Як різновид показань підозрюваного й обвинуваченого розрізняють повне або часткове визнання чи заперечення ними своєї вини в інкримінованому злочині, самообмову, обмову та алібі.
Самообмова -- це показання підозрюваного або обвину-ваченого, в яких вони зізнаються у вчиненні злочину, якого в дійсності не вчинили, у більш тяжкому злочині, ніж учинили насправді, або ж беруть на себе всю вину за вчи-нений злочин, хоч у дійсності він є груповим, чи пере-більшують свою роль у вчиненні злочину порівняно з тим* якою вона є насправді. Мотивами самообмови можуть бути несприятливий для них збіг обставин, стан пригніченості, втрата віри в справедливість і об'єктивність слідчого і суду, бажання виручити інших осіб, бути покараним за менш тяжкий злочин порівняно з вчиненим, сховатись на дея-кий час від слідства і суду в місцях позбавлення волі, якщо вони розшукуються за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, поради «досвідчених» людей, у тому числі співкамерників, погроза і підкуп з боку дійсних зло-чинців і співучасників, незаконні засоби ведення розслі-дування, юридична необізнаність, бажання «прогуляти-ся» в інших місцях під час допитів, оглядів, відтворення обстановки й обставин події, коли набридло сидіти в ко-лонії, кругова порука, «солідарність» злочинців, бажання неповнолітнього злочинця заслужити схвалення більш досвідчених і сильних злочинців, свого оточення тощо.
Обмова -- це такі показання підозрюваного чи обвину-ваченого, в яких він викриває (правдиво чи неправдиво) інших осіб (це можуть бути співучасники або ж сторонні особи) у вчиненні інкримінованого йому або іншого зло-чину. Мотивами обмови є бажання уникнути відповідаль-ності або применшити свою вину, помста, бажання сприя-ти розкриттю злочину, заслужити прихильність праців-ників міліції і слідчих або ж незаконний вплив з їх боку.
Алібі -- це твердження підозрюваного чи обвинуваче-ного про те, що він не міг бути виконавцем інкримінова-ного злочину, бо в момент його вчинення перебував у іншому місці. Обов'язок перевірки алібі лежить на органі дізнання, слідчому, прокуророві та судді. Підозрюваний та обвинувачений, їхні захисники мають право, але не зобов'язані, наводити докази на підтвердження алібі. Якщо заяву обвинуваченого, підсудного про алібі не спро-стовано, кримінальну справу повинно бути закрито, а суд першої інстанції повинен постановити виправдувальний вирок.
При оцінці показань обвинувачуваного слід враховува-ти, зокрема, що показання обвинуваченого, дані на досудовому слідстві, від яких він відмовився згодом, не підтвер-джені в судовому засіданні іншими доказами, не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку. Показан-ня обвинуваченого, який викриває іншу особу, підляга-ють ретельній і критичній перевірці. Слід особливо кри-тично ставитись до показань одного обвинуваченого про-ти іншого, що спрямовані на усунення чи пом'якшення власної вини. Обвинувачення не може вважатись доведе-ним, якщо воно ґрунтується тільки на обмові іншого об-винуваченого, заінтересованого в результатах справи, не підкріпленої іншими вагомими доказами. Це стосується й оцінки показань підозрюваного.
Потерпілий, підозрюваний і обвинувачений -- активні учасники кримінального процесу. їхні показання мають важливе значення не тільки для встановлення істини у справі, вони є засобом захисту їхніх прав і законних інте-ресів. Останнє не є характерним для показань свідка. Крім того, процес формування показань свідка дуже істотно відрізняється від показань потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого. Все це також слід враховувати при оцінці показань зазначених осіб.
Предмети, що можуть бути речовими доказами, вияв-ляються при огляді місця події, обшуку, виїмці та про-вадженні деяких інших слідчих дій» їх можуть також принести до слідчих органів, прокурора чи суду підозрю-ваний, обвинувачений, потерпілий та інші учасники про-цесу, будь-які громадяни. Речові докази повинні бути уваж-но оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або ухвалою суду (ч. 1 ст. 79 КПК). Огляд предметів і доку-ментів, вилучених під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, особа, яка провадить дізнання, слідчий здійснюють на місці вчинення цих дій, а якщо це немож-ливо -- за місцем провадження в справі (ч. 5 ст. 191 КПК).
Речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнан-ня, слідства і суду або передаються для зберігання відпо-відному підприємству, організації чи установі. При пере-дачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого, направленні справи прокурору чи суду, а так само при передачі справи з одного суду до іншого речові докази передаються разом із справою. В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення спра-ви в суді повернуті їх володільцям, якщо це можливо, без шкоди для успішного провадження в справі (ст. 79 КПК).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5