-         Змінами до Конституції передбачено різний порядок формування уряду – частину міністрів призначає ВРУ за поданням прем’єра, а двох міністрів (іноземних справ і оборони) – вносить на розгляд парламенту президент(ст.114). Останні є формально незалежними від позиції прем’єра. Порушення принципу цілісності уряду є відступом від стандартів більшості демократичних країн. Звідси і починається протистояння (якщо брати ситуацію в нашій країні) між позицією президента, орієнтованою на вступ до НАТО (яку представляє сам міністр оборони) та дещо відмінним зовнішньополітичним вектором розвитку(тут позицію президента представляє міністр закордонних справ), який відрізняється від бажаного курсу теперішньої коаліції і, відповідно, всіх інших членів уряду на чолі з прем’єром.

-         Щодо норми про подання президентом кандидатури прем’єра. Що як президент протягом п’ятнадцяти днів після подання на розгляд кандидатури від коаліції не передасть її до парламенту(ст. 106,п.9)? Як тоді бути? На це питання Конституція нам відповідь, на жаль, не дає. Також президент може не внести подання стосовно двох міністрів, яких він призначає – це формальна можливість вважати уряд несформованим. Відтак, виникає можливість дострокового розпуску парламенту. Коли після провалу переговорів про створення так званої “Коаліції демократичних сил”, і створення “Антикризової коаліції” країна перебувала в стані урядової та парламентської кризи, то всі чекали того, коли спливуть п’ятнадцять днів і, що буде далі. Але президент вніс таки кандидатуру прем’єра, після довгих переговорів.

-         Тепер парламент не просто формує уряд без участі президента, він може призначати і звільняти практично всі кадри, які є в системі центральних органів виконавчої влади. Парламент може змінити будь-якого міністра, що в принципі неприпустимо і дестабілізує уряд. Навіть в парламентських республіках більшість є фактичною, а не юридичною. Щось подібне може чекати міністра Внутрішніх справ Юрія Луценка, якого хотіли поки(!) просто відсторонити від виконання службових обов’язків на два місяці, протягом проведення розслідування за підозрами про корупцію у міністерстві, а поштовхом до цього стала публікація в газеті. Нормальна практика для європейських країн, але для нас – дуже небезпечна, підозріла в контексті сьогоднішнього розташування сил.

-         Унеможливлення визнання недійсними законів, коли порушена процедура їхнього прийняття. До 1-го січня у нас була 19-та Стаття Конституції, яка не змінилася, але яка чітко вказує, що органи влади і посадові особи мають діяти в межах, вказаних законом, тобто і Верховна Рада теж. Порядок діяльності Верховної Ради прописаний в законі про регламент. Однак Верховна Рада скасувала цю норму, і тепер вона буде користуватися не законом, а просто своїм регламентом(ст.83). Це призведе до того, що під будь-який закон можна внести поправку у регламент, який не треба підписувати у Президента, і закон буде прийнятий. І ніякий суд не може визнати прийняття цього закону неконституційним.

-         До 1-го січня судді Конституційного Суду призначалися на свої посади парламентом або Президентом. Не було процедури звільнення з посади суддів. Це давало їм гарантії від впливу з боку президента чи парламенту. Тепер же Верховна Рада записала, що судді призначаються і звільняються(ст..85, п.26). Це може призвести до того, що при розгляді якого-небудь „слизького” питання в Конституційному суді на суддів можна буде здійснювати тиск, погрожуючи звільненням. Тобто це чергове розхитування політичної системи.

-         Раніше у нас було записано, що може бути 4 віце-прем'єра, і не більше. Тепер це обмеження зняли(ст.114). Їх може бути 7 чи 8, або й 10… Так і з міністерствами . Кабінет міністрів утворює “відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади” (ст.116, п.9). По-перше, можливість прийняття урядом рішень про утворення міністерств без потреби узгодження цього питання з Президентом може призводити до “подрібнення” секторів державного управління, роздування складу Уряду, дублювання та конфліктів інтересів і т.ін. По-друге, може неоднозначно тлумачитися конструкція “відповідно до закону”. Якщо її розуміти таким чином, що закон може передбачати утворення конкретного міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, то тут також можна сміливо спрогнозувати велику кількість ініціатив щодо “узаконення” різних органів.

-         “Незрозуміло також, з яких мотивів із Конституції України вилучаються норми про контрасигнацію (скріплення підписом) деяких актів глави держави Прем’єр-міністром України та міністром, відповідальним за виконання акта. Наприклад, чомусь вважається зайвим скріплення підписом відповідними членами Уряду актів Президента з питань “ведення переговорів та укладення міжнародних договорів України”, “прийняття рішення про визнання іноземних держав” тощо. Але відомо, що в демократичних державах контрасигнація не лише застерігає главу держави від прийняття помилкових рішень, але й убезпечує саму державу від “сюрпризів” типу ЄЕП, що для нас є однозначно актуальним. Крім того, необхідно дбати про єдність (узгодженість) зовнішньої політики держави, а її суб’єктами є і Президент, і Кабінет Міністрів”4. Так вважали експерти до виборів. Але оскільки президент зараз знаходиться фактично в опозиції щодо уряду, то така норма видається дуже доречною(ст.106, п.31). Хоч, як відомо вже був конфлікт щодо акту президента, який не потребував контрасигнації, а прем’єр наполягав на іншому. Кінець кінцем якось секретаріати домовились, але така неузгодженість і бажання “потягнути ковдру на себе” навряд може мати позитивні наслідки.

-         За новою Конституцією, президент призначає на посаду та звільняє з посади лише Генпрокурора і тільки за згодою Верховної Ради, а фактично –її депутатської більшості. Міністра оборони також призначає парламент, а президент лише вносить до ВРУ подання про його призначення(ст..106, п.10). Але Рада може й не погодитися із запропонованою президентом кандидатурою.

-         Президент також вносить до ВРУ подання про призначення на посаду та звільнення з посади голови Служби безпеки (ст..106, п.14). І, знову ж таки, парламент може не підтримати кандидатуру, запропоновану президентом. Призначення міністра внутрішніх справ взагалі не відноситься до компетенції президента. Не зрозуміло, як, за таких обставин, президент може гарантувати дотримання Конституції й законів України?

-         У статті 113 Конституції зазначено, що Кабінет Міністрів відповідальний перед президентом і Верховною Радою. Щодо ВРУ все зрозуміло – є депутатська більшість, яка контролює уряд. Але яким чином уряд відповідальний перед президентом за новою Конституцією, зрозуміти важко.

-         Те ж саме можна сказати про укази президента та постанови Верховної Ради. В Конституції не сказано про те, що буде, якщо Кабінет Міністрів не буде виконувати укази президента.

-         Звичайно, однією з найреакційніших конституційних змін є повернення прокуратурі функції загального нагляду. Саме так слід розуміти редакцію норми (ст.121, п.5) Конституції, яка передбачає, що на прокуратуру покладається “нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами”. “Така норма зобов’язує прокуратуру перевіряти всі рішення, дії та бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб. Хоча, як показує практика, ці перевірки є вибірковими і за об’єктами, і за ретельністю їх проведення. В найгіршому випадку (а саме так спрацьовує більшість радянських тоталітарних винаходів) загальний нагляд прокуратури використовуватиметься в політичній боротьбі та стримуватиме розвиток судової влади. Варто ще раз наголосити, що свою принципову незгоду з розширенням функцій прокуратури висловлювала також Венеціанська комісія (ключовий експертний орган Ради Європи з правових питань)”5.

-         Верховна Рада отримала право розпуску уряду. І майже одразу, після того, як Конституційна реформа вступила в дію, скористалась ним. Йдеться про “відставку” уряду Юрія Єханурова. Але, очевидно, депутати не надто добре вчитувались у змінений закон. Адже згідно із новими положеннями Конституції, новий уряд після відставки попереднього має бути сформований протягом 60 днів. Якщо цього не відбувається – парламент розпускається президентом (ст. 90, п.2), але він не може зробити це пізніше ніж за 6 місяців до виборів нової Верховної Ради. Парламент теж в свою чергу ніяк не може сформувати уряд так, щоб це відповідало положенням нової Конституції. Так виникає правова колізія, яку б міг вирішити Конституційний Суд, аби був приведений до присяги. Так і висіли наші міністри між небом і землею, “виконувачами обов’язків”, просто через те, що парламенту захотілося зробити красивий передвиборчий піар-хід.

-         Дуже цікаво виглядає пункт 30, ст..106. Президент не має право вето щодо законів про внесення змін до Конституції. Така норма фактично віддає в руки Верховній Раді право безапеляційного внесення змін, що є дуже небезпечно. Хоч президент і може скликати референдум, але в нашій практиці його результати не ставали приводом до внесення змін, бо має він виключно дорадчий характер.

Висновок

Проаналізувавши Конституцію зразка 8 грудня 2004 року, проілюструвавши це прикладами політичного життя за новим Основним Законом, зіставивши кількість позитивних і негативних моментів, дізнавшись про шляхи іншого вирішення тих проблемних питань, які були в минулій Конституції, можна зробити висновок, що законопроект №4180 був надто поспішним, мотивованим виключно бажанням деяких політичних сил реалізувати себе у владі, хоч і не на посаді президента. І все це прикривалося красивими словами про зміцнення парламентаризму в Україні, знищення авторитарних тенденцій в управлінні системою влади. А насправді вийшло так – ви нам Конституційну реформу, ми вам - можливість проведення третього туру президентських виборів.

Політична культура народних обранців ще занадто низька для того, щоб Україна була парламентсько – президентською державою. І сьогоднішня ситуація це показує чи не найчіткіше. Слова Михайла Погребинського (директора Центру політичних досліджень та конфліктології), ідеолога змін до конституції: “Політики, які переможуть на виборах, їхні політичні блоки, партії, вони просто вимушені будуть сісти за стіл переговорів. Не сховатися під столом, про щось домовлятися, про портфелі і так далі, а сісти за стіл переговорів і утворити публічну коаліцію на публічних засадах.”6 Щож такі слова, як і “публічні” засади теперішньої коаліції можна розказувати тепер тільки в анекдоті. Президент навіть не здогадувався 30 грудня 2005 року, наскільки справдиться його передбачення: “...влада зміщується в інститути, які можуть неадекватно забезпечувати стабільність і функціонування цієї влади”7.

1. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1618 - юридичний журнал “Юстиніан”. Чи потрібні зміни до Конституції

2. http://www.uatoday.net -Україна - парламентсько-президентська республіка 

3. http://dialogs.org.ua/dialog.php?id=28 - Парламентський злам. Проблеми взаємодії владних гілок. Думки експертів: (Денис Ковриженко, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, Юрій Римаренко, доктор юридичних наук, професор, Інститут держави і права, Анатолій Ткачук, радник Президента, Микола Козюбра, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Володимир Полохало, директор Інституту посткомуністичного суспільства 

4. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1618 - юридичний журнал “Юстиніан”. Чи потрібні зміни до Конституції

5. http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1618 - юридичний журнал “Юстиніан”. Чи потрібні зміни до Конституції

6. . http://www.uatoday.net -Україна - парламентсько-президентська республіка 

7. www.ua.korrespondent.net - журнал “Кореспондент”. Ющенко : політреформа може призвести до незбалансованого розподілу повноважень

Список літератури:

1)     www.uristus.narod.ru - Закон України “Про внесення змін до Конституції”.

2)     www.zakon.rada.gov.ua - Конституція України 1996 року, Конституція України 2004 року

3)     http://www2.pravda.com.ua/news/2006/10/25/49634.htm - тижневик “Українська правда”. Конституційна реформа: “за” і “проти”.

4)     http://www.uatoday.net - Експертні оцінки відставки уряду.

          Україна - парламентсько-президентська республіка

5)     www.ua.korrespondent.net - журнал “Кореспондент”. Ющенко : політреформа може призвести до незбалансованого розподілу повноважень

6)     http://dialogs.org.ua/dialog.php?id=28 - Парламентський злам. Проблеми взаємодії владних гілок. Думки експертів: (Денис Ковриженко, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, Юрій Римаренко, доктор юридичних наук, професор, Інститут держави і права, Анатолій Ткачук, радник Президента, Микола Козюбра, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Володимир Полохало, директор Інституту посткомуністичного суспільства

7)     http://www.csi.org.ua/?&lim_beg=60&id=107 - Інститут громадянського суспільства. “ПРО НЕКОНСТИТУЦІЙНІСТЬ ЗАКОНУ УКРАЇНИ “ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ”від 8 грудня 2004 року №2222-ІV”

8)      http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=&d=665 - Виконавча влада в контексті змін до Конституціїї

Автор: Турська Ірина, Києво-Могилянська Академія. Викладач: Ватаманюк В.М.

Страницы: 1, 2