- Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи /наприклад, в ісламському праві існує сім “шкіл”/;
- Невідокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших /як прояв синкретичності релігійної системи/.
- Невідгалуженість, інтегрованість нормативних та ненормативних юридичних приписів, що формувались “мудрецями” та релігійними суддями, звідси - казуїстичність цих правових систем.
- домінуючою формою права є правовий звичай, тобто традиційно-племінне, традиційно-общинне “законодавство”, так чи інакше санкціоноване державою;
- юридичні норми у цій системі регулюють відносини не стільки між індивідами, скільки між групами /сім'ями, родами та ін./, зокрема передбачають можливість колективної відповідальності;
- питома вага цього права у різних країнах Африки, де воно ще й сьогодні зустрічається, неоднакова, оскільки в них функціонують і “взірці” колишнього колоніального права метрологій, і сучасні юридичні акти новоутворених самостійних держав.
СІМ'Я СОЦІАЛІСТИЧНОГО ПРАВА
Соціалістична правова сім'я видаляється в основному за ідеологічною ознакою. Правові системи країн, які входять в “соціологічний лагер”, раніше належали до романо-германської правової сім'ї. Вони і зараз зберігають ряд її ознак. Норма права тут завжди розглядалась і розглядається як загальне правило поведінки. Зберігач в значній мірі і система права, і термінологія юридичної науки, вироблена спільними зусиллями європейських і радянських вчених.
При значній схожості з континентальним правом правові системи соціалізму мали значні особливості, обумовлені явно вираженим класовим характером. Єдиним джерелом соціалістичного права являлось спочатку революційна творчість виконавців, а пізніше - нормативно-правові акти, в яких декларувалось, що вони виражають волю робітників, а потім - всього народу під керівництвом комуністичної партії. Нормативно-правові акти, що приймались, більшу частину з яких складували підзаконні /таємні і напівтаємні накази, інструкції і т.д./, фактично виражали волю і інтереси партійно-чиновницького апарату.
Приватне право поступалось місцем праву публічному;
Право носило імперативний характер і було тісно пов'язане політикою;
В теорії виключалася можливість для суддівської практики виступати в ролі виробника норм права;
Не дивлячись на конституційний принцип незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, суд залишався інструментом в руках пануючого класу.
1) Алексеев С.С. Право на пороге нового тисячелетия. - М.: Статут, 2000. - с.57.
2) Алексеев С.С. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - М.: Норма, 1998. - с. 463.
3) Давид Р. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. - М.: Международные отношения, 1999. - 496с.
4) Матузов Н.И. Правовая система и личность. - Саратов, 1987. - с.11-58.
5) Матузова Н.И., Малько А.В. Теорія государства и права. - М., 1997. - с.157-161.
6) Проблемы общей теории права и государства / Под ред. Нерсесянса В.С. - М.: Норма, 2001. - с. 281-294.
7) Пиголкин А.С. Общая теория права. - М.: МГТУ ім. Н.Э.Баумана, 1996. - с. 260-272.
8) Лазарев В.В., Липень С.В. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Спартак, 2000. - с. 207-229.
9) Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права: Навч. пос. - 5-те видання. - К.: Атака, 2001. - с.114-118.
10) Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов. - М.: Юрайт, 2000. - с. 391-410.
11) Теорія держави і права: Навч. посіб. / за ред. Копєйчикова В.В. - К.:Юрінком Інтер, 2002. - с.298-352.
12) Решетников Ф.М. Правовие системы стран мира. Справочник. - М., 1993.
13) Саидов А.Х. Введение в правовые системы современности.-Ташкент, 1988. - с.15-121.
14) Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира. - М., 1993. - с.7-63.
15) Синюков В.Н. Российская правовая система. - М., 1994. - 247с.
16) Створити гармонійну національну правову систему: З виступу першого заступника Голови Верховної Ради України В.В. Дурдинця на науково-практичній конференції 7 Жовтня 1993 р.//Голос України.-1993.-жовтень-с.9-10.
17) Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу формування // Право України, 1998. - №2. - с.3-8.
18) Федоренко В. Поняття системи конституцыйного права Украъни //Право України, 2000. - №3. - с.38-43.
19) Погоріло В., Малишко М. Правова система України - стан та перспективи розвитку.//Віче.-1993.-вересень.-с.21-34.
20) Погоріло В., Малишко М. Правова система - система законодавства Украъни.//Віче.-1994-серпень.- с.86-89.
21) Онищенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки // Голос України. - 2000. - 7квітня. - с. 8-9.
Страницы: 1, 2, 3