Рис. 18.4. Вікно вибору конфігурації
Оскільки у вас поки створений тільки один віртуальний комп'ютер, то досить підсвітити рядок з ім'ям єдиного конфігураційного файлу, а потім треба "включити харчування" кнопкою Power On головного вікна програми VMware.
Далі все буде відбуватися так, як і при завантаженні вибраної ОС на звичайному комп'ютері. Зокрема, якщо є бажання подивитися або змінити установки BIOS віртуального комп'ютера, то треба встигнути вчасно натиснути клавішу <F2>, щоб потрапити в меню BIOS. Перше, про що треба пам'ятати при роботі з віртуальною машиною - це спосіб виходу з вікна віртуальної машини комбінацією клавіш <Ctrl> + <Alt> + <Esc>, що особливо корисно при роботі в повноекранному режимі ВМ. У цей режим можна переключитися з допомогою кнопки Full Screen на панелі VMware. У цьому випадку буде повна ілюзія того, що фізичний комп'ютер працює під управлінням Windows і тільки "чарівна" комбінація клавіш <Ctrl> + <Alt> + <Esc> може повернути вас до дійсності.
Наступним етапом роботи на "новому комп'ютері" буде встановлення необхідного програмного забезпечення всередині віртуальної машини, яка здійснюється точно так само, як і на звичайному комп'ютері.
Запустіть віртуальну машину. Про всяк випадок перевірте, що віртуальна машина має доступ до дисковода CD-ROM або дисковода гнучких дисків (в залежності від того, який з них буде потрібно в процесі інсталяції). Для цього можна скористатися командою Devices головного меню системи VMware.
Вставте інсталяційний диск у відповідний дисковод та запустіть програму установки. Як це зробити, я тут не буду пояснювати, сподіваюся, що ви маєте певні навички роботи з тією операційною системою, яку збираєтеся запускати на ВМ.
Після інсталяції ОС я встановив на своєму віртуальному комп'ютері MS Office та ще низку програм, з якими звик працювати в старій системі. Зробіть те ж саме і починайте працювати!
6. Про деякі особливості роботи з віртуальним комп'ютером
6.1 Копіювання та вставка
Якщо на віртуальній машині встановлений пакет VMware Tools, є можливість здійснювати операції копіювання і вставки між додатками, запущеними у віртуальній машині і на базовому комп'ютері, а також між двома віртуальними машинами.
6.2 Призупинення та миттєве відновлення стану ВМ
У будь-який момент роботи з віртуальною машиною можна призупинити її роботу і зберегти поточний стан, а згодом продовжити роботу з точки зупину, причому усі програми та документи будуть знову відкриті і готові до подальшої роботи. Зберігати стан віртуальної машини можна або на диску, або в оперативній пам'яті. За замовчуванням збереження здійснюється на диск (правда, для виконання цієї операції на диску повинно бути достатньо вільного місця). Якщо ви хочете, щоб стан ВМ зберігалося у ВП, скористайтесь редактором конфігурації, щоб змінити типове встановлення.
Швидкість збереження та відновлення стану ВМ залежить від того, як багато змін було зроблено в останньому сеансі роботи. У загальному випадку першого збереження триває довше, ніж наступні.
Для збереження стану ВМ потрібно:
1. Повернутися в режим роботи у вікні (комбінація клавіш <Ctrl> + <Alt> + <Esc>).
2. Клацнути по клавіші Suspend на панелі VMware.
Після цього можна безпечно вийти із системи VMware через команду меню File | Exit.
Рис. 18.5. Віртуальна машина припинена
Для повернення в стан до припинення:
1. Запустити VMware і вибрати ту віртуальну машину, роботу якої призупинили.
2. Клацнути по кнопці Resume на панелі VMware.
Всі додатки, з якими ви працювали в момент припинення ВМ, знову запустяться, причому опиняться в тому самому стані, що знаходилося в момент зупинки.
6.3 Вимкнення ВМ
Як і на реальних комп'ютерах, перед вимиканням живлення віртуальної машини необхідно виконати процедуру зупинки (Shutdown) запущеної на ній ОС. Після того, як ОС буде зупинена (з'явиться відповідне повідомлення, або вікно VMware стане чорним) клацніть по клавіші Power Off на панелі VMware. Після цього можна закрити VMware будь-яким способом з тих, які служать для закриття вікна (наприклад, скориставшись командою меню File | Exit).
6.4 Використання прямого доступу до пам'яті
Windows 95 OSR2 і більш пізні версії мають можливість мати безпосередній доступ до пам'яті (Direct Memory Access - DMA) при зверненні до IDE-дисків. Однак ця опція не часто використовується за умовчанням, хоча її застосування у віртуальному комп'ютері може дати істотний приріст продуктивності. Для того щоб задіяти режим DMA в Windows 95/98 на віртуальному комп'ютері, запустіть Панель управління і виберіть меню Система; у вікні Властивості: Система виберіть вкладку Пристрої, знайдіть пункт Дискові накопичувачі та розкрийте список, клацнувши по значку "+". Потім послідовно для кожного підключеного IDE-диску поставте відмітку (галочку) поруч з написом "DMA", після чого перезапустіть ОС. Не забудьте задіяти режим DMA в базовій ОС Linux. Про те, як це робиться, було докладно розказано в розд. 9.5.
У результаті цих зусиль VMware і все що запускаються у віртуальному комп'ютері додатки будуть працювати швидше.
6.5 Виділення оперативної пам'яті для VMware
Система VMware дозволяє користувачам задавати як обсяг оперативної пам'яті, що виділяється по віртуальних комп'ютера, так і загальна кількість ВП, зарезервоване для використання віртуальними машинами. Правильна настройка цих параметрів дуже важлива, оскільки може суттєво вплинути на продуктивність як віртуального комп'ютера, так і системи в цілому.
Перший конфігураційний параметр, значення якого може встановлюватися користувачем, - це загальна кількість пам'яті, яке резервується для всіх запущених віртуальних машин. Цей параметр може бути заданий переміщенням движка у вікні, що викликається через команду Host Reserved Memory в меню Settings.
У загальному випадку пам'ять, використовувана кожної віртуальною машиною, береться з того ж самого пулу, який використовується ОС на базовому комп'ютері і всіма запущеними на ньому додатками. Однак, для підвищення загальної продуктивності, система VMware встановлює задається користувачем ліміт пам'яті для всіх віртуальних машин. Коли VMware використовує цю пам'ять, вона недоступна для інших програм, запущених на базовому комп'ютері. Але коли VMware не використовує цю пам'ять, вона стає доступною для інших додатків. Резервуючи пам'ять, VMware дозволяє віртуальним машинам працювати більш ефективно.
Пам'ять, яка використовується системою VMware, включає пам'ять, що віддають операційній системі віртуального комп'ютера, а також певну кількість надлишкової пам'яті, необхідної для функціонування самого віртуального комп'ютера. Обсяг цієї надлишкової пам'яті залежить від декількох факторів, але зазвичай не перевищує 10 мегабайт. Крім того, для нормального функціонування ОС віртуальної машини, треба зарезервувати достатню для цієї ОС кількість пам'яті.
Кількість реально резервованою системою VMware оперативної пам'яті динамічно змінюється в процесі роботи системи. VMware використовує зарезервовану пам'ять тільки тоді, коли визначає, що це необхідно для досягнення прийнятної продуктивності віртуального комп'ютера. Навіть якщо запущені кілька ВМ, реально може використовуватися тільки частина зарезервованої пам'яті, а невикористовувані зарезервований пам'ять віддається ОС базового комп'ютера і запущеним в ній додатків.
Рекомендується резервувати для системи VMware 50% фізичної пам'яті базового комп'ютера. Відходити від цього правила можуть тільки досвідчені користувачі, оскільки зміна цього параметра може істотно вплинути на продуктивність як базового, так і віртуального комп'ютера. Якщо вибрати дуже велике значення цього параметра, це може призвести до сильного уповільнення роботи базового комп'ютера або навіть до його зависання. Занадто мала значення цього параметра призводить до падіння продуктивності віртуального комп'ютера і обмежує число ВМ, які можуть бути одночасно запущені.
Linux погано поводиться при нестачі оперативної пам'яті. З цієї причини не варто запускати одну або кілька віртуальних машин, якщо їм потрібно більше ВП, ніж залишається на базовому комп'ютері після запуску ОС та інших програм. Точніше, треба дотримуватися наступного правила: "Загальна кількість оперативної пам'яті, що виділяється для всіх одночасно запущених віртуальних машин, не може перевищувати кількості фізичної ВП мінус обсяг пам'яті, яка необхідна для роботи ОС базового комп'ютера і запущених в ній програм".
Втім, система VMware сама обмежує кількість ВМ, які можуть бути одночасно запущені, виходячи з кількості зарезервованої для неї ВП. Якщо ви намагаєтеся увімкнути живлення віртуальної машини, а кількості зарезервованої ВП для її роботи недостатньо, включення ВМ не відбудеться.
Другий конфігураційний параметр, який можуть змінювати користувачі системи VMware, - це обсяг фізичної оперативної пам'яті, що виділяється даної віртуальній машині. Значення цього параметра задається в редакторі конфігурації (Settings> Configuration Editor> Memory). Мінімальне значення цього параметра визначається вимогами ОС. Майстер конфігурації взагалі не запитує у користувача значення цього параметра, вибираючи його виходячи з того, яку ОС вибрав користувач.
Оптимальне значення розміру пам'яті, що відводиться віртуального комп'ютера, залежить від кількох чинників.
· Які додатки будуть запускатися на віртуальній машині.
· Чи будуть інші віртуальні машини, запущені поряд з даною ВМ, конкурувати з нею за розділення оперативної пам'яті.
· Які додатки будуть запускатися на базовому комп'ютері одночасно з даною віртуальною машиною.
7. Підключення фізичних дисків до віртуального комп'ютера
Отже, ми створили і запустили віртуальний комп'ютер, який працює з віртуальним жорстким диском. Але ізольований комп'ютер в наші дні вже виглядає якось архаїчно, і природно виникає бажання обмінюватися файлами як з базовим комп'ютером, так і з іншими комп'ютерами (як реальними, так, може бути, і віртуальними). Давайте розглянемо, як це бажання задовольнити. У цьому розділі опишемо роботу з фізичними дисками, а в наступному поговоримо про вихід в локальну мережу.
7.1 Необхідні запобіжні заходи
Перш ніж описувати процедури підключення фізичного диска до віртуального комп'ютера, треба розповісти про деякі небезпеки, які тут нас підстерігають. У документації, розміщеної на сайті фірми VMware, є наступне застереження:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
