Так, згідно з практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема
швейцарських та англійських) до надання їхнього підтвердження необхідно не
тільки депонувати кошти за акредитивом у підтверджуючому іноземному банку,
але й підписати заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне
законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішими українськими
банками такі авторитетні німецькі банки, як “Дойчебанк”, “Коммерцбанк” у
ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими українськими банками
акредитивами навіть без грошового покриття.
Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначеного
вище зобов’язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки
авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому
випадку, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.
6. За валютою платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:
. у національній валюті бенефіціара;
. у національній валюті імпортера;
. у третій валюті.
Якщо за акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в
якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс
перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно
використовувати при здійсненні виплат з акредитива.
7. За характером платежу у зв’язку з можливістю / неможливістю
здійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільні
та неподільні.
Подільним акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно до
контракту сум після кожної часткової поставки.
Неподільним акредитивом передбачається, що уся сума, яка належить
експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої
часткової поставки. Такий акредитив використовується зазвичай при
постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов’язаного,
тобто коли непоставка однієї або кількох партій робить неможливим
використання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким
чином, захищає інтереси імпортера.
8. За місцем та суб’єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:
. виконуються банком емітентом у країні імпортера;
. виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;
. виконуються за участю третьої сторони.
У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, строк дії
акредитиву закінчується у країні банку-емітента, і акредитив сплачується
тільки після отримання та перевірки документів, необхідних для розкриття
акредитиву.
У випадку, коли виконуючим банком є авізуючий банк, можливі декілька
видів оплати документів залежно від того, який спосіб оплати зазначено в
умовах контракту.
9. Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів
господарської діяльності (експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви
поділяються на акредитиви на імпорт та акредитиви на експорт:
Акредитиви на імпорт - використовуються для розрахунків за імпортовані
іноземними фірмами товари та надані послуг і відкриваються українськими
банками за дорученням українських фірм-імпортерів.
Акредитиви на експорт – використовуються для розрахунків за експортовані
інофірмами товари та надані послуги і відкриваються іноземними банками за
дорученням іноземних фірм імпортерів.
У розрахунках за український експорт акредитиви відкриваються, як
правило, іноземними банками з авізуванням їх через українські банки.
Найвигіднішим у цьому випадку є призначення виконуючим банком
уповноваженого українського банку.
При розрахунках за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими
передбачено платіж в українському банку-емітенті проти документів, що
надходять від іноземного експортера. Це дає змогу запобігти можливому
заморожуванню валютних коштів суб’єктів господарської діяльності України та
банків на рахунках в іноземних банках для наступних платежів за
акредитивами.
Одним із видів імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть
авізуватися, підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за
дорученням іноземних банків-кореспондентів, які відкривають ці акредитиви в
інших країнах. Як правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок
іноземного банку-емітента, який також сплачує комісійні та інші витрати
авізуючого банку. Підтвердження та виконання транзитних акредитивів
доцільно здійснювати тільки в особливих випадках, наприклад, за умови
надання уповноваженому українському банку з боку банку-емітента
попереднього валютного покриття.
10. За способом виконання акредитиви поділяються на такі, що
виконуються:
. шляхом платежу за пред’явленням;
. шляхом акцепту;
. шляхом платежу з відстрочкою;
. шляхом негоціації.
Платіж за пред’явленням здійснюється, як правило, авізуючим або
підтверджуючим банком у країні експортера при наданні відповідних
фінансових та комерційних документів. Такий спосіб виконання акредитиву дає
змогу експортеру отримати платіж одразу після надання відповідних
документів до банку-платника.
Акредитиви, які виконуються шляхом акцепту. При акцептуванні акредитиву
надається також вексель. Незалежно від того, на кого виставлено вексель,
банк-емітент, а за необхідності – підтверджуючий банк зобов’язуються
акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.
Перший варіант є найсприятливішим для експортера: авізуючий банк або
підтверджуючий банк після пред’явлення необхідних документів у його касах
акцептує тратту.
Другий варіант: акцепт банком-емітентом, який акцептує тратту після
отримання документів та визнання їх відповідно до умов акредитиву.
Третій варіант - найменш сприятливий для експортера – акцепт
наказодавцем.
Акредитиви, які виконуються шляхом платежу з відстрочкою.
Вибір між відстроченим платежем та акцептом обумовлюється головним чином
звичаями та законодавством країни-експортера. Наказодавець може уникнути
оплати мита та митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав
відстрочений платіж замість акцепту. При цьому способі виконання платежу
банк-емітент та підтверджуючий банк (якщо акредитив підтверджений)
зобов’язаний здійснити платіж у визначений термін.
Акредитиви, які виконуються шляхом негоціації. За такої форми виконання
акредитиву (використовується у США, Китаї та англомовних країнах) банк-
емітент зобов’язується платити експортеру за пред’явленням або шляхом
акцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило, банк-
емітент відправляє листа безпосередньо на адресу бенефіціара, де
передбачається:
. термін дії для негоціації у країні бенефіціара;
. уточнення про добропорядність (“bona fide”), за яким банк-емітент
зобов’язується платити пред’явнику акредитива з доданими до нього
оформленими належним чином документами.
На практиці банк-емітент для передачі акредитива бенефіціару досить
часто використовує послуги банку-кореспондента, якому відводиться допоміжна
роль при пересиланні акредитиву та засвідченні підписів, зазначених в
акредитиві, і який не отримує повноваження на здійснення платежів. При
виконанні акредитива бенефіціару не обов’язково звертатися до банку, який
передав цей акредитив, за винятком випадку, коли банк-емітент обмежив
негоціацію визначеним банком (за акредитивом “restricted”).
11. Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому
банку акредитиви поділяються на покриті та непокриті.
Покритими вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банк-емітент
попередньо надає у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття)
у сумі акредитиву на строк дії зобов’язань банку-емітента з умовою
можливості їх використання для виплат за акредитивом.
Валютне покриття може надаватися шляхом:
. кредитування на суму акредитива кореспондентського рахунку
виконуючого банку у банку-емітенті або іншому банку;
. надання виконуючому банку права на списання всієї суми акредитиву з
кореспондентського рахунку, відкритого у нього банком-емітентом у
момент отримання акредитиву до виконання;
. відкриття банком-емітентом у виконуючому банку депозитів покриття або
страхових депозитів.
Непокритими вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не
депонує кошти клієнта на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо
у розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття).
12. Залежно від наявності других бенефіціарів акредитиви поділяються на
переказні (трансферабельні) та непереказні.
У статті 48 “Уніфікованих правил” дається таке тлумачення переказного
акредитиву:
“А. Переказним (трансферабельним) є акредитив, за яким бенефіціар
(перший бенефіціар) має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіж
з відстрочкою платежу, акцепт чи негоціацію, або будь-який банк,
уповноважений негоціювати переказуючий банк, на те, щоб акредитивом могли
користуватися повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі
бенефіціари).
Б. Акредитив може бути переказано тільки тоді, коли він прямо означений
банком-емітентом як “переказний” (“трансферабельний”). Такі терміни, як
“подільний”, ”дрібний”, ”перепоступлений” та ”передаваний”, не роблять
акредитив переказним…
В. Якщо інше не обумовлено в акредитиві, трансферабельний акредитив може
бути передано тільки один раз. Відповідно акредитив не може бути переказано
за дорученням другого бенефіціара наступному, третьому бенефіціару…”
Таким чином, переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціару
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
