1
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Кафедра теорії та історії держави і права
Курсова робота з теорії держави і права
на тему:
“ПРАВОВІДНОСИНИ, ЯК ОДИН З ЕЛЕМЕНТІВ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ”
Виконала:
студентка 1 курсу, 7 групи
юридичного факультету
денної форми навчання
Кривоберець В.С.
Науковий керівник:
Рижук Ю.М.
Київ 2007
План.
Вступ.
1. Поняття та зміст правовідносин.
2. Загальна характеристика складових елементів правовідносин.
2.1. Субєкти правовідносин.
2.2 Поняття та види обєктів правовідносин.
2.3.Поняття змісту правовідносин.
2.4. Юридичні факти, як підстава виникнення, зміни та припинення правовідносин.
Висновок.
Список використаної літератури.
У додержавному родовому суспільстві правовідносин не було, тому що там не було права. Це означає, що правовідносини не мислимі поза правом або без права. Є лише відносини, що об'єктивно вимагають або не вимагають потребуючого правового опосередкування. Якщо норма права - статистичний стан правового врегулювання, то правовідносини - динамічний. Категорія “правовідносини” є однією з центральних у загальній теорії права і дозволяє усвідомити, яким образом право впливає на поводження людей.
Під виникненням правовідносин розуміють умови, що породжують правові відносини.
Виділяються два види передумов виникнення правовідносин:
- Матеріальні (загальні)
- Юридичні (спеціальні)
До матеріального відносяться життєві інтереси і потреби людей, під впливом яких вони вступають у відповідні правовідносини. У широкому розумінні під матеріальними передумовами вважається система соціально - економічних, культурних і інших обставин, що обумовлюють об'єктивну необхідність правового регулювання тих або інших суспільних відносин. До матеріальних передумов можна віднести також наявність об'єкта правовідносин (того, із приводу чого особи вступають у дані юридичні зв'язки), не менш двох суб'єктів і відповідне поводження учасників правовідносин. “Інтерес - от що скріплює членів цивільного суспільства ... Ніхто не може зробити що - не будь, не роблячи цього разом з тим, заради яких-небудь своїх потреб”.
Потреби можуть бути матеріальними, духовними або фізіологічними.Прагнення до задоволення названих потреб і викликає до життя відповідні правовідносини, у цьому їхня першопричина. У більш широкому змісті під матеріальними передумовами розуміється сукупність економічних, соціальних, культурних і інших факторів, що обслуговують об'єктивну необхідність правового регулювання тих або інших суспільних відносин.
Однак одних загальних передумов не досить, щоб у конкретних випадках практично виникли і діяли реальні правові відносини, для цього потрібні ще формально-юридичні.
До юридичних передумов відносяться:
- норма права;
- правосуб'єктність;
- юридичний факт (як реальна життєва обставина).
Без названих передумов правовідносини неможливі.
Правовідносини - це суспільні відносини, що представляють собою двосторонній конкретний зв'язок між соціальними суб'єктами, що виникає на основі норм права. У правовідносинах виникає зв'язок між особами за допомогою суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, причому цей зв'язок носить вольовий характер.
Інакше кажучи, правовідносини, перш ніж скластися, проходять через свідомість і волю людей. Лише в окремих випадках суб'єкт може не знати, що став учасником правового відношення, наприклад, виявившись спадкоємцем за законом після смерті родича, що проживає в іншому місті.
Правовідносини, як і право, на базі якого вони виникають, охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Охорона законності і правопорядку означає й охорону правовідносин, тому що останні у своїй сукупності й утворять правовий порядок як результат законності. Також правові відносини відрізняються индивідуалізованістю суб'єктів, строгою визначеністю і взаємністю, персоніфікацією прав і обов'язків. Це завжди конкретне відношення “когось” з “кимсь”. Це не спостерігається в інших суспільних відносинах, наприклад, моральних, політичних, естетичних, що не настільки формалізовані і керовані.
Найбільший внесок у розвитку в правовідносинах внесла цивілістична наука. На її висновках і положеннях значною мірою ґрунтується і загальна теорія держави і права. Однак, вторгати з цими готовими мірками в інші соціальні сфери й аналізуючи механізм правового опосередкування суспільних відносин більш загального і більш високого рівня, у неї виникають утруднення.
Юридичний інструментарій, відпрацьований за тисячоріччя, успішно застосовуваний у своїй області, не завжди без усяких застережень може бути використаний в іншій області. Звідси потреба доповнити цей механізм, зробити більш гнучким, уніфікованим, для того щоб з його допомогою можна було упорядкувати, регулювати й інші відносини.
Відносини типу держава - держава, держава - громадянин, федерація - суб'єкт федерації, президент - парламент, депутат - виборець, а також відносини і форми взаємодії різних структур, інститутів і галузей влади, тощо виступають як правові, оскільки регулюються правом. У них своя специфіка і ці правовідносини можна розділити на окремі види по різних підставах:
1. у залежності від предмета правового регулювання правовідносини поділяються на конституційні, адміністративні, карні, цивільні і т.п.;
2. у залежності від характеру на матеріальні і процесуальні;
3. у залежності від функціональної ролі - на регулятивні й охоронні;
4. у залежності від природи юридичного обов'язку - на пасивні, зв'язані зі здійсненням заборон і активні, зв'язані зі здійсненням визначених позитивних дій;
5. у залежності від складу учасників - на прості, виникаючі між двома суб'єктами і складні, виникаючі між декількома суб'єктами;
6. у залежності від тривалості дії - на короткочасні і довгострокові.
7. у залежності від визначеності сторін - на відносні, абсолютні і загальні.
У відносних правовідносинах конкретно визначені всі учасники. В абсолютних правовідносинах відомо лише управомочна сторона, а обов'язкові особи - різні суб'єкти, покликані утримуватися від порушень інтересів управомочного.
2.1. Суб'єкти правовідносин.
Елементи правових відносин складають визначені зв'язки, сукупність права і обов'язкову суб'єктів. Вона різнобічна і визначена, як характером так і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання, якщо в суспільних відносинах дії особи взаємно пов'язані і держава намагається ці відносини закріпити, то вона наділяє сторони взаємними правами обов'язками. Якщо не відносини такого роду, то держава намагається зруйнувати негативний зв'язок, припинити дані відносини. В цьому разі держава встановлює заборону на таку діяльність, притягуючи до такої відповідальності або обидві сторони даних відносин.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5