Взагалі деякі країни не підкоряються глобалізації, а вершать її на свій розсуд. Про намір захопити бастіон "самостійницької глобалізації" заявив у Сіетлі у грудні 1999 р. Б. Клінтон. У віддаленні вщухав гомін 5 тис. арештованих маніфестантів, і була оголошена "інтеграція... Індостанського субконтиненту в основні політичні та економічні процеси нашого часу". На мові практичних дій це означає запровадження як ПДВ, так і поступок щодо його сплати на експортовані товари. Нині "процес пішов" уже у Бангладеш і Шрі-Ланці.
Огляд заворушень наводить на думку, що точиться реальна боротьба. І якщо існують "антиглобалізатори", то, очевидно, у світі діють і "глобалізатори"- приховані творці декому ненависної економічної системи транснаціональних відносин. Дослідимо ж цю систему.
Одним з виразних її проявів є "зовнішнє оподаткування", яке досі не фігурує в жодному, принаймні незасекреченого типу Див,: Налоговые системи зарубежных стран (під ред. В. Г. Князева, Д. Г. Черника). М., "Закон й право", 1997, 128 с., підручнику. Стратегія зовнішнього оподаткування полягає у зміні навколишнього податкового середовища для власних потреб. Так, дедалі більше підтверджень має версія, що, будучи заохочуваними з боку ТНК, федеральні інститути США в останні десятиріччя розробляли, а мас-медіа і "міжнародні" (транснаціональні) інституції просували податкову піраміду, діяння якої спрямоване на розвиток високих технологій у великих корпораціях американського базування шляхом... практичного погіршення умов технологічної та інноваційної діяльності національних товаровиробників світу. Творче освоєння системи зовнішнього оподаткування нині демонструють Німеччина (зокрема, вона забезпечила запровадження у Словенії та Хорватії податкового режиму, який поліпшив умови діяльності складальних виробництв німецької автофірми "Мерседес") та Японія (японський фонд Міядзави виділив у 1997 р. 100 млн. дол. на сприяння таїландській податковій реформі: проявляється заінтересованість японських корпорацій, зокрема - автомобільних, до розширення виробництва і збуту через Таїланд).
Іншими елементами глобалізації є "податковий дизайн" і трансферти Приклад найпростішого "податкового дизайну": А. Онасіс після Другої світової війни зайнявся морськими перевезеннями між Америкою та Європою. Реєстрування кораблів у Ліберії (Африка), де низькі податки і досить ліберальне морське законодавство, полегшило йому шлях у мільярдери. Трансферт, як правило, зводиться до продажу корпорацією власних товарів, вироблених у країнах з високим податковим навантаженням, своїм же зарубіжним філіям - за ціною, нижчою від собівартості, з подальшою сплатою мінімального податку та їх продажем знову в країну з високим податковим навантаженням (фізичне переміщення товарів не обов'язкове). Намагаючись боротися з трансфертом, країни світу впроваджують унітарні поліси оподаткування (щоб оподатковувати сукупний прибуток всієї ТНК), проте ТНК лобіюють відхилення цих заходів (див.: http://www.unrisd.org/engindex/publ/list/op/op5/op05-03.htm)., що безпосередньо пов'язане з транснаціональною юрисдикцією. "Глобалізатори" (розпорядники ТНК, офшорів, впливових мас-медіа, заінтересовано - благодійні спонсори ідеологів, вчених і політиків) навмисне культивують контраст між місцями одержання ресурсів і сплати податків (бажаючи одержувати багато, а сплачувати мало) та лібералізацію світового ринку (закріплюючи своє право довільно діяти і мати своїх посередників скрізь). Отже, на думку "глобалізаторів", території типу України, багаті на матеріальні, трудові, інтелектуальні ресурси, повинні мати несприятливі для підприємництва податки - тоді вони стають більш доступним джерелом ресурсних благ; і навпаки, загублені в океані території типу о. Науру, де ресурсів обмаль, легко звабити стати джерелом податкових благ - таких, що на місцевих пляжах можна... "відмивати" здобуті ресурсні блага.
Податкова глобалізація поширювалася високими темпами тому, що вона добре задовольняла певні інтереси "глобалізаторів". Правомірним (і підтвердженим світовою практикою) є припущення, що речники "глобалізаторів" "прогресом" та "реформами" іменують податкову інтервенцію, тобто запровадження (і втримання!) в країнах світу податків "глобалізаторського" типу. Завуальованим економічним інструментом здійснення "глобалізації" стали непрямі податки типу універсальних акцизів: ПДВ (Україна), НДС (Росія), IVA (Латинська Америка), VАТ (ЄС, Японія, Китай та ін.) МWST (Німеччина), GST (Австралія, Нова Зеландія), НSТ, PSТ (провінції Канади). Взаємні торговельні поступки країн щодо сплати саме цих податків є практичним проявом "лібералізації" (підстьобування) світової торгівлі. У ситуації широкого спонукання "все своє продати, все чуже купити" ці податки починають виконувати роль штрафу, який накладається на національних товаровиробників за їх спроби провести прямі банківські взаєморозрахунки, самостійно виробити кінцеву продукцію. "Глобалізовані" ринки є економічними утвореннями, підконтрольними транснаціональним структурам, які ухиляються від сплати податків, практикуючи толінг, факторинг, трансферти, цесїі, внутріфірмове взаємопостачання через кордони тощо. Тим часом місцеві уряди в пошуках грошей у бюджет змушені перекладати додатковий податковий тягар на плечі національних товаровиробників.
Крім переваг досвіду, зв'язків та лобіювання "одноразових" міжнародних угод, "глобалізатори" закріпили за собою також і певні привілеї "назавжди", з утворенням своєрідного міжкордонного простору, не підзвітного нікому. Товари, що направляються сюди, не оподатковуються податками типу ПДВ (це правило закріплене у статуті СОТ), І дешеві товари цілком наповнюють цей ринок. Обмін же цих товарів, поза корисливої участі транснаціональних посередників, практично неможливий. Національні товаровиробники тут постійно наштовхуються на протекціоністські бар'єри, антидемпінгові процедури, сертифікаційні "рогатки". Отже, транснаціональні структури і є "генеральними конструкторами" перешкод, виставлених проти національних конкурентів.
"Глобалізація" має деякі позитивні результати (подолання економічного застою, поширення Інтернету тощо). Але нинішня світова економічна криза є, насамперед, кризою "генеральної лінії" глобалізації, що базується на незугарних податках. Наведене в таблицях 1-4 модельне порівняння податків дає змогу усвідомити природу нинішнього міжнародного поділу праці, а також наперед запрограмованої нерівності умов конкурентної боротьби та вичерпання природних ресурсів.
Коректність запропонованого моделювання зумовлено визначеністю сталих та змінних величин: прийнято, що сталими є ціни на продукцію та обсяги затрат на виробництво (з їх наближенням до середньосвітових), а види податків - величини змінні.
Для простоти візьмемо, що єдиним економічно істотним податком є той, який ми розглядаємо, і дисципліна його сплати є високою. Величини податкового тиску свідомо наблизимо до рівня тиску ПДВ (20%) на економіку України (це дасть змогу наочно "приміряти податки на себе").
Основні типи світових податків епохи глобалізації є такими;
- ПДВ (sales tax) - iноді має назву "податок на додану вартість", але фактично - податок з продажу, тобто на ціну товару.
- КОН (consumption tax) - податок на додану частку вартості в ціні товару з компенсацією (розвантаженням) за купівлю сировини.
- МПП (малайзійський податок на продаж) - одноразовий податок на оголошену ціну. Ним оподатковуються несировинний імпорт і кінцева вітчизняна продукція.
- СіТі (commercial tax) - комерційний податок, запроваджений у М'янмі (Бірмі) з 1 січня 1991 р. Градація ставок у межах 200-30% свідомо диференційована таким чином, щоб уникати "заплямування", а також з метою додаткового заохочення випуску складної готової високо технологічної продукції.
Базовий приклад взято з алюмінієвої індустрії Розраховано за: "За рубежом". Спецвипуск "Металлургия" № 46 віл 25 листопада -1 грудня 1999р.: по технологічних переділах простежено шлях переробки 1 т матеріалів. Неважко побудувати подібні моделі й по інших металургіях, галузях хімії, у харчовій промисловості, електроніці, будівництві тощо.
Порівняння з іншими податками (див. табл. 2, 3, 4) демонструє, що цей податок має такі особливості:
- заохочує сировинні виробництва;
- гальмує виробництво комплектуючих та кінцевої продукції;
- призводить до "проїдання" основних фондів на переділах 5-9, до зменшення обсягів виробництва і запровадження світшопівської практики (затримки з оплатою праці та зарплати на рівні, нижчому від прожиткового, примусові відпустки, занепад соціального забезпечення працюючих), до масового безробіття, проституції Див.: Chossudovsky M. The Globalisation of Poverty: Impacts of IMF and World Bank Reforms, 1997, 280 р., падіння чисельності чи зменшення приросту населення, до перетоку трудівників з виробництва у сферу послуг.
Податки типу sales tax - найпоширеніші в "глобалізованому" світі: СНД, Африка, Латинська Америка, деякі країни Азії. Їх тиск буває найбільшим, а ставка сягає 29-50% (Гвіана, Туніс, Танзанія). Країни з найбільшими ставками цього податку активно експортують сировину та енергоносії, з дещо меншими - частково реекспортують чи споживають їх, а також експортують далі напівфабрикати. Оскільки таких країн у світі більшість, то найнапруженіша конкурентна боротьба і найнижчі світові ціни - саме на ринку
Відповідно, ці країни є найбіднішими, а їх товар далеко "їде" і довго "блукає" у пошуках споживача, витрачається з великим марнотратством. Отже, більшість країн світу нині інтенсивно "проїдає" сировинні та енергетичні ресурси планети, а сфера послуг "розбухла" за рахунок надмірних перевезень туди-сюди. Це, зрештою, перемістило пік "тепличного ефекту" з епохи хімізації країн Заходу (яка завершилась енергетичною кризою 1975-1976 рр.) в епоху електроніки, яка, здавалося б, мала привести до заощадження енергоносіїв і оптимізації перевезень. Не випадково адміністрація США як головний організатор саме такої моделі глобалізації Зауважимо, що і в США в умовах паніки напередодні кризи конгресмен Б. Арч пропонував запровадити ПДВ ставки 10% як основний державний податок. Проте американці більше прислухаються до його опонента сенатора Г. Міллера, який у своєму штаті Джорджия скасував sales tax навіть з бакалії (у США цим податком оподатковуються лише дрібні товари на розкладках). нині відмовляється додержуватися Кіотської домовленості про накладання штрафів на країни - розтринькувачі світових енергоресурсів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24
