У цивільному законодавстві передбачені всілякі юридичні факти як підстави цивільного правовідносини. Загальний перелік цих юридичних фактів містить ЦК.

Закон містить норму, загальне правило, модель, що визначає зміст правовий відносин. Щоб норма заробила, застосовувалася, необхідна наявність передбачених нею підстав, під якими розуміються фактичні обставини, іменовані юридичними фактами, на основі яких виникають права й обов'язки.

З наявністю або відсутністю підстав закон зв'язує настання юридичних наслідків. Виникнення одних фактів залежить від волі юридичних і фізичних осіб, інших - не залежить.

Розповсюдженою підставою виникнення цивільних прав й обов'язків є договори як результат волевиявлення не менш двох учасників (двосторонні угоди). Угоди можуть бути однобічними. Для виникнення права з однобічної угоди досить волі однієї особи. До однобічних угод ставляться заповіт, доручення.

Юридичні наслідки виникають як з договорів, інших угод, безпосередньо передбачених законом, так і не передбачених законом, але йому не суперечних. Під законом у цьому випадку розуміються не тільки закони, але й інші нормативні правові акти.

ЦК допускає виникнення цивільних прав й обов'язків з договорів (інших угод), безпосередньо в законі не передбачених, але тим, які відповідають меті та змісту цивільно-правового регулювання. У законодавстві, наприклад, був відсутній договір консигнації. Даний договір застосовується на практиці і є дійсним, якщо його умови не суперечать закону.

Інший підхід : підставою виникнення цивільних правовідносин є тільки ті акти державних органів й органів місцевого самоврядування, які прямо передбачені законом. Деякі акти даних органів закріплені в ЦК (державна реєстрація громадян-підприємців й юридичних осіб; призначення опікунів і піклувальників). Вказівка на акти державних органів й органів місцевого самоврядування як підстави виникнення цивільних прав й обов'язків.

Але цивільні права й обов'язки можуть виникати з актів інших недержавних, немуніципальних органів керування (наприклад, рішень, прийнятих органами керування господарчих товариств і товариств, виробничих кооперативів, некомерційних організацій).

Якщо законом або договором передбачений дозвіл арбітражним судом суперечки про встановлення договірних відносин, договір уважається ув'язненим з моменту винесення рішення про обов'язок його укласти незалежно від того, чи оформили сторони свої взаємини після винесення рішення. Рішення суду загальної юрисдикції про розділ загальної власності завжди було основою припинення права загальної частковий (спільної) власності двох або більше громадян і виникнення після вступу рішення в законну силу права індивідуальної власності або іншого майнового права (права на грошову компенсацію, наприклад).

Підставою виникнення цивільних прав й обов'язків є дії, спрямовані на придбання майна по підставах, що допускає законом. ЦК виходить із широких можливостей фізичних й юридичних осіб мати майно на праві приватної власності.

У числі дій, що створюють цивільні права й обов'язки, - створення добутків науки, літератури, мистецтва, винаходів й інших результатів інтелектуальної діяльності. Дані дії не є угодами. Цивільні права й обов'язки виникають тут у зв'язку із самим фактом створення об'єктів інтелектуальної діяльності. Мати право авторства на вірші, музику, винаходи людина може в ранньому віці, тоді як для висновку угод існують певні вікові границі.

Поряд із правомірними підставами виникнення цивільних прав й обов'язків, передбачено також відомі цивільному праву неправомірні підстави - заподіяння шкоди іншій особі й безпідставне збагачення.

Для виникнення цивільних прав на це майно необхідно не одне, а трохи послідовно чинених юридичних дій (фактичний склад). Наприклад, при покупці будинку повинен бути укладений договір купівлі-продажу, а потім у встановленому порядку здійснена реєстрація придбаного за договором будинку. Тільки після реєстрації виникає право власності додому.

Потреби розвитку економічного обороту, особливо в період переходу до ринкової економіки, пов'язані з такими обставинами, заздалегідь передбачити які в цивільному законодавстві абсолютно неможливо. Не можна на багато років уперед передбачити в законі всі можливі юридичні факти, які будуть потрібні для нормального функціонування економіки країни. Потреба, у таких юридичних фактах може виникнути зовсім зненацька й невідкладно, тоді як внесення відповідних змін у законодавство завжди вимагає певного часу. Тому в цивільному законодавстві й передбачене правило, відповідно до якого юридичні факти, не передбачені цивільним законодавством, породжують відповідні юридичні наслідки, якщо вони не суперечать загальним початкам і змісту цивільного законодавства.

2. Види юридичних фактів

Всі численні юридичні факти в цивільному праві залежно від їхніх індивідуальних особливостей піддані класифікації, що дозволяє більш вільно орієнтуватися серед безлічі юридичних фактів і чітко відмежовувати їхній друг від друга. Це, у свою чергу, сприяє правильному застосуванню цивільного законодавства суб'єктами цивільного права й правоохоронних органів.

Акти цивільного законодавства України не містять будь-якої чіткої класифікації юридичних фактів за тими чи Іншими ознака-ми. Не вказані в них і критерії для таких класифікацій.

Натомість, ч.2 ст.11 ЦК містить у цілому досить традиційний приблизний перелік юридичних фактів, подібний до наведеного свого часу в ст.4 ЦК 1963 р. Водночас акценти дещо зміщені і на-голошується на тому, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, передусім, є: 1) договори та Інші правочини; 2) створен-ня літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) заподіяння майнової (мате-ріальної) та моральної шкоди Іншій особі; 4) інші юридичні факти

При цьому поняття "інші юридичні факти" охоплює різні кате-горії -- як правомірні (оголошення конкурсу, рятування, ведення чужих справ тощо), так і неправомірні (безпідставне збагачення, створення небезпеки тощо) дії. Тому слід мати на увазі, що пере-лік підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є лише орієн-товним і доповнюється конкретними нормами ЦК (положення про рятування, ведення справ, безпідставне збагачення тощо). Крім то-го, підставами виникнення цивільних прав і обов'язків можуть бу-ти юридичні факти, взагалі не згадані у ЦК.

Водночас у теорії приватного (цивільного) права класифікації юридичних фактів можливі за різними підставами. Далі розгляне-мо ті з них, що становлять найбільший Інтерес з теоретичної І практичної точок зору.

Залежно від характеру наслідків вони можуть поділятися на:

Ш такі, що встановлюють право. З їх існуванням пов'язане ви-никнення правовідносин;

Ш такі, що змінюють право. Наявність цих фактів спричиняє зміну правовідносин, що вже існують;

Ш такі, що припиняють право. Це такі обставини, наявність яких призводить до припинення правовідносин, що вже існують.

Ш такі, що перешкоджають виникненню або трансформації права. Це обставини, наявність яких зумовлює правову неможли-вість виникнення, зміни, припинення тощо правовідносин. На-приклад, недієздатність фізичної особи є перешкодою для виник-нення у неї цивільних прав і обов'язків внаслідок її власних дій;

Ш такі, що поновлюють право. До них належать обставини, на-явність яких спричиняє поновлення прав, що існували раніше.

Залежно від характеру плину юридичні факти в цивільному праві діляться на події й дії. До подій відносяться обставини, що протікають незалежно відвали людини. Наприклад, стихійне лихо, народження й смерть людини, витікання певного проміжку часу. Найчастіше подія веде не до виникнення зобов'язання, а лише породжує в рамках даного зобов'язання певні права та обов'язки сторін.

Події у свою чергу підрозділяються на абсолютні й відносні.

Абсолютні події абсолютно не залежать від волі кого-небудь. Це звичайно явища природи (землетрусу, повені, урагани, снігопади, сніжні лавини, селі й т.д.), що роблять вплив на діяльність людини, іменовані в праві як непереборна сила.

Так, настання такого страхового випадку, як повінь, спричиняє обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування особі, майно якого застраховано від повеней, і право останнього жадати від страховика виплати йому цього відшкодування.

Відносні події пов'язані з діями людини. Наприклад, пожежа в результаті удару блискавки - це абсолютна подія, але пожежа як результат підпалу - відносна подія. Щодо одних правовідносин, наприклад страхових, - це подія, тому що воно не залежить від волі й дії учасників цього правовідносини (страхувальника й страховика), а стосовно до інших правоохоронних відносин це вже буде не подія, а дія (правопорушення).

Далеко не всі події й не всі дії породжують цивільно-правові наслідки, а лише ті з них, з якими норми цивільного права зв'язують ці наслідки. Оскільки цивільне право регулює суспільні відносини людей, з дій яких і складаються ці відносини, те цілком природно, що основну масу юридичних фактів у цивільному праві утворять дії людей.

Виділяють такий різновид юридичних фактів - подій як строки. Строки - це такі юридичні факти, які можуть виступати тільки як елементи фактичного складу. Строк сам по собі поза зв'язком із ситуацією, іншими юридичними фактами, ніякого змісту не несе: він значимий як строк чого-небудь із чітко позначеними границями його початку й закінчення.

Ми вважаємо виправданим виділення строків як вид юридичних фактів - подій, тому що строки теж спричиняють виникнення, зміна, припинення правовідносин.

Дії є факти, які залежать від свідомості й волі людей. Під дією в юридичній науці розуміють не тільки активні, позитивні дії, але й бездіяльність людей у тих випадках, коли норма права зобов'язує їх до активних дій.

Дії підрозділяються на правомірні й неправомірні.

Неправомірні дії - дії, що порушують вимоги правових норм. Інакше неправомірні дії називаються правопорушеннями. Правопорушення підрозділяються на карні правопорушення (злочину), адміністративні, дисциплінарні, цивільні провини.

Неправомірні дії суперечать вимогам закону або інших нормативних актів. Тому здійснення неправомірної дії спричиняє застосування передбачених цивільним законодавством санкцій до правопорушника. В ЦК шкода, заподіяна особистості або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, що заподіяла шкоду, у повному обсязі. Як підстава виникнення таких зобов'язань виступають самі неправомірні дії (делікти), що тому виникають на їхній основі зобов'язання прийнято називати деліктними зобов'язаннями. Хоча деліктні зобов'язання й виникають із неправомірних дій, спрямовані вони на досягнення правомірного результату - відновлення порушеного майнового положення ділянок економічного обороту. На досягнення такого ж результату спрямовані й зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення. Особа, що без установлених законом, іншими правовими актами або угодою підстав придбало або зберегло майно за рахунок іншої особи, зобов'язано повернути останньому безпідставно придбане або заощаджене майно (безпідставне збагачення).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6