2
міністерство освіти і науки україни
ХМЕЛЬНИЦЬКЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА
ЗАОЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ВІДДІЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ „ПРАВОЗНАВСТВО”
Навчальна дисципліна:
адміністративне право України
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Варіант № 10
Виконав: Киричук Н.О., студент
третього курсу, група №2 ВПО
Перевірив:
Хмельницький
2007
План
1. Дайте загальну характеристику питанням запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод
людини і громадянина у сфері виконавчої влади
2. Проаналізуйте організацію, завдання та основні функції міліції
Завдання
4. Нормативно-правові акти та література
1. Дайте загальну характеристику питанням запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади.
Виникнення та розвиток інституту адміністративної юстиції значною мірою пов'язано з втіленням у життя теорії розподілу влади. Завдяки цьому постійно зростала роль судової влади під час розгляду правових спорів між адміністрацією та громадяна-ми, а самі чиновники переставали бути суддями в своїх справах.
Зараз у багатьох країнах світу (Німеччина, Франція, Шве-ція та ін.) інститут адміністративної юстиції одержав своє за-конодавче закріплення. Зарубіжний досвід функціонування цього важливого правового інституту дозволяє виділити два його основних види: 1) здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності загальними судами; 2) здійснення такої діяль-ності спеціальними (спеціалізованими) адміністративними судами.
Головна ознака адміністративної юстиції виявляється в її організаційному уособленні від органів і структур, що викону-ють виконавчі функції. Адміністративна юстиція -- це право-суддя, судова гілка влади. Разом з тим, це окрема адміністра-тивна гілка правосуддя. Процес у адміністративних судах, незважаючи на деякі особливості, будується на зразок загально-го судового процесу.
Для України інститут адміністративної юстиції -- явище не нове. Законодавство короткочасного періоду існування само-стійної Української держави (1917--1920 рр.) не обходило своєю увагою питання діяльності органів адміністративної юстиції. Конституція Української Народної Республіки 1918 р. встановила, що судову владу в межах цивільного, криміналь-ного й адміністративного законодавства здійснюють виключ-но судові органи. При цьому адміністративно-юрисдикційна діяльність адміністративних органів обмежувалася законом1.
1 Див:. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер'янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. -с 259.
Проектом Основного Державного Закону УНР в період існування Директорії (1920 р.) передбачалося введення в су-дову систему України Вищого Адміністративного Суду. Цей суд повинен був розглядати та вирішувати, додержуючись су-дового порядку, питання про законність розпоряджень адмі-ністративних органів і органів самоврядування.
Зараз можна виділити такі особливості адміністративної юстиції. По-перше, здійснення судовими органами правосуд-дя в адміністративних справах. Адміністративна юстиція -- це правосуддя, а не виконавча ділянка. По-друге, процес розгля-ду адміністративних справ побудований на зразок загального судового: він є гласним, публічним, має елементи змагальності. При цьому специфіка адміністративних справ така, що їх роз-гляд вимагає особливих організаційних форм і спеціальної суддівської кваліфікації, оскільки вирішення адміністративних справ потребує, крім досконалого знання законодавства, насам-перед адміністративного, ще й знання державного управління та інших сфер діяльності.
Таким чином, «адміністративна юстиція -- це встановлений законом порядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку та органа-ми виконавчої влади й місцевого самоврядування (посадовими особами) -- з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.»1
У цілому адміністративна юстиція становить один із засобів обмеження виконавчої влади, а адміністративні суди -- засіб реалізації принципу розподілу влади, додатковий захисний механізм суб'єктивних прав і свобод громадян.
Потребу кардинального реформування системи адміністративно-юрисдикційних органів обумовлено низкою чинників.
1 Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право України. - 1999. - №7. - С 9.
Насамперед це недостатньо високий якісний рівень роз-гляду справ про адміністративні правопорушення колегіаль-ними органами (адміністративними комісіями, виконкомами сільських і селищних рад). Навряд чи можна говорити про ви-сокий професіоналізм їх членів, що працюють у цих органах на громадських засадах.
Не завжди об'єктивно розглядають справи й органи, які здійснюють контрольно-наглядові функції (наприклад, різні державні інспекції), оскільки часто йдеться про невиконання певних приписів цих же органів, а їх посадові особи в багатьох випадках не мають юридичної освіти, що говорить про невисо-кий рівень правової підготовки працівників адміністративно-юрисдикційних органів.
Згідно з Концепцією судово-правової реформи в Україні, за-твердженою Верховною Радою України 28 квітня 1992 р., в Ук-раїні вводиться адміністративне судочинство. Це положення отримало своє реальне втілення в Законі України «Про судо-устрій України» від 7 лютого 2002 року. Відповідно до названо-го закону судову владу реалізують шляхом здійснення право-суддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Місце-вими адміністративними судами є окружні суди, які утворюють у округах згідно з указом Президента України. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голо-ви місцевого суду. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, які розглядають військові суди.
Апеляційними адміністративними судами є суди, які утворю-ють у апеляційних округах відповідно до указу Президента Ук-раїни. В їх складі можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.
Вищим судовим органом у системі адміністративних судів є Вищий адміністративний суд України. Адміністративне судочинство здійснюється в порядку визначеному, кодексом Адміністративного судочинства України.
2. Проаналізуйте організацію, завдання та основні функції міліції.
Міліція України -- це складова частина МВС України, яка відіграє провідну роль у загальнодержавній системі забезпечен-ня громадського порядку й спокою, громадської безпеки та бо-ротьби зі злочинністю. Правовий статус міліції визначено За-коном України «Про міліцію»1.
Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про міліцію» «міліція України є державним озброєним органом виконав-чої влади, який захищає життя, здоров'я, права, свободи гро-мадян, власність, довкілля, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань.»2
Основні завдання, що стоять перед міліцією, такі: забезпе-чення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припи-нення; охорона й забезпечення громадського порядку; виявлен-ня та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпе-чення дорожнього руху; захист власності від злочинних пося-гань; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.
Міліція виконує адміністративну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, профілактичну, виконавчу й охо-ронну (на договірних засадах) функції.
Адміністративну діяльність міліції регламентують норми адміністративного права, й полягає вона в організації і прак-тичному провадженні заходів щодо охорони правопорядку. Здійснюють її служби й підрозділи міліції громадської безпе-ки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, підрозділів, що організовують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція,
1 Див:. Закон України від 20 грудня 1990 року "Про міліцію" // ЗУ. - Т.1. - С.154-172.
2 Там саме. -с. 154
процесуального тощо. Цю діяльність здійснюють оперативні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами Державтоінспекції. Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримі-нально-процесуальне законодавство, здійснюють її різні служ-би й підрозділи кримінальної міліції та міліції громадської без-пеки. Предмет цієї діяльності -- провадження дізнання в кри-мінальних справах.
Профілактичну діяльність міліції здійснюють всі служби міліції і регулюють закони та відомчі нормативні акти, що рег-ламентують діяльність міліції і насамперед служб і підрозділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки.
Міліція України складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; Держав-ної автомобільної інспекції; міліції охорони; спеціальної міліції. Міліція має виконувати свої завдання неупереджено, точно відповідно до закону. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати відповідних заходів незалежно від свого підпорядкування. В разі необхідності міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права й свободи громадян, якщо без цього не можуть бути ви-конані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояс-нення з цього приводу. Міліція забезпечує право на юридич-ний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 24 години повідомляє про їх місцеперебуван-ня близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи на-вчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного на-дання їм медичної та іншої допомоги.
Страницы: 1, 2