ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв'язанні низки концептуальних теоретичних і практичних питань, пов'язаних з визначенням достатності доказів у кримінальному процесі України. Автор зробив, зокрема, наступні висновки.

1. Достатність доказів визначається як наявність у кримінальній справі такої сукупності доказів, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

2. Поняття "межі доказування" і "достатність доказів" співвідносяться наступним чином: вони з різних боків характеризують одне й те саме явище. Межі доказування вказують на нього шляхом окреслення певних рамок, в яких знаходиться позначуване явище, а достатність доказів вказує на це ж явище, характеризуючи його суть, зміст. Межі доказування виділяють, виокремлюють зі всієї гіпотетично можливої сукупності доказів саме достатню їх сукупність, відмежовуючи її, з одного боку, від недостатньої сукупності доказів, а з іншого - від надмірної. Саме між цими двома межами і лежить достатня сукупність доказів, знаходиться достатність доказів.

3. Співвідношення понять "повнота доказів" та "достатність доказів" допомагає розкрити система координат з осями предмету доказування та меж доказування. Просуваючись по осі меж доказування, ми одночасно наближатимемося до достатньої сукупності доказів, просуваючись же по осі предмету доказування, від обставин, які складають головний факт, до інших обставин предмету доказування, ми будемо просуватися і до стану повноти доказів, тобто до стану, коли у справі будуть зібрані докази відносно всіх обставин предмету доказування.

4. В кримінальному процесі діє принцип "презумпції достовірності доказу", суть якого полягає в тому, що зібраний у кримінальній справі доказ вважається достовірним доти, доки не буде встановлене протилежне - конкретний доказ недостовірний.

5. При оцінці достатності сукупності доказів головною характеристикою кожного окремого доказу, головною його ознакою стає значущість доказу, яка безпосередньо пов'язана з визначенням достатності доказів. Можна говорити про те, що визначити значущість (силу) сукупності доказів і є визначити їх достатність.

6. Необхідно чітко розмежовувати такі поняття, як "достатні докази" та "достатні підстави". І ті, й інші є вихідними даними для подальшого міжчасового переходу та відновлення повної структури об'єкту. Але "достатні докази" є вихідними даними для переходу від теперішнього до минулого (ретровіщання), а "достатні підстави" - для переходу від теперішнього до майбутнього (передвіщання). Тому, наприклад, обрання запобіжного заходу повинно ґрунтуватися на достатніх підставах, а не на достатніх доказах.

7. Особливість оцінки достатності доказів на стадії попереднього розгляду справи суддею полягає в тому, що суддя оцінює докази тільки за письмовими матеріалами справи, оскільки в цій стадії не можна проводити слідчі дії.

8. У разі проведення скороченого судового слідства, передбаченого ч. 3 ст. 299 КПК України, з точки зору теорії кримінально-процесуального доказування, доказування як такого немає, оскільки не відбувається оперування доказами - вони не збираються, не перевіряються і не оцінюються. Обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, встановлюються судом не на підставі фактичних даних (тобто доказів), а на підставі позицій, зайнятих сторонами (а ці позиції не завжди можуть відповідати реальній дійсності). А отже, вони можуть не відповідати вимозі достовірності. Таким чином, висновок суду може базуватися на недостовірних засновках. В гносеологічному ж плані недостовірність засновків означає можливість отримання недостовірного висновку. Тобто наявний в чинному КПК України механізм дослідження обставин справи під час судового слідства містить в собі потенційну небезпеку постановлення судами несправедливих та незаконних вироків. Оскільки, на нашу думку, метою кримінально-процесуального доказування є встановлення істини, а наявний нині порядок проведення судового слідства не сприяє досягненню цієї мети, то доцільно від нього відмовитися, повернувшись до попередньої законодавчої регламентації проведення судового слідства, яка існувала до так званої "Малої судової реформи" 21 червня 2001 року.

9. Доцільно доповнити КПК України нормою, яка б містила вимогу до прокурора при відкликанні ним свого касаційного подання мотивувати свою позицію у відповідній вмотивованій постанові, копії якої направляються іншим учасникам судового розгляду. Така норма, по-перше, зробила б прокурора більш відповідальним у здійсненні ним конституційної функції підтримання державного обвинувачення в суді, а по-друге, давала б змогу іншим суб'єктам касаційного провадження зайняти більш виважену процесуальну позицію у справі.

10. Необхідно розширити суб'єктний склад осіб, які мають право подати клопотання про перегляд судових рішень через неправильне застосування кримінального закону і істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, включивши до нього потерпілого (який, як і прокурор, є представником сторони обвинувачення), цивільних позивача і відповідача, а також інших осіб, які мають у справі власний інтерес, або представляють інтереси інших осіб, з метою надання рівних можливостей оскарження судових рішень для всіх учасників процесу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дєєв М.В. До питання про зміст предмета доказування у кримінальному процесі України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 12. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 483 - 485.

2. Дєєв М.В. Сутність і співвідношення властивостей доказів у кримінальному процесі // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 147: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2002. - С. 97 - 100.

3. Дєєв М.В. Межі доказування у кримінальному процесі // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2003. - № 4. - С. 129 - 133.

4. Дєєв М.В. Достатність доказів (даних) на стадії порушення кримінальної справи // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 84 - 87.

5. Дєєв М.В. До питання про межі доказування в кримінальному процесі // Судова реформа в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали наук.-практ. конф., 18-19 квітня 2002 р., м. Харків / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - К.; Х.: Юрінком Інтер, 2002. - С. 260 - 263.

6. Дєєв М.В. Достатність доказів як передумова законності та обґрунтованості рішень у кримінальних справах // Вісник Запорізького державного університету. - 2003. - № 1. - С. 183 - 184.

7. Дєєв М.В. Докази в кримінальному процесі України: поняття та ознаки // Збірник тез доповідей учасників "Тижня науки" в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ": В 3 т. - Т. 3. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2003. - Ч. 8. - С. 31 - 32.

8. Дєєв М.В. Достатність доказів у кримінальному процесі України // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 28-29 жовтня 2004 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2004. - Т. 3. - С. 32 - 34.

9. Дєєв М.В. Відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення і кримінально-процесуальне доказування // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 5-6 жовтня 2006 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2006. - Т. 2. - С. 342 - 343.

10. Дєєв М.В. Достатність доказів і скорочене судове слідство // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / Гуманітарний університет "ЗІДМУ", 11-12 жовтня 2007 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2007. - Т. 2. - С. 203 - 204.

АНОТАЦІЯ

Дєєв М.В. Достатність доказів у кримінальному процесі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

У дисертації на монографічному рівні досліджені актуальні правові, теоретичні і практичні проблеми визначення в ході доказування в кримінальному процесі достатності доказів.

Досліджено поняття доказів, мети, предмету та меж доказування, достатності доказів як властивості сукупності доказів, яка визначається під час оцінки доказів в кримінальному процесі України. Дано визначення достатності доказів, розглянуто його співвідношення з такими суміжними поняттями, як межі доказування та повнота доказів, розглянуто процес визначення достатності доказів на різних стадіях кримінального процесу України.

Внесено пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства і проекту нового КПК України.

Ключові слова: доказування у кримінальному процесі, оцінка доказів, достатність доказів, межі доказування, повнота доказів.

АННОТАЦИЯ

Деев М.В. Достаточность доказательств в уголовном процессе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

В диссертации на монографическом уровне исследованы актуальные правовые, теоретические и практические проблемы определения в ходе доказывания в уголовном процессе достаточности доказательств.

Сформулировано авторское определение достаточности доказательств как наличие в уголовном деле такой совокупности доказательств, которая вызывает у субъекта доказывания внутреннюю убеждённость в достоверном установлении наличия или отсутствия обстоятельств предмета доказывания.

В работе исследовано соотношения понятия достаточности доказательств и таких смежных с ним понятий, как пределы доказывания и полнота доказательств, которое раскрывается с помощью системы координат, на одной оси которой находится предмет доказывания, а на другой - пределы доказывания. Продвигаясь, по мере осуществления доказательственной деятельности, по оси предмета доказывания мы переходим от одного обстоятельства предмета доказывания к другому, и как результат - к состоянию полноты доказательств. Продвигаясь же по оси пределов доказывания, мы всё более глубоко и детально устанавливаем элементы предмета доказывания и как результат достигаем состояния достаточности доказательств.

Обосновано положение, согласно которому в уголовном процессе Украины действует принцип "презумпции достоверности доказательства", который состоит в том, что доказательство является достоверным до тех пор, пока не будет установлено обратное - конкретное доказательство является недостоверным.

Фактические данные в стадии возбуждения уголовного дела, по мнению автора, не являются доказательствами в уголовно-процессуальном смысле.

Обосновывается необходимость разграничения понятий "достаточные доказательства" и "достаточные основания". Оба эти понятия являются исходными данными для дальнейшего межвременного перехода и восстановления полной структуры объекта. Но "достаточные доказательства" являются исходными данными для перехода от настоящего к прошлому (ретросказание), а "достаточные основания" - для перехода от настоящего к будущему (предсказание).

Также автором предложено отказаться от сокращенного судебного следствия, предусмотренного ч. 3 ст. 299 УПК Украины, поскольку существует угроза принятия процессуальных решений на основе недостоверных данных.

Ключевые слова: доказывание в уголовном процессе, оценка доказательств, достаточность доказательств, пределы доказывания, полнота доказательств.

SUMMARY

Dyeyev M.V. Sufficient proof in criminal procedure of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation to obtain a scientific degree of Candidate of Legal Sciences in speciality 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Examination. Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2007.

Dissertation is a monograph which studies urgent legal, theoretical and practical problems of determination of sufficient evidences in the course of proof in criminal proceedings.

Dissertation analyzes concept of evidences, purpose, subject and scope of proof, sufficiency of evidences as a feature of body of evidences which is determined in the process of evaluation of evidences in criminal procedure of Ukraine. Dissertation provides definition of sufficient evidences, discusses its interrelation with such neighboring concepts as scope of evidences and completeness of evidences; investigates determination sufficient evidences at different stages of criminal proceedings.

Dissertation contains proposals aimed at improvement of effective criminal procedural legislation of Ukraine and development of new Criminal Procedure Code.

Key words: proof in criminal proceedings, evaluation of evidences, sufficient evidences, scope of evidences, completeness of evidences.

Страницы: 1, 2, 3, 4