2
3.І. В підготовчій частині судового засідання.
3.2. Участь захисника у судовому слідстві.
3.3.Участь захисника в допиті підсудного.
3.4. Участь захисника в допиті свідків і потерпілого.
3.5. Участь захисника в проведенні експертизи на суді та допит експерта.
3.6. Участь захисника в судових дебатах.
Ст. 59 Конституції України забезпечує кожному обвинуваченому право на захист. У кримінальному процесі обвинувачений має такі пра-ва: знати, в чому його обвинувачують і давати пояснення по пред'яв-леному йому обвинуваченню; заявляти клопотання; ознайомлюватися піс-ля закінчення попереднього слідства або дізнання з усіма матеріа-лами справи; брати участь у судовому розгляді у суді першої інстан-ції та ін. Усі вони в своїй сукупності складають право обвинувачено-го на захист, гарантувати які повинна держава. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року "Про застосування за-конодавства, і яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсуд-ному права на захист" вказується, що забезпечення відповідно до чинного законодавства підозрюваному і обвинуваченому, підсудному права на захист є конструктивним принципом і важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягнення до кримінальної відповідальності невинних осіб /п.1/. Право на захист закріплюється і в міжнародно-правових документах, наприклад, в "Основних по-ложеннях про роль адвокатів", що прийняті VIII Конгресом ООН “про запо-бігання злочинам", у серпні 1990 року: "Будь яка людина в праві звернутися за допомогою до адвоката за своїм вибором для підтвердження своїх прав і захисту на усіх стадіях кримінального процесу" /ст.1/. Право на захист - це не тільки гарантія від необгрунтованого обвинувачення, але й важливий інструмент пізнання істини. Захист в кримінальному процесі означає весь комплекс процесуальних дій обви-нуваченого і його захисника, спрямованих на заперечення обвинувачен-ня, виявлення обставин, що виправдовують обвинуваченого, звільняють чи пом'якшують його відповідальність, а також на захист особистих і майнових прав і законних інтересів обвинуваченого.
Правом на захист обвинувачений користується протягом всього кри-мінального процесу в будь-якій стадії. Невід'ємною і необхідною умо-вою здійснення обвинуваченим свого права на захист є презумпція невин-ності, яка полягає в тому, що обвинувачений визнається невинним, коли його винність не буде безсумнівно доведена, поки його винність не буде доведена і підтверджена вироком суду, що вступив в законну силу.
Вона знайшла своє відображення і в загальній декларації прав лю-дини /ст.11/, і в Міжнародному пакті про громадські та політичні права /ст.14/.
На відміну від загальногромадських прав /трудових, житлових/ обмеження кримінально-процесуальних прав є неприпустимими. В іншому разі дії і рішення органів кримінального судочинства неминуче обмежуватимуть право на захист і, отже, перешкоджатимуть суду всебічно, пов-но і об'єктивно розглянути справу, винести законний і обгрунтований вирок. Такі порушення кримінально-процесуального закону є істотними і складають підстави для скасування вироку /ст.370 КПК/.
Участь у справі захисника, насамперед адвоката, є однією з най-важливіших гарантій, врахованих законодавцем, права на захист. Згід-но ст.48 КПК захисник зобов'язаний використати всі зазначені в законі засоби і способи для з'ясування обставин, що виправдовують обвинува-ченого /підозрюваного/ або пом'якшують його відповідальність, надавати йому юридичну допомогу.
Важливим кроком у розбудові правової держави України є Закон "Про адвокатуру", ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. Він проголошує, що адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, які діють на засадах Закон України "Про адвокатуру", ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. (ст. 4).
Захисник - це особа, яка уповноважена у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і подавати їм необхідну юридичну допомогу. Згідно ч. І ст.44 КПК України, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного і засудженого, виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній справі. Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні. За зго-дою підсудного допускаються близькі родичі, опікуни або піклувальники. На практиці захисниками є переважно адвокати. Адвокатом є громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше 2-х років, склав кваліфікацій-ні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяль-ністю та прийняв присягу адвоката України. Закон України "Про адвокатуру", ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. (ст. 2)
Кримінально-процесуальне законодавство містить обставини, що виключають участь у справі захисника. Згідно ст. 61 КПК України захисником не може бути особа:
Страницы: 1, 2, 3