Рефераты. Аутентифікація користувачів на основі токенів безпеки

Аутентифікація користувачів на основі токенів безпеки

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет комп'ютерних наук

Кафедра комп'ютерних систем та мереж

Реферат

Аутентифікація користувачів на основі токенів безпеки

2007

Правильне функціонування підсистеми безпеки комп`ютерної системи вимагає реалізації ряду функцій загального призначення, пов`язаних з перетворенням вмісту об`єктів системи (файлів, записів бази даних тощо) або з обчислення деяких спеціальних функцій, які суттєво залежать від вмісту об`єктів. До таких функцій належать алгоритми контролю цілісності об`єктів, аутентифікації та авторизації об`єктів, що керують процесами, а також алгоритми підтримання конфіденційності інформації, що міститься в об`єктах комп`ютерної системи.

Міжнародні та національні стандарти описують ряд добре відомих та вивчених функцій захисного характеру, зокрема алгоритми хешування MD5, MD2, SHA тощо; алгоритми генерування та перевірки електронного цифрового підпису RSA, DSS та інших. Усі ці алгоритми мають різні механізми викликів (зокрема, різну довжину аргументів). Це, у свою чергу, означає, що вони несумісні між собою.

Тому задача вбудовування тих чи інших захисних механізмів в операційну систему на основі якогось одного алгоритму буде виглядати неефективною, особливо, якщо ця ОС розповсюджується в різних регіонах земної кулі. В цьому випадку логічним є побудова "шаруватої" структури, де окремий шар, реалізований, скажемо, як набір динамічних бібліотек, відповідає за захист інформації. Цей спосіб досить універсальний і широко застосовується у сімействі операційних систем Windows. Таким способом можна розв`язати великий клас задач, пов`язаних з універсалізацією ОС: від національних налаштувань системи до реалізації різноманітних засобів безпеки.

Зрозуміло, що такі структури повинні мати т.зв. "відкритий інтерфейс", тобто бути детально документованими для того, щоби програмісти могли використати засоби цієї структури при створенні прикладного програмного забезпечення, в тому числі і для захисту інформації.

Сьогодні є достатня кількість криптографічних інтерфейсів, однак найбільшої популярності набув інтерфейс від Microsoft - Microsoft CryptoAPI. Зараз використовується CryptoAPI версії 2.0. Причина популярності цього інтерфейсу полягає в тому, що Microsoft інтенсивно впровадила захисні механізми CryptoAPI у свої операційні системи та прикладне програмне забезпечення. Сучасні ОС сімейства Windows містять багато криптографічних підсистем різного призначення як прикладного рівня, так і рівня ядра. Провідну роль в цьому грають якраз функції CryptoAPI, зокрема базові криптографічні функції, сукупність яких створює інтерфейс CryptoAPI 1.0.

Інтерфейс CryptoAPI 2.0 містить як базові криптографічні функції, так і функції, що реалізують перетворення вищого рівня - роботу з сертифікатами Х.509, обробку криптографічних повідомлень PKCS#7 та інші функції, що підтримують інфраструктуру відкритих ключів. Однак набір базових криптографічних функцій цього інтерфейсу утворює CryptoAPI 1.0. Таким чином, функції CryptoAPI 1.0 утворюють криптографічне ядро прикладного рівня для сучасних операційних систем лінійки Windows.

Загальну архітектуру CryptoAPI 1.0 подано на рис. 1.

Рис. 1. Загальна архітектура CryptoAPI 1.0.

Усі функції інтерфейсу зосереджено у бібліотеці advapi32.dll. Ці процедури виконують ряд допоміжних функції та викликають бібліотеки, де безпосередньо реалізовано відповідні криптографічні перетворення. Такі бібліотеки називають криптопровайдерами. Криптопровайдери мають стандартний набір функцій, який налічує 23 обов`язкових та 2 необов`язкових процедури. Ці процедури подано у таблиці 1.

Таблиця 1 Функції криптопровайдерів

Функція

Короткий опис

CryptAcquireContext

Використовується для створення дескриптора ключового контейнера у рамках визначеного криптопровайдера (КП).

CryptContextAddRef

Збільшує на одиницю лічильник посилань на дескриптор КП.

CryptEnumProviders

Використовується для отримання першого та наступних доступних КП.

CryptEnumProviderTypes

Використовується для отримання першого та наступних доступних типів КП.

CryptGetDefaultProvider

Повертає КП, встановлений за замовчуванням для вказаного типу КП.

CryptGetProvParam

Повертає параметри КП

CryptReleaseContext

Вивільняє дескриптор КП

CryptSetProvider

CryptSetProviderEx

Задає тип та назву КП за замовчуванням

CryptSetProvParam

Встановлює параметри КП

CryptDeriveKey

Створює сесійні криптографічні ключі з ключового матеріалу

CryptDestroyKey

Звільняє дескриптор ключа

CryptDuplicateKey

Робить копію криптографічного ключа

CryptExportKey

Експортує криптографічні ключі із заданого контейнера

CryptGenKey

Генерує випадкові криптографічні ключі та ключові пари

CryptGenRandom

Генерує випадкову послідовність та зберігає її в буфері

CryptGetKeyParam

Повертає параметри ключа

CryptImportKey

Імпортує криптографічні ключі з ключового блоба у контейнер КП

CryptSetKeyParam

Встановлює параметри ключа

CryptDecrypt

Виконує операцію розшифрування даних

CryptEncrypt

Виконує операцію за шифрування даних

CryptCreateHash

Створює хешований потік даних

CryptDestroyHash

Знищує об`єкт хеш функції

CryptDuplicateHash

Створює точну копію хеш-об`єкта

CryptGetHashParam

Повертає параметри хеш-об`єкта

CryptHashData

Додає дані до хеш-об`єкта

CryptHashSessionKey

Підмішує до хеш-об`єкта сесійний ключ

CryptSetHashParam

Встановлює параметри хеш-об`єкту

CryptSignHash

Обчислює значення ЕЦП від значення хешу

CryptVerifySignature

Перевіряє ЕЦП заданого значення хешу

Як бачимо з таблиці, CryptoAPI 1.0 підтримує усі основні методи криптографічного перетворення даних: від генерування криптографічних послідовностей випадкових чисел до операцій з електронним цифровим підписом. Таким чином, знаючи інтерфейс CryptoAPI 1.0, програміст може досить легко реалізувати усі популярні криптографічні алгоритми у своїх прикладних програмах.

Одна з основних функцій пластикової картки - забезпечення ідентифікації її власника як суб'єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку нанесено логотипи банку-емітента та платіжної системи, яка обслуговує картку, ім'я власника картки, номер його рахунку, термін дії картки і т.ін. Крім цього, на картці може бути фотографія власника картки та його підпис. Алфавітно-цифрові дані - ім.'я, номер рахунку та ін., можуть бути ембосовані. Це дає можливість швидко перенести дані на чек за допомогою спеціального пристрою, який "прокатує" картку (аналогічно до копіювання при друкуванні на друкарській машинці)

Графічні дані забезпечують можливість візуальної ідентифікації картки. Для використання картки у платіжній системі необхідно зберігати дані на картці у форматі, який дозволяє виконувати процедуру автоматичної аутентифікації. Ця задача може бути вирішена з використанням різних фізичних механізмів.

Картки зі штрих-кодом використовують код, аналогічний тому, що використовують для маркування товарів. Як правило кодова стрічка закривається непрозорим матеріалом, і зчитування відбувається в інфрачервоних променях. Картки зі штрих-кодом досить дешеві та прості у виготовленні. Остання особливість зумовлює їх слабкий захист від підробки та робить їх мало придатними для використання у платіжних системах.

Картки з магнітною стрічкою сьогодні найбільш розповсюджені - у вжитку знаходяться понад 2 млрд. подібних карток. Магнітна стрічка розміщується на зворотній стороні картки та, згідно зі стандартом ISO 7811, складається з трьох доріжок. Перші дві призначені для зберігання ідентифікаційних даних, а на третю можна записувати інформацію (наприклад, поточне значення суми грошей на рахунку). Однак внаслідок малої надійності запису на магнітну стрічку, режим запису, як правило, не практикується, а так картки використовуються лише у режимі читання.

Страницы: 1, 2



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.