Ще однією особливістю закладу, пов'язаною з тим, що його предмет перебуває у володінні заставодержателя, є те, що заставодержатель відповідає за втрату, недостачу або пошкодження предмета закладу, якщо не доведе, що така втрата, недостача або пошкодження виникли не з його вини.
Якщо заставодержателем є ломбард або інша організація, для якої надання кредитів громадянам під заклад є предметом її діяльності, то їх відповідальність ще вища. Вони звільняються від відповідальності, якщо доведуть, що втрата, недостача або пошкодження предмета закладу сталися внаслідок непереборної сили. Тому заставодержатель зобов'язаний довести наявність обставин, які є необхідними і достатніми для його звільнення від відповідальності за втрату, недостачу або пошкодження предмета застави.
Однією з найважливіших новел цивільного законодавства, передбачених Законом України "Про заставу", є запровадження або скоріше рецепція застави прав.
За змістом розділу V "Застава майнових прав" Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути тільки майнові права. Відповідно до ст. 49 Закону України "Про заставу" заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги за зобов'язаннями, у яких він виступає кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. При цьому, слід мати на увазі положення ст. 4 вказаного закону про те, що предметом застави не можуть бути вимоги особистого характеру, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом. Необхідно взяти до уваги також, що майнові права можуть мати строковий характер. Наприклад, майнові права, що виникли з патенту на промисловий зразок, існують 10 років (на прохання власника патенту строк його дії може бути подовжений Держпатентом України, але не більше ніж на 5 років). Такі права вимоги, що належать заставодавцеві, можуть бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. Крім того, оскільки в договорі має бути вказана особа, яка є боржником щодо заставодавця (видавництво, патентонабувач і т.д.), предметом застави можуть бути тільки такі майнові права, при заставі яких відомий боржник.
При заставі прав, якщо інше не передбачено договором, на основі ст. 50 Закону України "Про заставу" заставодавець зобов'язаний: виконати дії, необхідні для забезпечення дійсності .заставленого права; не поступатися заставленим правом; не виконувати дій, що можуть призвести до припинення заставленого права або зменшення його вартості; захищати заставлене право від третіх осіб; надавати заставодержателеві відомості про зміни в заставленому праві, про його порушення третіми особами та про домагання третіх осіб на це право. Якщо заставодавець не виконує цих вимог, заставодержатель має право вимагати у судовому порядку переведення заставленого права на себе. Окрім того, заставодержатель може вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право, а також самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб.
Стаття 52 Закону України "Про заставу" встановлює, що у випадку, коли боржник заставодавця до виконання останнім зобов'язання, забезпеченого заставою, виконає своє зобов'язання, все одержане при цьому заставодавцем стає предметом застави, про що заставодавець зобов'язаний негайно повідомити заставодержателя. При одержанні від свого боржника в рахунок виконання зобов'язання грошових сум заставодавець зобов'язаний на вимогу заставодержателя перерахувати відповідні суми на рахунок виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, якщо інше не передбачено договором застави.
Своєрідним видом застави прав є застава цінних паперів. На основі ст. 53 Закону України "Про заставу" застава векселя чи іншого цінного папера, що передаються індосаментом, здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателеві індосованого цінного папера. Застава цінного папера, який не може бути переданий шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя та особи, на ім'я якої було видано цінний папір. Якщо ж законом чи договором не передбачено інше, купонні листки на виплату відсотків дивідендів та інші доходи від зазначеного в цінному папері права є предметом договору застави, якщо вони передані кредиторові заставного зобов'язання (ст. 54 Закону України "Про заставу").
ВИСНОВКИ ПО ТЕМІ.
Отже, за результатами проведеного дослідження можна зробити такі висновки:
1) Застава займає особливе місце серед усіх способів забезпечення зобов’язання. Це один з класичних цивільно-правових інститутів, що мають багатовікову історію і бере свій початок ще від часів римського права.
2) Застава є одним із найефективнішим способів забезпечення виконання зобов’язань і може застосовуватись у будь-якому договорі, що укладається; заставлятись можуть усі види власності, а це значить, що застава урівнює становище усіх суб’єктів, що можуть приймати участь у заставних правовідношеннях. Цим самим можна говорити про універсальність застави.
3) Застава має беззаперечну перевагу перед іншими способами забезпечення виконання зобов’язань у тому, що предметом застави є майно, майнові права та цінні папери, а не гроші, оскільки в умовах переходу до ринкової економіки є такі негативні моменти як інфляція, спад виробництва, неплатежі за поставлені товари і такий спосіб забезпечення зобов’язань, наприклад, як неустойка втрачає практичне значення.
4) Інститут застави перебуває у постійному розвитку. Вдосконалюються правові норми, що регулюють питання застави. Якщо у Цивільному кодексі УРСР від 18 липня 1963 року з наступними змінами і доповненнями передбачено лише 1 статтю (ст. 181 ЦК), що безпосередньо регулює питання застави, то у проекті Цивільного кодексу України – 22 (статті 595-614 проекту ЦК). Також у проекті з’являється нова підстава виникнення застави – “рішення суду” (ст.596 проекту ЦК); впорядковується питання щодо випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави (ст. 601 проекту ЦК); чітко вказується момент виникнення застави (ст. 6071 проекту ЦК); виділено і закріплено обов’язки володільця застави (ст. 6081 проекту ЦК) та інші суттєві зміни та доповнення, що безумовно упорядковує законодавче врегулювання застави, а тим самим і полегшує вирішення спорів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
1. Азимов Ч.Н. Залоговое право. – Х.: РИП “Оригинал”, 1993. – 43 с. 2. Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения. – М.:
Статут, 1997 – 682 с. 3. Брагинский М.И. Обязательства и способы их обеспечения: неустойка, залог, поручительство, банковская гарантия (комментарий к новому ГК РФ).
– М.: АО “Центр деловой информации”, 1995. – 127 с. 4. Вишневский А.А. Залоговое право: Учебное и практическое пособие. – М.:
Бек, 1995. – 179 с. 5. Власник і право власності / За ред. Я.М.Шевченко. – К., 1994. 6. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно- практический комментарий. / Абова Т.Е., Аникина Е.Б., Беляева З.С. и др.
/ Отв. ред. Т.Е.Абова, А.Ю.Кабалкин, В.П.Мозолин. - М.: Издательство БЕК,
1996. - 714 с. 7. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий. /
Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О., Червоный Ю.С. и др. / Под общей ред.
Е.О.Харитонова. – Х.: Одиссей, 1999. – 848 с. 8. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. /
Васильев Е.А., Зайцева В.В., Костин А.А. и др. / Отв. ред. Е.А.Васильев.
- М.: Международные правоотношения, 1993. - 560 с. 9. Гражданское право России. Часть первая: Учебник. / Антипов Н.П., Баринов
Н.А., Быкова Т.А. и др. / Под ред. З.И.Цыбуленко. - М.: Юристъ, 1998. -
464 с. 10. Гражданское право Украины. В 2 частях. Часть 1. / Пушкин А.А.,
Самойленко В.М., Шишка Р.Б. и др. / Под ред. А.А.Пушкина, В.М.Самойленко.
- Х.: Основа, 1996. - 440 с. 11. Гражданское право. / Агарков М.М., Братусь С.Н., Генкин Д.М. и др. -
Ч.1. - М.: Юрид. издат. 1 тип. НКПС, 1938. – 280 с. 12. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Белякова А.М.,
Бессонова А.П., Гендзехадзе Е.Н. и др. / Под ред. Е.А.Суханова. - М.:
Издательство БЕК, 1994. - 384 с. 13. Гражданское право. В 2 томах. Том 1: Учебник. / Ем В.С., Зенин Е.А.,
Коваленко Н.И. и др. / Под ред. Е.А.Суханова. - М.: Бек, 1998. - 816 с. 14. Гражданское право. Учебник для вузов. Часть первая. / Валиева Н.Г.,
Гонтало Б.М., Добрынин Ю.Е. и др. / Под общей ред. Т.И.Илларионовой,
Б.М.Гонгало, В.А.Плетнёва. - М.: Норма-Инфра - М, 1998. - 464 с. 15. Гражданское право. Часть 1. Учебник. / Егоров И.Д., Елисеев И.В.,
Иванов А.А. и др. / Под ред. Ю.К.Толстого, А.П.Сергеева. - СПб.:
Проспект, 1997. - 600 с. 16. Гражданское право. Часть первая. Учебник. / Антокольская М.В., Богачёва
Т.В., Глушкова Л.И. и др. / Под ред. А.Г.Калпина, А.И.Масляева. - М.:
Юристъ, 1997. - 472 с. 17. Закон України від 2 жовтня 1992 року “Про заставу”. // ВВРУ. – 1992. -
№ 18. Зобов'язальне право: теорія і практика. / Дзера О.В., Кузнецова Н.С.,
Луць В.В. та інші. / За ред. О.В.Дзери. - К.: Юрінком. 1998. - 912 с. 19. Кассо Л.А. Понятие о залоге в современном праве (по виданню 1898 року)
– М.: Стату, 1999. – 284 с. 20. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации: части первой
(постатейный). / Авилов Г.Е., Безбах В.В., Брагинский М.М. и др./ Под ред. О.Н.Садикова. - М.: Контракт – Инфра-М, 1997. – 778 с. 21. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. / Беляева З.С., Братусь С.Н.,
Генкин Д.М. и др./ Под ред. Е.А.Флейшиц, О.С.Иоффе. - М.: Юридическая литература, 1970. – 823 с. 22. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации. /
Брагинский М.И., Витрянский В.В., Звеков В.П. и др. / Под общей ред.
В.Д.Карповича. - М.: Хозяйство и право - Спарк, 1995. – 597 с. 23. Конституція України від 28 червня 1996 року. // ВВРУ. - 1996. - №30. -
Ст. 141. 24. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2 частях. – Часть 1. (по виданню 1902 року) - М.: Статут, 1997. – 290 с. 25. Научно-практический комментарий к части первой Гражданского кодекса
Российской Федерации для предпринимателей. / Брагинский М.И., Витрянский
В.В., Звеков В.П. и др. / Под общей ред. В.Д.Карповича. - М.: Хозяйство и право - Спарк, 1999. – 736 с. 26. Основные институты гражданского права зарубежных стран. / Авилов Г.Е.,
Вильданова М.М., Гайдаенко Н.И. и др. / Руководитель авторского коллектива В.В.Залесский. – М.: Норма, 1999. – 648 с. 27. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права (по изданию 1917 г.). - М.: Статут, 1998. – 353 с. 28. Пучковська И.И. Ипотека: залог недвижимости. – Х.: Консум, 1997. – 132 с. 29. Севрюкова І.Ф. Види обмежених речевих прав і володіння в системі українського цивільного законодавства: Автореф.дис…канд.юрид.наук:
12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, НАН України. -
К., 1998. – 20 с. 30. Советское гражданское право. В 2 ч. Часть 1. / Безрук Н.А., Бойко О.В.,
Брагинский М.И. и др. / Отв. ред. В.А.Рясенцев. - М.: Юридическая литература, 1986. – 558 с. 31. Советское гражданское право. В 2-х частях. Часть 1. / Маслов В.Ф.,
Пушкин А.А., Бару М.Й. и др. / Под ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина. - К.:
Выща школа, 1983. - 482 с. 32. Советское гражданское право. Учебник. / Братусь С.Н., Граве К.А.,
Зимилева М.В. и др. / Под ред. С.Н.Братуся. - М.: Изд-во юрид. лит.,
1950. – 679 с. 33. Цивільне право України. Книга перша.: Підручник. У 2 книгах. / Боброва
Д.В., Дзера О.В., Довгерт А.С. та інші. / За ред. О.В.Дзери та
Н.С.Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 864 с. 34. Цивільне право. Загальна частина. / Підопригора О.А., Боброва Д.В.,
Дзера О.В. та інші / Під ред. Підопригори О.А., Бобрової Д.В. - К., 1995.
– 416 с. 35. Цивільний кодекс України. Проект у редакції від 25 серпня 1996 року. //
Українське право. - 1996. - №2(4). – С. 32-523. 36. Цивільний кодекс Української РСР. Від 18 липня 1967 року. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. - №1. – С. 5-109. 37. Черних А.В. Залог недвижимости в российском праве. – М.,1995. 38. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907 года). - М., 1995. – 556 с. ----------------------- [1] Азимов Ч.Н. Залоговое право. – Х.: РИП “Оригинал”, 1993. – С.5. [2] Азимов Ч.Н. Вказана праця. – С.6. [3] Там само – С.7 [4] Закон України від 2 жовтня 1992 року “Про заставу”. [5] Там само. [6] ст. 28 Закону України “Про заставу”. [7] Черних А.В. Залог недвижимости в российском праве. – М.,1995. -С.46. [8] ст. 3 Закону України “Про заставу ”. [9] Там само. [10] ст. 11 Закону України “Про заставу”. [11] Відповідно до доповнень до ст. 11 Закону України “Про заставу” державне підприємство, за яким майно закріплено на праві повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна, за винятком цілісного майнового комплексу підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд, застава яких здійснюється з дозволу та на умовах, погоджених з органом, уповноваженим управляти відповідним державним майном.
[12] Відомості Верховної Ради України. – 1992. №30. – С. 47. [13] Ч.2 ст. 11 Закону України “Про заставу”. [14] Ч.3 ст. 26 Закону України “Про заставу”. [15] Азимов Ч.Н. Вказана праця. – С.16-17 [16] Ч.2 ст. 4 Закону України “Про заставу”. [17] Ч.4 ст. 4 Закону України “Про заставу”. [18] Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №24. – С. 352. [19] “Надана громадянинові у власність земельна ділянка може бути об’єктом застави лише за зобов’язаннями з участю кредитної установи.” [20] “Земельна ділянка, яка передана у власність для ведення сільського (фермерського) господарства може бути об’єктом застави лише за зобов’язанням з участю кредитної установи.” [21] Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №25. – С. 354. [22] Ч.2 ст. 6 Закону України “Про заставу”. [23] Власник і право власності / За ред. Я.Н.Шевченко. – К., 1994. – С.80.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
