Рефераты. Особливості авторських розважальних програм на радіо "Великий Луг" і "Ностальжи"

Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.

2. Авторська розважальна програма «Чартерний рейс»

Ведуча – Марія Чайкіна. Програма виходить по суботах о 12:00.

За принципом побудови, «Чартерний рейс» – музичний хіт-парад, в якому щотижнево презентується новий для аудиторії виконавець або новий сингл вже відомого популярного музиканта. Отже тему програми можна визначити як «висвітлення новинок музичної сфери шоу-бізнесу». Жанр – розважальна авторська музична програма.

Інтерактивність передачі висока – слухачі можуть безпоседеньо впливати на розстановку місць у хіт-параді (шляхом голосування на офіційному сайті радіостанції). Результати щотижневого голосування подаються також у вигляді короткої замітки в газеті «Острів свободи». Це також дуже важливий аспект, адже свідчить не лише про професійну взаємодію декількох різних засобів ЗМІ одного регіону, що, до речі, також істотно, а ще й про той факт, що радіо використовує можливості інших видів мас-медіа, щоб наблизитися до своєї аудиторії (тобто це власне радіо ефір, газетні замітки, Інтернет сайт).

Відмінність цієї програми від цілого пласту подібних не дуже велика. Драматургічна основа побудована за класичним, вже неодноразово випробуваним принципом: ведуча подає коротку підводку до кожної музичної композиції та називає її рейтинг («місце») у хіт-параді цього тижня, після чого, власне і подається композиція, в короткому або повному вигляді (це залежить від «місця» цієї композиції в рейтингу).

Особливістю «Чартерного рейсу» є презентація нових композицій, про які більшість слухачів ніколи не чула, з підводкою до них та поданням коротких відомостей про виконавця або цікавих «неофіційних» фактів про особливості створення тієї чи іншої пісні. Оскільки слухачам хіт-параду для голосування пропонується певний набір пісень, серед яких «новинки» ще немає, то вибір чергової композиції для презентації залежить цілком від авторки цього проекту. Тобто журналістка має не лише бути в курсі новинок шоу-бізнесу, але й залишатися обізнаною настільки, щоб пояснити аудиторії, хто виконавець, з якого альбому ця композиція, чи вийшов вже новий альбом та ін.

Наприклад, у передачі від 24 жовтня 2009 р. ведуча провела презентацію нової пісні Енріке Іглесіаса «Lost Inside Your Love». Окрім коротких відомостей про самого виконавця, Марія Чайкіна подала факти про новий альбом, до складу якого ця пісня буде входити та час виходу кліпу на цю пісню на телеканалі М1.

Підбір ді-джея доцільний. Молодий дзвінкий жіночий голос із жвавими інтонаціями, дуже гармонійно поєднується з швидким темпом подання інформації та набором композицій, більшість з яких майже завжди танцювальні, тобто швидкого ритму.

Приводом для виходу чергового випуску є щотижневі результати голосування слухачів, результати якого і подаються у вигляді ступеневого хіт-параду музичних композицій.

Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:10, крім того самі коментарі подаються під музичний супровід (мотив стандартного джинглу програми, ненав’язливий легкий ритм).

За драматургією побудови передача не передбачає запрошення гостей. Що стосується саме текстового наповнення передачі, якості коментарів ведучої, то можна зазначити, що журналістка використовує просту розмовну лексику; її фрази короткі, влучні, зрозумілі, іноді римовані, іноді включають елемент жарту, каламбуру, обігравання назви певної композиції, наприклад, «Save me» співає Шакіра, і слухачі таки її врятували, залишивши на 9 місці нашого хіт-параду» (Марія Чайкіна, «Чартерний рейс», програма від 26 грудня 2009 року); тон ведучої – веселий, життєрадісний, активний, налаштовує аудиторію на легке сприймання поданої інформації.

Якість звуку – дуже висока, джингл легкий для сприймання та запам’ятовування.

2. Авторська розважальна програма «Протихіт»

Ведучий – Едуард Туманов. Програма виходить щоп’ятниці, о 18:00. Тематика передачі – підбір музичних композицій, що встигли набриднути. Жанр – розважальна авторська музична програма.

Драматургічна побудова передачі передбачає поділення на підрубрики. Основна рубрика не має назви, складається власне з переліку та прослуховування обраних музичних композицій, які коментуються ведучим, до речі, часто саме з негативним або навіть саркастичним емоційним забарвленням самого власне коментарю.

У рубриці «Вбиває на смерть» автор програми подає цитати з пісень, які можуть викликати сміх слухача; недоречні, недосконалі з точки зору мовностилістичних або навіть логічних принципів побудови речень відносно правил російської або української мови. У рубриці «Останній привіт» - звучать пісні, які «залишають» (на тиждень) фонотеку радіо «Великий Луг». Пісні для цієї рубрики обираються двома шляхами: за допомогою попереднього голосування серед аудиторії радіостанції, та у залежності від кількості замовлень цієї пісні до ефіру (чим частіше лунає композиція, тим більший в неї шанс потрапити до рубрики «Останній привіт»). У другому випадку кількість виходу композиції до ефіру найчастіше вираховується власне ді-джеями радіо, але й існує також статистична підводка пісень, яку щотижня автоматично виводять за допомогою комп’ютеру.

Інтерактивність передачі також висока – слухачі можуть впливати на розстановку місць у ієрархії протихітів (голосування відбувається на спеціально створеному форумі на офіційному сайті радіостанції, або за допомогою SMS-повідомлень, які слухачі надсилають на певний зазначений номер телефону). Щоправда ведучий залишає за собою право на власний розсуд додавати чи прибирати композиції зі списку протихітів.

Оскільки хіт-паради антихітів явище не нове, з чітко сформульованими принципами побудови, особливістю саме «Протихіта» на радіо «Великий Луг» є поділення за рубриками, які надають звичайній музичній програмі більш глибокого наповнення та додаткових функцій. Окрім розважального, програма має і практичне значення, наприклад, вона допомагає звільнити ефір від тих музичних композицій, які можуть «засмічувати» ефір та надокучати слухачам своїм постійним звучанням.

Підбір ді-джея (ведучого) доцільний. Професійність та комунікативні здібності ведучого досить високі. Вдало підібраний формат передачі, структура, матеріали гарно поєднуються із сатиричними коментарями ведучого, його подекуди іронічними інтонаціями, гумористичною рубрикою «Вбиває на смерть».

Приводом для вибору тієї чи іншої композиції стають і результати чергового голосування слухачів, і власний розсуд автора передачі, ді-джеїв, що працюють на радіостанції «Великий Луг». Підбір матеріалу – відповідний, музичні композиції подаються лише у скороченому вигляді, що обумовлено саме особливістю такого типу хіт-параду, адже суть його полягає в тому, щоб на деякий час (найчастіше на тиждень) або навіть назавжди звільнити аудиторію від прослуховування тих мелодій, які вже встигли їм набриднути.

Оскільки автор не лише подає перелік композицій, обраних слухачами та ді-джеями, але й шукає додаткову інформацію (зокрема, для рубрики «Вбиває на смерть»), підготовка до виходу програми потребує певних зусиль зі сторони ведучого-автора. Окрім того, дуже багато часу займає технічна обробка тих музичних композицій, які входять до змісту програми, адже вони подаються не лише у скороченні, але й з тієї частини композиції, яку слухачам відразу вдається розпізнати.

Співвідношення голосу ведучого (коментарів) до музичного наповнення приблизно 1:2. За драматургією побудови передача не передбачає запрошення гостей.

Що стосується саме текстового наповнення радіопрограми, якості коментарів ведучого, то можна зазначити, що фрази журналіста влучні, зрозумілі, включають в себе елемент жарту, каламбуру, іронії. Присутній жанр коментарю та рецензії. Тон ведучого веселий, активний, іронічний, налаштовує на легке сприймання поданого матеріалі. Якість звуку – дуже висока, джингл легко сприймається і запам’ятовується.

За проаналізованими критеріями визначено, що наповнення радіо ефіру «Великого лугу» характеризується певним підбором музичного матеріалу. Блоки новин, спортивні і метеопрогнози – займають другорядне місце. Ді-джеї і автори-ведучі програм мають велику свободу в ефірі.

Серед рекламодавців радіостанція користується популярністю через сегмент цільової аудиторії, яку вона охоплює, та через певний рівень популярності радіостанції серед слухачів. Аудиторія «Великого лугу» складається із слухачів віком від 25 до 50 років.

В ході аналізу встановлено, що хоча ці авторські передачі в цілому побудовані на принципі вже існуючих передач подібного типу, вони все ж таки мають певні, властиві, притаманні тільки їм особливості. Наприклад, дуже цікавим є саме підхід індивідуальної оцінки ведучими того музичного матеріалу, що подається в ефір. Цей прояв суб’єктивності в журналістиці є властивим та доречним саме в регіональному форматі, де кожен журналіст спілкується з аудиторією в більш інтимному форматі, більш індивідуалізовано, створюючи атмосферу довіри та дружнього спілкування. Таку атмосферу створює не лише сам факт коментарю, але й приязний, дружній, в міру жартівливий тон ведучих-авторів розважальних програм.


2.2 Специфіка авторських розважальних програм радіо «Ностальжи»


Деякі джерела зазначають, що (теоретично можна говорити, що ця медіа компанія створена на базі радіо «Ностальжи», хоча скоріше її можна назвати радіо-аналогом друкованої «Запоріжжя Медіа» (офіційний інформаційний портал м. Запоріжжя).

Радіостанція «Ностальжи» працює в ефірі з 1995 року і на разі займає одне з провідних місць в медіа просторі Запоріжжя. Частота її виходу 102,4 Гц. (Директор – Рекалова Олена Олександрівна). Передавач знаходиться в м. Нікополь. 

На рубежі двохтисячного року це радіо було популярним завдяки своїм інтерактивним прямим (опівнічним) ефірам. На сьогодні інформативне наповнення ефіру не обмежується лише випусками новин. Маленькими вставками ведучі подають інформацію про найсвіжіші та найцікавіші новини кіно, шоу-бізнесу, спорту, новітніх технологій та просто цікаві факти з життя пересічних громадян.

Ефіри супроводжуються іграми зі слухачами у прямому ефірі, розіграшами призів, інтерактивним спілкуванням.

Досить часто радіо відвідують зірки кіно і шоу-бізнесу, чиновники, політики. В ефір радіостанції впроваджено багато власних проектів. Офіційний сайт радіостанції “Ностальжи” наразі дуже слабко оформлений, його адреса в Інтернеті: #"_ftnref1">. – Режим доступа: http://www.journ.bsu.by/index.php?option=com_remository&Itemid=108&func=startdown&id=120.

28.       Летунов Ю.А. Время. Люди. Микрофон. – М.: Искусство, 1974. – 279 с.

29.       Летунов Ю.А. О развитии документальной радиожурналистики. – М.: Искусство, 1966. – 375 с.

30.       Летунов Ю.А. Что скажешь людям? – М.: Искусство, 1980. – 198 с.

31.       Летунов Ю.А. О развитии радиожурналистики в России. – М.: Наука, 1966. – 460 с.

32.       Лизанчук В.В. Основи радіожурналістики. – К.: Знання, 2006. – 628 с.

33.       Лизанчук В.В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. – Львів: ПАІС, 2000. – 366 с.

34.       Любосветов Д.И. По законам эфира. О специфике творчества радиожурналиста. – М.: Наука, 1979. – 270 с.

35.       Любосветов Д.И. К вопросу о движении творческих форм в отечественной радиожурналистике. Журналистика в 1999 году. – М.: Информационно–издательский центр Connect, 2000. – 387 с.

36.       Ляшенко Б.П. Наедине с микрофоном. – М.: ИЦМ, 1974. – 394 с.

37.       Ляшенко Б.П. Радио без тайн. – М.: ИЦМ, 1985. – 463 с.

38.       Маграчев Л.Н. Сюжеты, сочиненные жизнью. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1972. – 356 с.

39.       Маграчев Л.Н. Встречи у микрофона. – М.: Знание, 1959. – 145 с.

40.       Маккой К. Вешание без помех. – М.: Информационно-издательский центр Connect, 2000. – 487 с.

41.       Маклюэн Г. Методы исследования средств массовой коммуникации. – М.: Наука, 1997. – 320 с.

42.       Марченко Т.А. Радиотеатр. Страницы истории и некоторые проблемы. – М.: Сатам, 1970. – 280 с.

43.       Методологические проблемы изучения телевидения и радиовещания /Под ред. Багирова Э.Г., Ружникова В.Н. – Режим доступа: http://www.mirrabot.com/work/work_61539.html

44.       Минков М.Д. К проблеме жанров в радиовещании // Телевидение и радиовещание за рубежом. – М.: Атманай, 1973. – С. 3–53.

45.       Миронченко В.Б. Диалогические жанры радиовещания. – К.: Либідь, 1978. – 230 с.

46.       Михайлов Б.Р. Большие пороги. – М.: Знание, 1964. – 257 с.

47.       Михайлов Б.П. Радиоочерк. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1958. – 148 с.

48.       Моїсеєв В.А. Журналістика та журналісти. – К.: Дакор, 2002. – 402 с.

49.       Музыря А.А. Искусство слушать мир. – М.: Наука, 1989. – 471 с.

50.       Музыря А.А. В эфире — радиостанция «Юность». – М.: Просвет, 1979. – 326 с.

51.       Новиков К.Ю. Радиорепортаж. – М.: Издательство Московского государственного университета, 1967. – 237 с.

52.       Овсенников Т.Н. Радио России — реформа без цели // Среда. – 1998. – №2. – С. 8–15.

53.       Олейник В.П. Радиопублицистика. Проблемы теории и мастерства. – К.: Либідь, 1978. – 431 с.

54.       Омашев Н.О. В борьбе с негативными... – Алма–Ата: АСТ, 1990. – 389 с.

55.       Офіційний сайт радіостанції «Великий Луг». – Режим доступу: http://www.vlug.zp.ua

56.       Офіційний сайт радіостанції «Ностальжи». – Режим доступу: http://www.zabor.zp.ua/SMI/podrobno/radio_nostalji.htm

57.       Отечественное радио в современных условиях: Сборник статей. / Под ред. Сухаревой В.А. – М.: Академия, 1998. – 380 с.

58.       Очерки истории советского радиовещания и телевидения. Ч. 1. 1917-1941. / Под ред. Лапина С.Г. – М.: Наука, 1972. – 347 с.

59.       Потятиник Б.М. Мережеві ЗМІ в Україні: прогноз розвитку // Телевізійна й радіожурналістика. – 2009. – № 8. – С. 74–79.

60.       Радиожурналистика: Учебник / Под ред. Шереля А.А. — М.: Издательство Московского государственного университета, 2000. – 480 с.

61.       Радиоискусство: Теория и практика. / Сост. Зверев В.Н. – М.: Искусство, 1981. – 230 с.

62.       Ревенко А.П. У микрофона наш корреспондент. – М.: Наука, 1964. – 340 с.

63.       Ромазанова Э.М. Бурные волны радиоэфира // Среда. – 1998. – № 3. – С. 12–19.

64.       Рувинский А.Н. Вольный сын эфира // Дон. – 1997. – № 2. – С. 5–7.

65.       Ружников В.Н. Так начиналось: Историко–теоретический очерк советского радиовещания. 1917–1928. – М.: Знание, 1987. – 474 с.

66.       Самойленко Ю.А. Планирование на телевидении и радиовещании // Планирование работы в редакции. – М.: Простоп, 1979. – С. 452–470.

67.       Сухарева В.Н. Любовь троих // Среда. – 1999. – № 8. – С. 28–35.

68.       Смирнов В.В. Жанры радио журналистики. – К.: Дакор, 2002. – 450 с.

69.       Смирнов В.В. Формы вещания. – К.: Дакор, 2002. – 380 с.

70.       Фихтелиус Э. Десять заповедей журналиста: Пер. со шведского. – М.: Наука, 1999. – 70 с.

71.       Цвик В.Л. Журналист с микрофоном. Учебное пособие. – М.: Издательство МНЭПУ, 2000. – 59 с.

72.       Чантлер П., Стюарт П. Основы радиожурналистики: Пер. с англ. – М.: Наука, 2000. – 529 с.

73.       Ченин О.П. Личность ведущего на радио и телевидении // Информационный сборник. – 1979. –№ 4. – С. 15–23.

74.       Шерель А.А. Там на неведомых подмостках: Радиоискусство. Проблемы истории и теории, 1922–1941. – М.: Российский институт искусствознания Министерства культуры РФ., 1993. – 483 с.

75.       Щербатюк В.М. Радиорепортаж. – М.: Наука, 1970. – 327 с.

76.       Ярошенко В. Н. Информационные жанры радиожурналистики. – М.: Наука, 1976. – 290 с.

77.       Ярошенко В.Н. О некоторых видах современных информационных радио-программ // Информационный сборник. – 1983. – № 1. – С. 20–31.


Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.