урахування ролі і значення злочинного результату на "матеріальні" і "формальні" має практичне значення. Воно показує, що кримінальну відповідальність можуть спричиняти і такі злочинні діяння, що не викликали матеріально шкідливого результату.
Склади, що сконструйовані законодавцем так, що злочин повинний вважатися з моменту вчинення особою дій /бездіяльності/, незалежно від характеру викликаних їм наслідків, прийнято називати "формальними" складами злочинів. Основною властивістю таких злочинів є те, що наслідки, а отже, причинний зв'язок між ними і суспільно небезпечним діянням обвинувачуваного, не є елементами складу злочину. Тому, наявність або відсутність злочинних наслідків може служити лише: обставиною, що впливає на міру покарання. Наприклад, для того, щоб притягнути особу до кримінальній відповідальності по статті 3 КК України достатньо вчинення даною особою суспільно-небезпечного діяння, передбаченого даною статтею. Настання яких-небудь шкідливих наслідків тут не потрібно.
Проти такого розподілу складів злочинів заперечує проф. А.Н.Трайнин. Його докази можна зводити до такого: I. такий розподіл підриває принцип правосуддя про двуєдину /об'єктивну і суб'єктивну/ підставу кримінальної відповідальності; 2.не має змісту; 3.наслідки мають місце при всіх злочинах.
Ці докази спростовні: 1-ий доказ - повинний бути явний той факт, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину, котpий і включає об'єктивне і суб'єктивне; 2-ий доказ - про зміст розподілу: дійсно, щоб притягти особу до відповідальності, треба довести, що саме вона вчинила ці злочинні дії /бездіяльність/, той факт, що визначена особа вчинила такі дії /бездіяльність/, ще не виходить, що тут є причинний зв'язок; 3-ій доказ - наслідків багато, але суду потрібні лише ті, що визначають кваліфікацію діяння, а тому, не всі наслідки можуть мати кримінально-правове значення, що законодавець і враховує /ст.187 КК України недонесение про злочин/. Злочини з "формальним" складом відрізняються від злочинів із "матеріальним складом не тим, що вони не тягнуть за собою наслідків, а лише тим, що їхнє настання або не настання не мають значення для кваліфікації в злочинах із "матеріальним" складом і -навпаки.
Ті склади, законодавча конструкція котрих така, що закінченими вони можуть рахуватися лише за умови настання суспільно небезпечних наслідків, називаються "матеріальними". У цьому випадку причинний зв'язок повинний бути встановлений, а інакше може бути виключена кримінальна відповідальність, тому що буде відсутній важливий елемент складу злочину.
Злочини з "матеріальним" складом можна розбити на дві групи:
1. злочини, закінчений склад яких має місце у випадках, коли зроблені істотні-небезпечні дії і наступили визначені, що випливають із закону, наслідки;
2. злочини, для зазакінченого складу яких потрібно поряд із вчиненням суспільно небезпечних дій або настання суспільно небезпечних наслідків, або створення можливості їх настання.
По всім цих злочинах зазакінчений склад буде не тільки тоді, коли доведено вчинення суспільно небезпечних дій, настання зазначених у законі наслідків і причинного зв'язку між ними, але і при доведенні можливості настання таких наслідків.
При наявності злочинів із "формальним" складом, закінчений склад має місце незалежно від настання наслідків і від їхнього характеру.
Отже, встановили, що у злочинах з "матеріальним" складом необхідно встановлення причинного зв'язку між суспільно-небезпечним діянням і злочинним наслідком, що наступив. Але як бути в тих випадках, коли також злочини не доведені до кінця, є незакінченими? Ось де виникають деякі проблеми при вирішенні питання про причинний зв'язок, що розглядається в даному пункті.
III. Причинний зв'язок при незакінчених складах злочинів.
Незакінчені склади злочину - це різновиди злочинів із "матеріалъним" складом. До них відносяться замах і готування.
Насамперед треба скасувати, що кримінальне право виходить із єдності об'єктивної і суб'єктивної сторін усякого злочинного діяння. Поряд із виною як підставою кримінальної відповідальності воно завжди потребує й об'єктивної суспільної небезпеки вчинку як рівноцінного з виною підставою кримінальної відповідальності, Тому, якщо незакінчений злочин є формою вчинення злочину, то воно не може складати винятку з загальних початків кримінальної відповідальності. Та обставина, що при незакінченому злочині наслідок, до якого прагнула особа, не має місця, зовсім не означає того, що зовнішня діяльність тут позбавлена свого значення. Навпаки, і в незакінченому злочині є моменти, що свідчать про те, що дана дія не тільки виявляє злочинну волю особи, але і пpeдставляє об'єктивну суспільну небезпеку.
Чим не відрізняється об'єктивна сторона дії при незакінченому злочині і як розмежовуються замахи від закінченого злочину і від підготовчих дій?
Закінчений вимагає здійснення всіх елементів складу злочину котрі особа мала намір здійснити, отже, вона має намір нанести ту шкоду, яка передбачена даним складом у якості наслідку. При замаху здійснення цього наслідку не потрібно. Об'єктивна сторона замаху полягає в створенні реальної можливості настання даного наслідку /ч.2 ст.17 КК України/: тобто при своєму закономірному розвитку і при відсутності інших діючих умов, що перешкоджають настанню наслідку повинний призвести до заподіяння шкоди. Цією ознакою поняття замаху відрізняється від закінченого злочину і від готування до злочинів. При закінченому злочині є не тільки небезпека, але і дійсне настання наслідків, а при готуванні є тільки небезпека їх настання. Як правильно, пише проф. А.А.Піонтовський: "... Якщо замах на злочин створює безпосередню небезпеку настання злочинного результату, то готування означає лише створення умов для можливості надалі учинити злочинні дії." Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. М.: Госюриздат, 1961. - с.490.
Деякими криміналістами заперечується положення про те, що замах на злочин містить реальну небезпеку настання наслідків /наприклад, так вважає Н.Ф.Кузнєцова/. На їхню думку, замах містить не реальну можливість настання наслідку, а його необхідність; реальна можливість настання наслідку створюється вже на стадії готування. Найбільше правильної, на наш погляд, є позиція Т.В.Церетелі: "...Самий характер підготовчих дій, а також їхня віддаленість від дійсного заподіяння шкоди не дають підстав говорити про безпосередню і реальну небезпеку пошкодження об'єкта, що охороняється правовою нормою. Та обставина, що хто-небудь придбав ніж для вбивства людини, ще не створює реальної можливості смерті останнього. Вірніше було б сказати, що підготовчі дії створюють можливість того, щоб особа надалі приступила до здійснення злочину або полегшило в майбутньому вчинення злочину". Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. - М. Госюриздат, 1963. - с.328.
Хоча законодавство України і передбачає кримінальність готування до злочину, проте, судові і слідчі органи у виняткових випадках притягають до відповідальності за готування. На наш погляд, це пов'язано з питанням про суспільну небезпеку діяння: замах завжди має суспільну небезпеку, а готування - лише у виняткових випадках.
На підставі вищесказаного робимо висновок: готування, як форма вчиненого злочину, не містить такого елемента причинного зв'язку, замах також не включає причинного зв'язку, як зв'язку суспільно небезпечного діяння і злочинного результату, але діяння, котрим замах відбувається, може бути визнано причиною небезпечного стану, отже, при замаху можна говорити про причинний зв'язок, як зв'язок суспільно небезпечного діяння і небезпечного стану. Під небезпечним станом варто розуміти зміну в умовах існування об'єкта, на який зроблено замах.
Лише при встановленні причинного зв'язку між діянням і небезпечним станом можливо притягнення особи до кримінальної відповідальності. Встановлення в таких випадках причинного зв'язку впливає і на вірну кваліфікацію діяння /ст.17 і ст. Особливої частини КК України/.
§ 2 Вплив причинного зв'язку на кваліфікацію злочинів.
Правила встановлення причинного зв'язку.
Вірна кваліфікація вчиненого діяння, має дуже важливе значення при призначенні покарання. Проф. В.Н.Кудрявцев пише з цього приводу: "Помилка в кваліфікації може спричинити не тільки неправильне призначення міри покарання, але і необгрунтоване застосування або незастосування ряду інших правових обмежень /призначення більш суворого або більш м'якого виду режиму в ВТУ, застосування або незастосування амністії, умовно-дострокового звільнення, неправильне обчислення термінів давнини, термінів, що погашають судимість, і т.д./". І далі: "...Якби помилка в кваліфікації і не спричиняла за собою призначення покарання, що не відповідає вчиненому, - і настання інших правових наслідків для обвинувачуваного, не передбачених тим законом, що у випадку правильної кваліфікації був би до нього застосований, вона може значно відбитися на інших його законних інтересах". Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юрид.лит., 1972. -с.30.
Яким же чином на правильну кваліфікацію впливає встановлення причинного зв'язку? Треба виходити з того, що в кримінальному праві України причинний зв'язок розглядається як елемент об'єктивної сторони складу злочину, що виконує роль з'єднувальної ланки між протиправним діянням і суспільно небезпечним результатом.
Відношення причинності можна уявити у виді ланцюга взаємозалежних об'єктивних явищ, що опосередковують перехід від протиправного діяння до злочинного результату. Ці явища можуть бути почуттєво сприйняті і досліджувані. При встановленні причинного зв'язку необхідно дотримуватися ряду важливих правил, що можна сформулювати таким чином:
1.встановлення причинного зв'язку припускає суворе відокремлення конкретного протиправного діяння і шкідливого результату;
2.дослідження ланок причинного ланцюга повинно відбуватися від шкідливого результату до протиправного діяння;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
