Статус областей в системі державно-територіального устрою, обсяг їх повноважень і характер взаємовідносин з центральними органами влади визначається Конституцією, законами та указами Президента. Виконавчу владу в областях і районах, у містах Києві та Севастополі, як уже зазнача-лося, здійснюють місцеві державні адміністрації, голови яких признача-ються і звільняються Президентом за поданням Кабінету Міністрів. Міс-цеві державні адміністрації є втіленням деконцентрації влади. Вони під-звітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня та обласним і районним радам у частині делегованих їм відповідними радами повнова-жень. Водночас, вони активно взаємодіють з органами місцевого самовря-дування.

Таким чином, однією з ланок адміністративно-територіальної системи України є Автономна Республіка Крим.

Ст.134 Конституції України визначає АРК як невід'ємну частину України, яка вирішує питання, віднесені до її відання, строго в межах визначуваних Конституцією України повноважень.

Розділ X Конституції України визначає політико-правовий статус Автономної Республіки Крим, при цьому підкреслюючи в ст.. 134, що АРК є невід'ємною складовою частиною України.

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Місцеве самоврядування можна визначити як одну з запроваджуваних в Україні форм народовладдя. Згідно з Конституцією України (ст. 140), само-врядування «є правом територіальної громади -- жителів села чи добровіль-ного об'єднання у сільську громаду кількох сіл, селища та міста -- самостій-но вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України». Йому притаманні такі риси, закріплені законом «Про місцеве са-моврядування в Україні»:

- місцеве самоврядування діє в порядку і межах, визначених верховною владою; його органи дотримуються визначеного законодавством розмежування сфер компетенції; для здійснення завдань, що стоять перед самоврядними органами, вони мають самостійні джерела фінансування; вони формуються з дотриманням принципу виборності.

Як форма народовладдя місцеве самоврядування дає змогу територіаль-ним громадам (місцевим співтовариствам) самостійно і під свою відпові-дальність, з використанням власних матеріальних і фінансових ресурсів, безпосередньо і через органи місцевого самоврядування вирішувати питан-ня, які стосуються спільних інтересів членів територіальних громад.

Система місцевого самоврядування в Україні включає: сільські, селищні, міські Ради та їх органи (виконавчі комітети, комісії тощо); інші форми самоорганізації громадян (громадські комітети і ради мікро-районів, житлових колективів, домові, вуличні, дільничні комітети); різні форми безпосереднього волевиявлення громадян (місцеві референ-думи, збори та сходи громадян).

Сільські, селищні, міські, районні й обласні ради формуються шляхом ви-борів. Спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст представ-ляють обласні та районні ради. Таким чином, суб'єктом самоврядування виступає сама громада або інша територіальна спільнота і представницькі органи територіальних громад в особі рад. Територіальні громади прямим голосуванням обирають терміном на 4 роки голів сіл, селищ і міст, які очо-люють виконавчі комітети рад та головують на їх засіданнях. Голови район-них і обласних рад обираються самими радами і очолюють виконавчий апа-рат ради.

Органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комуналь-ній власності, встановлюють місцеві податки і збори, утворюють, реоргані-зовують та ліквідовують комунальні підприємства, затверджують і реалізо-вують програми соціально-економічного і культурного розвитку та бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. Здійснення цих повноважень фінансується з державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загально-людських податків.

Кожну ланку самоврядування закон наділяє власною компетенцією, в ме-жах якої вона діє незалежно. В разі незаконного втручання державних структур у їх повноваження, органи місцевого самоврядування мають право на судовий захист своїх інтересів. Разом з тим, органи самоврядування не-суть конституційну відповідальність за свою незаконну діяльність. Рішення органів місцевого самоврядування в разі їх невідповідності Конституції і за-конам України призупиняються у встановленому законом порядку з одно-часним зверненням до суду.

3.1. Роль місцевого самоврядування в політичній системі України

Визначаючи роль місцевого самоврядування в політичній системі Украї-ни, яка включає державні та громадські інститути, можна стверджувати, що особливістю місцевого самоврядування є його державно-громадський ха-рактер. Незважаючи на те, що, відповідно до Конституції України, органи місцевого самоврядування організаційно відособлені і не входять у систему органів державної влади, місцеве самоврядування усе ж таки має ознаки ін-ституту державної влади. Його організаційна відособленість дає підстави го-ворити про визначену автономію місцевого самоврядування в системі орга-нів влади, а не про його виключення зі структури держави, що побічно під-тверджується й існуванням терміна «місцева автономія». Положення Євро-пейської хартії місцевого самоврядування також підтверджують виконання органами місцевого самоврядування значної частини державних завдань.

До основних ознак місцевого самоврядування як державного інституту можна віднести: право ухвалення правових актів, обов'язкових для виконання всіма роз-ташованими на території місцевого самоврядування підприємствами, ус-тановами, організаціями і громадянами. Відмінність актів органів місце-вого самоврядування від актів органів державної влади полягає в обмеже-ності території, на якій вони чинні; законодавчо встановлену відповідальність за невиконання або неналеж-не виконання правових актів місцевого самоврядування; право створювати місцеві органи в системі місцевого самоврядування, що мають право використовувати примус до виконання законів і актів місцевого самоврядування.

З іншого боку, місцеве самоврядування як одна з форм самоорганізації громадян має ознаки суспільного (громадського) інституту, найважливіши-ми з яких є такі: структура органів місцевого самоврядування та поділ повноважень між ними визначаються населенням і не встановлюються законодавством;

питання, віднесені до компетенції місцевого самоврядування, можуть ви-рішуватися місцевими референдумами і зборами громадян, причому в окремих випадках представницькі органи місцевого самоврядування взагалі можуть не утворюватися, а їхні повноваження будуть здійснюватися зборами; населення має право на правотворчу ініціативу; одним з елементів системи місцевого самоврядування є територіальне громадське самоврядування -- самоорганізація громадян за місцем їхньо-го проживання на території населеного пункту для самостійного і під свою відповідальність здійснення власних ініціатив у питаннях місцево-го значення; населення має право брати участь у здійсненні місцевого самоврядуван-ня в будь-яких формах, що не суперечать Конституції і законодавству Ук-раїни.

Прикладом можуть бути комітети (комісії), які можуть утворюватися для вирішення окремих питань місцевого значення і включати посадових осіб місцевої адміністрації, депутатів представницького органу місцевого само-врядування, представників підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, окремих громадян. Такі комітети наділяються органами місцево-го самоврядування певними повноваженнями та правом розпоряджатися частиною бюджетних коштів і комунальної власності.

Окремо слід відзначити специфічне співвідношення владних і господар-ських завдань у діяльності органів місцевого самоврядування. У переліку питань місцевого значення важливе місце займають саме господарські проблеми, розв'язання яких потребує самостійної діяльності органів місце-вого самоврядування. Територіальні громади в особі органів місцевого са-моврядування мають право виступати в господарських відносинах на рівних засадах із громадянами та юридичними особами. Співвідношення владних і господарських функцій місцевого самоврядування істотно відрізняється від аналогічного співвідношення функцій державної влади. Це пов'язано з тим, що основним завданням місцевого самоврядування є задоволення життєвих потреб населення.

Таким чином, місцеве самоврядування має характеристики трьох різно-рідних суб'єктів: суб'єкта влади, суб'єкта громадянського суспільства, суб'єкта господарської діяльності.

Співвідношення цих функцій залежить від конкретних умов не тільки в країні та у регіоні, але й у кожній територіальній громаді.

Виокремлення органів місцевого самоврядування із системи органів дер-жавної влади (автономізація влади місцевого рівня), спрямування його зу-силь на задоволення життєвих потреб населення, соціальна спрямованість його діяльності дають змогу максимально усунути його від участі в політич-них конфліктах і забезпечити можливість створювати (незалежно від політичної ситуації в перехідному суспільстві) упорядковане життя членів гро-мади, розв'язувати економічні проблеми за рахунок використання місцевих ресурсів.

Для підтримки власної автономності, тобто визначеного обсягу владних повноважень і необхідних для їх виконання ресурсів, органи місцевого са-моврядування зацікавлені в динамічній рівновазі різноманітних рівнів дер-жавної влади. Тому, незважаючи на внутрішню «аполітичність», їх можна розглядати як елемент системи стримувань і противаг, як засіб і водночас наслідок децентралізації влади.

3.2.Місцеве самоврядування і державна влада: способи взаємодії

Взаємовідносини між органами державного управління і органами місце-вого самоврядування регулюються лише законом. Законодавство України \ сфері місцевого самоврядування має деякі особливості, які відрізняють або зближують його з відповідним законодавством інших держав. Конституція України визнає і гарантує місцеве самоврядування, що притаманне консти-туціям не всіх держав. Після прийняття закону «Про місцеве самоврядуван-ня в Україні» чітко окреслилося коло питань, віднесених до сфери самовря-дування, визначилися повноваження самоврядних органів. В Україні діє та-кож низка інших законодавчих актів, що регулюють організацію і діяльність місцевого самоврядування.

В Україні законодавчо закріплені: наявність власних повноважень, у ме-жах яких органи місцевого самоврядування діють самостійно; наявність власних ресурсів, достатніх для здійснення органами місцевого самовряду-вання своїх повноважень; виборність органів у системі органів місцевого са-моврядування.

Страницы: 1, 2, 3, 4