діяльності й доведення її до працівника.
8. Підвищення, зниження, переклад, звільнення: розробка методів
переміщення працівників на посаді з більшої чи з меншою відповідальністю,
розвитку їх професійного досвіду шляхом переміщення на інші посади чи
ділянки роботи, а також процедур припинення договору наймання.
9. Підготовка керівних кадрів, управління просуванням по службі:
розробка програм, спрямованих на розвиток здібностей і підвищення
ефективності праці керівних кадрів.
Таким чином, дослідження процесів розвитку трудових ресурсів є
передумовою успішного функціонування виробничої організації.
1. Організаційно-правові основи управління трудовими ресурсами в умовах
ринкової економіки
З метою ефективного розвитку організації у даній роботі вивчається
організація робочого місця, а відповідно і чисельності працівників, їх
діяльності й обслуговування.
Мотивація, як стимулювання; розподіл фінансових ресурсів між ланками й
об'єктами.
У даній роботі ця функція розглядається досить широко, тому що без
матеріальної компенсації за працю жоден робітник не буде працювати. Головна
задача зараз, із погляду мотиваційних процесів, - зробити кожного не
стільки власником засобів виробництва, скільки власником робочої сили.
Мотивація як стратегія подолання кризи праці являє собою довгостроковий
вплив на працівника з метою зміни по заданих параметрах структури ціннісних
орієнтацій і інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра й
розвитку на цій основі трудового потенціалу. Стимулювання є орієнтацією на
фактичну структуру ціннісних орієнтацій і інтересів працівника, на більш
повну реалізацію наявного трудового потенціалу. Таким чином, важливо чітко
представляти, що мотивація – процес свідомого вибору людиною того чи іншого
типу поводження, обумовленого комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх
факторів.
Однієї з основних форм стимулювання є заробітна плата. Державне
регулювання оплати праці включає: установлення мінімального розміру ЗП;
податкове регулювання; установлення державних гарантій по оплаті.
Інструментом диференціації ЗП по складності праці є тарифні ставки. У
бюджетних організаціях регулювання ЗП здійснюється на основі єдиної
тарифної сітки (ЄТС). Розрізняють також реальну й номінальну ЗП, також
установлюються різні премії на підприємстві.
Таким чином, питання мотивації є не тільки одним з основних у даній
роботі, але й у нашому житті.
Контроль, як зворотний зв'язок від об'єкта до суб'єкта, по якій
одержують інформацію про досягнення результатів.
Оцінка результатів праці – одна з функцій по управлінню персоналом,
спрямована на визначення рівня ефективності виконання роботи. Хочу також
відзначити, що контроль за використанням робочої сили – це не тільки право
перевірки підприємства, але й обов'язок розробки й внесення обґрунтованих
пропозицій по більш ефективній роботі трудових колективів.
Цей аспект розглянутий у загальному виді.
Права, що даються працівникам на підставі таких документів:
1. Основний закон України – Конституція України.
Стаття 43 – право на працю, що включає можливість заробляти собі на
життя працею, що він вільно чи обирає, на який вільно погоджується. Держава
створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує
рівні можливості у виборі професії й роду трудової діяльності. Використання
примусової праці забороняється. Кожний має право на належні, безпечні і
здорові умови праці, на ЗП не нижче тієї, котра визначена законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на
своєчасну винагороду за працю захищається законом.
Кожен працівник має право на відпочинок (ст. 45).
Виходячи з основного закону, випливають ряд законів:
Кодекс законів про працю (КЗПП)
Закон України «Про оплату праці»
Закон України «Про підприємства»
Закон України « Про зайнятість» і ін.
Розглянемо деякі основні питання, зв'язані з працею, оплатою праці,
відпочинком.
Працівник може укласти трудову угоду з власником і за умовами,
зазначеним у цій угоді, приступити до роботи. Працівник повинний виконувати
доручену роботу особисто і не має право передоручати її виконання іншої
особі, за винятком випадків, передбачених законодавством. Тривалість
робочого часу може перевищувати 40 годин на тиждень. Для працівників
установлюється 5-ти денний робочий тиждень із 2-ма вихідними днями чи 6-ти
денна, при якій тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при
тижневій нормі 40 годин. Час початку й закінчення щоденної роботи (зміни)
передбачається правилами трудового розпорядку й графіками змінності.
Працівникам надається перерва для відпочинку й харчування тривалістю не
більш 2-х годин. Працівники використовують час перерви за своїм розсудом.
Тривалість щотижневого безупинного відпочинку повинна бути не менш 42
часів. Робота вихідного дня може компенсуватися за згодою сторін.
Установлено також 9 святкових днів і 3 неробочих. Усім працівникам
надаються щорічні відпустки зі збереженням місця роботи (посади) і
середнього заробітку (ст. 75 і 76 КЗПП). Щорічна відпустка надається
тривалістю не менш 15 робочих днів. Оплата праці визначається особистим
трудовим внеском працівників з урахуванням кінцевих результатів роботи
підприємства і максимальними розмірами не обмежується. Мінімальна ЗП не
може бути нижче встановленого державою прожиткового мінімуму. Підприємства
можуть використовувати державні тарифні ставки, оклади, як орієнтири для
диференціації оплати праці в залежності від професії, кваліфікації
працівників, складності й умов виконуваних ними робіт.
2. Закон України «Про підприємства».
Підприємство самостійне визначає фонд оплати праці без обмеження його
росту з боку державних органів. Підприємство самостійне установлює форми,
системи й розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників;
режими праці й відпочинку, але не більш загального фонду робочого часу.
3. Постанова «Про зайнятість». Гарантує працівникам право самостійного
вибору професії.
У такому випадку ми можемо сказати, що законодавча база не цілком
підтримує права працівників.
1.1 Поняття і правові основи управління трудовими ресурсами
1.1.1 Організаційно-правові основи управління трудовими ресурсами в умовах
Здійснення політики, орієнтованої на зміцнення товарно-грошових
відносин, приводить до необхідності всебічного обліку зовсім нових умов
з'єднання працівника, що володіє робочою силою, із засобами виробництва.
Головною продуктивною силою суспільства є трудові ресурси – носії
відносин, що складаються в процесі формування, розподіли й використання цих
ресурсів. Це:
а) населення в працездатному віці (чоловіки: 18-60 років, жінки: 18-55
років);
б) населення старіше й молодше працездатного віку, зайнятих у
суспільному виробництві.
Рішучу роль у трудових ресурсах виконує працездатне населення в
працездатному віці. Працездатне населення – сукупність людей, переважно в
робочому віці, здатних по своїм психофізичним даним до участі в трудовому
процесі. У будь-якім суспільстві працездатне населення складається з двох
груп: економічно активного й економічно неактивного населення,
співвідношення між який залежить від соціальних, економічних, політичних і
демографічних умов.
Як об'єкт управління трудові ресурси виступають одночасно виробниками
й споживачами матеріальних і духовних благ. В міру поглиблення суспільного
поділу праці функції управління трудовими ресурсами багаторазово
ускладнюються. Особливість управління трудовими ресурсами (УТР) складається
в необхідності усебічного врахування інтересів особистості, підприємства і
всього суспільства, забезпечення її обмеженого сполучення. Людина завжди
була й залишається головною продуктивною силою суспільства.
Предметом УТР є система соціально-економічних відносин, що складаються
з приводу управління процесами відтворення робочої сили. Механізм УТР являє
собою сукупність відносин, що складаються з приводу управління процесами
відтворення робочої сили. Механізм УТР являє собою сукупність відносин,
форм і методів впливу на них формування, розподіл і використання. Він
впливає на підвищення ефективність суспільного виробництва і його
інтенсифікацію.
Важливу роль в УТР грають балансовий і нормативний метод методи
планування, програмно-цільове управління, а також економічні експерименти.
УТР здійснюється відповідно до вимог об'єктивних економічних заводів.
Так, управляти трудовими ресурсами – це надати руху в потрібному для
суспільства напрямку всі джерела їхнього формування: молодь, що досягла
працездатного віку, у тому числі, що закінчила загальноосвітні школи,
професійно - технічні училища, технікуми, вузи й інші навчальні заклади;
особи працездатного віку, що ведуть домашнє й особисте підсобне
господарство; пенсіонери й інваліди, що зберегли працездатність;
працівники, вивільнені з виробництва внаслідок технічного прогресу і з
інших причин; працездатне населення, мігруюче із села в місто; студенти
вузів і технікумів, що навчаються на денних відділеннях і що сполучають
навчання з працею в сфері виробництва і послуг.
Управління робочою силою (трудовими ресурсами) здійснюється на основі
сполучення виробничо-галузевого принципу (управління на рівні галузі,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
