МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
Судово-адміністративний факультет
Кафедра адміністративного
та фінансового права
Курсова робота
ЕЛЕМЕНТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ
Студентки ІІ-ої групи ІІІ-го курсу
Денної форми навчання
Харченко Лариси Миколаївни
Керівник: асистент
Козачук Діана Анатоліївна
Одеса-2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І Суть та значення позову в адміністративному процесуальному праві
1.1. Поняття та функції позову
1.2. Співвідношення понять «позов» і «позовна заява»
Розділ ІІ Елементи адміністративного позову
2.1 Предмет позову
2.2 Підстава позову
2.3 Зміст позову
2.4 Юридична кваліфікація позову
2.5 Сторони позову
Розділ ІІІ Види позовів в адміністративному судочинстві
3.1 Класифікація позовів
3.2 Матеріально-правовий і процесуально-правовий позов
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Конституція України, закріплює право кожного громадянина на судовий захист, а за нею і КАС України закріплює право кожного громадянина на звернення до суду. В разі порушення або оспорювання прав будь-яка зацікавлена особа може звернутися до суду з вимогою про захист її прав. Основною формою такого захисту виступає позовна форма захисту права. Основна кількість адміністративних справ в судах загальної юрисдикції розглядається в порядку позовного провадження . Таким чином, позовне провадження - основний вид адміністративного судочинства, що встановлює найбільш загальні правила судового розгляду.
Позов як засіб судового захисту суб'єктивних прав і законних інтересів належить до фундаментальних категорій української правової системи. В той же час, напевно, в процесуальній теорії не існує більш дискусійної проблеми, ніж поняття позову.
До теперішнього часу вже склалися три підходи до поняття позову. Більш того, різні дослідники виділяють п'ять елементів позову. Це говорить про те, що вчення про позов є одним з самих спірних в науці адміністративного процесуального права України.
Таким чином, є наявною актуальність сформульованої теми роботи, яка дозволяє не лише визначити нові підходи до дослідження категорії поняття позову і його елементів, але і систематизувати накопичені юридичною наукою знання і правозастосовчу практику.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Поняття позову і його еля-ментів широко використовується в юридичній науці і правозастосовчій практиці.
Окремі сторони проблеми визначення поняття позову і його елементів неодноразово розглядалися в правовій науці. Загальнотеоретичні аспекти поняття позову і його елементів розробляли такі учені, як Добровольський А.А., Гурвіч М.А., Осокина Г.Л., Матієвський М.Д., Клейнман А.Ф., Рожкова М. і ін.
При написанні роботи використані праці таких учених як Вікут М.А., Зайцев І.М., Ярков В.В., Треушников М.К., Чечина Н.А., Юдельсон К.С. і багато інших, а також підручники адміністративного процесу, інша учбова і наукова література.
Мета і завдання дослідження витікають з актуальності і ступеня наукової розробленості проблеми.
Метою представленої роботи виступає комплексний теоретико-правовий аналіз проблеми визначення поняття позову і його елементів, проведений за наступними напрямами:
всесторонній аналіз правових актів, які діють в Україні, як джерел законодавчого визначення поняття позову та його елементів;
розгляд проблем доктринального і правозастосовчого підходів до поняття позову та його елементів.
В рамках даних напрямів передбачається вирішити наступні завдання:
-виявити тенденції розвитку норм про поняття позову і його елементів в українському законодавстві за час існування цього поняття з врахуванням досвіду інших країн;
-визначити елементи позову згідно із законодавством, що діє, доктрині і правозастосовчій практиці;
-розгляд проблеми тотожності позовів.
Об'єкт і предмет дослідження визначаються тематикою роботи, її метою і завданнями.
Об'єктом наукового аналізу даної роботи є поняття позову і його елементів як теоретична категорія і як правове явище.
Наочна спрямованість визначається виділенням і вивченням, в рамках заявленої теми, нормативно-правових джерел, прийнятих на державному рівні, і судової практики, виявлення і аналіз доктринальних підходів до визначення поняття позову і його елементів.
Методологічною основою дослідження є діалектичний метод. В ході дослідження використовувалися загальнонаукові і приватнонаукові, а також спеціальні методи пізнання.
Загальними є методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, спостереження і порівняння. Як загальнонаукові методи, за допомогою яких проводилося дослідження, використовувалися метод структурного аналізу, системний і історичний методи. Як приватнонауковий метод виступив конкретно-соціологічний. До спеціальних методів, які використовувались в роботі, слід віднести порівняльно-правовий, історичний, формально-юридичний метод, методи правового моделювання, різні способи тлумачення права.
Дані методи дозволили найбільш послідовно і повно розглянути різні аспекти поняття позову і його елементів в рамках мети і завдань дослідження.
Емпірична база дослідження побудована на нормативному матеріалі і судовій практиці.
Нормативну основу склали: Конституція України, КАС України, інше законодавство. Судова практика представлена роз'ясненнями Пленуму ВС України, рішеннями місцевих судів.
РОЗДІЛ І СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПОЗОВУ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ ПРАВІ
1.1 Поняття та функції позову
Позовне провадження - основний вид адміністративного судочинства, що встановлює найбільш загальні правила судового розгляду. Пред'явлення позову в позовному провадженні, як і звернення до суду із заявою в непозовних провадженнях, є складовим елементом ширшого конституційного права - права на судовий захист, закріпленого в ст. 55 Конституції України.
Позов - один з основних засобів порушення адміністративного процесу у конкретній справі, в даному випадку - позовного провадження, який приводить в дію механізм судової діяльності і здійснення правосуддя.
Позовне провадження є універсальним по своїй юридичній природі. Процесуальний регламент розгляду справ позовного провадження застосовний не тільки до справ, віднесених до даного виду провадження, але і до справ, що розглядаються у провадженні з публічних правовідносин, в особливому провадженні, певною мірою - в інших провадженнях, передбачених КАС України. Тому вивчення позовного провадження дозволяє одночасно отримати інформацію і зрозуміти основні правила розгляду практично всіх справ, підвідомчих судам загальної юрисдикції.
Вчення про «позов» бере свій початок ще в Римському праві. При цьому і сам зміст поняття «позов», даний римськими юристами, зберігся і широко використовується сучасними юристами в правозастосовчій практиці. «Загальне поняття позову дається в Дигестах: позов є не що інше, як право особи здійснювати в судовому порядку, що належить йому вимогу».
Російські дослідники кінця 19 століття відзначали Энциклопедический словарь. Брокгауз и Эфрон. Т. 2. - М.: Слово-пресс. 1996. - С. 562., що «позов» - має два значення:
По-перше, позов - є юридична можливість захищати своє право судовим порядком.
По-друге, позов означає судова дія позивача, що звернувся до промоції суду, щоб зобов'язати відповідача визнати його право або виконати те, що він винен.
Поняття позову - це одне з самих спірних питань в літературі. Найбільш загальне визначення полягає в тому, що під позовом розуміється вимога позивача до відповідача про захист його права або законного інтересу, обернене через суд першої інстанції. Позов - процесуальний засіб захисту інтересів позивача, позов порушує позовне провадження, суперечка тим самим передається на розгляд суду.
Можна говорити про декілька основних концепцій поняття позову.
По-перше, виділення права на позов в матеріально-правовому і процесуально-правовому сенсі (М.А. Гурвіч і інші учені) См. наиболее полное обоснование данной концепции в книге: Гурвич М.А. Право на иск. - М.-Л., 1949. - С. 45, 145.. Позов в процесуальному сенсі - обернена до суду першої інстанції вимога про захист своїх прав і інтересів. У цьому аспекті позов є засобом порушення адміністративного процесу.
Позов в матеріальному сенсі - право на задоволення своїх позовних вимог. Саме у цьому плані використовується поняття права на позов і позовна давність. У Україні поняття позову вживається в сенсі здатності матеріального суб'єктивного права до примусового здійснення через суд. Пропуск терміну позовної давності спричиняє за собою втрату права на позов в матеріально-правовому сенсі. Таким чином, право на позов в матеріально-правовому сенсі - це саме спірне суб'єктивне право, яке може бути примусово здійснене.
По-друге, ряд фахівців (А.Ф. Клейнман, А.А. Добровольській і ін.) розглядали позов як єдине поняття, що складається з двох сторін: матеріально-правової і процесуально-правової Подробнее об этом см.: Клейнман А.Ф. Основные вопросы учения об иске в советском гражданском процессе. - М., 1959. - С. 5 - 22; Добровольский А.А. Исковая форма защиты права (основные вопросы учения об иске). - М., 1965. Гл. 1.. Процесуально-правова сторона позову - це вимога позивача до суду про захист його права. Матеріально-правова сторона позову - це вимога про захист матеріального права або інтересу.
Термін «позов» походить від слова «шукати» задоволення своїх вимог, захисту свого права. Відповідно до ст. 6 КАС України зацікавлена особа має право в порядку, встановленому законодавством, звернутися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод і законних інтересів. Таким чином, реалізація права на звернення до суду за судовим захистом у формі подачі позовної заяви можлива в порядку, встановленому законом. Право на пред'явлення позову є в цьому плані формою реалізації права на звернення до суду.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
