Під сумлінним ставленням до праці звичайно розуміють чесне та повне виконання своїх трудових обов'язків, підвищення ділової кваліфікації, суворе додержання правил техніки безпеки тощо.
Якщо виправлення засудженого, як уже зазначалося, с матері-альною підставою умовно-дострокового звільнення, то фактичне від-буття зазначеного в законі строку покарання -- це формалізована підстава.
Умовно-дострокове звільнення від покарання може бути засто-соване після фактичного відбуття засудженим:
не менше половини строку покарання, призначеного судом зазлочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережнийтяжкий злочин;
не менше двох третин строку покарання, призначеного судомза умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин,а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбав-лення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимостізнову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбав-лення волі;
не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Таким чином, законодавець чітко визначає мінімальний строк покарання, після відбуття якого особа може бути умовно-достроко-во звільнена від подальшого відбування покарання. Тому в судовій практиці питання про визначення мінімального строку, який пови-нен бути відбутий засудженим, виникає практично лише тоді, коли спочатку призначене покарання чи невідбута його частина скорочу-ється актом амністії або помилування, а також у наглядовому поряд-ку постановою судових органів.
Якщо покарання було призначене за сукупністю злочинів або вироків, то слід виходити із остаточного покарання, а той мінімаль-ний строк покарання, що дозволяє умовно-достроково звільнити засудженого, визначається більш тяжким злочином, який входить у сукупність.
Іспитовий строк при умовно-достроковому звільненні. Умов-ність цього виду звільнення від відбування покарання полягає в тому, що звільненому судом встановлюється певний строк, який дорівнює невідбутій частині покарання, протягом якого він зобов'язаний не вчинювати нового злочину. Цей строк обґрунтовано називають іспи-товим. Він завжди дорівнює часу невідбутої частини покарання.
Отже, іспитовий строк -- це певний проміжок часу, рівний не-відбутій засудженим частині покарання, на який він умовно-дост-роково звільняється від подальшого його відбування. Початком іспи-тового строку вважається день винесення судом постанови про умов-но-дострокове звільнення, а закінченням -- день закінчення строку покарання, визначеного вироком суду. При цьому суд не встановлює тривалість такого іспитового строку: він завжди дорівнює невідбутій частині призначеного покарання. Проте суд повинен точно зазна-чити цю частину строку покарання у своїй постанові.[12. ст.222.]
На практиці виникає питання про обчислення іспитового стро-ку при достроконому звільненні засуджених і від додаткового пока-рання. Воно вирішується таким чином. Якщо особа умовно-достро-ково звільняється від подальшого відбування як основного, так і додаткового покарання, а невідбута частина основного покарання більша за строк додаткового покарання, то іспитовий строк дорів-нює невідбутій частині основного покарання. Коли ж додаткове по-карання більш тривале, ніж невідбута частина основного покаран-ня, іспитовий строк дорівнює строку додаткового покарання. Це пояснюється тим, що в аналізованих випадках відбувається одночас-не умовне звільнення засудженого як від основного, так і від додат-кового покарання і одночасно здійснюється перевірка обґрунтова-ності такого звільнення.
Залежно від того, чи виконує особа вимоги умовно-достроконого звільнення, можна виділити два види його правових наслідків сприятливі та несприятливі.
Сприятливі наслідки настають тоді, коли протягом невідбутої ча-стини покарання особа не вчинила нового злочину. В цьому разі вона визнається повністю звільненою від призначеного вироком суду покарання. При цьому строк погашення судимості обчислюється з дня умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування по-карання (основного і додаткового). При умовно-достроковому звіль-ненні особи від основного покарання без звільнення від додаткового покарання перебіг строку погашення судимості починається з дня відбуття додаткового покарання.
Несприятливі наслідки умовно-дострокового звільнення настають тоді, коли особа протягом невідбутої частини покарання вчинить новий злочин. У цьому разі умовно-дострокове звільнення скасовуєть-ся і особі призначається покарання за правилами КК України.
ІІ.6. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
Заміна невідбутої частини покарання більш м 'яким передба-чає не скорочення невідбутої частини призначеного вироком суду покарання, а безумовну її заміну іншим, більш м'яким видом пока-рання, яке засуджений продовжує відбувати. В цьому разі іспитовий строк не встановлюється. Необхідність заміни невідбутої чистини покарання більш м'яким виникає тоді, коли засуджений стан на шлях виправлення, і для закріплення досягнутих результатів бажано про-довжити виправний вплив на нього в інших, менш суворих умовах. Відповідно до КК України невідбута частина покарання може бути замінена більш м'яким лише тим особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі. У цих випадках більш м'я-ке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинно перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Подібна заміна можлива тоді, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Схожість цього інституту з умовно-достроковим звільненням с традиційною. В КК 1960 р. вони навіть регламентувалися однією і тою ж статтею, застосовувалися при відбуванні тих самих видів покарань і після відбуття засудженим тих самих строків покарання. Але заміна невідбутого строку покарання більш м'яким ніколи не розглядалася як різновид умовно-дострокового звільнення. Відмінність між ними полягає в тому, що, по-перше, умовно-достро-кове звільнення застосовується під певною умовою, а заміна невідбу-того строку покарання є безумовною. По-друге, при умовно-достроковому звільненні особа повністю звільняється від подальшого відбу-вання покарання; при заміні ж невідбутої частини покарання більш м'яким засуджений продовжує відбувати покарання, хоча й більш м'яке. І, нарешті, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, коли особа тільки стала на шлях виправлення, а при умовно-достроковому звільненні вже довела своє виправлення. [9. Ст. 51]
Більш м'яким вважається покарання, яке у системі покарань стоїть вище, ніж те покарання, яке особа відбуває.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким застосоується після фактичного відбуття засудженим:
не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;
не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкій злочин чи необережний особливо тяжкий злочин,а також у разі, коли особа раніше відбувала покаранняу у виді возбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;
3)не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначе-ного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила повторно умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
При заміні невідбутої частини покарання більш м'яким закон передбачає можливість звільнення особи повністю або частково від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю .
Відповідно до КК Українидо осіб, яким покарання замінене більш мяким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими України. [2. Ст. 81]
У разі вчинення особою, яка відбуває більш м'яке покарання, повторного злочину, суд відповідно до правил КК України додає до по-карання за новий злочин невідбуту частину більш м'якого покарання.
ІІ.7. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок,
які мають дітей віком до трьох років
Підставами застосування звільнення від відбування покарання таких жінок КК України називає:
а) наявність вагітності, що повинна мати місце під час відбування покарання або народження в цей же період дитини, крім засуджених до позбавлення волі за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини на строк не більше п'яти років;
б) осудження до обмеження волі або позбавлення волі;
д) недоцільність тримання таких засуджених у місцях позбавлен-ня волі у зв'язку з вагітністю або народженням дитини.
Умовами застосування є:
а) наявність у засудженої можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини або наявність сім'ї чи роди-чів поза місцями позбавлення волі;
б) згода останніх на спільне проживання з засудженою.
Звільнений від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є правом, а не обов'язком суду. Рішення про це суд приймає з урахуванням названих вище підстав і умов. Причому, крім заборони застосування такого звільнення у разі засудження жінки до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, інших обмежень у КК не міститься.
Відповідно до КК строк звільнення від відбування покарання визначається судом у межах строку, на який згідно з за-коном жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Умовність цього виду звільнення від покарання пов'язана з тим, що суд може за певних умов прийняти рішення про скасуван-ня звільнення від відбування покарання. Це відбувається в тому разі, коли засуджена відмовляється від дитини, передала її в дитячий бу-динок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення. У цьому разі суд за подан-ням контролюючого органу, яким є орган кримінально-виконавчої системи за місцем проживання засудженої, скасовує звільнення і приймає рішення про направлення засудженої у відповідну устано-ву для відбування покарання, призначеного за вироком.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5