накладають пузир з льодом, а надалі обережно беруться до лікування теплом.
При швидко наростаючій гематомі роблять розріз шкури, випорожнення
гематоми, відшукують і перев'язують кривавлячі судини. Після цього
накладають шви на розріз.
РОЗРИВ ШИЙКИ МАТКИ
Шийка матки під час родів згладжується, краї зовнішнього зіва дуже
розтягаються і стоншуються. В зв'язку з цим часто виникають неглибокі
надриви країв зіва, які не супроводяться значною кровотечею і звичайно
залишаються непоміченими.
[pic]
Мал. 8. Розрив шийки матки.
Під час родів, особливо патологічних, нерідко виникають розриви шийки
матки, які супроводяться значними кровотечами та іншими несприятливими
наслідками. Розриви шийки звичайно бувають збоку (частіше зліва) (мал. 8),
іноді доходять до склепіння вагіни і переходять на неї; розрив може досягти
параметральної клітковини. Розрізняють три ступені розриву шийки матки:
перший — довжина розриву до 2 см, другий — понад 2 см, але не доходить до
склепіння на 1 см, третій — розрив доходить до склепіння і переходить на
нього (зливається з розривом верхньої частини вагіни). При глибокому
розриві шийки ушкоджуються судини і звичайно виникає кровотеча. Кровотеча
при розриві шийки буває значна, нерідко набираючи загрозливого характеру.
Кровотеча, як правило, буває зовнішня; при глибокому розриві кров частково
проникає в параметральну клітковину і утворює в цій ділянці гематому.
Звичайно кровотеча з розриву шийки починається слідом за народженням
плода. Однак до народження посліду розв'язати питання про джерело кровотечі
(з розриву шийки або судин плацентарної площадки) буває важко. Після
народження посліду розпізнавання полегшується. Для розриву шийки матки
характерна постійна кровотеча при щільній матці, що добре скоротилася. Для
уточнення діагнозу необхідний огляд шийки матки за допомогою дзеркал. Краї
зіва захоплюють кульовими щипцями і уважно розглядають, поступово
перекладаючи щипці.
Розрізняють мимовільні і насильствені розриви шийки матки. Виникненню
мимовільних розривів сприяє ригідність шийки (особливо у старих
первородящих), надмірний розтяг країв зіва (великий плід, розгинальні
передлежання), швидкі роди, тривале стискання шийки при вузькому тазі, яке
спричиняє порушення живлення тканин.
Насильствені розриви шийки утворюються при оперативних родах (щипці,
поворот на ніжку і виймання плода, плодоруйнуючі операції та ін.).
Мал. 9. Накладання швів на розрив шийки матки,
Розриви шийки матки небезпечні не тільки тому, що викликають кровотечу.
Незашиті розриви інфікуються, в ділянці рани утворюється післяродова
виразка, яка стає джерелом дальшого поширення післяродової інфекції. В
процесі загоєння незашитого розриву утворюються рубці, які сприяють
вивороту шийки (ектропіон). На грунті вивороту виникає хронічне запалення
слизової шийкового каналу та ерозії шийки матки.
Лікування розривів шийки матки зводиться до зашивання. Шви накладають
одразу після огляду шийки і виявлення розриву. Шийку матки кульовими
щипцями підтягають до входу вагіни і одводять в сторону, протилежну
розривові. Шви накладають, починаючи з верхнього кута розриву (перший шов
накладають трохи вище місця розриву) до краю зіва; слизова оболонка шийки
матки не прошивається (мал. 9). Якщо верхній край розриву виявити одразу не
вдається, то перший шов накладають трохи нижче і підтягають кінці цієї
лігатури вниз, при цьому верхній кут рани стає видимим і доступним для
накладання швів. Для зашивання розриву шийки використовують кетгут; після
накладання швів кінці лігатур зрізають.
РОЗРИВ МАТКИ
Розривом матки називається порушення цілості її стінок. Якщо
порушуються всі шари матки (слизова оболонка, м'язовий шар, очеревина), то
розрив матки називають повним (мал. 300); при повному розриві матки
порожнина її сполучається з черевною порожниною. Якщо розрив захоплює
слизову і м'язову оболонки без очеревини, розрив матки вважають неповним
(мал.10). Повний (наскрізний, проникаючий) розрив матки трапляється
частіше, ніж неповний.
Розрив найчастіше буває в порівняно тонкостінному нижньому сегменті
матки; однак трапляються розриви в ділянці верхнього сегмента і навіть в
дні матки. Буває розрив матки, який іде по лінії прикріплення шийки до
склепіння вагіни; цей тип розриву по суті являє собою відрив матки від
склепіння.
Розрізняють мимовільний і насильствений розрив матки. Мимовільним
називається розрив, який виникає без всяких зовнішніх впливів. Насиль-
ственими вважають такі розриви, які відбуваються у зв'язку з зовнішніми
діями, найчастіше з неправильно застосовуваними оперативними втручаннями.
Розрив матки належить до найнебезпечніших ускладнень родів.
Навіть при сучасній організації акушерської допомоги розриви матки нерідко
призводять до загибелі матері і внутріутробного плода. Небезпека розриву
матки для жінки залежить від втрати крові і шоку. Джерелом кровотечі є
судини стінки матки, ушкоджені при розриві; чим більший просвіт розірваних
судин, тим більша кровотеча. Додатковим джерелом кровотечі при розриві
матки є судини плацентарної площадки. При розриві матки плацента звичайно
відшаровується, і судини стінки матки в ділянці відшарування плаценти
кровоточать.
Мал. 10. Повний розрив матки.
Кровотеча при розриві матки може набрати дуже великої сили.
Картина втрати крові обтяжується шоком, який звичайно настає при розриві
матки, особливо повному. Шок виникає на грунті надзвичайно сильного
подразнення нервових елементів ушкодженої матки (особливо очеревинного
покриву); має також значення подразнення інших органів у зв'язку з тим, що
плід нерідко повністю виходить в черевну порожнину і зміщує розташовані тут
органи, і кров скупчується в черевній порожнині. Плід при розриві матки
часто гине дуже швидко у зв'язку з відшаруванням плаценти.
Причини виникнення розриву матки різні. В минулому столітті (1875)
Бандль висунув механічну теорію розриву матки. Бандль, а слідом за ним і
багато інших акушерів пояснювали розрив матки в родах невідповідністю між
передлеглою частиною плода і тазом матері. Така невідповідність може
виникнути при вузькому тазі, неправильних передлежаннях (лобне, задній вид
лицевого) або вставленнях (патологічний асинклітизм) головки, при великому
(велетенському) плоді, гідроцефалії; аналогічна невідповідність виникає при
поперечних і косих положеннях плода.
Мал. 11. Неповний розрив матки. Утворення
підочеревної гематоми.
При наявності перешкоди до зганяння плода розвивається бурхлива родова
діяльність; верхній сегмент матки все більше скорочується, плід поступово
переміщається в тонкостінний, розтягнутий нижній сегмент матки.
Контракційне кільце (погранична борозенка між верхнім і нижнім сегментом)
піднімається все вище, досягає рівня пупка і нерідко розміщується косо.
При триваючій родовій діяльності перерозтягнення і стоншення нижнього
сегмента досягає найвищої межі, і відбувається розрив його.
На початку цього століття (1911) Я. Ф. Вербов висунув іншу теорію
походження розриву матки. На думку Я. Ф. Вербова здорова матка не
розривається; розрив відбувається на грунті патологічних змін в стінці
матки, які викликають слабкість, неповноцінність міометрію. До таких змін,
що сприяють розриву матки, належать рубці після операцій (кесарів розтин,
вилущення міоматозного вузла та ін.), ушкодження матки при аборті,
дегенеративні і запальні процеси, перенесні до даної вагітності,
інфантилізм та 'інші аномалії статевих органів, які характеризуються
слабкістю міометрія.
Тепер вважають, що причиною розриву матки можуть бути і патологічні зміни
в її стінці, і механічні фактори (невідповідність між тазом і передлеглою
частиною). Особливо легко виникає розрив матки при комбінації вказаних
явищ, тобто при одночасному існуванні патологічних процесів у матці і яких-
небудь труднощів до зганяння плода.
Розрив матки буває головним чином у жінок, які повторно і багато
народжували; у молодих первовагітних це ускладнення спостерігається рідко.
Найчастіше розрив матки відбувається в періоді зганяння, коли виявляються
утруднення або перешкода до просування плода через родові шляхи. При
патологічних змінах в стінці матки (рубці, запальні і дегенеративні
процеси) розрив може статися в періоді розкриття, навіть в самому початку
родів. Відомі випадки розриву матки під час вагітності, які виникли на
грунті змін у стінці матки.
Розриву матки звичайно передують клінічні ознаки, що характеризують стан
розриву, який загрожує або готується. Клінічна картина загрожуючого розриву
матки дуже яскрава при механічній перешкоді до зганяння плода (вузький таз,
неправильні положення і передлежання та ін.) і менш чітка ири патологічних
змінах в стінці матки (рубці та ін.).
Клінічна картина загрожуючого розриву матки, який виникає у зв'язку з
механічними перешкодами до зганяння плода, характеризується такими
симптомами.
1. Родова діяльність дуже сильна, перейми інколи набирають судорожного
характеру.
2. Нижній сегмент матки перерозтягнутий, стоншений, болісний при
пальпації.
3. Контракційне кільце піднімається високо, доходячи до рівня пупка,
розміщується косо.
4. Круглі зв'язки матки дуже напружені і болючі,
5. З'являється набряк країв зіва (через стиснення), який поширюється на
Страницы: 1, 2, 3, 4
