Рефераты. Аналітико-синтетичні засоби обробки інформації

Аналітико-синтетичні засоби обробки інформації

ВСТУП

Актуальність роботи.

З кожним роком зростає обсяг і потужність інформаційного потоку. Упорядкувати цей потік і тримати його в контрольованому руслі можна тільки за допомогою автоматизованих систем обробки та переробки інформації. В основі цих систем (методів) лежать процеси аналізу первинних документів (індексація і предметизація) і синтезу (генерація вторинних документів, складання каталогів). У закінченому вигляді (база даних первинних документів, бібліографічні описи та засоби пошуку) разом з пам'ятника минулого і становлять національну спадщину країни.

Завдання роботи.

1. Проаналізувати значення і способи обробки інформації.

2. Отримати уявлення про «понятті національну спадщину».

3. Вивчити поняття індексації, предметизації, анотування і реферування.

4. Оволодіти аналітико-синтетичним методом обробки документів.

Методи роботи: порівняльно-зіставний, типологічний.

Новизна роботи відповідає науковим джерел, використаних у курсовій роботі.

Структура роботи.

Курсова робота складається з вступу, двух розділів, висновків, трьох додатків і списку використаної літератури. У першому розділі розглядаються види наукової обробки документів, поняття «національна спадщина», основні положення аналітико-синтетичного способу обробки документів. У другій - вивчаються процеси індексації, предметизації, анотування і реферування в контексті інформаційних технологій. У додатках розглянуті музейні, архівеі и библиотечні фонда. Список літератури складається з 24 джерел.

Розділ 1. Поняття та види наукової обробки документів

1.1 Суть, значення і види наукової обробки документів

Суть наукової обробки документів полягає в процесі створення і перетворення документів. Цей процес призначений для полегшення користувачеві пошуку та виявлення необхідної інформації. Основними операціями (видами) наукової обробки документів є: класифікація, сортування, перетворення, розміщення в базі даних і пошук.

Кожному дослідникові необхідно вміти шукати і відбирати потрібну літературу для своєї роботи, тобто володіти знанням основ бібліографії. Бібліографія інформує читача (користувача) про наявні друкованих виданнях, для чого складаються покажчики, каталоги, огляди.

Процес ознайомлення з літературними джерелами по цікавить проблематики необхідно починати з ознайомлення з довідковою літературою (універсальні та спеціальні енциклопедії, словники, довідники), потім проглядаються обліково-реєстраційні видання органів науково-технічної інформації (НТІ).

Власна бібліографія з цікавить проблеми складається на основі бібліотечних каталогів (це покажчики творів друку, що є в бібліотеці), що представляють собою набір карток, у яких містяться відомості про книгах, журналах, статтях і т.д. У картку книги вносяться її автор, заголовок, вид видання, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. У картці журнальної статті вказуються автор, назва, назва журналу, рік видання, том, номер випуску, кількість сторінок. У картці газетної статті крім автора і заголовку приводяться назву газети, рік, число і місяць. При посиланні на документи і складанні переліку джерел необхідно звертати увагу на знаки пунктуації між елементами бібліографічного опису і застосовувати їх тільки так, як дано у картці.

Читацькі каталоги, що носять довідково-рекомендаційний характер, бувають трьох видів: алфавітний, систематичний і алфавітно-предметний.

Алфавітний каталог називається так тому, що його картки розташовані в алфавітному порядку прізвищ авторів або заголовків творів, якщо автор не зазначений. Завдяки цьому всі книги одного автора (індивідуального або колективного) зібрані в одному місці.

Основним у бібліотеках є систематичний каталог. Картки в ньому розташовані за галузями знань. Цей каталог дозволяє підібрати літературу за певними галузями знань, причому з його допомогою можна поступово звужувати кордону цікавлять читача питань. Каталог дозволяє також визначити книги, наявні в бібліотеці з тієї чи іншої теми, або дізнатися автора і точна назва книги, якщо відомо тільки її зміст.

У систематичному каталозі бібліографічні відомості наведені в систему знань на основі застосування спеціальної бібліотечної класифікації.

Найбільш широко використовується Універсальна десяткова класифікація (УДК).

Використовується також і вітчизняна Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК). Архівними установами і державними архівами складено кілька своїх класифікаційних схем систематичного типу. Серед них «Схема єдиної класифікації документальних матеріалів у каталогах державних архівів» [3].

Ключем до систематичного каталогу є алфавітно-предметний каталог. У ньому в алфавітному порядку перераховуються найменування галузей знань, окремих питань і тем, за якими у відділах і підвідділу систематичного каталогу зібрана література, наявна в бібліотеці.

При складанні власної бібліографії з проблеми необхідно уважно переглядати списки літератури, що знаходяться в кінці книг, статей і т. д., або літературу, зазначену у виносках у вже знайдених літературних джерелах.

В процесі читання літератури обов'язково виявляються з посилань і прікніжних списків використаних робіт нові джерела, тому потрібна постійна систематизація матеріалу, його упорядкування відповідно з поставленим завданням. Це можна здійснити, наприклад, за допомогою картотеки, що складається з карток і роздільників.

Створення такої картотеки дозволяє по суті закласти основи майбутніх наукових публікацій. Однак інформація, що міститься у відібраній для вивчення літератури, часом перевищує дійсні потреби для певної роботи. Звідси випливає необхідність попередньо виявляти все потрібне і відкидати зайве. Таким чином, закладаються елементи виборчого читання (спочатку побіжний перегляд джерела, ознайомлення з назвою його розділів і лише потім докладне вивчення обраного змісту).

При роботі з літературними джерелами необхідно вміти правильно читати, розуміти і запам'ятовувати прочитане.

Вчені виявили чотири основних способи обробки інформації при читанні.

Це читання: побуквенное, послоговое, за словами (проглядається перший склад першого слова та перші літери другого слова, решта ж частина слова вгадується), за поняттями (з тексту вибираються тільки окремі ключові слова, а потім синтезується думка, що міститься в одному або декількох реченнях). Читання за поняттями характерно для людей, які мають певні навички, великий запас знань для розуміння матеріалу і хорошу пам'ять.

Для розуміння складного тексту необхідно не тільки бути уважним при читанні, мати знання і вміти їх застосовувати, але й володіти певними розумовими прийомами. Один з них полягає у необхідності сприймати не окремі слова, а пропозиції і навіть цілі групи пропозицій, тобто абзаци. При цьому використовується так звана антиципація - смислова здогад. Швидко читає людина зазвичай по декількох буквах вгадує слово, за кількома словами - фразу, з кількох фразах - сенс цілого абзацу.

Необхідно прагнути, саме так читати досліджуваний матеріал. Для цього можна використовувати так званий диференціальний алгоритм. Відповідно, з яким обробка кожного абзацу починається з виявлення ключових слів, що несуть основну смислове навантаження, після чого будуються смислові ряди, тобто відбувається стиснення тексту шляхом виділення ключових слів і освіти на їх основі лаконічних виразів (це як би просіювання тексту, у результаті якого залишаються зерна сенсу). Після стиснення тексту відбувається процес його якісного перетворення, в результаті якого в оброблюваному повідомленні виявляється тільки справжнє значення його змісту [4].

При навчанні швидкому читанню ставиться завдання виховання нових звичок, які прискорюють читання. Перший шлях підвищення швидкості читання - виявлення прихованих резервів мозку, активізація процесів мислення при читанні. Один із шляхів вирішення цього завдання - використання алгоритмів.

Інтегральний алгоритм визначає послідовність дій при сприйнятті тексту. Слово «інтегральний» означає, що дія алгоритму поширюється на весь текст в цілому. Для використання інтегрального алгоритму необхідно запам'ятати всі його блоки, розуміти і уявляти собі їх зміст. Сучасна структурна лінгвістика стверджує, що всі суспільно-політичні та науково-технічні тексти мають надмірну надлишковістю-до 75%. Знайти і зосередити увагу при читанні на тематичних елементах тексту і допомагає інтегральний алгоритм читання.

При його використанні значно скорочується час обробки неінформативних елементів тексту.

1.2 Суть, значення і види національної спадщини

Пам'ятники минулого і досягнення справжнього складають суть національної спадщини. Значення національної спадщини полягає в спадкоємності поколінь від давнини у майбутнє, коли пам'ятники старовини, розповідаючи про минуле, формують націю як ціле, перетворюють сукупність людей в народ. Види національної спадщини відповідають способу відображення інформації, обраному творцем спадщини.

У їх числі: архітектурні споруди (будівлі, музеї, інститути); пам'ятники образотворчого мистецтва і архітектури (картини, скульптури); літературні твори, музика.

У контексті спеціальності, в рамках якої пишеться курсова робота, нас в більшій мірі буде цікавити документальна форма національного надбання - книжкові пам'ятки історії та культури.

Книга зберігається в різних установах культури - бібліотеках, музеях, архівах, і книги-пам'ятники входять поряд з книгами звичайного використання та іншими матеріалами відповідного профілю в Бібліотечний, архівних та музейних фондів України.

У теоретичному плані стоїть завдання визначення самого поняття "книжковий пам'ятник", видів книжкових пам'яток, критеріїв ідентифікації опису і т.п. Прагматична завдання - принципи і порядок обліку пам'яток, система їх зберігання, безпеки і використання цієї частини національного та світової культурної спадщини.

Книга - складне явище культури. Воно реалізується у єдності опублікованого твору і способу його матеріального втілення, тому аксіоматичним обов'язковість збереження книги у всьому обсязі її характеристик у вигляді, максимально наближеному до первозданного. Здійснення такого завдання виходить за рамки традиційно розуміється меморіальної функції бібліотек, спрямованої на фонди в цілому і орієнтованої головним чином на збереження опублікованих творів, пам'ятників людської думки, тобто наукового, літературно-художньої спадщини. А це можливо й у деформованих примірниках.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.