заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними належним виконанням ними
трудових обов’язків, несуть матеріальну відповідальність за ч. 1 ст. 132
КЗпП, крім випадків, для яких ст. 134 КЗпП передбачена повна матеріальна
відповідальність.
У тому ж порядку визначається матеріальна відповідальність
працівників, з якими укладено договір про повну матеріальну
відповідальність (статті 135, 135 КЗпП), якщо шкода заподіяна не
незабезпеченням цілості прийнятого під звіт майна, а іншими порушеннями
трудових обов’язків (неналежним оформленням документів про виявлену при
прийнятті матеріальних цінностей недостачу, що потягло її оплату тощо).
Повна матеріальна відповідальність.
Дане питання регулюється ст. 134. КЗпП. В ній зазначено, що
працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди,
заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках,
коли:
1) між працівником і підприємством, установою, організацією укладено
письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної
відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей,
переданих йому для зберігання і інших цілей;
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою
довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь,
переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям
матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції). В тому числі при
їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів,
спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством,
установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну
матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству,
установі, організації при виконанні трудових обов’язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;
8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні
працівника на іншу роботу.
Пленум Верховного Суду України в згаданій вище постанові від 29
грудня 1992 року вказав, що при вирішенні питання про матеріальну
відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з
підприємством, установою, організацією про взяття на себе повної
матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших
цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших
цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП), необхідно перевірити, чи належить відповідач до
категорії працівників, з якими згідно з ст. 135 КЗпП може бути укладений
такий договір, та чи був він укладений.
За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може
бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з
чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної
відповідальності у відповідному розмірі шкоди.
Слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну
відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяними діями працівника, які
мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134
КЗпП), мають додаватися докази, які підтверджують, що вчинення працівником
таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.
Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в
таких випадках, коли шкода завдана діями працівника, що мають ознаки діянь,
переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від
кримінальної відповідальності в зв’язку з закінченням строку давності для
притягнення до кримінальної відповідальності або з інших підстав,
передбачених законом.
При покладенні повної матеріальної відповідальності за п. 4 ст. 134
КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації працівником,
який знаходився у нетверезому стані, необхідно врахувати, що нетверезий
стан працівника може бути підтверджено як медичним висновком, так і іншими
видами доказів (актами, поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями
свідків тощо), маючи на увазі, що заподіяння шкоди працівником, який був у
нетверезому стані, є одним з найгрубіших порушень трудових обов’язків,
зменшенням розміру відшкодування за цю шкоду, як правило, не допускається.
Відповідно до п. 5 ст. 134 КЗпП працівник несе матеріальну
відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяною недостачею, умисним
знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів
(продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів,
вимірювальних приладів, спеціально одягу та інших предметів, виданих
підприємством, установою, організацією працівникові в користування.
На підставі згаданого закону матеріальну відповідальність в повному
розмірі несуть також працівники сільськогосподарських підприємств, які
займаються випуском сільськогосподарської продукції, за шкоду, заподіяну
недостачею, умисним знищенням, умисним зіпсуттям цієї продукції.
Відповідно до п. 6 ст. 134 КЗпП матеріальна відповідальність в
повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених
окремими законодавчими актами.
За чинним законодавством така відповідальність на працівника може
бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну викраданням, загибеллю або
недостачею великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз і коней. Належних
кооперативним господарствам; перевитратою пального, допущеною працівником
автомобільного транспорту; одержанням службовою особою премій внаслідок
зроблених з її вини викривлень даних про виконання робіт; за шкоду,
заподіяну розкраданням, недостачею, понаднормативними витратами валютних
цінностей; заподіяну касиром незабезпечення цілості матеріальних цінностей
та іншими винними діями.
За п. 8 ст. 134 КЗпП покладається обов’язок за відшкодуванню шкоди,
заподіяної підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою
незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу
відпущеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних
службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи
переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання
рішення суду про поновлення в роботі.
Вимоги щодо укладення договору про повну матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 135 КЗпП такі договори укладаються лише в письмовій
формі.
Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути
укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли
вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи
безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском),
перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм
цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну
індивідуальну матеріальну відповідальність затверджується в порядку, який
визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила колективно (бригадної) матеріальної відповідальності.
Ці правила викладені у ст. 135 КЗпП. У разі спільного використання
працівниками окремих видів робіт, зв’язаних із зберіганням, обробкою,
продажем (відпуску), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва
переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну
відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну
матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна)
матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється
власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим
комітетом підприємства, установи, організації. Письмовий договір про
колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між
підприємством і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна
(бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування а також
типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність
розробляються за участю профспілкових об’єднань України та затверджуються
Міністерством праці України.
Іноді обставини складаються так, що в несхоронності матеріальних
цінностей, крім членів колективу (бригади), винні і службові особи. Тоді
повинна бути визначена частина шкоди, яка відповідає ступеню вини кожної із
службових осіб. Решта шкоди розділяється між членами колективу (бригади)
згідно з типовим договором про колективну (бригадну) матеріальну
Вказані положення конкретизовані наказом Міністерства праці від 12
травня 1996 року № 43, яким затверджено Перелік робіт, при виконанні яких
може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність,
умови її застосування і Типовий договір про колективну (бригадну)
матеріальну відповідальність.
Визначення розміру шкоди.
Законодавство (ст. 135 КЗпП) дає чітку відповідь на це питання.
Розмір заподіяної підприємству, установі, організації визначається за
фактичними витратами. На підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з
балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей та вирахуванням
зносу згідно з установленими нормами.
Страницы: 1, 2, 3
