Некумулятивні акредитиви – це акредитиви, за якими невикористаний
залишок повертається. Порівняно з відновлюваним акредитивом, коли банк
виставляє револьверний акредитив, він та його клієнт беруть на себе
зобов’язання щодо всієї суми, а не її частини, яка стосується якогось
певного періоду. Таким чином, револьверний акредитив, що виник для
задоволення потреб торгових партнерів, дає змогу координувати поставки з
використанням документарного акредитиву за операціями, що передбачають
відправки товарів частинами.
Акредитив з червоною смугою. Згідно з таким акредитивом авізуючий або
підтверджуючий банк здійснює авансування бенефіціара (експортера) до
надання визначених документів. Ця спеціальна умова зазначається в
акредитиві за вимогою заявника акредитива (покупця / імпортера). Це не
передплата, а угода, за якою постачальник (бенефіціар) отримує аванс від
авізуючого / підтверджуючого банку до відправки товарів. Таким чином,
покупець звертається з дорученням до банку-емітента уповноважити авізуючий
/ підтверджуючий банк на здійснення платежу експортеру за товари до їхньої
відправки. Тому акредитив з червоною смугою можна характеризувати як
джерело передвідвантажувальних коштів у формі:
. позики від авізуючого / підтверджуючого банку, яка надається
бенефіціару (експортеру);
. платежу апліканта (імпортера).
Іншими словами, аплікант може взяти на себе всю відповідальність за
надання авансу експортеру, сам при цьому не надаючи такого авансу. Ця роль
відводиться авізуючому / підтверджуючому банку проти забезпечення
акредитива з червоною смугою.
Слід також зазначити, що акредитиви з червоною смугою названо так тому,
що на ранніх порах його застосування в нього вписувалося застереження,
написане червоним чорнилом, тобто спеціальна умова. Сума, яку належить
авансувати бенефіціару за акредитивом із червоною смугою, визначається
аплікантом такого акредитиву за погодженням із банком-емітентом. Ця сума
може становити як 100% від суми акредитива, так і певний його відсоток.
Аплікант також вирішує, як забезпечується позика, що надається авізуючим
/ підтверджуючим банком бенефіціару / експортеру, а саме:
. шляхом простого письмового підтвердження бенефіціара / експортера про
те, що гроші будуть використані виключно на закупівлю товарів для
відвантаження їх згідно з умовами акредитива (чистий акредитив із
червоною смугою);
. шляхом письмової гарантії або застави, які бенефіціар повинен
належним чином оформити та надати повний комплект документів до
авізуючого / підтверджуючого банку у межах зазначеного в акредитиві
періоду (документарний акредитив з червоною смугою).
Позика, надана бенефіціару авізуючим / підтверджуючим банком, разом
із певним відсотком за користування нею повинна бути потім повернена
авізуючому / підтверджуючому банку, але тільки після того, як бенефіціар
надасть документи, необхідні для розкриття акредитива та які повністю
відповідатимуть умовам акредитива. Однак якщо бенефіціар не зможе надати
такі документи і відповідно не зможе отримати за цим акредитивом гроші, а
відтак буде неспроможний повернути позику, то у такому випадку авізуючий /
підтверджуючий банк матиме право вимагати рефінансування (з відсотком за
позикою) від банку-емітента. У свою чергу останній матиме право регресу
відносно апліканта акредитива. Таким чином, аплікант нестиме
відповідальність за всі витрати, що виникли у банку-емітента, авізуючого /
підтверджуючого банку за акредитивом із червоною смугою.
Таким чином, з усього сказаного вище, можна зрозуміти, що акредитивна
форма розрахунку у міжнародній торгівлі є досить складним та багатогранним
інструментом здійснення оплати за надані товари та послуги. Але, незважаючи
на це, даний інструмент є досить дієвим і відтак досить широко вживаним,
особливо це характерно для практики міжнародної торгівлі між країнами з
розвиненою економікою. Для оптимізації розрахунків за допомогою акредитивів
існує широкий спектр їх видів, завдяки чому як експортер, так і імпортер,
можуть дійти спільної згоди у виборі способу розрахунку.
1.2 Організація акредитивних форм розрахунків
Правовою основою організації розрахунків по зовнішньоекономічних
операціях є міжнародні платіжні угоди (платіжні угоди і міжнародні
конвенції, а також торгові, кредитні й інші договори), норми внутрішнього
законодавства, а також систематизовані й уніфіковані банківські звичаї і
норми міжнародної банківської практики, закріплені у відповідних
конвенціях.
Серед різноманітних форм розрахунку, що застосовуються у
зовнішньоекономічній діяльності, акредитивна форма розрахунків вимагає
самої активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована,
головним чином, на захист інтересів продавця.
При здійсненні розрахункових операцій у формі документарного акредитива
банки та їхні клієнти повинні керуватися “Уніфікованими правилами та
звичаями для документарних акредитивів”, розробленими та затвердженими
Міжнародною торговою палатою в редакції від 1993 року, публікація МТП №500
та чинним законодавством країни, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність
суб’єктів господарської діяльності.
Уніфіковані правила містять опис процедур, обов'язків, зобов'язань і
технічних термінів, що значно зменшує трудність при співробітництві з
закордонними організаціями. Проте, слід зазначити, що зазначені в
уніфікованих правилах процедури є обов'язковими для всіх учасників
розрахункових операцій, якщо вони не суперечать державним, федеральним або
місцевим законам. Уніфіковані правила по міжнародних розрахунках
приймаються Міжнародною торговельною палатою в Парижі і редагуються нею з
періодичністю 8-10 років. Редагування уніфікованих правил є об'єктивною
необхідністю, продиктованою швидким розвитком, особливо в останні
десятиліття, нових технологій і засобів зв'язку, нових видів міжнародних
перевезень і т.п., що потребує уточнення понять і термінів, що
використовуються при розрахунках за допомогою акредитивів.
Уніфіковані правила і звичаї для акредитивів складаються з 49 статей,
що також підрозділяються на сім розділів: [16.C.122] загальні
1. положення і визначення (статті 1 - 5); види
2. акредитивів і повідомлення про них (статті 7 - 12);
3. зобов'язання і відповідальність (статті 13 - 19);
4. документи (статті 20 - 38);
5. інші положення (статті 39 - 47);
6. трансферабельний акредитив (стаття 48);
7. переуступка виторгу (стаття 49).
Основні положення, що визначаються уніфікованими правилами і що
стосуються роботи банків по акредитивах такі.
Насамперед, акредитив являє собою зобов'язання банку здійснити
оплату на користь експортера при дотриманні останнім всіх умов акредитива.
З вищевикладеного випливає, що банки повинні з розумною старанністю
перевіряти документи, що даються експортером із метою визначення
відповідності їхньої форми й змісту закладених в умовах акредитива.
Відповідність документів умовам визначається банками винятково по їхніх
зовнішніх ознаках, банки не несуть ніякої відповідальності за автентичність
і юридичне значення будь-яких документів. У випадку, коли по зовнішніх
ознаках документи не можна визнати цілком відповідним умовам акредитива, з
банків автоматично знімається зобов'язання проводити оплату цих документів.
Акредитив по своїй природі представляє угода, відособлена від договору, на
якому він може бути заснований, і, отже, банки не зобов'язані займатися
такими договорами, навіть якщо в акредитиві є на такий договір посилання.
Своєчасність одержання відшкодування, на яке має право банк-платник,
знаходиться під відповідальністю банка-емітента.
Таким чином, Уніфікованими правилами і звичаями для акредитивів
передбачений повний перелік дій, що можуть або повинні здійснювати банки
при обслуговуванні ними розрахунків у формі акредитива. Підвищена ж
ступінь відповідальності банків при цьому знижується жорсткими умовами в
аспекті строків дій банківських зобов'язань, а також в аспекті вимог до
дотримання умови акредитива.
Слід зазначити, що при обслуговуванні акредитивної форми розрахунків
по зовнішньоторговельних угодах банки керуються ще одним комплексом
міжнародних нормативів, зробленим Міжнародною торговельною палатою, що
регулює базисні умови постачання продукції від експортера до імпортера.
Зазначені нормативи в останній редакції були випущені в 1990 році за назвою
“инкотермс-90. Умови постачання продукції закріплюються продавцем і
покупцем у договорі, а далі відбиваються на умовах акредитива за
типологією, визначеною в зазначених правилах. При перевірці банком
документів і прийнятті ним рішення про відповідність їхнім умовам
акредитива, виконання експортером умов постачання продукції імпортеру
визначається по транспортних документах, базуючись на положеннях,
закріплених у правилах "Інкотермс".
На сьогоднішній день, відповідно до чинного законодавства, із метою
забезпечення своєчасного і якісного проведення розрахунків по
зовнішньоторговельних контрактах, сторонами яких є суб'єкти підприємницької
діяльності України, акредитивні розрахунки повинні здійснюватися відповідно
до Уніфікованих правил і звичаїв для акредитивів. Вимоги уніфікованих
правил повинні враховуватися суб'єктами підприємницької діяльності при
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
