Особливе місце в ряду конкретно - соціологічних прийомів має анкетування. Добре складена анкета, аналіз відповідей полегшують і прискорюють отримання потрібних результатів, допомагають не допустити помилок, що були б можливі в правотворчому процесі.

Порівняльно - історичний метод дослідження передбачає історичний підхід до аналізу і оцінці фінансово - правових явищ. Наука фінансового права не може ігнорувати все те цінне і позитивне, що було накопичене законодавством України і що може представляти собою внесок в загальний потенціал світової фінансової культури. Історичне описання в науці фінансового права ( фінансових законів епохи Олександра ІІ) виконує функції, які виконують інші методи цієї науки: збирає матеріал, порівнює його, бере старі, але забуті і які ще потрібні для нашої фінансової системи моделі, робить висновки і рекомендації.

Хоча однотипні фінансові інститути на різних історичних етапах (наприклад, податкові системи Петра І і Сталіна) ніколи не бувають однаковими, при порівнянні виникає схожість, а це допомагає не тільки систематизувати фінансово - правові явища і мати добру панорамну картину, але й будувати плани і здійснювати ефективну фінансову політику.

Характеристика методів досліджування, яку використовує наука фінансового права, їх співставлення, облік особливостей кожного метода, дозволяють, якщо резюмують викладене, вказати на два момента загального характеру:

По - перше, всі охарактеризовані методи пов”язані між собою і кожний із них може застосовуватися в поєднані з іншими. Так, метод порівняльно - правового дослідження повинен спиратися на інші методи пізнання: формально - догматичний, історичний і т.д. В відриві від інших методів любий метод пізнання дає перекручувану картину.

По - друге, не дивлячись на багаточисельність методів дослідження, використаних наукою фінансового права, всі вони мають загальну основу, яка визначається загальною якістю того предмету (об”єкта, буття), який вивчається і пізнається. Це властивість предмета пізнання або буття заключається в тому, що дане буття - не матеріальні предмети, а людське середовище, світ живих людських особистостей, поведінка яких визначається нормами фінансового права. Наука фінансового права вивчає фінансове право, норми якого адресовані людям. Ця суспільна наука, має справу, в кінцевому рахунку, з людським середовищем. Така своєрідність предмета пізнання покладає відбиток на всі викладені методи пізнання. Кожний із них являється методом живого пізнання.

Метод живого пізнання, аналізу якого поклав початок німецький філософ Шелінг, найбільш плідно розроблявся російськими філософами Н.О.Лоським, П.А.Флоренським, С.Л.Франком. Метод живого пізнання потребує розуміння об”єкту, через переживання його суб”єкта, зобов”язує «вчуствоваться» в досліджувану категорію, зрозуміти її внутрішній зміст і призначення.

Метод живого пізнання - антитез методу діалектичного матеріалізму. Якщо останній відведе досліднику строго визначене місце, забезпечить його одним тільки інструментом, раніше визначить оцінку, то метод живого пізнання передбачає процедуру, при якій матеріал отримується засобом вільного занурення суб”єкта в пізнавальний об”єкт, об”єднання з пізнавальним об”єктом, осмислення його з тих позицій, що уявляються найбільш зручними для відтворення істини.

V. Основні категорії науки фінансового права: види і значення.

В найбільш концентрованому вигляді зміст науки фінансового права проявляється в її термінах, перш за все поняттях і категоріях. Фінансово-правова наука оперує як простими поняттями, що відображають однорідні явища фінансово-правової дійсності, так і поняттями складними, що відображають фінансово-правові явища на рівні цілих інститутів, розділів і навіть підгалузей права.

Найбільш загальні фундаментальні поняття, що відображають сутнісні властивості фінансово-правової дійсності і складають її постійну частину, основу науки фінансового права, називаються фінансово-правовими категоріями.

Характерними рисами категорій науки фінансового права є:

- По-перше, те, що вони стають такими лише після закріплення їх в законі;

- По-друге, що вони, на відміну від інших по-нять, утворюють постійну частину науки фінансового права. Конкретні фінансово - правові норми можуть підлягати різним і частим метаморфозам: змінюватися, відмінятися повністю або частково. Однак, включені в фінансовий закон, категорії постійно зберігають свою силу: пізнання , інформація, яка акумулює ці категорії, як би консервуються, застивають, духовно оповіщаються і постійно належать науці фінансового права і через нього - культурному світу. Тому дослідження системи фінансово - правових категорій важливе в двох відношеннях.

По - перше, це той ряд понять, що повинні ввійти назавжди в правове мислення любого досвідченого юриста, «вырезаться в его памяти, как на меди» (Платон).

По - друге, встановлення чіткої категоріальної системи складає в науці фінансового права той фундамент, на якому можливі подальші дослідження і пошуки. На основі цього витікає методологічна цінність категорій науки фінансового права, необхідність їх застосування до дослідження фінансово - правових реалій.

Базисні категорії науки фінансового права.

В категоріях наука фінансового права досягає своєї довершеності і зрілості. Але фінансово - правові категорії не розповсюджуються на горизонтальній лінії. По ступеню субстанціальності, по ієрархії цінностей основні категорії науки фінансового права займають різне місце, що обумовлює її розділення на базисні і спеціалізовані.

Базисні категорії - це такі поняття, яким властиві атрибути субстанціонального. Вони відносяться до тієї частини науки, яка у філософів відома як онтологічна частина, або наука про сущність. Ці категорії виступають як поняття, яким присутня цілосність, глобальність і основність. Це структурні категорії. До них відносяться категорії типу: «фінансова діяльність держави», «державні грошові кошти», « фінансове право», «фінансові акти», «бюджетне право», «бюджетна система», «банківське право», «банківська система».

Категорія «фінансова діяльність держави»- порівняно нова категорія, але говорити про неї потрібно. Будучи центральною, глобальною по об'єму всіх фінансово - правових явищ, дана категорія складає початковий пункт науки фінансового права.

Серед базисних категорій науки фінансового права велике значення має категорія «державні грошові засоби». Це - одна із перших, найбільш функціональних і вищих фінансово - правових понять, з яких витікають всі інші категорії науки фінансового права, що мають публічно - правовий характер.

Категорія «державні грошові засоби» належить до стартових категорій науки фінансового права. Такі базисні категорії, як «фінансова система», «бюджетне право», «бюджет» являються утвореними від цієї категорії. Уявляється, що на новому етапі розвитку науки фінансового права в нашій країні дана категорія отримає повне висвітлення в наукових дослідженнях і учбовій роботі.

Важливе значення в системі базисних категорій науки фінансового права має категорія «бюджетне право». Потрібно підкреслити два аспекти цієї категорії:

З однієї сторони, вона входить в ряд найбільш фундаментальних фінансово - правових категорій, що являються центральними. Надарма у деяких фінансових практиків бюджетне право асоціюється з фінансовим правом, а в окремих європейських урядах замість міністра фінансів є посада міністра державного бюджету.

З іншої сторони, категорія «бюджетне право» являється початковою для ряду спеціалізованих категорій, як наприклад: «бюджетне упорядкування», «бюджетний процес», «бюджетне регулювання», «бюджетна класифікація», «бюджетно - кошторисне фінансування».

Наукові визначення.

Охарактеризовуючи вище наведені категорії, ми сказали, що категорії - це найбільш загальні поняття, в яких відображені найбільш важливі якості фінансово - правових явищ. Практика показує, що для того, щоб категорії почали працювати, їм потрібно надати визначення, тобто вказати на їх важливі риси. Звертаючись до метаформі, можна сказати, що визначення - це теж поняття, тільки «піднявшись на ноги і ставши до руху». Визначення розвиває поняття, розкриває його зміст, показує «багатства», що закладені в ньому, входить в категорію глибше і вводить в саму серцевину змісту, в її суть. Це - коротке пояснення, але що має, за словами Арістотеля, найвищу якісну цінність.

Наукові визначення мають велику роль в науці фінансового права. Вони мають не тільки теоритичне значення в процесі пізнання даної галузі, але й практичне значення в нормотворчому процесі. Правові визначення повинні коротко розкривати сутність фінансово - правових явищ.

Система категорій, як логос науки фінансового права.

Про науку фінансового права можна сказати так: фінансове право, як наука є щось незмінне, що знаходиться в постійних змінах. Незмінне - це перш за все група базисних фінансово - правових категорій і найбільш важливих спеціалізованих категорій. Фінансове право, як сукупність юридичних норм постійно розвивається, змінюється, удосконалюється, постійно прагне до ідеалу, який, в принципі, важко досяжний. Але понятійний апарат, за допомогою якого формуються норми фінансового права, являється незмінним.

Фінансово - правові категорії являються логосом науки фінансового права. Дякуючи логосу науки фінансового права при всій динамічності і навіть катастрофічності понять і явищ складного, найбільш мозаїчного фінансового світу зберігає стабільність і гармонію.

Враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вивчає економічний базис, не треба забувати про необхідність вивчення закономірностей самої надбудови, про активну творчу роль права. Ось чому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, потрібно не підміняти правовий аналіз дійсності наведенням окремих положень науки про фінанси, не розчиняти юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту.

Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи дані науки про фінанси, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і відносин, що виникають у зв'язку з цією діяльністю, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.

VI. Основні етапи розвитку.

1. Зародження науки фінансового права в Західній Європі.

Всі науки, як відомо, виникають із практичний потреб і проходять перед своїм кінцевим ствердженням «стажировку» в складі інших наук. Це теж можна сказати і про науку фінансового права, яка до середини XIX століття знаходилося в стані ембріонального розвитку і розроблялось в складі інших наук, а саме в складі державного і поліцейського права, а також в складі політекономії і фінансової науки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6