Три останніх століття, що прийшли на чергу середньовіччю, відрізняються інтенсивним розвитком економічних відносин: зростом числа купівельних компаній, розвитком банківської справи, ростом мануфактур. Життєві відносини людей, що жили в ці століття підчиняються ідеї економічної і фінансової доцільності. Гроші починають визначати поведінку людей і державних діячів.
Характеризуючи новий час, не лишнім буде підкреслити, що XVII - XVIII ст.ст. - час виникнення блискучих за формою і внутрішній силі адміністративно - командних систем в Швеції, Франції, Росії і Прусії. Функціонування цих систем супроводжувалося ростом державних розтрат, викликаного утворенням великих постійних військ, утриманням великого бюрократичного апарату, а також розкіш”ю королівських дворів. Важлива роль фінансів в житті держави знаходить своє відображення в працях державців і поліцеістів.
Можна стверджувати, що державці першими починають розроблять в своїх працях проблему державних фінансів. Важливе місце ця проблема знайшла в творові відомого французького державця Жана Бодена «Шість книг про державу».
Питання про справедливий податковий збір з народу порушувався в праці «Левиафан» англійського державотворця Гоббса.
В праці «О духе законов» (1748р.) Монтеск'є, ворог абсолютизма, стверджував, що основні питання фінансової політики держави повинні вирішуватися в парламенті. Фінансовий ідеал Монтеск'є, як і Локка, вплив якого він мав, - прийняття фінансових законів представницькою владою і виконання цих законів - виконавчою, на чолі якої стоїть монарх.
Більш детально була відображена роль фінансів в житті держави в працях перших європейських поліцеістів - француза Деламара і німецьких вчених Юсті і Зоненфельса.
Капітальна робота Деламара з багатою по змісту, але не систематизованою інформацією, стала основою для написання робіт, в яких державні фінанси досліджувалося з юридичних позицій, а точніше поліцейського права. Одним із таких авторів являється Юсті, до головних праць якого відносяться «Державне господарство» (1752 р.), «Подробное рассуждение о налогах и податях» (1755 р.) і «Система фінансів» (1766 р.).
Другим великим поліцеістом, досліджуваним в своїх працях фінансові проблеми, був австрійський письменник і державний діяч І.Зоненфельс. Він - автор фундаментального трьохтомного твору «Основные начала полиции, коммерции и финансов» (1776 р.).
В тому же XVIII з'явились мислителі, які по іншому подивилися на роль фінансів в житті держави, розглядаючи їх більш ширше, як з точки зору інтересів держави, так і с точки зору матеріального забезпечення окремого громадянина. В цьому плані особливе значення мала капітальна робота знаменитого англійського політеконома А.Сміта «О богатстве народов» (1776 р.), книга була присв'ячена фінансовим питанням. В роботі не зустрічаються поняття «фінанси», «право», але автор ставить питання про юридичну регламентацію фінансових відносин і, в першу чергу, податкових.
А.Сміт відіграв велику роль в розроблені фінансово - правових питаннях і в формуванні науки фінансового права. Він намітив контури фінансової науки і шляхи їх поділу від політекономії, створив одночасно приписи ділення від фінансової науки науки фінансового права.
В першій половині XIX століття закінчується ембріональний розвиток науки фінансового права і, став повнолітньою, вона виходить на арену самостійного життя: наукового і учбового. саме с середини XIX століття і на протязі другої половини цього століття розпочинається викладання фінансового права на юридичних факультетах університетів, створюються кафедри фінансового права, опубліковуються перші курси лекцій і підручники, готовляться кадри викладачів і вчених в цій області наукових знань. сам факт з'явлення на науковій і учбовій арені нової самостійної науки був обумовлений характером і особливостями XIX століття.
В цілому в області фінансового права в західно - європейській літературі на протязі другої половини XIX і всього XX століття панує дві теорії: одна заперечує всяку самостійність фінансового права і не признає кордонів між фінансовим правом і фінансовою наукою, а інша, являючись норматвістською, зводила задачі науки фінансового права до вивчення позитивного законодавства. Перша лінія фактично приводила викладання фінансового права до викладання науки про фінанси. Її представляли такі вчені - професора, як Л.Штейн, Г.Еліннек, А.Вагнер, в російській літературі - І.С.Капустін, І.Х.Озеров, Г.І.Тікітін.
Важливий внесок в розробку питань фінансового права вніс німецький державотворець другої половини XIX - початку XX століття Георг Еллінек. Особливу увагу Еллінек приділяв проблемам бюджетного права і присв'ятив цьому інституту спеціальну роботу. Характерним для Еллінека являється визначення бюджета, як централізованого фінансового фонда держави, який будується на основі парламентського закона і направлений на задоволення індивідуальних і національних інтересів, що розвивалися в направлені прогресу.
Друга теорія була представлена відомим французьким теоретиком фінансового права кінця XIX - початку XX століття Гастоном Жезом. Велику популярність мав підручник Жеза по фінансовій науці і його трактат, присвячений проблемам теорії бюджету і бюджетного права.
В другій половині XX століття лінію Г.Жеза в науці фінансового права продовжив другий французький вчений - Поль Годме. Це відомий спеціаліст по цивільному і фінансовому праву. Він видав двохтомну роботу, в оригіналі названу «Публічні фінанси», а в нас переведену як «Фінансове право», так як робота в цілому присвячена цій галузі права. Автор починає своє дослідження з визначення фінансового права, під яким розуміється «галузь публічного права, предметом якої являються норми, що регулюють державні фінанси».
2. Розвиток науки фінансового права в імператорській Росії.
В Російській імперії фінансова наука, що народила згодом науку фінансового права, з'явилась значно пізніше, ніж у, Західній Європі.
Наука фінансового права в Росії також мала начальний період і розвивалась в лоні економічних творів. Петровські реформи при всій їх непродуманості і противоріччях мали важливе наукове і культурне значення. Виниклі зв'язки з західними країнами стали основою, на якій зародилась російська фінансова думка.
Перші спроби аналізу фінансового стану Росії були розпочаті ще в 1663-1667 роках (Котошихін, Крижа-ним, Посошков).
Найбільш видатним представником в петровські часи був І.Т.Посошков (1652 -1726 рр.) . Економіст і публіцист, практик - підприємець, який мав свій винокуренний завод і добре знав Росію по особистим спостереженням, Пососшков в головному творі «О скудости и богатстве» виклав програму фінансових, економічних і політичних перетворень. Посошков виходить із того основного положення, що в державі, або все багатство народу є в широкому смислі багатство державне, а «оскуднение» народне є «оскуднение» державне. «Худой тот сбор» - говорить Посошков, «который казну собирает и людей разоряет».
Роздуми Посошкова відносяться до економіки, торгівлі і фінансам, але він разом з тим підкреслює значення «праведных законов» для розвитку цієї сфер виробництва.
Помітну роль у формуванні і розвитку росій-ської фінансово-правової думки відіграв М.М. Сперанський (1772-1839 роки), державний діяч часів Олександра І і Миколи 1, автор різних проектів державних перетворень, в тому числі фінансових. В 1810 році у своїй записці «План фінансів», яка вносила порядок і наукову систему в управлінні фінансами Росії, він першим запро-понував надати державному бюджетові законодавчий характер, ввести прибутковий податок, створити центральний банк і випустити кредитні гроші. Його план був схвалений Державною Радою. Між тим це були ще тільки перші кроки до фінансової науки і науки фінансового права. У власному розумінні слова «фінансова наука» була привнесена в Росію західноєвропейськими вченими, перш за все німецькими, яких царський уряд регулярно запрошував до себе на роботу (X. Шльоцером, Т. Шторхом, А. Вагнером і іншими). Зокрема, в 1824 р. вперше було видано російською мовою підручник Християна Шльоцера «Початкові основи державного господарства». Через деякий час, в 1838 році, також російською мовою була опублікована книжка першого міністра фінансів Росії Є. Канкріна «Стислий огляд російських фінансів».
Важливе місце в історії економічної і фінансової думки в Росії належить М.І. Тургєнєву (1789 - 1871 рр.), суспільному діячу, письменнику і спеціалісту по фінансовим питанням.
М.І.Тургєнєв видав в 1818 році свою працю «Досвід теорії податків», що мав великий успіх і через рік був виданий знову. В цій роботі, що поклала початок російській фінансовій науці, автор стверджував, що кріпосницьке право являється перешкодою для економічних і фінансових успіхів Росії і його знищення відкриє дорогу до великого процвітання країни. М.І.Тургєнєв вважав, що «все благое основывается на свободе, а злое происходит от того, что некоторые из людей, обманываясь в своем предзначении, берут на себя дерзкую обязанность за других смотреть, думать, за других действовать и прилагать о них самое мелочное и всегда тщетное попечение».
30 - 4- роки XIX століття - часу, коли фінансова наука і фінансове право входить в учбові програми юридичних факультетів Московського, Петербургського і Казанського університетів. В 1839 році в Московському університеті створюється кафедра державних податків, в 40 - 50 -х роках виділяються три перші професори фінансового права в Росії: І.Я.Горлов, Є.Г.Осокін, Ф.Б.Мільгаузен. Прфесор І.Я.Горлов читав лекції по політекономії, фінансовому праву і статистиці в Санкт - Петербурзі в імператорському Олександрівському ліцеї і училищі правознавства.
В 1841 р. з'явився по суті перший російський підручник з фінансового права І.Я. Горлова «Теорія фінансів». Хоч в цьому підручнику саме поняття «фінансове право» ще вживається з різ-ними смисловими навантаженнями і змістом.
Вперше в сучасному розумінні термін «фінансове право» вжив професор фінансового права, декан юридичного факультету Казанського університету Є.Г. Осокін. Серед найбільш відомих його праць слід назвати: «Внутрішні митні збори в Росії» (1850 р.), «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» (1855 р.), «Про підвищення промислового податку і про історичний його розвиток в Росії» (1856 р.). Праця «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» була першою книжкою в Росії, де було вжито термін «фінансове право».
Професор Московського університету Ф.Б.Мільгаузен видав в 1865 році роботу під назвою «Фінансове право», що являє собою курс лекцій, в якому трактувались питання, пов'язані з бюджетом Російської держави, його прибуткової і витратної частини.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
