— депозитарну діяльність: надання послуг зі зберігання сертифікатів цінних
паперів та (або) обліку переходу прав на цінні папери;
— реєстраторську діяльність: операції зі збирання, фіксації, обробки,
зберігання та надання інформації, що складає систему ведення реєстру
власників цінних паперів;
— діяльність з обслуговування клієнтських операцій з цінними паперами:
надання консультаційно-інформаційних послуг, що безпосередньо сприяють
укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами між учасниками
фондового ринку.
Крім цього юридичні та фізичні особи — суб'єкти підприємницької
діяльності можуть придбавати іноземну валюту через уповноважені банки для
виконання власних зобов'язань перед нерезидентами.
Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені
банки та уповноважені кредитно-фінансові установи на міжбанківському
валютному ринку України, повинна бути використана резидентом протягом 5
робочих днів з моменту зарахування її на його поточний рахунок.
Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для
виконання власних зобов'язань перед нерезидентом лише з поточного рахунка в
іноземній валюті, з якого, за рішенням резидента, здійснюються всі
перерахування з метою виконання його зобов'язань перед нерезидентами в цій
іноземній валюті.
У разі порушення резидентами зазначеного строку придбана іноземна
валюта продається уповноваженим банком протягом 5 робочих днів на МВРУ. При
цьому позитивна курсова різниця, що може виникати за такою операцією,
щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна —
відноситься на результати господарської діяльності резидента. У разі
повернення на адресу резидента коштів в іноземній валюті, що були куплені
на МВРУ та перераховані на користь нерезидента через те, що взаємні
зобов'язання повністю або частково не виконані, ці кошти не можуть бути
використані з іншою метою і підлягають продажу на МВРУ. Кошти в іноземній
валюті, що надійшли на адресу резидента — суб'єкта підприємницької
діяльності, підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок в
уповноваженому банку.
Уповноважені банки та уповноважені кредитно-фінансові установи
зобов'язані продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь
клієнтів в іноземній валюті, що підлягають продажу на МВРУ згідно з чинним
законодавством України, протягом 5 банківських днів з часу зарахування
таких надходжень на їх кореспондентські рахунки. Кошти в іноземній валюті,
які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають, згідно з
чинним законодавством України, продажу на МВРУ, уповноважений банк або
уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані перерахувати на
поточний валютний рахунок клієнта без його доручення не пізніше 5
банківських днів з моменту зарахування цих коштів на розподільчий рахунок.
Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті
уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані
здійснювати протягом 5 банківських днів з часу списання цих коштів з
поточного рахунка клієнта.
Гривнєвий еквівалент іноземної валюти, проданої на міжбан-ківському
валютному ринку України, в усіх випадках має бути зарахований на основний
поточний рахунок власника коштів не пізніше 2 банківських днів після
надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.
Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України при проведенні
безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на МВРУ отримують
комісійну винагороду від клієнтів у гривнях.
Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно
з власними тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в
іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони
виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної
винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту та зі сплатою
коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за
користування їхніми послугами.
2. Товарно-комісійні, складські операції та операції за дорученням
Операції з векселями, що здійснюються в сучасних умовах комерційними
банками, можна класифікувати за такими групами.
1. Кредитні операції — операції з надання грошових коштів проти
врахування векселів та надання кредитів під заставу векселів.
2. Торговельні операції — операції з купівлі та продажу векселів.
3. Гарантійні операції — операції з надання гарантій оплати векселів
третіх осіб за певних обставин і в обумовлений строк: ввалювання векселів,
видача гарантій на забезпечення оплати векселів.
4. Розрахункові операції — операції з оформлення заборгованості
векселями: прийняття до сплати переказних векселів, виданих на банк
кредиторами; видача простих векселів кредиторам банку; видача переказних
векселів на боржників банку; видача банку простих векселів боржниками
банку; вексельні платежі.
5. Комісійні та довірчі операції — операції з інкасування векселів;
доміциляція векселів; зберігання векселів; купівля, продаж і обмін векселів
за дорученням клієнтів.
6. Врахування векселів — операція з кредитування банком суб'єкта
господарювання шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з
дисконтом (зі знижкою) за грошові кошти з метою одержання прибутку від
погашення векселя за номінальною вартістю. При цьому сума дисконту
утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя,
виходячи з кількості днів, що залишаються до строку платежу за ним з
прийняттям до розрахунку дня врахування і дня платежу.
Українські комерційні банки здійснюють операції з векселями відповідно
до Законів України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про підприємства в
Україні», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Механізм проведення банками вексельних операцій базується також на
Положенні про простий і переказний вексель (затверджене Постановою ЦВК і
РНК СРСР від 7 серпня 1937 p. № 104/1341), Правилах виготовлення і
використання вексельних бланків (затверджені Постановою КМУ і НБУ від 10
вересня 1992 p. № 528), Положенні про операції банків з векселями
(затверджене Постановою Правління НБУ від 28 серпня 1999 p. № 258).
У загальному значенні вексель — це цінний папір, у якому зазначено
безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі
визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності
становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого
цивільного боргового зобов'язання в зобов'язання, що регулюється нормами
вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед
яких є:
— валюта і сума векселя;
— дата платежу;
— безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;
— найменування та адреса векселедавця;
— місце платежу.
На практиці використовують простий і переказний векселі.
Простий вексель — це вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання
здійснити платіж.
Переказний вексель — це вексель, виданий у формі безумовного наказу
Дисконтна ставка, що застосовується банком при врахуванні векселів, тісно
пов'язана з процентною ставкою по звичайних кредитних операціях і може бути
розрахована за формулою
D = [pic][pic],
де D — річна ставка дисконту, % ;
R — річна процентна ставка, % ;
п — кількість днів до погашення векселя.
Розрахунок суми, яку належить сплатити пред'явнику векселя у момент його
врахування банком, можна здійснити за формулою
AP = NV (1 – D [pic]),
де АР — сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель;
NV — номінальна вартість векселя.
Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюються банками на
підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж)
векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:
— ціна купівлі (продажу) векселів;
— строк та порядок здійснення розрахунку;
— умови переходу права власності на векселі;
— строк та порядок передавання векселів тощо. Ціна векселя при купівлі
(продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до номінальної
вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку
та передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з
урахуванням вимог цивільного законодавства.
Продавець може зробити на векселі один із таких передавальних написів
(індосаментів):
іменний — індосамент, за яким векселетримач передає права за векселем
покупцю та в якому зазначається особа, якій або за наказом якої має бути
здійснений платіж;
бланковий — індосамент без зазначення певної особи, який складається лише з
підпису векселетримача, за яким векселетримач передає всі права покупцю
векселя. Вексель з проставленим бланковим індосаментом, який підлягає
оплаті за наказом, повинен бути оплачений пред'явнику. Векселетримач може
перетворити бланковий індосамент у повний, зробивши над підписом бланкового
індосаменту вказівку на певну особу. З метою уникнення непорозумінь при
пред'явленні банку векселів та контролю банком відповідальності за векселем
договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид
індосаменту на векселі (іменний, бланковий) та особу, яка його вчинила.
Гарантійні банківські операції з векселями полягають у наданні банком
забезпечення платежу за векселем за будь-яку із зобов'язаних за ним осіб.
Страницы: 1, 2, 3
