РЕФЕРАТ
На тему: «Загальна характеристика адміністративної
реформи в Україні»
ПЛАН
ВСТУП
1. Загальні засади адміністративної реформи та засоби забезпечення її здійснення
2. Реформа системи органів виконавчої влади.
3. Реформування у сфері державної служби.
4. Реформування у сфері місцевого самоврядування.
Висновки
Список використаних джерел
Адміністративна реформа - це вид політико-правової реформи, яка здійснюється у сфері виконавчої влади і торкається як її організаційної структури, функцій, кадрового забезпечення, так і взаємовідносин з місцевим самоврядуванням.
В Україні адміністративно правова реформа проходила через декілька етапів. Вона розпочалася ще у 1994 році і досі є незавершеною.
Етапами аміністартивно-правової реформи в Україні були:
1. 1994р:
1.1 Створений Проект Концепції адміністративної реформи;
2. 1995р:
2.1 Створені Пропозиції до розробки проекту Концепції адміністративної реформи 1995 р.
2.2 Створений План-проспект Концепції адміністративної реформи
2.3 Створений Проект Концепції адміністративної реформи
3. 1996р:
3.1 Проект Концепції адміністративної реформи
3.2 Пропозиції до проекту Концепції адміністративної реформи
4. 1997р:
4.1 Проект Концепції адміністративної реформи
4.1 План-проспект Концепції адміністративної реформи
4.3 Проект Концепції адміністративної реформи (альтернативний варіант)
4.4 Пропозиції до проекту Концепції адміністративної реформи
5. 1998р:
5.1 Проект Концепції адміністративної реформи, що здійснюється і на даний момент.
Державно-управлінська діяльність завжди була і є необхідною. Головне полягає в обов'язкових змінах форм і методів цієї діяльності, що диктуються умовами суспільного розвитку. Потреби в таких змінах найбільш голосно заявляють про себе у кризові періоди, коли системи державного управління не можуть забезпечити ефективності управлінського впливу, не встигаючи адекватно реагувати на трансформацію соціально-економічних відносин.
Нова система державного управління в Україні має бути створена шляхом проведення адміністративної реформи. Тому зміст адміністративної реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління всіма сферами суспільного життя. З іншого - у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава.
Метою адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі. Її метою є також формування системи державного управління, яка відповідатиме потребам і запитам людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння, національним інтересам українському народу. Ця система державного управління має бути підконтрольною народові, прозорою, побудованою на наукових принципах і ефективною. Витрати на утримання управлінського персоналу будуть адекватними фінансово-економічному стану держави.
До основних завдань адміністративно-правової реформи в Україні є:
- формування ефективної організації виконавчої влади як на центральному, так і на місцевому рівнях управління;
- формування сучасної системи місцевого самоврядування;
- запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади і місцевого самоврядування
- надання державних та громадських послуг;
- організація на нових засадах державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;
- створення сучасної системи підготовки та перепідготовки управлінських кадрів;
- запровадження нового, більш досконалого адміністративно-територіального устрою;
Для здійснення цих завдань по проведення адміністративно-правової реформи необхідно по-перше створити нову законодавчу базу; по-друге, створити нову систему органів державного управління; по-третє, організувати перекваліфікацію старих кадрів та забезпечити навчання нових кадрів, і по-четверте, це забезпечити наукове та інформаційне забезпечення системи державного управління.
2. Реформа системи органів виконавчої влади
Відповідно до статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України, як уряд, очолює систему органів виконавчої влади, спрямовує і координує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади.
Згідно ж з концепцією адміністративної реформи, метою реформування Кабінету Міністрів України є забезпечення максимально повного й точного втілення в життя конституційного статусу Кабінету Міністрів як вищого органу в системі органів виконавчої влади України. Згідно з цим Кабінет Міністрів повинен стати центром державного управління, ефективність роботи якого ґрунтується на підтримці Парламенту та Президента України.
Основою ж реформування уряду має бути законодавче визначення таких основоположних напрямів його діяльності, як:
вироблення стратегічного курсу виконавчої влади щодо здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави;
розроблення проектів законодавчих актів та підзаконної нормативно-правової бази на виконання Конституції і законів України, актів Президента України тощо;
Важливою умовою реалізації конституційного статусу Кабінету Міністрів є забезпечення гармонійних відносин уряду з Секретаіратом Президента.
В основу проведення організаційних змін в Кабінеті Міністрів та його апараті має бути покладено чітке уявлення про сукупність функцій уряду, визначених Конституцією і законами України.
Зокрема, слід розмежувати:
1) функції Кабінету Міністрів України як колегіального органу, що виконуються шляхом проведення засідань уряду, а в окремих випадках - шляхом опитування. До цих функцій, зокрема, належить:
- вироблення та здійснення політики уряду;
- прийняття актів (постанов і розпоряджень) Кабінету Міністрів;
- реалізація права законодавчої ініціативи;
- обговорення найважливих питань життя держави та суспільства, а також діяльності самого Кабінету Міністрів;
- заслуховування звітів членів Кабінету Міністрів та керівників інших органів виконавчої влади.
2) функції Кабінету Міністрів України, що виконуються членами уряду відповідно до вимог закону або конкретного доручення Кабінету Міністрів.
- спрямування, координація та контролювання діяльності міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів органів виконавчої влади;
- ведення переговорів і підписання міжнародних договорів від імені Кабінету Міністрів.
3) функції Кабінету Міністрів України, що забезпечуються такими організаційними формами роботи Кабінету Міністрів, як урядові комітети. Урядові комітети має на меті:
а) зменшення навантаження на Кабінет Міністрів в цілому шляхом делегування попереднього розгляду питань та проектів до урядових комітетів, що вже здійснюється на даний момент. У подальшій перспективі слід розглянути можливість внесення змін до Конституції України, що дозволить надати згаданим комітетам право остаточного схвалення рішень з обмеженого законами кола питань;
б) підвищення рівня колегіальності в роботі уряду шляхом запобігання надмірному впливу окремих міністрів на вироблення та здійснення політики уряду та надання рівних можливостей всім міністрам спільно формувати та проводити цю політику;
в) чітке визначення місця і ролі віце-прем'єр-міністрів в процесі формування та реалізації політики уряду.
Ґрунтуючись на викладеному вище, слід здійснити ряд заходів щодо поліпшення організації роботи уряду. Першорядне значення має реалізація такої умови: робота апарату Кабінету Міністрів не повинна підміняти діяльність міністрів. Прем'єр-міністр працює з міністрами безпосередньо, а не через апарат уряду.
Зміни в організації роботи Кабінету Міністрів зумовлюють необхідність реорганізації його апарату, завданням якого повинно бути, зокрема, організаційне, інформаційно-аналітичне, правове, матеріально-технічне і інше обслуговування Кабінету Міністрів, урядових комітетів.
Апарат кабінету міністрів має здійснювати такі функції:
а) допомагає Прем'єр-міністру та віце-прем'єр-міністрам в організації роботи уряду;
б) інформує відповідні міністерства про документи, які подаються до Кабінету Міністрів та урядових комітетів;
в) забезпечує документування рішень Кабінету Міністрів та урядових комітетів
г) здійснює контроль виконання рішень Кабінету Міністрів;
д) надає експертні висновки Прем'єр-міністрові та віце-прем'єр-міністрам з питань галузевої політики;
е) організаційно обслуговує засідання урядових комітетів;
з) забезпечує правову експертизу проектів рішень Кабінету Міністрів та інших актів законодавства.
Центральні органи виконавчої влади - це група підвідомчих Уряду органів виконавчої влади.
До центральних органів виконавчої влади належать:
Державні комітети - це центральні органи виконавчої влади, які, безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого характеру.
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом - це новий вид органів виконавчої влади, який входить до групи центральних органів виконавчої влади. Особливість даного виду органів полягає, зокрема, в тому, що всі питання їх правового статусу та взаємовідносин з іншими органами мають вирішуватися шляхом прийняття законів, що визначають повноваження і порядок діяльності саме цих органів.
Страницы: 1, 2
