Англії починає діяти, використовуючи механізми, описані нижче.[9]

Процентні ставки.

Виконуючи свою роль на внутрішніх грошових ринках, Банк Англії

впливає на процентні ставки в короткостроковому аспекті. Будучи банком

уряду і банком банків, Банк Англії спроможний достатньо точно передбачити

характер потоків платежів із рахунків уряду на рахунки комерційних банків

і навпаки, і діяти в залежності від ситуації. Коли потік платежів із

рахунків банків на рахунки уряду перевищує обернений потік, виникає

ситуація, в якій банківські запаси ліквідних активів знижуються, і

з'являється недостача засобів на грошовому ринку. У протилежному випадку

з'являється надлишок готівки, але більш звична ситуація - це поява

дефіциту, що усувається Банком Англії, який встановлює таку процентну

ставку, при якій засоби забезпечуються на кожний день.

Для того, щоб не працювати з кожним банком індивідуально, Банк Англії

використовує облікові будинки в якості посередника. Це спеціалізовані

ділери, які мають запаси торгових векселів і в які головні банки поміщають

зайву готівку. Облікові будинки користуються позиковими послугами Банку

Англії, який може забезпечити готівкові кошти, купивши цінні папери

облікових будинків або надавши їм позички. Ставки, по яких відбуваються ці

операції, впливають на процентні ставки для економіки в цілому. Коли Банк

Англії змінює цю ставку, комерційні банки відразу ж, як правило, змінюють

свою базисну ставку, по який визначається ставка по депозитам і ставка

позичкового процента.

З 6 травня 1997 року Банк володіє оперативним правом регулювання

процентних ставок.[10] Ціллю даного регулювання є забезпечення цінової

стабільності ( відповідно до цільового показника інфляції обумовленим

урядом у бюджетному посланні ) і підтримка урядової економічної політики,

включаючи цілі по забезпеченню економічного росту і забезпеченню

зайнятості. Банк публікує щоквартальний звіт про інфляцію. Ціль

забезпечення цінової стабільності в цей час рахується досягнутої якщо

індекс роздрібних цін приблизно дорівнює 2.5%.

Рішення по процентним ставкам приймаються Банківським Комітетом по

Грошовій Політиці ( Monetary Policy Committee - MPC). Комітет збирається

щомісяця відповідно до визначеного графіка. До складу Комітету входять 4

постійних члени і 4 эксперта, призначуваних Канцлером Казначейства ( він же

міністр фінансів). Голосування здійснюється за принципом: «одна людина -

один голос». У збори комітету можуть приймати участь представники

Казначейства. Вони не мають права голосу. Рішення про процентні ставки,

прийняті комітетом підлягають негайній публікації. Підлягають також

публікації і протоколи засідань Комітету.

Законодавство передбачає, що в екстремальних умовах і протягом

обмеженого часу уряд може регулювати Рішення комітету в національних

інтересах. Таке регулювання підлягає обов'язковому наступному схваленню

Парламенту.

Валютний курс.

Процентні ставки впливають на внутрішні грошові умови, такі як умови

кредиту, споживчий попит, інвестиції, випуск продукції і ціни. Вони також

можуть впливати на вартість фунта стерлінгів у перекладі на іншу іноземну

валюту. При інших рівних умовах, чим вище процентні ставки, тим більше

іноземних засобів залучається у фунт стерлінгів, таким чином, вони

впливають на валютний курс фунта стерлінгів стосовно іноземних валют.

Банк Англії може впливати на валютний курс, використовуючи золотий і

валютний запаси країни. Банк Англії може управляти запасами від імені

Казначейства. Резерви містяться на спеціальному рахунку, який називається

Валютний Зрівняльний Рахунок ( Exchange Equalisation Account). Він був

утворений ще в 1930-х роках із метою виявлення несподіваних коливань у

“зовнішній вартості” стерлінга. Процес, відомий як валютна інтервенція,

складається в тому, що Банк Англії купує фунт стерлінга за іноземну валюту,

коли необхідно стримати падіння курсу або продає їх, намагаючись утримати

ріст курсу. Ці операції, звичайно, не можуть точно визначити курс фунта

стерлінгів на ринку, а існує маса інших способів, крім офіційної

інтервенції.

Будучи членом Механізму валютних курсів ( ERM - exchange rate

mechanism ) з 8 жовтня 1990 року, Великобританія була зобов'язана

підтримувати курс своєї валюти у визначених рамках стосовно іноземних

валют. Після виходу з ERM 16 вересня 1992 року Великобританія перейшла до

плаваючого валютного курсу.

Короткочасні процентні ставки і валютна інтервенція є принциповими

інструментами монетарної політики у Великобританії. У минулому

використовувалися й інші інструменти. Наприклад, на початку 1980-х Банк

Англії продав більше державного боргу, чим було необхідно для задоволення

потреб уряду, із метою зменшити грошову масу в обігу. Ця політика була

скасована в 1985 році. Інші інструменти містили в собі введення

спеціальних” стель банківського кредитування” ( скасований у 1971 році);

вимоги до банків тримати резерви в Банку Англії відповідно до того,

наскільки швидко росло число їхніх внесків ( скасований у 1980 році );

видання керівництва по банківському кредитуванню, націленого на поменшання

обсягів видачі кредитів клієнтам.

Одним із найважливіших інструментів сучасної монетарної політики є

резервна політика, [11] яка заснована на зміні вимог центрального банку до

обов'язкових ( мінімальних) резервів комерційних банків і інших кредитних

інститутів. Усі основні знаряддя грошово-кредитного контролю спрямовані в

першу чергу на регулювання величини залишків на резервних рахунках

кредитних установ у центральному банку або умов поповнення цих рахунків.

Історично обов'язкові резерви розвилися з необхідності для

комерційних банків завжди мати напоготові готівку у виді так називаних

касових резервів для безперебійного виконання платіжних зобов'язань по

поверненню депозитів вкладникам і проведення розрахунків з іншими банками.

Іншими словами, касові резерви, які зберігалися комерційними банками в

центральному банку, служили гарантійним фондом для погашення депозитів.

З створенням високорозвиненої дворівневої банківської системи касові

резерви комерційних банків, які розміщувалися ними на рахунки в

центральному банку, перестали бути гарантійним фондом для погашення

заборгованості по внескам. Немаловажну роль тут зіграло поліпшення

організації і техніки вчинення банківських операцій, а також створення

системи страхування депозитів. Як відзначають деякі економісти, сучасним

банкам звичайно достатньо мати в наявності не більш 2% своїх коштів.

В цей час мінімальні резерви мають подвійне призначення:

1. вони повинні забезпечувати постійний рівень ліквідності комерційних

банків ;

2. вони є інструментом центрального банку для регулювання грошової маси,

платеже- і кредитоспроможності комерційних банків.

Регулювання центральним банком норм указаних резервів впливає

безпосередньо на величину оборотних фондів комерційних банків, а, отже, на

їхній кредитно-фінансовий потенціал. При збільшенні норми обов'язкових

резервів зменшується розмір оборотних фондів банків, і навпаки.

Зниження ефективності ролі мінімальних резервів як інструмента

грошово-кредитної політики обумовлено взятим у 80-ті роки курсом на

фінансову лібералізацію. Але усе ж прийом і зберігання поточних і строкових

вкладів кредитних інститутів продовжує залишатися однією з найважливіших

функцій сучасного центрального банку, незважаючи на те, що ці депозити

займають невелику питому вагу в балансі центральних банків. Без цього

центральні банки не зможуть виконувати свої інші функції, тобто бути

“банком банків”, “банкірами і касирами уряду”, проводити офіційну грошово-

кредитну і валютну політику, постачати в економіку необхідну кількість

грошей у безготівковій і наявно-грошовій формі, управляти внутрішнім і

зовнішнім державним боргом, здійснювати нагляд за банками і фінансовими

ринками.

q Найважливішою функцією Банку Англії є керування державним боргом країни.

Англійський уряд витрачає, як правило, більше, ніж він одержує у виді

податків.

Щоденні потоки коштів між урядом і ринком відбиваються рухом коштів

на рахунку Національного Кредитного Фонду ( National Loans Fund - NLF) у

Банку Англії. У випадку короткострокового дефіциту NLF може покрити його,

узявши кошти в Банку Англії, а лишні засоби поміщаються в Банку.[12]

Таке пряме фінансування є тільки короткостроковим і принципова роль

Банку Англії, який діє від імені Казначейства, залучити засоби. Банк

контролює новий борг уряду й існуючий обсяг боргу. Трьома основними формами

урядових позик є казначейські векселя, урядові фондові папери ( відомі як

високонадійні цінні папери) і позики на валютному ринку.

Фінансування державного боргу здійснюється Банком Англії

відповідно до заявки Уряду, поданої в Бюджетному Посланні. Дефіцит бюджету

на фінансовий рік покривається з трьох джерел, що перераховані в таблиці

нижче:

|The 1997-98 Financing Requirement March 1997 |г |

| |bILLIO|

| |N |

|CGBR Forecast - Прогноз потреби у фінансуванні |20.0.0|

|Expected nET cHANGE iN tHE Official Reserves - |0.0.0 |

|очікувана зміна офіційних резервів | |

|Gilt Redemptions - Виплати по облігаціям |19.6.6|

Страницы: 1, 2, 3, 4