Класифікація радіорелейних систем передачі

Існує безліч різних класифікацій радіорелейних систем передачі (РРСП) у залежності від ознак, покладених у їхню основу.

За належністю до різних служб відповідно до Регламенту радіозв’язку розрізняють РРСП фіксованої служби (радіозв’язок між фіксованими пунктами), РРСП радіомовної служби (передача сигналів для безпосереднього приймання населенням), РРСП рухомої служби (радіозв’язок між об’єктами, що рухаються відносно одне одного).

За призначенням розрізняють міжнародні, магістральні, внутрішньозонові, місцеві РРСП, відомчі РРСП, технологічні РРСП (для обслуговування залізничних ліній, ЛЕП, нафто- і газопроводів і т.д. ), космічні РРСП (що забезпечують радіозв’язок між космічними апаратами чи між земними пунктами і космічними апаратами).

За діапазоном радіочастот чи радіохвиль, що використовуються. Діапазон з номером n (4 ≤ n ≤ 12) включає частоти від 0,3×10n до 3×10n Гц.

За видом сигналів, що передаються, розрізняють РРСП аналогових сигналів (телефонних, радіомовних, фототелеграфних, телевізійних, сигналів телеметрії і телекерування), РРСП цифрових сигналів (телеграфних, вихідна інформація чи результат її обробки на ПЕОМ) і комбіновані РРСП.

За способом розподілу каналів (канальних сигналів) розрізняють багатоканальні РРСП із частотним, часовим, фазовим і комбінованим розподілом каналів. Існують також спеціальні РРСП із розподілом канальних сигналів за формою (наприклад, асинхронно-адресні системи з кодово-адресним розподілом сигналів).

За видом лінійного сигналу розрізняють аналогові, цифрові і змішані (гібридні) РРСП. В аналогових РРСП на вхід ствола надходить аналоговий сигнал, відповідно аналоговим є і радіосигнал. До аналогових РРСП відносяться також імпульсні РРСП, тобто системи з імпульсною модуляцією (і часовим розподілом каналів). У цифрових РРСП на вхід ствола надходить цифровий сигнал, відповідно цифровий радіосигнал надходить у радіо ствол і тракт розповсюдження. Очевидно, в аналогових РРСП можна передавати як аналогові, так і цифрові первинні сигнали (наприклад, тональне телеграфування в каналі ТЧ чи передача даних), аналогічно, за допомогою цифрових РРСП можна забезпечити передачу і цифрових, і аналогових сигналів (шляхом перетворення останніх у цифрові за допомогою імпульсно-кодової чи дельта модуляції). У змішаних РРСП сумарний лінійний сигнал складається з аналогового лінійного сигналу і під несучої, модульованої цифровим сигналом.

За видом модуляції несучої аналогові РРСП розділяються на системи з частотною, одно смуговою та амплітудною модуляціями, а цифрові РРСП – на системи з амплітудною, частотною, фазовою й амплітудно-фазовою маніпуляціями.

За пропускною спроможністю розрізняють РРСП із малою, середньою і високою пропускною спроможністю. Найчастіше застосовуються межі пропускної спроможності різних типів аналогових і цифрових РРСП наведені в табл. 1.2.[4]

Зазначимо, що границі пропускної спроможності аналогових і цифрових РРСП не відповідають одна одній, якщо для передачі телефонних сигналів використовується імпульсно-кодова модуляція (ІКМ) зі швидкістю передачі 64 Кбіт/с. Наприклад, при 120 каналах тональної частоти (ТЧ) необхідно використовувати аналогову РРСП із середньою пропускною спроможністю, у той час як при цифровій передачі з ІКМ – цифрову РРСП із малою пропускною спроможністю 8,448 Мбіт/с.

За характером фізичного процесу, що застосовується в тракті розповсюдження радіохвиль, розрізняють: радіорелейні системи передачі прямої видимості (РРРСП ПВ) – поширення радіохвиль у тропосфері в межах прямої видимості; тропосферні радіорелейні системи передачі (ТРРСП) – дальнє тропосферне розповсюдження радіохвиль за рахунок їхнього розсіювання і віддзеркалення в нижній області тропосфери при взаємному розташуванні радіорелейних станцій за межами прямої видимості; супутникові системи передачі (ССП) – прямолінійне розповсюдження радіохвиль з ретрансляцією їх бортовим ретранслятором штучного супутника Землі (ШСЗ), що знаходиться в межах радіовидимості земних станцій, між якими здійснюється радіозв’язок; іоносферні системи передачі на декаметрових хвилях (дальнє розповсюдження декаметрових хвиль за рахунок віддзеркалення від шарів іоносфери); космічні системи передачі (прямолінійне розповсюдження радіохвиль у космічному просторі й атмосфері Землі); іоносферні системи передачі на метрових хвилях (дальнє розповсюдження метрових хвиль завдяки розсіюванню їх на неоднорідностях іоносфери) та ін.

Для розуміння розглядуемого питання варто відзначити іще поняття таких визначень як:

Радіорелейні системи передачі (РРРСП) – це такі системи, у яких для забезпечення зв’язку між двома пунктами використовуються електромагнітні коливання дуже високої частоти. Вони відносяться до фіксованих радіосистем (Fixed radio system, FRS). У цих системах канали зв’язку реалізуються за допомогою радіорелейних станцій (РРС). При розміщенні сусідніх станцій на відстані, що забезпечує радіозв’язок прямої видимості, утворюються радіорелейні лінії (РРЛ) прямої видимості. Радіорелейні системи передачі являють собою сукупність технічних засобів і середовище поширення для організації радіорелейного зв’язку.

За винятком декількох систем, розрахованих на смуги частот 70-80 та 400-70 МГц, всі інші радіорелейні системи працюють на частотах вище 2 ГГц.

Радіорелейні системи (далі в тексті – системи), з точки зору технічних параметрів, які вони забезпечують, можна розділити на дві категорії систем, що працюють у межах прямої видимості, – системи прямої видимості і тропосферні.

Радіорелейний зв’язок у межах прямої видимості може бути забезпечений тільки в тому випадку, якщо ділянка між передавальною і приймальною антенами є відносно вільною від перешкод, так що впливом дифракції можна знехтувати.

Тропосферні системи використовують розсіювання і віддзеркалення електромагнітних хвиль від неоднорідностей тропосфери.

За видом сигналів, що передаються, системи можна розділити на аналогові і цифрові.

Аналогові радіорелейні системи передачі (АРРСП) використовуються головним чином для передавання:

- багатоканальних телефонних сигналів в аналоговій формі (а також для передавання телеграфних сигналів і сигналів даних з малою і середньою швидкістю), пропускна спроможність таких систем складає від декількох телефонних каналів до 2700;

- телевізійних сигналів і сигналів звукового супроводу.

Цифрові радіорелейні системи передачі (ЦРРСП) призначені, насамперед, для передавання:

-        багатоканальних телефонних сигналів у цифровій формі зі швидкістю від 2 до 140 Мбіт/с і більше;

-        сигналів даних з великою швидкістю;

-        сигналів відеотелефону і телевізійних сигналів у закодованій формі.

Радіорелейна апаратура в залежності від області застосування поділяється на наступні класи:

-        апаратура радіорелейних систем передачі, призначена для використання на магістральній первинній мережі;

-        апаратура радіорелейних систем передачі, призначена для використання на внутрішньозонових первинних мережах;

-        апаратура радіорелейних систем передачі, призначена для використання на місцевих первинних мережах;

-        мобільна апаратура радіорелейних систем, призначена для внутрішньоміських цілей;

-        апаратура радіорелейних систем, призначена для організації технологічних радіорелейних ліній передачі;

-        апаратура мобільних радіорелейних станцій, призначена для організації резервування чи відновлення радіорелейних та кабельних ліній передачі, що вийшли з ладу.

У залежності від швидкості передавання в стволі апаратура цифрових РРЛ поділяється на наступні види:

-        високошвидкісна (більш 100 Мбіт/с в одному радіостволі);

-        середньошвидкісна (більш 10 Мбіт/с, але менш 100 Мбіт/с);

-        низькошвидкісна (не більш 10 Мбіт/с в одному радіостволі).

Європейським інститутом стандартів по телекомунікаціях (European Telecommunication Standards Institute, ETSІ) уведена класифікація устаткування ЦРРРСП в залежності від спектральної ефективності системи. У стандарті ETSІ TR101036-1 виділені наступні 6 класів:

клас 1: устаткування, у якому застосовуються двопозиційні методи модуляції (наприклад 2-FSK, 2-PSK чи еквівалентні їм);

клас 2: устаткування, у якому застосовуються чотирипозиційні методи модуляції (наприклад 4-FSK, 4-QAM чи еквівалентні їм);

клас 3: устаткування, у якому застосовуються восьмипозиційні методи модуляції (наприклад 8-PSK чи еквівалентні їм);

клас 4: устаткування, у якому застосовуються 16- чи 32-позиційні методи модуляції (наприклад 16-QAM чи 32-QAM чи еквівалентні їм);

клас 5: устаткування, у якому застосовуються 64- чи 128-позиційні методи модуляції (наприклад 64-QAM чи 128-QAM чи еквівалентні їм);

клас 6: устаткування, у якому застосовуються 256- чи 512-позиційні методи модуляції (наприклад 256-QAM чи 512-QAM чи еквівалентні їм).

Ці класи служать ознакою системи і не мають на увазі обмежень на види модуляції, що застосовуються, за умови виконання вимог стандартів ETSІ і Міжнародної електротехнічної комісії (International Electrotechnical Commission, ІES) на параметри устаткування.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7