2.3 Розробка КСС

Конструкторська схема складання - це графічне зображення складових частин конструкції, що відбиває взаємозв'язок його елементів та показує їх конструктивно-технологічну ієрархію. Вона не залежить від типу виробництва та вимагає максимальної диференціації складових частин.

Конструкція даного виробу являє собою корпус, в якому розміщено плату. Плата - одностороння, виготовлена з гетинаксу, на ній встановлено деталі та СО. До СО належать деталі корпусу, шнур та радіатор з встановленим на ньому транзистором. До оригінальних деталей належать: деталі корпусу (основа, кришка, штирі, пружина); гумова втулка, обмежувач (деталі, що входять до складальної одиниці "шнур"); друкована плата, радіатор, стяжка. На ДП встановлено ЕРЕ, що приєднуються до плати за допомогою пайки, а також трансформатор та радіатор з транзистором, вони кріпляться до плати гвинтами. Під час складання використовуються такі конструктивні матеріали: провода, ізоляційні трубки. Технологічні матеріали - припій, флюс, лак, стопорна фарба, теплопровідна паста та пломбіровочна мастика. Технологічний аналіз оригінальних деталей, що входять до складу виробу, наведено у табл.2.2. КСС даного виробу наведено на рис.2.1.

Таблиця 2.2 - Технологічний аналіз оригінальних виробів

Проаналізувавши побудовану КСС можна зробити висновок, що даний виріб має три рівня складальних одиниць, які можна складати паралельно. Крім того, виріб має багато оригінальних деталей, але це не знижує його технологічність, оскільки він виготовляється у масовому виробництві.

3. Оцінка технологічності об'єкта складання

3.1 Технологічний контроль конструкторської документації (якісна оцінка технологічності)

Відпрацювання конструкції на технологічність передбачає виконання таких взаємопов'язаних задач: забезпечення технологічності конструкції РЕА; керуванням рівнем технологічності РЕА за стадіями розробки КД [1]. Забезпечення технологічності конструкції РЕА - функція підготовки виробництва, що передбачає взаємопов'язане вирішення конструкторських та технологічних задач на стадіях проектування, конструювання, технологічного підготування виробництва (ТПВ), виготовлення, випробувань дослідних зразків, передавання виробу у серійне виробництво та експлуатацію, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, досягнення оптимальних трудових та матеріальних витрат, скорочення часу на виобництво, технічне обслуговування та ремонт виробу (ГОСТ 14.201-83).

Даний виріб є технологічним, оскільки у ньому забезпечуються такі показники технологічності:

- використання обмеженої номенклатури складових частин конструкції виробу (плата з ЕРЕ, ЕРЕ, корпус, кришка) та матеріалів, що використовуються під час виготовлення виробу;

- використання типових ТП (на платі - групова пайка ЕРЕ, корпус виготовлено пресуванням, кришку - литтям), стандартних засобів технологічного оснащення (формовка виводів, пайка, пресуваня корпусу та ін.). У даному випадку вдалося досягнути раціонального рівня механізації та автоматизації праці, так як формовка всіх ЕРЕ виконується на спеціальних пристроях, пайка ЕРЕ до плати виконується автоматично. Проте виріб має також деяку кількість ручних операцій (електричне з'єднання плати з корпусом проводами, встановлення трансформатора та радіатора на плату), що за умов масового виробництва зменшує технологічність виробу;

- використання стандартної елементної бази (всі ЕРЕ є стандартними), стандартних чи уніфікованих (як трансформатор) складових частин виробу;

- використання конструкторських рішень, що дозволяють зменшити витрати на доступність до складових частин, їх встановлення та знімання, забезпечення взаємозамінюваності (тобто мінімальну необхідність у регулювальних та підгоночних операціях під час заміни частини конструкції). Доступ до плати з ЕРЕ стає можливим одразу після знімання кришки корпусу. Але в конструкції даного виробу є елемент, що заважає доступу до інших - це радіатор;

- використання обгрунтованих сортаментів матеріалів та їх марок, що дозволяє зменшити матеріалоємність виробу. Наприклад для виготовлення корпусу використано полістірол УМП-0,3, який можна використовувати як для пресування, так і для лиття; плату виготовлено зі стеклотекстоліту СФ1-35-1,5; радіатор виготовлено литтям з алюмінієвого сплаву АК-12, що забезпечує достатній тепловідвід від транзистору.

Таким чином даний виріб є технологічним і його можна запускати у серійне виробництво.

3.2 Якісна оцінка технологічності виробу

Технологічність конструкції визначається за показниками технологічності [1]. Технологічність конструкції виробу характеризується конструкторськими та технологічними показниками технологічності. Конструкторські показники визначають конструктивне наслідування - сукупність властивостей виробу, яка характеризується повторюваністю в ньому складових частин, що відносяться до виробів даної класифікаційної групи, та використованістю нових складових частин, що обумовлені його функціональним призначенням, а також деякі вимоги до складності ТП складання. До конструкторських показників технологічності даного виробу належать:

1 коефіцієнт повторюваності ЕРЕ

КПОВ ЕРЕ=1-НТР ЕРЕ/НЕРЕ,

де НТР ЕРЕ - кількість типових ЕРЕ у виробі;

НЕРЕ - загальна кількість ЕРЕ у виробі.

2 коефіцієнт установочних розмірів

КВР=1-НВР/НЕРЕ,

де НВР - кількість видів установочних розмірів ЕРЕ.

3 коефіцієнт складності складання

КСК СК=1-ЕТР СП/ЕТР,

де ЕТР СП - кількість типорозмірів вузлів, що потребують регулювання чи підгонки у складі виробу з використанням спеціальних пристроїв чи спеціальної обробки з розробкою та повторним складанням;

ЕТР - загальна кількість типорозмірів вузлів.

Технологічні показники технологічності конструкції визначають технологічне наслідування конструкції, пристосованість її до механізації та автоматизації під час виготовлення, а також складність ТП обробки деталей.

До технологічних показників техногогічності конструкції даного виробу належать:

4 коефіцієнт автоматизації та механізації монтажних з'єднань

КАМ=НАМ/Нм,

де НАМ - кількість монтажних з'єднань, що виконуються з використанням автоматизації та механізації;

НМ - загальна кількість монтажних з'єднань.

5 коефіцієнт механізації підготовки ЕРЕ до монтажу

КМП ЕРЕ=НМП ЕРЕ/НЕРЕ,

де НМП ЕРЕ - кількість ЕРЕ, що механізовано підготовляються до монтажу.

Таким чином, для даного виробу вказані показники в числовому виразі мають вигляд:

КПОВ ЕРЕ=1

КВР=1-10/19=0,47

КСК СК=1

КАМ=46/52=0,88

КМП ЕРЕ=18/19=0,95

У нормативній документації наведено такі значення коефіцієнтів значимості показників технологічності для радіотехнічних блоків:

1 j1(КПОВ ЕРЕ)=0,31

2 j2(КВР)=0,5

3 j3(КСК СК)=1

4 j4(КАМ)=1

5 j5(КМП ЕРЕ)=0,75

Технологічність конструкції РЕЗ визначається за допомогою комплексного показника, що визначається за формулою:

Таким чином комплексний показник технологічності конструкції даного виробу дорівнює:

К=0,88

За значенням комплексного показника технологічності можна зробити висновок, що даний виріб технологічний, що підтверджується і висновками з якісної оцінки технологічності.

4. Розробка технологічної схеми складання

4.1 Технологічний аналіз методів з'єднання

У даному виробі використовуються як роз'ємні, так і нероз'ємні з'єднаня деталей. До роз'ємних належать різьбові з'єднання, до нероз'ємних - пайка.

Різьбове з'єднання є основним видом роз'ємних з'єднань. Для його здійснення в даному випадку використовується напівавтоматичне та автоматичне устаткування. Важливою умовою забезпечення якості таких з'єднань при роботі з використанням механізованого та автоматичного оснащення є встановлення необхідного зусилля затяжки. Величина моменту, що прикладається до гвинта, залежить від того, який елемент лімітує міцність. При з'єднанні гвинтом момент затяжки визначається міцністю на розтяг. Для підвищення надійності з'єднань і запобігання самовідгвинчування в даному виробі застосовано стопоріння анаеробними герметиками (тобто стопорною фарбою). Стопоріння стопорную фарбою застосовується для різьбових з'єднань невеликого діаметра (М1-М6) та для кріплення вузлів конструкції, що розташовані всередині блоків, які під час складання регулюються. У даному виробі за допомогою гвинтів кріпляться такі елементи конструкції: трансформатор до ДП, транзистор до радіатору та радіатор до ДП, а також кришка до основи корпусу.

Паянням називають процес з'єднання металів у твердому стані за допомогою введення у зазор розплавленого припою, який взаємодіє з основним металомта створює рідкий металевий прошарок, кристалізування якого призводить до створення паяного шва. Паяні електричні з'єднання дуже широко застосовуються під час монтажу електронної апаратури через низький та стабільний електричний опір, універсальність, простоту автоматизації, контролю та ремонту. Але цей метод має значні недоліки: висока вартість використаних кольорових металів та флюсів, тривала дія високих температур, корозійна активність залишків флюсів, виділення шкідливих речових. Технологічний аналіз методів з'єднання наведено в табл.4.1.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7