Податкова політика - це діяльність держави у сферах запровадження, правової регламентації та організації справлян-ня податків і податкових платежів до централізованих фондів держави. [ 2, с. 172]

Проявом податкової політики, яка проводиться в дер-жаві та формується державними структурами є податкова си-стема. [ 2, с. 172]

За економічним змістом податкова система - це сукуп-ність податків та обов'язкових платежів, законодавчо установ-лених в країні з метою поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів. [ 2, с. 172]

Структура джерел фінансових ресурсів держави Таблиця 2.1

[ 2, с. 175]

Основні принципи побудови оптимальної податкової системи:

Загальність - охоплення податками всіх економічних суб'єктів, які отримують доходи незалежно від організаційно-правової форми. [ 2, с. 173]

Адміністративна простота (адміністративні витрати) - справляння податків повинно бути простим і відносно недорогим. [ 2, с. 173]

Гнучкість - податкова система повинна бути здатною швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економіч-них обставин. [ 2, с. 173]

Стабільність - високий рівень гарантій того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані у повному обсязі. [ 2, с. 173]

Обов'язковість - примусовість податку, неминучість його сплати, само-стійність суб'єкта в його обчисленні та сплаті. [ 2, с. 173]

Соціальна справедливість - встановлення податкових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб'єктів у приблизно рівні умови і які пом'як-шують податковий тягар на низькодоходні підприємства та групи населення. [ 2, с. 173]

Економічна ефективність - податкова система не повинна перешкоджати ефектив-ному розподілу ресурсів:

а) не повинна обмежувати можливостей заощаджень і стимулів до праці;

б) не повинна впливати на поведінку індивіда (не повинна спрямовувати зусилля індивіда на зменшення своїх податкових зобов'язань, а повинна стимулювати збільшення продуктивно-сті праці і, відповідно, поліпшення умов існування);

в) має бути неспотворюючою, тобто не повинна надавати можливостей індивіду замінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших. [2, с. 174]

Неспотворюючі податки називаються паушальннми податками.

Паушальний податок - це такий, що залежить від не-змінних характеристик (наприклад, стать). Будь-який податок на товари є спотворюючим: індивід може замінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи спожи-вання оподатковуваних товарів. Податок на дохід теж є спотворюючим, бо індивід мо-же змінити свої податкові зобов'язання, зменшуючи свою участь у процесі виробництва, або зменшуючи свої заощад-ження. [ 2, с. 174]

Спотворюючі податки є неефективними.

Завдання податкової політики -- зменшити спотворюючий ефект оподаткування. Якби уряд міг замінити спотворюючі податки на паушальні, то надходження в бюджет зросли б при не-змінному впливі на добробут платників податків, або доходи бюджету були б незмінними при зростаючому добробуті населення. [ 2, с. 174]

2. Видатки

Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з ме-тою фінансування загальнодержавних потреб соціально-еконо-мічного розвитку. [ 2, с. 180]

Державні видатки поділяються:

1) За економічною класифікацією (за термі-ном використання) на:

а) поточні видатки;

б) капіталовкладення.

2) За функціональною класифікацією(за напрямом використання) на:

а) споживання в державному секторі;

б) трансферти приватному сектору;

в) державні інвестиції;

г) проценти по державних боргах.

Державний бюджет України містить чимало статей видатків, які можна згрупувати у шість основних напрямів: 1) національна оборона; 2) утримання державного апарату; 3) фінансу-вання бюджетного сектора економіки; 4) соціальні видатки; 5) фінан-сування розвитку економіки; 6) проценти за державний борг. Обсяг кожного з напрямів видатків установлюється в законодавчому по-рядку і відбиває політику уряду. [ 8, с. 405]

У структурі видатків державного бюджету України найвагоміши-ми є частки, пов'язані з утриманням державного сектора економіки (освіта, правоохоронна діяльність, охорона здоров'я, житлово-кому-нальне господарство, наука, культура, спорт тощо), з фінансуван-ням національної економіки, обслуговуванням державного боргу, а також заходів щодо ліквщації наслідків Чорнобильської катастрофи. [ 8, с. 405]

Бюджетній кодекс України від 21.06.2001 р. (№ 2542-Ш) у ст. 2 «Визначення основних термі-нів» дає розмежування понять «видатки бюд-жету» і «витрати бюджету». [ 1, с. 56]

Видатки бюджету -- це кошти, що спрямову-ються на здійснення програм та заходів, передба-чених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Витрати бюджету - видатки бюджету та кош-ти на погашення основної суми боргу. Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Видаткову частину Державного бюджету теж поділено на дві складові: видатки загального фонду та видатки спеціального фонду. [ 1, с. 57]

Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конк-ретну мету (наприклад, цільові фонди включені у бюджет на відповідний рік). [ 1, с. 57]

Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування. [ 1, с. 57]

Фінансування державних видатків - це плано-вий, цільовий, безповоротний і безоплатний від-пуск грошових коштів для забезпечення виконан-ня загальнодержавних функцій (управління, обо-рона, безпека тощо), утримання соціально-куль-турної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, який здійснюється на основі режиму економії при постійному контролі. Основними суб'єктами фінансування є держав-ні органи, підприємства, установи та організації державної та комунальної форм власності. [ 1, с. 57]

За новою бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має:

1) функціональну класифікацію видатків; 2) економічну класифікацію видатків; 3)відомчу класифікацію видатків; 4) програмну класифікацію видатків. [ 1, с. 57]

Розмежування видатків за економічними ознаками, з точки зору впливу державних видатків на рух сукупного продукту і процес розширеного відтворення, базується на визна-ченні поточних видатків і капітальних видатків та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністер-ством фінансів України. [ 2, с. 180]

Поточні видатки - це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій, органів державного управ-ління визначені на початок бюджетного року, а також на фінан-сування заходів щодо соціального захисту населення. [ 2, с. 181]

Вони включають:

1) видатки на товари та послуги; 2) оплату праці працівників бюджетних установ; 3) нарахування на заробітну плату; 4) придбання предметів постачання і матеріалів; 5) витрати на відрядження; 6) оплату послуг бюджетних установ; 7) оплату комунальних послуг та енергоносіїв; 8) виплату процентів; 9) трансфертні платежі органам державного управління. [ 1, с. 58]

Капітальні видатки (видатки розвитку) -- це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяль-ності держави, а саме:

1) капітальних вкладень виробничого і невиробничою при-значення;

2) фінансування структурної перебудови народного госпо-дарства;

3) субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним від-творенням. [ 2, с. 181]

За бюджетною класифікацією до капітальних видатків відносяться:

1) придбання основного капіталу; 2) придбання обладнання і предметів довгостро-кового користування; 3) капітальне будівництво; 4) капітальний ремонт; 5) створення державних запасів і резервів; 6) придбання землі і нематеріальних активів; 7) капітальні трансферти; 8) нерозподілені витрати. . [ 1, с. 58]

Функціональна структура видатків будується відповідно до основних функцій держави. Функ-ції, що виконуються державою, можна розділити на чотири групи. [ 1, с. 59]

До першої групи видатків відносять державні видатки на послуги загального призначення: 1) державне управління; 2) судова влада; 3) міжнародна діяльність; 4) фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; 5)національна оборона; 6)правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави. [ 1, с. 59]

До другої групи видатків можна віднести ви-датки на суспільні і соціальні послуги, що надаються суспільству і безпосередньо громадянам:

1) освіта; 2) охорона здоров'я; 3) соціальний захист та соціальне забезпечення; 4) житлово-комунальне господарство; 5) культура та мистецтво; 6) засоби масової інформації; 7) фізична культура і спорт. [ 1, с. 59]

Динаміка видатків Бюджету на утримання соціально-культурної сфери Таблиця.2.2

[ 10, с. 27]

До третьої групи видатків відносяться видатки, спрямовані на державні послуги, пов'язані з еко-номічною діяльністю, а також видатки на регу-лювання і підвищення ефективності господарсь-кої діяльності . Вони пов'язані з еко-номічним розвитком, створенням нових робочих місць, організацією роботи транспорту, охороною навколишнього середовища.

До останньої, четвертої групи видатків, відно-сяться державні видатки на обслуговування внут-рішнього та зовнішнього державного боргу, ви-датки з цільових фондів, які включені до Дер-жавного бюджету відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, видатки з Резервних фондів, видатки на проведення виборів та референдумів. [ 1, с. 60]

Список використаної літератури

1. Базилевич В. Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник. - Київ: Атака, 2002. - 368 с.

2. Василевська Г.В. «Податкова політика у регулюванні економічного зростання». «Фінанси України ». - 2003, № 2. - 39-43 с.

3. Кемпбелл Р. М., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и політика. В 2Т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. - М.: Республіка, 1992. - 400 с.

4. Михасюк І., Мельниу А. «Державне регулювання економіки». - Київ, 2000. - 570 с.

5. Отрошко О. В. «Фіскальна політика як засіб стабілізації економіки». «Фінанси України ». - 2005, № 6. - 69-75 с.

6. Панчишин С. М. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ: Либідь, 2002. - 614 с.

7. Піхоцький В. Ф. «Реформування податкової системи України - вимога сьогодення». «Фінанси України ». - 2003, № 9. - 80-84 с.

8. Попович В. М. «Реформування податкової системи - підґрунтя для зміцнення дохідної частини держбюджету». «Фінанси України».-2003, № 6. - 22-26 с.

9. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М., Макроекономіка: Підручник. - Київ: Либідь, 1999. - 288 с.

10. Сова О. Ю. «Сутність та види дефіциту державного бюджету». «Фінанси України ». - 2005, № 9. - 20-24 с.

11. Януль І. Є. «Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконаленн».«Фінанси України ». - 2005, № 9. - 25-28 с.

Страницы: 1, 2