Є пропозиції під визначенням злочинності в сфері комп'ютерної інформації розуміти "всі злочинні дії, при вчиненні яких комп'ютер є знаряддям або метою їх здійснення".
Злочини в сфері комп'ютерної інформації умовно можна поділити на три основних групи:
злочини в сфері інформації - майнові (комп'ютерне (мобільне) шахрайство, комп'ютерний саботаж й ін.);
злочини в сфері інформації проти прав особистості, і, передусім, приватних осіб (несанкціоноване копіювання втручання і перехоплення);
злочини проти суспільних і соціальних правових цінностей (злочини, пов'язані з комп'ютерами; заміна або пошкодження інформації).
Відповідно до положень XVI розділу Особливої частини КК України можна дати загальне визначення злочинів в даній сфері.Злочини у сфері комп’ютерної інформації – це передбачене кримінальним законом винне порушення прав та інтересів стосовно автоматизованих систем обробки даних, що зашкоджує правовій охороні прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства і держави. Тобто це діяння, суть якого міститься зовсім не у використанні самої електронно-обчислювальної техніки як засобу скоєння злочину. Цей розділ включає суспільнонебезпечні дії, які посягають на безпеку інформації та автоматизовані системи її обробки.Наслідки неправомірного використання інформації можуть бути різноманітними: це не тільки порушення недоторканності інтелектуальної власності, але й розголошення відомостей про особисте життя громадян, майнова шкода у вигляді прямих збитків та неотриманих прибутків, втрата репутації фірми, різноманітні види порушень нормальної діяльності підприємства, галузі і т. ін.
Аналіз диспозиції ст. 198-1 КК України дозволяє зробити висновок, що даною нормою передбачається кримінальна відповідальність за здійснення таких дій, як "умисне втручання в роботу автоматизованих систем, спотворення або знищення інформації або носіїв інформації, або розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи, і здатних спричинити спотворення або знищення інформації або ж носіїв інформації".
Дане діяння, як злочинне, відтворене в ст. 332 проекту Кримінального кодексу.
У ст. 333 проекту КК як злочинні діяння передбачається "викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шахрайством".
У наступній ст. 334 проекту КК злочинним вважається "порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем", їх систем або комп'ютерних мереж особою, яка відповідає за їх експлуатацію, якщо це призвело до викрадення, спотворення або знищення комп'ютерної інформації, коштів захисту, або незаконному копіюванню комп'ютерної інформації чи істотному порушенню роботи таких машин, їх систем або комп`ютерних мереж".
Необхідно передбачити кримінальну відповідальність і за такі види злочинів, де для досягнення злочинного результату використовуються переваги комп'ютерних технологій і мереж. Наприклад, країнам Заходу вже відомі такі правопорушення як "комп'ютерне шахрайство" (мета злочину - фінансовий прибуток або інша вигода; результат - спричинення потерпілому економічного збитку); "комп'ютерна підробка" (підробка за допомогою ЕОМ електронного серійного номера стільникових або мобільних телефонів, магнітних розрахункових карток, різного роду документів ); "Телефонне шахрайство" ( несанкціонований доступ з використанням комп'ютера і мережі до телекомунікаційних послуг з метою уникнути розрахунків за переговори, в окремих випадках - щоб уникнути підслуховування ).
Так, незаконне перехоплення за допомогою технічних пристроїв і коштів зв'язку даних, які знаходяться в комп'ютерній системі, або прямують до неї або з неї, вважаємо можна кваліфікувати за ст.ст. 131, 148-6 КК.
Випадки шахрайства з платіжними коштами і системами реєстрації платежів, довершені з незаконним входженням в телекомунікаційні лінії - за ст.ст. 83, 143 КК.
Несанкціоноване копіювання, розповсюдження або публікація комп'ютерних ігор, програмного забезпечення - по ст. 136 КК, що передбачає порушення авторського права.
Незаконне привласнення або розголошування, передача або використання комерційної таємниці з використанням комп'ютерної техніки з метою заподіяти економічного збитку або отримати незаконної економічної вигоди - ст. 148-6 КК.
Практика свідчить, що для правопорушень в сфері комп'ютерної інформації показовий високий рівень прихованої злочинності. За відомостями зарубіжних джерел, приблизно 80-90% злочинів цього виду залишаються невідомими для правоохоронних органів.
За даними ДСБЕЗ МВС України, частка виявлених злочинів у сфері високих технологій у 2005 році складає 0,14 % від загальної кількості виявлених злочинів економічної спрямованості, що свідчить – при великозбитковості та високому рівні небезпеки, яку викликають злочини, вчинювані у сфері використання комп’ютерної інформації, – про вкрай низьку ефективність проведення дізнання та досудового слідства по злочинах цієї категорії, відсутність кваліфікованих фахівців (спеціалістів) у даній галузі, про нерозуміння на вищому державному рівні всіх проблем, що виникають внаслідок злочинної діяльності у цій сфері, сумнозвісну правозастосовчу практику, коли реалії розвитку криміналітету випереджають розробку ефективних механізмів протидії.Офіційна статистика не дає можливості одержати достовірні дані щодо кримінологічної характеристики злочинів, що вчинюються у сфері використання інформаційних технологій, динаміки й структури таких злочинів. Це відбувається як через її недосконалість, так й через високу латентність таких видів злочинів. Дана тенденція спостерігається не тільки в Україні. За кордоном, де накопичена чимала й достовірна статистика кіберзлочинів, до суду доходять справи про менш ніж 1 % порушень. При цьому слід пам’ятати, що, за твердженням фахівців, ревізія в змозі виявити не більше 10 % електронних розкрадань. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України у 2002 році із загальної кількості виявлених злочинів – 25 розслідувано було всього 15, п’ять справ зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК України. 2003 рік: 66 – виявлено, розкрито – 45, зупинено – 19 справ. 2004 рік: виявлено – 52, розслідувано – 38, зупинено – 16. 2005 рік: виявлено – 60, розслідувано – 31, зупинено – 33 справи. Таким чином, кількість нерозкритих справ з Управлінням організації дізнання на основі даних ДІТ МВС України проведено аналіз фактів протиправних заволодінь індивідуальним майном громадян. Установлено, що в середньому по Україні у 65% випадків таких заволодінь предметом злочину є мобільні телефони. Станом на перше півріччя 2007 року за матеріалами попередніх перевірок ЖРЗПЗ по Україні викрадено 56540 мобільних телефонів, з них поставлено на облік 46483, разом з цим розшукано лише чверть викрадених мобільних телефонів. Це свідчить про те, що у підпорядкованих підрозділах дізнавачі та оперативні працівники приділяють недостатню увагу розкриттю злочинів невеликої та середньої тяжкості ( основна маса діянь пов'язаних із незаконними заволодіннями мобільними телефонами відноситься до цієї категорії злочинів).
На сьогодні існує широка законодавча база, що регламентує мобільний зв’язок. Зокрема, серед таких правових норм є:
Конституция України
Закон України „Про телекомунікації”
Закон України „Про радіочастотний ресурс України”
Закон України „Про телебачення і радіомовлення”
Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
Закон України „Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”
Закон України „Про Національну систему конфіденційного звязку”
Закон України „Про ратифікацію Статуту і Конвенції Міжнародного союзу електрозв’язку”
Закон України „Про інформацію”
Закон України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”
Закон України „Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність”
Закон України „Про електронні документи та електронний документообіг”
Закон України "Про електронний цифровий підпис"
Закон України „Про стандартизацію”
Закон України „Про метрологію та метрологічну діяльність”
Закон України „Про підтвердження відповідності”
Закон України „Про акредитацію органів з оцінки відповідності”
Закон України „Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності’
Кодекс України "Об административных правонарушениях"
Закон України „Про звернення громадян”
Закон України „Про захист прав споживачів”.
Але загалом злочини у сфері стільникового телефонного зв’язку можуть бути об’єднані у дві основні групи:
· злочини проти компанії стільникового зв’язку (переадресація дзвінків, шахрайство з абонементом, перепрограмування, клонування);
· злочини, які посягають на інтереси користувачів стільникового телефонного зв’язку (несанкціонований перехват інформації, крадіжка мобільних телефонів стільникового зв’язку, незаконне використання втрачених і вкрадених мобільних телефонних апаратів).
2.1 Злочини проти компаній стільникового зв’язку
Існує декілька типових схем здійснення злочинних посягань даного виду. Розглянемо їх більш детально.
1. Переадресація викликів. Злочинець стає клієнтом компанії мобільного зв’язку, купує телефон, а потім дає рекламу в газету про надання послуг дешевого зв’язку з будь-якою країною світу. Клієнт, що з ним зв’язався, називає номер, з яким він хоче зв’язатися. Потім шахрай кладе свою трубку, встановлює переадресацію на вказаний номер і зв’язок здійснюється в обхід по транку через комутатор. При цьому номер злочинця не зайнятий і може використовуватися знову. Таким чином можна одночасно обслужити багато міжнародних викликів, отримати за них гроші і зникнути.
2. Шахрайство з абонементом. Дана злочинна схема включає наступні стадії:
а) злочинець абонує стільниковий зв’язок на ім’я іншої особи без відому останньої.
б) злочинець використовує телефон в операціях по «торгівлі телефонними дзвінками», тобто пропонує своїм клієнтам анонімно дзвонити в будь-яку точку світу за низьким тарифом;
в) якщо рахунок лишається неоплаченим, телефон відключається. Шахрай підключається до іншого чужого номера;
г) компанії стільникового зв’язку вимушені відшкодовувати компаніям міжміського зв’язку вартість таких дзвінків
3. Перепрограмування. Дана схема передбачає виконання наступних основних операцій:
а) злочинець купує стільниковий телефонний апарат законним способом і замінює мікросхему або нелегально купує телефон з уже перепрограмованим програмним запам’ятовуючим пристроєм (ПЗП);
б) за допомогою перепрограмованого апарату злочинець отримує доступ до комутаційного устаткування телефонних компаній, і його виклики обробляються, як і будь-які інші, з тою лише різницею, що надати по ним рахунок нікому;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
