Витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, в межах фактичних витрат відрядженої особи на:
проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, та за місцем відрядження;
оплату вартості проживання в готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, ремонт одягу, взуття чи білизни);
наймання інших житлових приміщень, на оплату телефонних рахунків;
оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд, витрати на усні чи письмові переклади;
інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду і перебування за місцем відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті, за умови здійснення таких витрат.
Підтверджуючими документами, що засвідчують зазначені витрати, є транспортні рахунки (багажні квитанції), рахунки готелів (мотелів) чи від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхові поліси тощо.
Крім того, законодавчо визначено, що для віднесення витрат, понесених у зв'язку з відрядженням, до складу витрат необхідна наявність документів, що підтверджують зв'язок відрядження з господарською діяльністю підприємства. До таких документів належать:
запрошення приймаючої сторони, діяльність якої збігають з діяльністю підприємства, що направляє працівника у відрядження;
укладені договори (контракти) та інші документи, що засвідчують намір установити цивільно-правові відносини;
документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях чи симпозіумах, проведених за тематикою, що стосується діяльності підприємства, яке відряжало працівника.
Додатково до складу витрат підприємства включають добові у межах норм, що встановив Кабінет Мінінстрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду і приїзду. Підставою для віднесення суми добових витрат до валових є: позначки сторін, що відряджають і приймають, у посвідці про відрядження (у разі відрядження в межах України і країн, з якими не встановлений чи спрощений прикордонний контроль); позначки органів прикордонного контролю в паспорті чи в документі, що його заміняє (у разі відрядження до країн, з якими встановлений повний прикордонний контроль). За відсутності зазначених позначок суму добових не включають до складу валових витрат.
Витрати на утримання та експлуатацію приміщень житлового фонду, що належить підприємству, діяльністю якого є надання платних послуг із туристичного обсуговування сторонніх громадян або здавання таких приміщень в оренду стороннім громадянам чи організаціям.
Витрати на утримання та експлуатацію легкових автомобілів, літальних апаратів, моторних човнів, катерів, яхт, призначених для відпочинку, що належать підприємству, діяльність якого полягає у наданні платних послуг із транспортного чи туристичного обслуговування стороннім громадянам чи організаціям.
У разі, якщо житлові приміщення і транспортні засоби, призначені для відпочинку, використовують з іншою метою або належать підприємствам, для яких це не є видом діяльності, витрати на їх утримання не відносять до складу валових (крім витрати на оплату праці).
Будь-які витрати, пов'язані з виплатою відсотків за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати здійснюють для ведення господарської діяльності підприємства.
До складу валових витрат відносять витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з підприємством. Вони включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, відповідно до тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формах, встановлені за домовленістю сторін. До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать, зокрема, одноразові заохочення (наприклад, заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочення до ювілейних і пам'ятних дат як у грошовій, так і натуральній формах, а також матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні та інші виплати). Витрати підприємства на виплату працівникам матеріальної допомоги та одноразових заохочень, підтверджених положеннями колективного договору, включають до валових витрат. До валових витрат відносять також разову допомогу працівникам, які виходять на пенсію, і матеріальну допомогу при наданні чергової відпустки, якщо зазначені виплати передбачені колективним договором за домовленістю сторін і трудовим договором (контрактом).
Суми внесків на соціальні заходи, зокрема, збори до Песійного фонду, до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок бізробіття, до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Витрати на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, а саме: витрати на оплату енергії, вартості комунальних послуг, заробітну плату та нарахування на обов'язкові соціальні заходи технічного персоналу й інші витрати, пов'язані з утриманням об'єкта в належному стані та його експлуатацією.
Щодо решти витрат, пов'язаних із такими об'єктами, зокрема, вартості харчування, інвентарю, а також заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, працівників їдальні та нарахувань на обов'язкові соціальні заходи на зазначену заробітну плату, оплати послуг сторонніх організацій тощо, то такі витрати з метою оподаткування до валових витрат не належать, а відшкодовують за рахунок відповідних джерел фінансування, у тому числі і за рахунок прибутку, що залишають в розпорядженні підприємства. Якщо підприємство отримує будь-які доходи від експлуатації перелічених вище об'єктів, то такі доходи з метою оподаткування включають до складу валових доходів відповідно звітного періоду.
Витрати на оплату проїзду персоналу включають до складу валових витрат, якщо вони пов'язані з виробничою діяльністю підприємства податку та за умови наявності підтверджуючих документів (маршрутних листів), а також наказу керівника підприємства щодо визначення кола осіб, яким відшкодовують вартість проїзду згідно з названими маршрутними листами (Лист ДПА України від 19.04.2000р. №1406/6/15-1116 “Про витрати на оплату проїзду”.).
Підприємство здійснює облік приросту (убутку) балансової вартості купованих товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів і деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів і напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок звітного кварталу, різницю (приріст) вираховують із суми валових витрат такому звітному кварталі.
Якщо вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різницю (убуток) додають до складу валових витрат у такому звітному періоді. (табл.1).
Таблиця 1.
Розрахунок приросту або убутку балансової вартості матеріалів.
№
Залишок матеріалів
Залишок незав. вир-ва
Залишок гот. прод.
% матер. витрат у НВ і ГП на поч. звітного періоду
Затрати виробництва за звітний період
Матеріальні витрати за звітній період
% матер. витрат у НВ і ГП за звітний період
Матеріальні витрати
Матеріальні витрати у ГП
Матер. ресурси на складі
Матер. ресурси у НВ
Матер. ресурси у ГП
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
На початок
На кінець
приріст
убуток
Зазначене не поширюється на виробників сільськогосподарської продукції. Балансову вартість запасів визначають у податковому обліку з метою відображення в рядку 13 декларації їх приросту (убутку) за оцінкою, що проводиться в порядку, встановленому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”
У разі переоцінки товарних запасів, інших матеріальних ресурсів для відображення їх в обліку за найменшою вартістю (первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів) суму уцінки вираховують із суми балансової вартості таких запасів на початок звітного (податкового) періоду, а суму дооцінки в межах суми попереднього зменшення (уцінки) додають. При будь-якому розмірі чистої вартості реалізації запасів балансова вартість цих запасів на початок звітного (податкового) періоду не може перевищувати їх первісну вартість.
Первісна вартість запасів, придбаних за плату, - це собівартість запасів, що складається з фактичних витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
Таким чином, коригуванням на суму приросту (убутку) запасів підлягають усі валові витрати, що безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, а не лише суми, що сплачує постачальникові (продавцю) покупець запасів згідно з договором.
Висновки.
У ході реформування податкової системи в Україні повинні бути відвернені недогляди в правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові гарантії як платників податків, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповний збір або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.
Своє відображення законодавчі закріплення повинні знайти в Податковому кодексі України. Який регулював би всі питання податкових відносин між державою і платником податку.
Розроблені концепція і структура проекту податкового кодексу України були розглянуті й у цілому погоджені на засіданні Кабінету Міністрів України 31.08.98р.
Відповідно до концепції податкового кодексу України його положення повинні бути спрямовані на необхідність утворення в Україні стабільного і ясної для розуміння податкової системи з чітким визначенням порядку утримання податків, зборів і інших платежів, а також забезпечення чіткого визначення об'єктів оподатковування.
Страницы: 1, 2, 3, 4
