Конституційну основу права на отримання кожним правової допомоги складає ст. 59 Конституції, яка зокрема проголошує, що кожен має право на правову допомогу, а у випадках, передбачених законом така допомога надається безоплатно. Крім того, кожен є вільним у виборі свого захисника. Для забезпечення права на захист та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Крім адвокатури, правозахисну діяльність, в тому числі і з надання правової допомоги в Україні здійснюють:

- державні інституції, до компетенції яких входять такі функції (Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міністерство юстиції та його органи, Міністерство праці і соціальної політики);

- фізичні та юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу на договірній (платній) основі;

- громадські та інші неурядові організації, об'єднання громадян, які здійснюють таку діяльність відповідно до своїх статутних повноважень.

4. Основні напрямки правоохоронної діяльності

Правоохоронна діяльність за своїм змістом є різноманітною та включає багато різних напрямків. Кожний її напрямок має свої специфічні завдання і реалізується властивими саме йому методами.

До основних напрямків правоохоронної діяльності держави належать:

- конституційний контроль;

- правосуддя;

- прокурорський нагляд;

- охорона громадського порядку;

- розслідування злочинів;

- оперативно-розшукова діяльність;

- захист прав та інтересів громадян та організацій;

- правова робота в сферах господарської діяльності;

- громадська правоохоронна діяльність та інші.

Розглянемо більш детально ці напрямки правоохоронної діяльності.

Конституційний контроль - здійснюється Конституційним Судом України, як єдиним судом конституційної юрисдикції. Конституційний контроль належить до ефективних засобів забезпечення верховенства приписів Конституції України, які є головним атрибутом демократичної держави. Основним завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших нормативних актів органів законодавчої і виконавчої влади Конституції України, охорона конституційних прав і свобод громадян, надання офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою однакового розуміння і застосування їх положень.

Правосуддя - є найважливішим напрямом правоохоронної діяльності держави. Здійснюється тільки спеціальними органами держави - судами, в особливому порядку, який визначається відповідними процесуальними законами (КПК, ЦПК, ГПК, КАС) і передбачає можливість застосування до правопорушника заходів державного примусу, в тому числі й кримінального покарання. Тільки суд може визнати особу винною у вчиненні злочину й прийняти рішення про застосування до неї від імені держави кримінального покарання. Суд є головним інструментом дотримання правопорядку в країні і стоїть на самій верхівці в ієрархії правоохоронних органів.

Прокурорський нагляд - здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Здійснюється шляхом опротестування та скасування актів органів державного управління, місцевого самоврядування та громадських організацій, які суперечать закону, а також попередження незаконних дій посадових осіб та громадян.

Охорона громадського порядку - здійснюється органами внутрішніх справ і насамперед міліцією з метою попередження, припинення та розкриття порушень законності та правопорядку.

Розслідування злочинів - це діяльність спеціально уповноважених на те посадових осіб та органів - органів дізнання, дізнавачів, слідчих, яка здійснюється з метою розкриття та розслідування злочинів та покарання осіб, виних у їх вчиненні. Цей напрям правоохоронної діяльності здійснюється слідчими прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки України, податкової міліції. Як органи дізнання в окремих справах, віднесених до їх компетенції можуть діяти органи міліції, служби безпеки, митної служби, прикордонної охорони, командири військових частин, начальники виправних установ, капітани морських суден та інші.

Оперативно-розшукова діяльність - це здійснювана у суворій відповідності із законодавством України діяльність спеціально уповноважених на те органів, яка спрямована на пошук і фіксацію фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень і в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави. Перелік державних органів та їх підрозділів, яким надається право на здійснення оперативно-розшукової діяльності визначається виключно Законом України ”Про оперативно-розшукову діяльність”. Така діяльність здійснюється оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, СБУ, Прикордонних військ України, Управління державної охорони, податкової міліції, органами і установами виконання покарань, розвідувальним органом Міністерства оборони України.

Захист прав та інтересів громадян та організацій - здійснюється перш за все адвокатурою в формі надання консультацій з правових питань, допомоги в складанні різного роду ділових паперів юридичного характеру (позовів, скарг тощо), наданні правової допомоги під час досудового розслідування кримінальних справ, участь в якості захисника або представника під час судового розгляду кримінальних, цивільних та адміністративних справ. Адвокатура є громадською організацією.

Правова робота в сферах господарської діяльності - покладається на юридичні служби підприємств, установ та організацій з метою забезпечення законності в сфері господарських правовідносин. Здійснюється шляхом надання консультацій з правових питань, складання відповідних юридичних документів, претензійно-позовної та договірної роботи.

Громадська правоохоронна діяльність - здійснюється добровільними громадськими організаціями та об'єднаннями шляхом надання правоохоронним органам допомоги у виконанні ними окремих завдань, пов'язаних із охороною громадського порядку та інших функцій, спрямованих на дотримання прав і свобод юридичних і фізичних осіб, окремих категорій осіб (заарештованих, засуджених, дітей тощо), а також підтримання законності та правопорядку в державі.

Як ми вже зазначали вище, однією із головних функцій (напрямків діяльності) правоохоронних органів є забезпечення законності та правопорядку, які є важливими складовими політичної системи нашого суспільства. Розкриємо основних зміст цих категорій.

Законність - це принцип державного устрою, який полягає у вимозі точного та неухильного дотримання законів усіма органами, посадовими особами та громадянами.

Принцип законності в реальному суспільному житті знаходить своє втілення у правопорядку.

Правопорядок - це система суспільних відносин, які регулюються правом та базуються на законності.

5. Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні

Особливе місце серед законодавчих актів, що регламентують правоохоронну діяльність в Україні посідає Конституція України - Основний закон нашої держави. І це не випадково, адже базовими для діяльності судових та правоохоронних оганів нашої держави є положення, які містяться саме у Конституції і зокрема у розділах: ІІ - ”Права, свободи та обов'язки людини і громадянина” , VІІ - “Прокуратура”, VІІІ - ”Правосуддя”, ХІІ - ”Конституційний Суд України”.

Важливе місце в регулюванні правоохоронної діяльності, враховуючи сучасні активні процеси щодо інтеграції України у Європейську спільноту, посідають міжнародно-правові акти та міждержавні угоди, учасницею яких є Україна і яки ратифіковані нашою державою у встановленому законом порядку. Серед таких актів необхідно виділити: Загальну декларацію прав людини, яка була схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права , схвалений Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966р., Європейська конвенція з прав людини - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. та ін.

Закони, які регулюють діяльність правоохоронних органів, можна умовно поділити не кілька основних груп.

1. Кодекси - кодифіковані збірки законів, в яких містяться норми, що регулюють порядок та процедуру здійснення судочинства, а також визначають повноваження судів при розгляді справ відповідної юрисдикції, а також порядок процесуальної діяльності інших правоохоронних органів - Кримінально-процесуальний, Цивільний процесуальний, Господарський процесуальний кодекси, Кодекс адміністративного судочинства.

2. Органічні закони - закони, які визначають загальні засади та регулюють окремі напрямки судової та правоохоронної діяльності - Закони України: ”Про Конституційний Суд України”, ”Про судоустрій та статус суддів”, ”Про Вищу раду юстиції”, ”Про прокуратуру”, ”Про міліцію”, ”Про Службу безпеки України”, ”Про адвокатуру”, ”Про нотаріат”, ”Про Державну службу”, ”Про Державну кримінально-виконавчу службу України” та ін.

3. Звичайні закони, які містять норми, що регламентують окремі аспекти та питання правоохоронної діяльності - ”Про оперативно-розшукову діяльність”, ”Про дорожній рух”, ”Про пожежну безпеку”, ”Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”, ”Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та ін.

Наступну групу нормативних актів складають підзаконні нормативні акти - Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджуються відповідні Положення про міністерства та відомства, що здійснюють правоохоронну діяльність. Такі положення містять інформацію про їх основні завдання, функції, структуру та повноваження органів та посадових осіб центральних органів влади. Наприклад Указом Президента України від 5 травня 1993р. № 155/93 затверджено Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2009р. № 587 затверджено Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань.

Норми, які містяться у законах, нормативно-правових актах Президента України та Кабінету Міністрів деталізуються та знаходять свій подальший розвиток у відомчих підзаконних нормативно-правових актах, що приймаються на їх виконання центральними органами виконавчої влади, які здійснюють правоохоронну діяльність у межах своїх повноважень. Як правило, основними видами таких відомчих підзаконних актів є накази, інструкції, положення, розпорядження. Наприклад накази МВС України, Генерального прокурора, Міністерства юстиції України тощо.

Література

1. Конституція України. - Харків: ”Одісей”, 2008.- 48с.

2. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. - К.: Дакор, КНТ, 2008. - 348С.

3. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. - Київ.: МАУП, 2004. - 272с..

4. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. - К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. - 304с.

Страницы: 1, 2