Державне конституційне право зарубіжних країн

16

Державне конституційне право зарубіжних країн

Тема №1

Предмет, метод, джерела ( державного ) конституційного права зарубіжних країн

1. Поняття конституції, предмет

2. Метод

3. Джерела КП

4. Види і форми конституції. Функції конституції.

-1-

Конституція ( від. Лат. «конституціо» - устрій, установа. Установлення)

Причини прийняття Конституції:

- обмеження влади монарха;

- встановлення особливого права;

Перші конституції регулювали:

1. Основи устрою держави ( з'явились перші виборчі органи).

2. Закріплення і гарантованість важливих прав людини ( громадянські права ).

3. Предмет ДПЗК - це система правових норм, які регулюють засади устрою суспільства, держави і статус людини в них, а також відносини пов'язані з участю населення в здійсненні публічної влади.

-2-

Методи галузі: Методи науки:

1. Метод дозволу. 1. Порівняльно - правовий

2. Метод обов'язку. 2. структурний ( функціональний аналіз )

3. Метод заборони.

Норми КПЗК, їх класифікація:

I. Юридична сила:

1. Найвища юридична сила - норми Конституції, норми судових органів, які здійснюють конституційний контроль. Закони конституційного значення, підзаконні акти, які регулюють діяльність державних органів.

II. По способу впливу:

1. Регулятивні.

2. Охоронні.

III. За характером припису:

1. Дозволяють

2. Забов'язуючі.

3. Забороняючі.

IV. За характером регулювання:

1. Матеріальні.

2. процесуальні ( мало )

V. За дією у часі:

1. Постійні.

2. Тимчасові.

3. Надзвичайні.

VI. За способом викладення:

1. Пряме.

2. Відсильні

3. Бланкетні.

Принципи КП:

Загальні принципи:

1. Народний суверентет

2. Принципи поділу влади.

3. представницьке правління.

4. Природний характер права і свобод.

Спеціальні принципи:

1. Недоторканість суддів.

-3-

Джерела - це зовнішнє закріплення і зовнішнє вираження норм КП:

Джерела:

1. Нормативно - правові акти:

- Конституції;

- Закони ( про вибори )

- Кодекси;

- Галузеві закони;

- Договори ( угоди )

А) міждународні.

Б) внутрішньодержавні .

- Нормативні акти вищих органів виконавчої влади;

- Акти органів конституційного контролю;

- Регламенти парламентів;

- Акти органів місцевого самоврядування.

2. Правові звичаї - це ніде офіційно не зафіксовані правила поведінки, які застосовуються на протязі значного часу і санкціоновані державою.

- наявність уряду;

- голова партії переможця, керує створення уряду.

- Обов'язки монарха погоджується рішенням двох палат парламента.

3. Судові прецинденти ( в англо - саксонській правова система ) - рішення вищих судових органів по питанням не врегульованих правом.

4. Доктринальні положення - офіційно опубліковані думки, судження вчених - юристів.

5. Релігіозні джерела ( мусульманські держави )

Дія КП: у 3 вимірах, але є особливості:

1. У часі:

– Починає діяти вказано в Конституції.

– Момент закінчення дії, вказано в перехідному положенні.

– Зворотня сила відсутня, але питання з громадянства мають зворотню силу.

2. У просторі:

- Конституційні норми діють на всій території держави ( повітряний простір - 21 км.)

- Норми можуть діяти в окреих регіонах.

- Екстириторіальна дія, норми конституційного права діють на громадян України, де б вони не були.

3. По колу осіб:

- по відношенню до своїх громадян, а також до інших осіб.

-4-

1. Юридична Констиуція - система правових норм.

2. Фактична Конституція - система суспільних відносин ( Конституційний устрій)

Юридична Конституція використовується в 2-х значеннях:

Види:

1. Матеріальному - це система пр. норм, які регулюють.

2. Формальному - це нормативний акт, який має таку ж назву.

Форми Конституції:

1. Писана ( розуміється як 1 акт або декілька актів. Кількість цих актів чітко визначена ) Наприклад - Швеція - 4 акти!

2. Неписані ( складаються з необмеженої кількості джерел, які не можна визначити).

Функції Конституції:

1. Юридична функція - полягає в тому, що конституція - це головне джерело всіх галузей права, визначає розвтиток всіх галузей права.

2. Політична функція - Конституція встановлює засади організації публічної влади.

3. Ідеолгогічна функція - в Констуції сформована кінцева мета.

Зміст Констиції:

1. Правове становище людини і громадянина.

2. Конституція закріплює державний устрій.

Тема №2

Конституційно - правовий статус людини і громадянина

План:

1. Зміст інституту Конституційного права .

2. Конституційне право і Конституційні свободи і принципи їх закріплення. Види прав і свобод.

3. Конституційні обов'язки.

4. Громадянство і режим іноземців.

-1-

Зміст інституту Конституційного права:

1. Права і свободи і обов'язки

2. Принципи і способи формолювання прав і свобод.

3. Конституційна правосуб'єктність фізичних осіб.

4. Громадянство і режим іноземців.

5. Конституція гарантує права і свободи.

-2-

Констиуційні права і свободи - це визначенні Конституцією найважливіші можливості фіз. Особи по досягненні своїх інтересів в межах визначених Констиуцією або законами.

Два способи закріплення прав і свобод:

1. Позитивний - контитуція гарантує чи встановлює, що суб'єкт володіє певним правом ( має право «може»).

2. Негативний - являє собою конституційну заборону для будь - якого суб'єкта порушити або обмежити певне право.

Принципи правового статусу:

I. Для демократичних держава:

1. природне походження прав і свобод.

2. Рівноправність.

3. Принципи верховенства міжнародного права.

II. Для соціолістичних держав:

1. Класовий підхід до закріплення прав і свобод.

2. Відповідність прав і свобод будівництву соціалізма.

III. Мусульманським державам:

1. Принципи ісламу.

2. Особливість закріплення прав і свобод в Констиуціїє те що вони не є вичерпним.

-3-

Обов'язки - це найважливіші повинності, які підлягають виконанню в межах встановлених Конституцією або іншими законами.

Харктерними рисами є :

1. Конституційні обов'язки встановлюються виключно Конституцією або виключно законами.

2. Перелік обов'язків завжди є вичерпним.

3. Обов'язок в порівняні з правом і свободами є значно меншими.

4. Кожному обов'язку є юридична відповідальність за не виконання конституційного обов'язку.

-4-

Громадянин, відомий в древньому Римі, зустрічається в Біблії, в період феодалізму виник термін «піданний».

Зміст громадянства:

1. правовий стан особи, виражається в індивідуальному юридичному оформленні громадянства.

2. Постіний характер громадянства.

3. Громадянство - це двохстороній зв'язок між державою і фіз. Особою ( виражається в права і обов'язок і відповідальність ).

4. Розповсюдження на громадянина суверенної влади країни, де б він не знаходився.

Громадянство - це постійний політико - правовий зв'язок між людиною і державою, що виражається у сутності їх взаємин прав, обов'язків і відповідальності.

Інститут громадянства має 3 види норм:

1. Норми регулюють порядок набуття громадянства.

2. Норми регулюють право припинення громадянства.

3. Норми регулюють право розгляду справ з питань громадянства.

Набуття громадянства, підстави:

1. Філіація - за народження, визначається 2 принципи:

- право крові ( якого громадянство батьки)

- право грунту ( на території якої держави народився)

2. Натуралізація - набуття громадянства за законом, який діє в цій країні, шляхом прийняття і видачі індивідуального акта; може натуріалізуватися лише повнолітня особа, письмова заява, готовність відмовитись від іншого громадянства, знання державної мови, мінімальний строк проживання, відсутність певних хвороб, наявність законних засобів існування. Внаслідок правонаступництва держави.

3. Оптація ( вибір ).

4. Відновлення громадянства.

5. Репатріація - групове надання громадянства.

6. Дароване громадянство за особливі заслуги.

7. Усиновлення.

Підстави припинення громадянства:

1. Добровільна відмова.

2. Позбавлення громадянства, може позбавити лише набутого громадянства.

3. Автоматична втрата громадянства.

Режим іноземця ( є в демократичних країнах, крім КНР і Туркміністан ).

1. Національний режим іноземці = до громадян за деякими виключенями).

2. Режим найбільшого благосприйняття ( встановлюється лише до деяких категорій іноземців, лише до тих коли ін. країна встановлює такий режим).

3. Спеціальний режим.

Лекція №3

Гарантії прав і свобод громадян

Гарантії - це правові, політичніЮ, ідеологічні, організаційні, економічні засади, які створюють умови для забеспечення прав і свобод людини і громадянина і в ряді випадків не уможливлюють їх порушення з боку будь - якого суб'єкта права і держави.

Гарантії:

1. Міждународно - правові:

- «Декларація прав людини і громадянина»;

- «Декларація прав дитини» 1ст. новонароджена дитина має право на громадянство і сім'ю

2. Внутрішні - залежать від державного і політичного режиму.

Державні режими - це спосіб здійснення влади, який закріплює Конституція.

Політичний режим - як здійснюється влада.

Лекція №4

Форми державного правління в зарубіжних країнах.

План:

1.Поняття і види форм правління.

2. Монархія та її види:

А) абсолютна;

Б) обмежена ( дуалістична і парліментська )

В) нетрадиційні види монархій.

3.Республіка:

А) Президентська;

Б) Парламентська;

В) Змішаний тип;

Г) Радянська;

Ґ) Нетрадиційні види республік.

4. Види політичного режиму зарубіжних країн.

-1-

Форма держави - це її апарат, який відповідним чином взаємодіє з населенням, це організація поділу влади і територіальний поділ держави.

Принципи поділу влади:

Потрібна система стримань і противаг.

Мінімальне втручання.

Максимальне втручання.

Має значення як монарх приходить до влади: Монархія і Республіка.

-2-

Монархія - історично перша форма правління ( моно - один, арх - влада ) - одноосібний глава держави, що здійснює управління за власним правом, а не делеговано:

- його влада є довічна;

- монарх є недоторканим, відповідає монарх

Монарх

– Король ( Бельгія, Англія, Іспанія, Данія, Швеція);

– Султан ( Бруней, Малазія);

– Емір ( Кувейт, ОАЕ);

– Великий герцог ( Люкскмбург);

– Князь ( Ліхтенштейн);

– Імператор ( Китай ).

Ознаки:

1. Наявність одноособового довісного правителя.

2. Спадкоемний характер наступності Верховної влавди

3. Юридична безвідповідальність монарха.

4. Влада монарха обожнюється.

Монархія:

1. Абсолютна ( пізній період феодалізму)

2. Обмежена:

А) Дуалістична;

Б) Парламентська.

А) Абсолютна монархія - виникнення повязане з розвитком феодальних відносин.

Ознаки:

1. Відсутність організації, які обмежеують владу монарха ( нема парламента)

2. Ліквідація або повний занепад представницьких уставів.

3. Необмежана влада монарха.

4. Наявність і підкореність армії, поліції, спец. служб і адміністративного апарату

( Бруней, Катар, Бахрей, Оман, Саудовська Аравія)

Б) Конституційна монархія - монарх здійснює владу в межах встановлених конституцією.

Ознаки:

1. Наявність конституції.

2. Наявність парламенту ( Данія, Норвегія, Японія, Іспанія)

Конституційна монархія є:

I. Дуалістична - перехідна від абсолютної до конституційної ( Марокко, Кувейт)

Ознаки:

1. Наявність парламенту з широкими повноваженнями.

2. Уряд формує монарх який перед ним підзвітній і парламент не впливає на уряд.

3. Монарх має право розпустити парламент

4. Церемональна роль монарха.

II. Парламентська - така форма правління при якій монарх - політичний глава держави, у нього немає реальних повновадень.

Ознаки:

1. Парламент має партійну більшість.

2. Більшість формує уряд і главою уряду стає голова партії, яка перемогла.

3. Укази монарха потребують узгодження з міністром.

4. В законодавчій, виконавчій і судовій участь монарха символічна.

5. Формально монарх має абсолютне вето.

6. Всіх членів уряду призначає монарх.

7. Уряд несе відповідальність перед парламентом.

8. Дуже сильна виконавча влада.

9. Головна особа - прем'єр - міністр.

III) Нетрадиційні види монархій:

1. Теократична - різновид абсолютної - в руках монарха крім виконавчої, законодавчої, судової є релігійна влада.

2. Монарх з елементами виборності - монарх - президент обирається на 5 річний термін, його вибирають 7 емірів- недоторкані, влада в нього необмежена.

Монарха не можна усунити від влади

-3-

Республіка ( суспільна справа) - така форма правління при якій державна Влада здійснюється виборними органами які обираються, насамперед на певний строк.

Ознаки:

1. Існування або одноособового або колегіального глави держави.

2. Вибрність глави держави.

3. Виборність всіх представницьких органів.

4. Здійснення влади з волі народу.

5. Юр. відповідальність глави держави за прийняття рішення.

6. Обов'язковість рішень верховної представнцької державної влади для всіх інших гілок влади.

7. взаємна відповідальність особи і держави.

8. Гарантованість прав людини і громадянина.

9. послідовна реалізація принципу поділу влади на основі принципу стримань і противаг.

А) США

- конгресс обирається народом - палата представників, сенат обирає колегія виборців, дві палати є рівними;

- конгресс ніхто не може розпустити;

- парламент може порушити питання імпічменту президента;

- міністрів призначає президент і звільняє їх без згоди парламенту;

- судова Влада незалежна ( президент пропонує, конгресс затверджує, звільняти можна тільки в процедурі імпічменту);

- дуже сильна виконавча Влада;

- кишенькове вето.

Б) Парламентська республіка ( Туречинна, Ліван)

Принцип верховенства парламенту.

Ознаки:

1. Парламент обирається народом.

2. парламент формує уряд.

В) Змішаний тип:

- президент має право вето;

- президент має великі повноваження в судовій владі;

- -//- у виконавчої влади необмежена Влада;

- ВРУ формує уряд, затверджує і президент може звільнити будь - кого з уряду.

Г) Радянська республіка:

- повністю заперечує принцип поділу влади;

- ігнорювання прав і свобод людини і громадянина;

- класовий підхід до вирішення державних засад;

- заперечується принцип верховенства права;

Ґ) Теократична (Іран) - головною особою є духовна глава держави.

- свіцький парламент обирається народом - Межеліс;

- народ вибирає на 4 роки свіцького президента;

- вищі духовні органи - рада експертів - вищий релігійний орган: 93 мислителі, які мають майже необмежені права, які обмежені релігією.

Рада експертів вибирає імама довічно.

Це недемократична влада, бо існує духовна і світська влада.

-4-

Політичний режим практикується в 2 аспектах;

Державний режим - це закріплена в конституції система методів здійснення державної влади. Це фактична система методів здійснення влади - політичний режим.

Демократія - влада всіх.

Аристократія - влада більшості.

Олігархія - влада меншості.

Тиранія - влада однієї особи.

Охлократія - влада натовпу.

Політичний режим залежить від наявності або відсутності політичної системи.

Однопартійність - Китай, Камерун.

Двопартійні системи - США, Англія.

Багатопартійні - Італія, Франція.

Політичні партії впливають через участь своїх представників у органах управління.

Демократичний режим - демократія - правління народу і вибране народом і для народу ( Лінкольн). Є конституційним.

В недемократичних режимах держава контролює всі сфери життя, повністю - тоталітаризм або частково - авторатаризм.

Тоталітаризм:

1. Влада у політичної номеклатури або військових чиновників;

2. Народ усунутий від влади.

3. Відсутність ознак громадянського суспільства.

4. Тотальний контроль ( Туркменістан. Півн. Корея).

5. Передається влада у спадщину.

6. Будь - які думки, які не збігаються з державною ідеологією - інакомислення.

7. Розвинуті каральні органи.

Авторитаризм:

Лекція №5

Територіальний аспект органів публічної влади в державі.

1. Загальна характеристика територіальних органів публічної влади.

2. Форми територіального устрою держави:

А) Федералізм;

Б) Унітаризм.

-1-

Територіальний устрій - це система взаємовідносин між різними рівнями публічної влади в державі, тобто між державою в цілому і окремими частинами її території ( між. центр. владою і місцевими владами.

Розрізняють:

1. Адміністративно - територіальні одиниці - це такі території, які управляються з зверху і не мають ніякої самостійності.

2. Політико - територіальні одиниці - мають відносну самостійність і вплив центральної влади зведено до мінімуму

Розрізняють дві форми територіального устрою:

1. Федералізм;

2. Унітаризм.

Головна різниця у федеральні держави складаються з суб'єктів федерації, які мають ознаки держави, а унітарна з адміністартивних одиниць.

Страницы: 1, 2