Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість та здатність своїми наявними виробничими запасами, що є на балансі продовжувати свою господарську діяльність, і, ми, бачимо дуже негативну тенденцію даного показника, хоча в 2005 році цей показник трішечки зріс, це все одно є дуже погано, бо даний коефіцієнт лежить дуже далеко від нормативного значення. Аналізуючи показники ліквідності взагалі, можна зробити висновок, що підприємство спроможне погасити свої короткострокові зобов'язання оборотними засобами, так як майже всі показники за досліджуваний період збільшуються, їх значення більше за нормативне, що є позитивним моментом в діяльності КП “Городницький фарфоровий завод”.
Джерело
Про що йдеться
Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України. Підручник. Київ: ЦУЛ, 2003, 608 с.
Розглянуто теоретичні основи державних фінансів, їхню сутність, економічну природу і призначення в економіці держави. Досліджено зміст державного та місцевих бюджетів, обґрунтовано систему доходів і видатків бюджетів. Значну увагу приділено теоретичним і практичним аспектам побудови податкової системи держави. Розкрито чинний порядок оподаткування, нарахування і сплати окремих видів податків.
Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права. Навчальний посібник. Київ: Товариство "Знання", КОО , 2001, 215 с.
У навчальному посібнику висвітлюються основні положення теорія податкового права, розглядаються основні податки, що сплачуються! сьогодні в Україні. Дається характеристика най важливішим елементам податкового права, податковим правовідносинам. Велика увага і приділяється проблемам відповідальності за порушення податкового законодавства. Розкривається правовий статус органів державної податкової служби.
Мельник В.М., Грицаєнко І.А., Іванишина О.С. Оподаткування підприємницької діяльності. Навчальний посібник. Київ: Кондор, 2003, 160 с.
У посібнику розкриваються питання історії становлення податків, їх вплив на обсяги та ефективність виробництва, характеризується механізм оподаткування підприємницької діяльності в Україні. Порівнюються вітчизняні податки та зарубіжні системи оподаткування стосовно підприємницької діяльності.
Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. Підручник. Київ: Атіка, Ельга-Н, 2000, 529 с.
Чернелевський Л.М., Редзюк Т.Ю. Податковий облік і контроль. Навчальний посібник. Київ: Пектораль, 2006, 316 с.
В навчальному посібнику викладено основні положення Національної податкової системи, відображено організацію фінансового та податкового обліку податків і зборів, сформовано методичні підходи до контролю за правильністю нарахування і стягнення податків і зборів.
Сучасні податкові системи сформувалися на досить високому рівні розвитку суспільства під впливом розвитку правових, демократичних основ державного устрою, становлення цивілізованих відносин між державою та економічними суб'єктами, які передбачають підпорядкування останніх встановленим законам і нормам поведінки, з одного боку, та відповідальність держави перед економічними суб'єктами з іншого.
Формування сучасних податкових систем здійснюється відповідно до наукових принципів оподаткування. Основні принципи оптимального оподаткування розроблено А. Смітом у праці "Дослідження про природу і причини багатства народів". У XX ст. вони уточнювались, розвивались, обґрунтовувались такими відомими сучасними економістами, як Р. Мардсен, А. Масгрейв, Дж. Стігліц та ін. Можна сформулювати такі наукові політекономічні принципи оптимального оподаткування.
1. Принцип платоспроможності, відповідно до якого кожний індивід має вносити на користь держави частину своїх доходів, що відповідає його здатності платити. Цей принцип висуває на перший план ідею справедливого розподілу податкового тягаря, що має здійснюватися згідно з критеріями горизонтальної і вертикальної справедливості. Якщо горизонтальна справедливість передбачає утримання рівновеликих податків з індивідів, які мають однакову платоспроможність, то вертикальна справедливість -- утримання різних податків з індивідів, що відрізняються платоспроможністю. Цей принцип є найважливішим правилом регулювання діяльності уряду, оскільки він протидіє дискримінації в оподаткуванні.
2. Принцип еквівалентності передбачає існування відповідності між податковими платежами окремих громадян до бюджету держави і державними послугами, що фінансуються за рахунок цих платежів. Даний принцип вимагає забезпечення раціонального розподілу і використання бюджетних коштів, узгодженості податкової і бюджетної політики уряду.
3. Принцип адміністративної простоти, згідно з яким система і процедура сплати податків мають бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, що збирають податки. Це означає, що оподаткування повинно здійснюватись з мінімальними адміністративними витратами.
Адміністративні витрати оподаткування поділяють на прямі (на утримання податкової служби; вони є тим більшими, чим більше число суб'єктів оподаткування) та непрямі (на ведення записів доходів, заповнення податкових декларацій, консультації податкових адвокатів тощо; крім кількості суб'єктів оподаткування вони залежать також від складності податкової системи та розміру податкових ставок, які заохочують до пошуку офіційних шляхів індивідуального зниження їх, що зумовлює зростання витрат, наприклад, на консультації з адвокатами).
4. Принцип гнучкості вимагає, щоб податкова система була гнучкою, легко адаптувалася до змін економічних і суспільно-політичних умов.
5. Принцип фіскальної достатності передбачає, що податкова система має забезпечувати акумуляцію в державному бюджеті коштів, достатніх для фінансування суспільно необхідних функцій держави.
6. Принцип ефективності, згідно з яким оподаткування не повинне перешкоджати ефективному розподілу ресурсів і впливати на економічні рішення споживачів чи суб'єктів господарювання.
Основними принципами, що беруться до уваги при побудові моделей оптимальної податкової системи, є принципи ефективності та справедливості (платоспроможності). При цьому оптимальною вважається така податкова система, яка дає змогу фінансувати потреби держави з мінімальними втратами народногосподарської ефективності, тобто за мінімального рівня надлишкового податкового тягаря.
Відповідно до теорії оптимального оподаткування, сплачуючи податки, індивіди втрачають частину індивідуального доходу, яка, однак, згідно з принципом еквівалентності компенсується зустрічними послугами держави. Дійсною втратою добробуту (надлишковим податковим тягарем) є зміна структури споживання індивідів, викликана зменшенням споживання оподатковуваних благ внаслідок підвищення цін на них. Під впливом змін у споживанні і, відповідно, в попиті виробники змушені коригувати виробництво оподатковуваних благ так, що воно падає нижче оптимального рівня. Внаслідок падіння виробництва і споживання оподатковуваних благ нижче оптимального рівня суспільство втрачає частину чистого доходу. Ці втрати й становлять надлишковий податковий тягар.
Таким чином, якби держава, формуючи податкову систему, керувалася лише принципом ефективності, отже ставила єдину мету мінімізації надлишкового податкового тягаря, вона мала б запровадити податки з найбільш широкою базою оподаткування і єдиною ставкою, тобто єдиний пропорційний прибутковий податок або еквівалентний йому єдиний податок на додану вартість. Щодо специфічних акцизів, то вони не є обов'язковим елементом ефективної податкової структури. Проте, якщо вже держава використовує ці податки, то їх ставки відповідно до критерію ефективності мають визначатися за правилом оберненої еластичності.
Однак вибір оптимальної податкової структури відповідно до теорії оподаткування в умовах економіки добробуту має здійснюватися з урахуванням не лише принципу ефективності, а й принципу справедливості. Останній вимагає запровадження прогресивного прибуткового оподаткування. Ступінь же його прогресивності залежить від прийнятного для даного суспільства співвідношення ефективності та рівності. Отже, оптимальне прибуткове оподаткування вимагає зіставлення отриманої і втраченої вигоди відповідно до обох критеріїв. Аналогічний висновок можна зробити і відносно визначення величини податкових ставок специфічних акцизів. Саме від ставлення суспільства до проблеми рівності залежить його рішення оподатковувати ціново еластичні товари, наприклад ювелірні вироби, за вищою чи нижчою ставкою, ніж ціново нееластичні, такі як продукти харчування.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
