- висота 3 м.
- вікна 2
- кондиціонери 2
Кабінет 2:
- довжина 10 м;
- ширина 9 м;
Кабінет 3:
- довжина 19 м;
- ширина 5 м;
- вікна 3
В приміщенні є 10 вікон, що забезпечують природне освітлення та лампи для штучного освітлення.
Для забезпечення вентиляції передбачені кондиціонери.
На відміну від установки однорангової мережі, при побудові ЛОМ із сервером виникає ще одне питання - де найкраще встановити сервер.
На вибір місця впливає кілька факторів:
- через високий рівень шуму сервер бажано встановити окремо від інших робочих станцій;
- необхідно забезпечити постійний доступ до сервера для технічного обслуговування;
- з міркувань захисту інформації потрібно обмежити доступ до сервера;
Сервер розташовуємо в окремій кімнаті (S) мережевого адміністратора, тому що тільки це приміщення задовольняє вимогам, тобто рівень шуму в приміщенні мінімальний, приміщення ізольоване від інших, отже, доступ до сервера буде обмежений.
3.4 Мережна архітектура
Мережева архітектура - це комбінація топології, методу доступу, стандартів, необхідних для створення працездатної мережі.
Вибір топології визначається, зокрема, плануванням приміщення, у якім розвертається ЛОМ. Крім того, велике значення мають витрати на придбання й установку мережевого встаткування, що є важливим питанням для фірми, розкид цін тут також досить великий.
Топологія типу «зірка» являє собою більш продуктивну структуру, кожний комп'ютер, у тому числі й сервер, з'єднується окремим сегментом кабелю із центральним концентратором (HAB).
Основною перевагою такої мережі є її стійкість до збоїв, що виникають внаслідок неполадок на окремих ПК або через ушкодження мережевого кабелю.
Найважливішою характеристикою обміну інформацією в локальних мережах є так звані методи доступу (access methods), що регламентують порядок, у якім робоча станція одержує доступ до мережних ресурсів і може обмінюватися даними.
За абревіатурою CSMA/CD ховається англійське вираження «Carrier Sense Multiple Access with Collision Detection » (колективний доступ з контролем несучої й виявленням колізій). За допомогою даного методу всі комп'ютери одержують рівноправний доступ у мережу. Кожна робоча станція перед початком передачі даних перевіряє, чи вільний канал. По закінченню передачі кожна робоча станція перевіряє, чи досяг адресата відправлений пакет даних. Якщо відповідь негативна, вузол робить повторний цикл передачі/контролю приймання даних і так доти, поки не одержить повідомлення про успішне приймання інформації адресатом.
Тому що цей метод добре зарекомендував себе саме в малих і середніх мережах, для підприємства даний метод підійде. До того ж мережна архітектура Ethernet, яку й буде використовувати мережа підприємства, використовує саме цей метод доступу.
Специфікацію Ethernet наприкінці сімдесятих років запропонувала компанія Xerox Corporation. Пізніше до цього проекту приєдналися компанії Digital Equipment Corporation (DEC) і Intel Corporation. В 1982 році була опублікована специфікація на Ethernet версії 2.0. На базі Ethernet інститутом IEEE був розроблений стандарт IEEE 802.3. фаст
У цей час технологія, що застосовує кабель на основі кручена пари (10BaseT), є найбільш популярною. Такий кабель не викликає труднощів при прокладці.
Мережа на основі крученої пари, на відміну від тонкого й товстого коаксіального, будується по топології зірка. Щоб побудувати мережу по зіркоподібній топології, потрібне більша кількість кабелю (але ціна крученої пари не велика). Подібна схема має й неоціненну перевагу – високу стійкість до відмови. Вихід з ладу однієї або декількох робочих станцій не приводить до відмови всієї системи. Правда якщо з ладу вийде хаб, його відмова торкнеться всього підключеного через нього обладнання.
Ще однією перевагою даного варіанту є простота розширення мережі, оскільки при використанні додаткових хабів (до чотирьох послідовно) з'являється можливість підключення великої кількості робочих станцій ( до 1024). При застосуванні неекранованої крученої пари (UTP) довжина сегмента між концентратором і робочою станцією не повинна перевищувати 100 метрів, чого не спостерігається в підприємстві.
Існує два основні підходи до побудови локальних мереж: мережі типу «клієнт-сервер» і однорангові мережі.
Мережі, в яких комп’ютер одночасно може бути клієнтом і одночасно виконувати функції серверу для інших називаються одноранговими. В таких мережах виділені сервери не використовуються.
Існує багато способів зв’язати персональні комп’ютери в єдиний обчислювальний комплекс. Найпростіший полягає в тому, щоб з’єднати їх через послідовні порти. В цьому випадку є можливість копіювати файли з жорсткого диска одного комп’ютера на інший, використовуючи файлові менеджери або стандартні засоби операційної системи.
Технологія «клієнт-сервер», яка широко застосовується при роботі з базами даних в мережі, відома вже давно і найчастіше застосовувалась у великих організаціях. Сьогодні, з розвитком Інтернет, ця технологія все частіше приваблює погляди розробників програмного забезпечення, оскільки в світі нагромаджено величезну кількість інформації по різноманітних питаннях і найчастіше ця інформація зберігається в базах даних.
В моєму проекті буде використовуватися архітектура «клієнт-сервер», тому, що у мережі постійно знаходиться адміністратор, який слідкує за комп’ютерною мережею. Персональний комп’ютер адміністратора може виступати в ролі сервера.
3.5 Мережні ресурси
Наступним важливим аспектом планування мережі є спільне використання мережних ресурсів (принтерів, факсів, модемів).
Перераховані ресурси можуть використовуватися як в однорангових мережах, так і в мережах з виділеним сервером. Однак у випадку однорангової мережі відразу виявляються її недоліки. Щоб працювати з перерахованими компонентами, їх потрібно встановити на робочу станцію або підключити до неї периферійні обладнання. При відключенні цієї станції всі компоненти й відповідні служби стають недоступними для колективного користування.
У мережах із сервером такий комп'ютер існує по визначенню. Мережний сервер ніколи не вимикається, якщо не вважати коротких зупинок для технічного обслуговування. Таким чином, забезпечується цілодобовий доступ робочих станцій до мережної периферії.
На підприємстві є десять принтерів: у кожнім відособленім приміщенні. Адміністрація пішла на витрати для створення максимально комфортних умов роботи колективу.
Для цього існує кілька способів:
- підключення до робочої станції - принтер підключається до тієї робочої станції, яка перебуває до нього ближче всього, у результаті чого дана робоча станція стає сервером друку. Недолік такого підключення в тому, що при виконанні завдань на друк продуктивність робочої станції на якийсь час знижується, що негативно позначиться на роботі прикладних програм при інтенсивнім використанні принтера. Крім того, якщо машина буде виключена, сервер друку стане недоступним для інших вузлів.
- Пряме підключення до сервера - принтер підключається до паралельного порту сервера за допомогою спеціального кабелю. У цьому випадку він постійно доступний для всіх робочих станцій. Недолік подібного рішення обумовлений обмеженням у довжині принтерного кабелю, що забезпечує коректну передачу даних. Хоча кабель можна простягнути на 10 і більш метрів, його слід прокладати в коробах або в перекриттях, що підвищить витрати на організацію мережі.
- підключення до мережі через спеціальний мережний інтерфейс - принтер обладнується мережним інтерфейсом і підключається до мережі як робоча станція. Інтерфейсная карта працює як мережний адаптер, а принтер реєструється на сервері як вузол ЛОМ. Програмне забезпечення сервера здійснює передачу завдань на друк по мережі безпосередньо на підключений мережний принтер. У мережах із шинною топологією мережний принтер, як і робочі станції з'єднується з мережним кабелем за допомогою конектора, а при використанні «зірки» - через концентратор.
- Підключення до виділеного сервера друку - Альтернативою третьому варіанту є використання спеціалізованих серверів друку. Такий сервер являє собою мережний інтерфейс, скомпонований в окремому корпусі, з одним або декількома розніманнями (портами) для підключення принтерів. Однак у цьому випадку використання сервера друку є непрактичним.
У моєму випадку самим підходящим способом підключення мережевого принтера є підключення до мережі через спеціальний мережний інтерфейс.
Для кожної з задач визначається ефективний трафік ПЕГ ПО формулою:
(3.1)
Де - середній час заняття завданням мережі,
- загальне часу роботи мережі,
Пн - у разі повного заняття мережі завданням номінальна пропускна здатність мережі, у разі фіксованого трафіку - його значення. Загальний мережевий трафік визначається за формулою:
(3.2)
ΣПЭi - сума мережевих задач. (Обмін файлами + Мережева друк і т.д.)
КСТ - коефіцієнт службового трафіку (0.05-0.07).
КЗ - коефіцієнт запасу (1,2-2.0).
NK - кількість комп'ютерів в мережі.
NC - кількість серверів в мережі.
ТСРС - середній час виконуваного завдання одного сервера.
Розраховується коефіцієнт використання мережі кісп, = "Побщ / Пном, який повинен знаходитися в межах (0, ЗЧ-0, 6). [6, c. 373]
Для розрахунку трафіку мережа розбивається на логічні сегменти за допомогою комутаторів. Сумарний трафік перераховується для кожного логічного сегменту Для кожного логічного сегмента уточнюється коефіцієнт використання мережі, як зазначено вище.
Загальний мережевий трафік для всієї мережі:
53,85 55,75 / 2 = 54.8 (Мбіт / с).(3.3)
Коефіцієнт використання всієї мережі:
(0,557 +0,557) / 2 = 0,557З(3.4)
отриманого результату можна сказати, що загальний коефіцієнт використання мережі знаходиться в нормі.
4. Вибір та обґрунтування апаратних і програмних засобів комп'ютерної мережі підприємства
Для об'єднання комп'ютерів у мережу необхідне спеціальне мережеве обладнання та програмне забезпечення. З обладнання до компонентів мережі крім власне комп'ютерів (робочих станцій і серверів) відносяться кабелі з конструкціями для їх прокладання та відповідними кабельними роз'ємами, комутатори, мережеві карти.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
