ПЛАН
ВСТУП
1. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗЛОЧИНУ
2. ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОНОМІЧНІ ЗЛОЧИНИ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
В даній роботі розглянуто основні підходи щодо визначення поняття та ознак "економічного злочину" в російській та українській науковій практиці і літературі.
Актуальною ознакою сучасності є поширення робіт з дослідження взаємодії економіки і злочинності, оскільки наразі економіка України перебуває у стані стрімкого зростання економічної злочинності. Економічні злочини являють собою суттєву небезпеку для суспільства не лише через значну поширеність та різноманітність проявів злочинної економічної діяльності, але й через соціально небезпечний характер цих діянь.
Також в роботі розглядаються особливості попередження економічних злочинів, що вчиняються співробітниками фірми. На основі проведеного аналізу визначаються основні шляхи попередження цього виду злочинів. У даній статті наводяться практичні рекомендації щодо підвищення ефективності попередження економічних злочинів на сучасному українському підприємстві.
Проблема забезпечення економічної безпеки, уникнення та боротьби з економічними злочинами на підприємстві стає особливо актуальною у наш час, адже українські сучасні підприємства прагнуть бути рентабельними та прибутковими в умовах жорсткої та не завжди чесної конкуренції з боку вітчизняних та зарубіжних фірм, з якою вони стикаються внаслідок соціально-економічної трансформації в Україні.
Метою написання даної роботи є надання як теоретичних так і практичних рекомендацій відповідним відділам підприємств, їх власникам чи керівникам, а також усім зацікавленим у вивченні питання особливостей попередження та боротьби з економічними злочинами, що вчиняються співробітниками підприємства.
Засновником теорії економічної злочинності є американський учений Е.Сазерленд (Edwin Sutherland), який увів до наукового вжитку поняття "білокомірцевої злочинності" ще в 1939 році на щорічній зустрічі Американської асоціації соціологів (American Sociological Society). Цей термін він визначав як злочин, який здійснюється респектабельною людиною з високим соціальним статусом у процесі виконання професійної діяльності.
Незважаючи на досить тривалу історію існування, економічна злочинність та економічні злочини залишаються недостатньо вивченим явищем. У вітчизняній науці можна визначити наукові дослідження радянських, російських та українських учених Б.Волженкіна , О.Дементьєвої, О.Литвака , С.Мазура , І.Озерського , П.Панченка , В.Поповича , Є.Стрельцова , А.Яковлєва та ін.
Метою цієї роботи є огляд основних напрямів та концепцій щодо визначення поняття "економічний злочин" у вітчизняній літературі, характеристика ознак економічного злочину.
Серед учених відсутня одностайна думка щодо визначення поняття "економічний злочин". Злочини у сфері економіки і бізнесу називають економічними. Як зазначає К.Гуцалова, радянські дослідники застосовували різні терміни: "злочини у сфері економіки", "економічна злочинність", Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ "злочини економічного характеру". Проте до цього складу більшість учених відносила загальні господарські злочини (в тому числі екологічні), злочини у сфері промисловості, сільського господарства, торгівлі та побутового обслуговування .
К.Гуцалова пропонує рівнозначно застосовувати такі поняття, як "економічна злочинність" і "злочини у сфері економіки", оскільки ці явища є однаковими за змістом, тому вона вважає, що ознаками, притаманними економічній злочинності, є:
1) складання із кримінально-караних діянь суб'єктів господарювання;
2) посягання на порядок управління економікою;
3) завдання значних збитків державі, суспільству та окремим громадянам;
4) тривалий характер;
5) характеризується високою латентністю, що зумовлено як природною латентністю, так і значними складнощами під час розслідування злочинів у сфері економіки;
6) характеризується тісним зв'язком з організованою злочинністю, корупцією, тіньовою економікою та іншими негативними явищами в суспільстві;
7) більше ніж інші види злочинності здатна становити спосіб життя певної частини населення, формуючи напівкримінальний менталітет .
Так, П.Панченко пропонує розрізняти:
1) злочини у сфері економіки -- переважно господарські злочини, вчинювані в різних сферах;
2) економічну злочинність -- господарські злочини та розкрадання;
3) злочини економічного характеру -- інші діяння, що пов'язані зі спричиненням матеріальної шкоди чи отриманням матеріальної вигоди .
О.Яковлєв розглядав поняття "економічні злочини" і "злочини у сфері економіки" як тотожні. На його думку, економічні злочини (наприклад, розкрадання, крадіжки, хабарництво) -- це злочини корисливі, майнові і разом з тим це злочини у сфері економіки; а економічна злочинність -- це сукупність корисливих посягань на власність, порядок управління народним господарством, що вчиняються особами, які займають певні соціальні позиції в структурі економіки та виконують повноваження, пов'язані з цими позиціями .
Л.Бертовський та В.Образцов розглядають економічні злочини як наслідок порушення комплексу основних принципів здійснення економічної діяльності, наприклад, таких як принцип добросовісної конкуренції, принцип добропорядності суб'єктів економічної діяльності, принцип заборони явно кримінальних форм поведінки, принцип здійснення економічної діяльності на законних підставах. З урахуванням цього вони визначають економічні злочини як передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які здійснюються у будь-якій формі власності і посягають на суспільні економічні відносини. Б.Волженкін вважає, що сферою здійснення економічних злочинів є "економіка, яка розуміється як сукупність виробничих (економічних) відносин з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ".
С.Мазур підтримує подібну точку зору, але вважає за необхідне визначити більш детально зміст поняття економічні відносини. На його думку, злочином у сфері економічної діяльності є суспільно небезпечне діяння, безпосередньо спрямоване на вчинення шкоди суспільним відносинам, які складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних й інших благ та послуг, і забезпечують інтереси правильної підприємницької та іншої економічної діяльності в державі.
Російський дослідник О.Дементьєва, узагальнюючи численні характеристики економічної злочинності американських та західноєвропейських спеціалістів, визначає економічну злочинність як протиправну діяльність, що завдає шкоду економічним інтересам держави, приватного підприємництва та громадян (споживачів), постійно чи систематично здійснюється з метою збагачення в межах і під прикриттям законної економічної діяльності юридичними та фізичними (що діють від імені та в інтересах юридичної особи) особами.
О.Дементьєва визначає ознаки економічної злочинності як:
1) корисливий характер злочинів. Їх метою є одержання вигоди в результаті присвоєння економічних ресурсів з порушенням принципу еквівалентності. Така ознака визнається обов'язковою. При цьому злочин може бути скоєно з метою одержання особистої вигоди, в інтересах третіх осіб або організації;
2) відбуваються в процесі професійної діяльності;
3) здійснення з використанням правових форм економічних відносин повноцінними суб'єктами економічних відносин;
4) анонімність жертв;
5) наявність двох суб'єктів -- юридичної (злочинність корпорацій) і фізичної особи (злочинність за видом зайнятості), що діють від імені та в інтересах підприємства. Юридична особа є суб'єктом злочину лише в тих країнах, де законодавством передбачена кримінальна відповідальність юридичних осіб (напр. в США, Франції);
6) значний збиток, що заподіюється економічним інтересам держави, приватного підприємництва і громадян;
7) множинний характер;
8) перерозподіл матеріальних благ як наслідок економічних злочинів;
9) тривалий, систематичний характер;
10) здійснення без використання насильства;
11) велика відстань між жертвою і злочинцем;
12) складність визначення персональної відповідальності;
13) нематеріальний характер жертв;
14) неочевидність факту скоєння злочину;
15) високий рівень латентності.
О.Литвак звертає увагу на такий аспект, як обов'язковий зв'язок економічних злочинів з посадовими злочинами, і пропонує таке визначення: економічна злочинність -- це сукупність навмисних корисливих злочинів, що вчиняються посадовими особами, іншими працівниками підприємств і установ, незалежно від їх форм власності, шляхом використання посадового становища і місця роботи.
Найбільш докладну характеристику терміну "економічні злочини" в українській науковій літературі надав В.Попович. Він розглядає це поняття як одне з джерел утворення тіньової економіки в межах розробки спеціальної теорії детінізації економіки, її категоріального апарату, придатного об'єктивно відобразити та дати наукове пояснення економічним, криміногенним та іншим юридично значимим аспектам технологій тіньового фінансово-господарського обороту речей, прав, дій.
Економічні злочини -- це діяння (дії чи бездіяльність), здійснені з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-правових інструментів, організаційно-регулятивних та контрольно-управлінських прав і повноважень, які з корисливих чи інших протиправних мотивів (підрив репутації, безкорисливе розголошення комерційної таємниці і та ін.) посягають на відносини, які охороняються кримінальним законом і пов'язані з фінансово-господарськими, організаційно-регулятивними, технологічно-обліковими і цивільно-правовими операціями щодо цивільного обороту коштів, речей, прав, дій.
Економічна злочинність -- це сукупність економічних злочинів, здійснених в сфері цивільного обороту за певний період часу з протиправним використанням легітимних технологічно-облікових операцій, фінансово-господарських і цивільно-правових інструментів, організаційно-регулятивних, контрольно-управлінських прав і повноважень. Економічна злочинність характеризується кількісними і якісними показниками, але за технологією вчинення ця категорія злочинів водночас має латентний характер.
Страницы: 1, 2, 3
