Гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб'єкта
господарювання і здійснюється на загальних принципах банківського
кредитування за дорученням та за рахунок клієнтів. Гарантія платежу за
векселем надається шляхом ввалювання векселя та письмової гарантії в
забезпечення оплати векселя.
Авалювання — це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель
повністю або частково за одну із зобов'язаних за ним осіб, якщо платник не
оплатив вексель у строк. Як правило, можуть бути авальовані векселі з точно
визначеним строком платежу. Аваль оформляється як напис на векселі:
«Вважати за аваль», «Як аваліст за (назва особи, за яку видано аваль)»,
«Ава-льований». В авалі має бути зазначена особа, за яку він виданий. Якщо
вона не зазначена, вважається, що аваль наданий за векселедавця. Аваль може
бути наданий у будь-який час: при складанні, видаванні та на будь-якому
наступному етапі обігу векселя.
Гарантія на забезпечення оплати векселів складається банком
обов'язково у письмовій формі. Усі гарантії вважаються без-відзивними, якщо
не зазначено інше. Взагалі під гарантією платежу за векселем вважається
безвідзивне зобов'язання здійснити платіж за векселем у строк за
пред'явленням вимоги. Платіж має бути виконаний проти пред'явлення
письмової вимоги платежу згідно з умовами гарантії.
Обсяг та порядок відповідальності банку за гарантією визначається
законодавством тієї місцевості, де надано гарантію, та змістом самої
гарантії. Для того, щоб зобов'язання за гарантією регулювалося нормами
законодавства про вексельний обіг, достатньо, щоб в ній були такі
реквізити:
— повне найменування банку-гаранта;
— безумовне зобов'язання банку-гаранта про виплату гарантійної суми;
— сума гарантії;
— місце видачі.
Крім того, гарантія платежу за векселем, якщо вона обтяжена іншими
обставинами та умовами про невиконання зобов'язань щодо угоди, може мати
такі реквізити:
— повне найменування позичальника (особи, від імені якої видається
гарантія);
— повне найменування бенефіціара (особи, на користь якої видана
— посилання на угоду, на підставі якої видана гарантія;
— строк платежу;
— умови пред'явлення вимоги платежу;
— можливе врегулювання скорочення гарантійної суми;
— застереження про витрати.
Питання про те, за яких обставин та на яких умовах банк має виконувати
гарантію, а також строк та умови її погашення визначаються змістом гарантії
та чинним законодавством.
Розрахункові вексельні операції банків здійснюються у вигляді оформлення
заборгованості векселями та проведення розрахунків з використанням
векселів. Оформлення заборгованості векселями між банком та іншою особою
(боржником або кредитором банку) полягає у заміні одних зобов'язань іншими
— вексельними. До операцій з оформлення векселями кредиторської
заборгованості банку належать:
— акцепт (надання згоди на оплату) переказних векселів банком, виданих на
банк кредитором банку;
— видача простих векселів банком кредитору банку. До операцій з
оформлення векселями дебіторської заборгованості банку належать:
— видача банком переказних векселів на боржника банку і акцепт векселів
боржником;
— видача боржником банку простих векселів на користь банку.
До операцій з розрахунків векселями щодо погашення кредиторської
заборгованості банку належать вексельні платежі на користь кредитора, їх
зміст полягає в тому, що кредитор банку погоджується прийняти від банку-
боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника за
векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом
передавання векселя, придбаного банком-боржником, кредитору банку.
До операцій з розрахунків векселями щодо погашення дебіторської
заборгованості перед банком належать вексельні платежі боржником на користь
банку. Їх зміст полягає в тому, що банк-кредитор погоджується прийняти від
клієнта-боржника виконання іншого (вексельного) зобов'язання від платника
за векселем. Прийняття вексельного зобов'язання відбувається шляхом
передавання векселя, придбаного клієнтом-боржником, банку-кредитору.
Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі:
інкасування векселів; доміциляції векселів; зберігання векселів; купівлі,
продажу та обміну векселів за дорученням.
Інкасування векселів — це здійснення банком за дорученням векселетримача
операцій з векселями і супровідними комерційними документами (за їх
наявності — розрахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими
документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій з
метою:
— одержання платежу (акцепту) за векселями;
— передавання векселів і комерційних документів проти платежу (акцепту);
— передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.
Використовуються такі види інкасування векселів і супровідних комерційних
документів:
1) чисте інкасо — інкасування векселів без супровідних комерційних
документів;
2) документарне інкасо — інкасування векселів із супровідними
комерційними документами.
Сторонами в операції інкасування виступають:
1) принципал — особа, яка доручає банку операцію інкасування;
2) банк-ремітент — банк, якому принципал доручив операцію інкасування;
3) інкасуючий банк — будь-який банк, крім банку-ремітен та, який бере
участь в операції інкасування;
4) пред'являючий банк — інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення
векселів і комерційних документів платнику;
5) платник — особа, якій пред'являються векселі та комерційні документи
згідно з дорученням на інкасування.
Чисте і документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі
укладеного з векселетримачем договору про інкасування.
Доміциляція векселів — це призначення особливого місця платежу за векселем,
відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення
особливого платника (доміциліа-та) за векселем. Оплата векселів, в яких
банк виступає особливим платником (доміциліатом) — це здійснення банком за
дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі
одержаних від довірителя інструкцій, тобто:
— приймання векселів до платежу від законного векселетримача;
— здійснення платежу за векселями;
— передавання векселів платнику після повної оплати векселя. Ознакою
доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки
векселедавця: «Доміцильований в (найменування особливого місця платежу і
назва банку)», «Платник (назва банку і найменування особливого місця
платежу)», «Підлягає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця
платежу)». Платіж банк-доміциліат виконує від імені і за дорученням
платника за векселем — векселедавця. Векселедавець перераховує в банк на
відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За
рахунок цих коштів або за рахунок наданого векселедавцю кредиту, сума якого
попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк-
доміциліат і здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.
Зберігання векселів — це здійснення банком за дорученням, від імені і за
рахунок довірителя (векселетримача) операцій з векселями на підставі
— схову;
— передавання оригіналу векселя законному векселетримачу копії векселя;
— передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту,
законному векселетримачу іншого примірника векселя;
— передавання оригіналів примірників і копій векселів іншій особі на
умовах, зазначених довірителем.
Зберігання векселів здійснюється за двома видами:
1) «закрите зберігання» — зберігання векселів шляхом надання довірителю
депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій
банку з векселями;
2) «відкрите зберіганням — зберігання векселів шляхом подання в банк
супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку
з векселями.
Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем
договору про зберігання.
Купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів здійснюється
банком на підставі договорів комісії і доручення. На виконання цих
договорів банк укладає з клієнтами окремі договори купівлі, продажу і міни
векселів.
При купівлі векселів за дорученням клієнта банк може надавати останньому
кредит або забезпечувати виконання його зобов'язань гарантією чи
поручительством на загальних принципах банківського кредитування, беручи
при цьому на себе відповідні кредитні ризики.
ПРАКТИЧНЕ ЗАДАННЯ
3. Знайти форвардний курс долара до гульдена та марку по курсу “спот” і
“форвард”, якщо:
курс “спот” 2,5010 – 2,5068
дисконт ( 3 міс.) 30 – 10
Так як курс “спот” нижчий курса “форвард” то буде дисконт (2,5010 <
2,5068).
Визначимо форвардний курс : курс “спот” = курс “форвард” – дисконт
2,4980 – 2,5058
4. У кліента рахунок в USD, а він хоче внести на дипозит 100 000 DEM.
|Найменування |Курс купівлі |Курс продажу |
|FRF |5,6 |5,707 |
|DEM |1,6 |1,6900 |
1). Спочатку, по законодавству України, необхідно обміняти (продати)
марки за гривню 100 000 х 1,6 = 160 000 грн;
2). Купити за гривню долари США 160 000 / 5,707 = 28 035.47 USD (
не враховуєм 1 % пенсійного фонду та комісію банка)
Клієнт може покласти на рахунок 28 035.47 $.
5. Згідно з умовами кредитного договору ставка простих відсотків в першому
місяці користування кредиту склала 80% річних, а в кожному наступному
місяці зростала на 5%. Визначити суму відсотків за кредит 300 тис.грн.
строком на 9 місяців.
1). Розрахуємо суму відсотків за перший місяц :
( 300 х 80 % /100 % ) / 12 = 20 тис. грн.
2). Визначемо суму простих відсотків за кредит 300 тис.грн. строком на 9
місяців: [pic] 20+21,25+22,5 +…+ 30 = 225 тис. грн.
6. Банк видав кредит 10 млн. грн. на 3 роки за складною річною ставкою 60 %
річних з погашенням одночасним платежім. Визначити суму, яка погашаеться
та суму нарахованих відсотків.
1). визначемо майбутню вартість на складний процент.
Майбутню вартість через n років можна вирахувати за формулою
[pic]
де FV — майбутня вартість;
PV — теперішня вартість майбутнього доходу;
R — річна ставка процента;
n — кількість років.
FV = 10 х ( 1 + 0,6 )3 = 40,96 млн.грн. – сума, яка повинна
погашатися через три роки;
2). Сума нарахованих відсотків 40,96 – 10 = 30,96 млн.грн.
Література:
1. ЗУ «Про банки та банківську діяльність» - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;
2. Банковское дело /Под ред. Лаврушина О.И. – М. : Финансы и статистика,
1999. – 576с.;
3. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 2-ге вид., випр. і
доп. – К.:Е-во «Знання», 2001. – 255 с.;
4. Коваленко В.В. Особливості кредитування підприємств і організацій в
сучасних умовах // Фінанси України. – 1998. – 10. – с.27 – 30.;
5. Лахтіонова Л.А. «Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія»
- К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.
6. ЗУ « Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні » - м.
Київ, 30 жовтня 1996 року N 448/96-ВР ;
7. ЗУ « Про цінні папери і фондову біржу » - м. Київ, 18 червня 1991 року
N 1201-XII ;
Страницы: 1, 2, 3
