Світ добробуту (25-30 країн)
Світ бідності (інші країни)
високі організація і продуктивність праці раціональне і доцільне (універсальне) управління монопольне володіння передовими знаннями і технологією неринкові методи конкуренції, доступ до "доходної каси" світової економіки
низький рівень організації праці і непродуктивне використання ресурсів неефективне, нераціональне управління постачання на світовий ринок сировини і простих виробів рентна плата за інтелектуальну власність (диспаритет світових цін)
Рис. 2. Геоекономічна структура сучасного світу
З погляду національних інтересів для України є неприйнятною політика За-ходу, спрямована на захоплення ринків збуту, пошук дешевих енергоресурсів, на-в'язування екологічно небезпечних виробництв. Без формування в масовій свідо-мості українців адекватного мислення, зорієнтованого на духовне відродження, захист національних інтересів, подолання глобальної нерівності в якості життя про утвердження в Україні соціально орієнтованої інноваційної моделі економіки як передумови сталого розвитку взагалі не може бути й мови.
За цих обставин варто стимулювати процес пробудження національної са-мосвідомості, спроможності до самоствердження, який розпочався в Україні в кінці 2004 р. Вибори Президента України спровокували вихід цього процесу на соціальну поверхню, але глибинна причина його появи в іншому - суспільство втомилося від політичних ігор, від неправди та несправедливості і прагне змін. Сьогодні важли-во й надалі підтримувати ці прагнення.
Головним інструментом остаточного подолання інерції сус-пільної деградації є активізація суспільних і державних зусиль у напрямі вироб-лення довгострокової стратегії розвитку України. Потрібно об'єднати людей та наявні ресурси для переходу до нової моделі ринкових та демократичних перетво-рень, підвищити відповідальність представників різних політичних сил і держа-ви, реально розмежувати владу і власність.
Інтелектуальний рівень українського суспільства є значно вищим за рівень ре-форм, що здійснювалися за рекомендаціями консультантів із Заходу. Нав'язана Україні двополюсна модель (антиреформатори, традиціоналісти, з одного боку, орієнтовані на Захід, реформатори - з другого боку) є небезпечною. Обидва шляхи є хибними, не відпо-відають сучасним тенденціям і відкидають Україну на узбіччя цивілізації (рис. 3).
У секторі III патріотичні реформатори виступають за політичну реформу, зміну господарської моделі, інтенсивну ротацію еліти у сфері управління, за мо-дернізацію всього нашого життя, і одночасно збереження суверенітету, власної ідентичності, за вірність українським європейським кореням, опору на власні сили (традиціоналізм + модернізація без вестернізації).
На наш погляд, цей політичний напрям, що грунтується на принципах випе-реджальної модернізації з урахуванням національних особливостей і традицій, є саме тим третім шляхом для України, який веде до свободи, справедливості і доб-робуту.
Модернізована європейська держава українського народу
Націонал-демократи, лівоцентристи, солідаристи {перехід через зміну впади)
Президент, правоцентристи {перехід із "старою" владою)
Антиреформатори (традиціоналізм, сильна соціальна політика)
Комуністи, соціалісти
Псевдореформатори (космополітична псевдовестернізація, слабка соціальна політика)
Проросіпські політичні утворення
ІІ
0
Рис. 3. Конфігурація політичних сил в Україні напередодні президентських виборів (2004 р.)
Це шлях національного самоствердження громадянсько-правового суспіль-ства, який дасть змогу сконсолідувати кращі сили як консервативного (націонал-комуністи, соціалісти), так і реформаторського табору (ліберали, націонал-демок-рати, солідаристи, "зелені"). Третьому шляху властивий соціальний і економічний плюралізм та співпраця різних політичних сил. Головне, що їх має об'єднувати -державницька позиція, модернізація економіки, сильна соціальна політика, со-ціальне партнерство, громадянська солідарність і співпраця. За такої розстановки і взаємодії політичних сил Україна має потенціал для того, щоб здійснити модер-нізаційний прорив у майбутнє (рис. 4).
Отже, стратегічна перспектива України - це її розвиток на основі природно-го синтезу базових засад європейської цивілізації: західноєвропейського лібераліз-му, російського колективізму і американського індивідуалізму. Поєднання цих трьох елементів у доктрині модернізації українського суспільства з національною істо-ричною спадщиною відкриває перспективи створення в Україні модерної євро-пейської держави.
Майбутня модернізована європейська держава Україна
· ефективна форма правління та адміністративно-територіальна реформа;
· оновлення державного апарату, армії, спецслужб;
· створення та запровадження універсального механізму управління (який забезпечує доцільну організацію праці в поєднанні з особистою зацікавленістю людей),
· державне інвестування в науку, освіту, медицину, охорону природи, мистецтво;
· гуманізація всіх сфер життя суспільства;
· перехід до консенсусної (неконфліктної) політики;
· чітка робота державних і недержавних пенсійних фондів, благодійних організацій, допомога інвалідам і пенсіонерам;
· створення національного інвестиційного клімату, стабільних "правил гри" для транснаціонального капіталу;
· комплексна випереджальна модернізація економіки, технологічне переоснащення виробництв;
· зміна існуючої моделі господарювання на інноваційну;
· нова структура виробничого комплексу;
· державна підтримка національного бізнесу і людського капіталу, застосування енерго- і ресурсно-ефективних технологій;
· реформування систем управління галузями та виробництвами, розвиток інформаційних та наукових послуг;
· Опора на власні сили, збереження національної ідентичності
Реформаторські сили (поєднання
ідей українського консерватизму,
націоналізму, солідаризму)
=> недосконала організація державної влади; Антиреформаторські сили.
=> корумповане чиновництво; Олігархічна буржуазія,
=> застаріле виробництво; кримінальний бізнес
=> неефективне управління;
=> духовна деградація;
=> інші рудименти минулого
Рис. 4. Стратегічна перспектива України в XXI ст.
Модернізаційна стратегія для України вимагає передусім розбудови власне українського суспільства. З огляду на європейську інтеїрацію воно мас розвива-тися на засадах "громадянського суспільства" та вертикальної мобільності. Важ-ливою складовою модернізації суспільства є формування нової соціально відпові-дальної національної еліти (інтелектуальної, політичної, управлінської, господарсь-кої), здатної ефективно залучати національні ресурси до світових процесів та на-рощувати їх. До керівництва має прийти нова еліта, головним капіталом якої є знання, володіння високими інформаційними технологіями, сучасне мислення та професіоналізм. Революція в управлінні державою та виробництвом передбачає прихід до влади "інноваторів" - політиків, державних службовців, бізнес-мене-джерів. У модернізованому суспільстві має прискорено формуватися середній клас, основою якого є висококваліфікований працівник, знавець своєї справи, професіо-нал. Модернізація передбачає формування сильної і ефективної державної влади, сталих господарських відносин. Світ, як і раніше, визнає і поважає лише сильних. У суспільному житті слід відійти від політики ідеологічної затятості і перейти до консенсусної (неконфліктної) політики, максимально включити громадян у свідо-мий процес реалізації стратегічних цілей і пріоритетів.
Новий етап розвитку України - етап випереджульної модернізації - передба-чає глибокі якісні перетворення в усіх сферах життя суспільства. Стрижнем цієї стратегії в економічній та соціальній сферах має стати створення передумов всту-пу України до Європейського Союзу. Перші кроки вже зроблено. Україна, яка на-була статусу сусіда ЄС, вже бере активну участь у реалізації ідеї Великої Європи, європейської інтеграційної зони, ширшої за нинішню ЄС. Зазначимо, що прагма-тична реалізація курсу євроінтеграції не означає відмову від взаємовигідних парт-нерських відносин з країнами СНД, передусім з Росією.
Модернізація економіки - це, насамперед, згортання старих індустріальних виробництв, що нераціонально витрачають ресурси й забруднюють довкілля і пе-рехід до підтримки нових сучасних виробництв, докорінне технологічне переос-нащення існуючих підприємств та будівництво нових. Пріоритетом має стати ви-робництво конкурентоспроможної продукції глибокого рівня переробки з мінімаль-ними енергоресурсовитратами. Отже, базовими принципами стратегічного курсу є запровадження інноваційно-інвестиційної моделі, структурна перебудова та швидке зростання економіки. Саме запровадження високих технологій (а фахівці та високоосвічений персонал у нас є), залучення інвестицій забезпечить країні стале зростання і випереджальний соціально-економічний розвиток. Якщо темпи зростання ВВП в Україні будуть у найближчі 10 років удвічі вищими, ніж у краї-нах ЄС, у неї з'явиться шанс прискорено подолати розрив в обсягах ВВП на одну особу, глобальну нерівність в якості життя населення.
Опанування соціально орієнтованим інноваційним шляхом розвитку - це зав-дання не тільки економічної політики. Йдеться про поєднання політичних, гумані-тарних, соціально-психологічних, економічних та інституційних чинників, які лише в комплексі здатні утвердити Україну як конкурентоспроможну високотехнологічну, сучасну європейську державу. Спробуємо стисло сформулювати алгоритм цієї частини модернізаційної політики для України.
Передусім це створення інституційних, фінансових та соціальних передумов якісних перетворень в усіх сферах життя суспільства, зокрема, перехід до парламентсь-ко-президентської форми правління і до нової моделі державного управління - надан-ня послуг; адміністративно-територіальна реформа; піднесення іміджу України.
Далі важливо здійснити комплексну модернізацію підприємств на основі струк-турно-інноваційної моделі, впорядкувати відносини власності, забезпечити сприят-ливий інвестиційний клімат; запровадити механізми раціонального поєднання рин-кових і державних регуляторів, підвищити ефективність економіки на основі спра-ведливого розподілу прибутку між капіталом та працею. Щодо останнього, то йдеться про запровадження в Україні власної моделі етики праці, моделі її раціональної органі-зації, аналогічній тій, що існує в Японії, США та інших передових країнах.
Соціальною ознакою цього алгоритму має бути закріплення стійких темпів економічного зростання та вирішення широкого комплексу проблем щодо поліпшення добробуту населення: підвищення зарплат, пенсій, розширення внутріш-нього ринку, реалізація прав і свобод громадян у всіх проявах, значне обмеження диференціації доходів населення, подолання бідності, зміцнення злагоди в суспільстві. Посилення соціальної спрямованості економічних перетворень мас стати запорукою політичної стабільності та демократизації суспільства.
Динаміка модернізаційних перетворень в усіх сферах українського суспіль-ства забезпечується інтелектуальним та професіональним рівнем нової національ-ної еліти, зокрема її управлінського корпусу, і особливо керівних кадрів держав-ного управління. Ось чому важливою складовою модернізаційної стратегії роз-витку України є підготовка нової генерації кадрів з постійним підвищенням їх кваліфікації відповідно до вимог часу.
Отже, враховуючи особливості національного розвитку, виклики і тенденції нинішнього етапу світової історії, Україні для досягнення своєї мети потрібно наповнити євроінтеграційну стратегію модернізації конкретним змістом, макси-мально досягти політичного консенсусу, суспільної консолідації і згоди щодо ос-новних цілей стратегії і, головне, для цього необхідні будівничі нової країни, ви-сококваліфіковані кадри з державницьким мисленням.
Список використаних джерел
1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.
2. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) "Шляхом Європейської інтеграції'" / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег, дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. ін-тегр. України. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. - 416 с.
3. Стратегія розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С.Власюка. - К.: НІСД, 2002. - 864 с.
4. Державне управління: Навч. посіб. / За ред. А.Ф.Мельника. - К.: Знання-Прес, 2003.
5.Підвищення кваліфікації державних службовців: вивчення потреби та організація навчання: 36. наук. пр. / Кол. авт. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 148 с.
Страницы: 1, 2