Рефераты. Податкова система України

Податкова система України

2

Міністерство освіти і науки України

Національний Університет імені Тараса Шевченка

Курсова робота на тему:

«ПРАВОВІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ»

Кафедра фінансового права України

Виконав:

Студент 3-го курсу

39 групи Петровський И. К.

Київ 2007 р

Зміст

І. Вступ.

1. загальна характеристика податкової системи;

ІІ. Податок як правова категорія: поняття, ознаки, функції. Класифікація податків і зборів;

ІІІ. Правовий механізм податку та його елементи

ІV. Непрямі податки

1. податок на додану вартість;

2. акцизний збір;

V. Прибуткові податки

1. податок на прибуток;

2. податок із доходів фізичних осіб;

VI. Податки на майно

1. податок на землю;

2. податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

3. податок на промисел;

VIІ. Консолідовані податки

1. єдиний податок;

2. єдиний (фіксований) податок з сільськогосподарських товаровиробників;

VIIІ. Мито

1. мито;

2. державне мито;

3. збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства;

4. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

5. єдиний збір, що справляють у пунктах пропуску через державний

кордон України;

6. збір за використання радіочастотного ресурсу України;

7. збори до фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

8. гастрольні збори;

9. плата за торговий патент;

10. місцеві податки і збори;

XIX. Висновок

Вступ. Податкова система України

Поняття податкової системи не є виключно категорією по-даткового права. Вона має визначене, комплексне, граничне положення на стику бюджетного й податкового права. З одного боку, податкове право регулює відносини щодо надходження коштів до дохідної частини бюджетів, але з іншого боку, це фактично і є відносини формування дохідної частини бюджетів, які регулює бюджетне право. Зазвичай, у більшості випадків використовують бланкетні норми, й бюджетними правовідноси-нами не деталізовано особливості надходження до бюджетів доходів у вигляді податків і зборів. Але використання податків і зборів передбачає закріплення їх за певними видами бюд-жетів, розподіл коштів між відповідними бюджетами, що вже виступає через об'єднання бюджетних і податкових норм. Відпо-відно до цього потрібно розмежувати зовнішню й внутрішню форми існування податкової системи. Зовнішня форма вклю-чає особливості розподілу податків за відповідними бюджета-ми й надходження їх до централізованих державних фондів. Внутрішня форма податкової системи буде охоплювати відно-сини зі справляння податків і зборів і фактично включати ви-довий перелік обов'язкових платежів податкового характеру.

Під час визначення податкової системи важливо розмежува-ти два підходи до ЇЇ розуміння. З одного боку, податкова систе-ма становить сукупність податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави. В цьому випадку вона може збіга-тися із системою податків, зборів, платежів. У такому разі на-голошують на матеріальному боці податкової системи, що за-безпечує механізм дії податків. З іншого боку, податкова сис-тема містить у собі й досить широкий спектр процесуальних відносин щодо встановлення, зміни, відміни податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечення Їх сплати, організації кон-тролю та відповідальності за порушення податкового законодавства. Це ніби тіньова, але не менш важлива частина подат-кової системи.

Таким чином, у широкому розумінні податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо за-кріплених у державі; принципів, форм і методів їхнього вста-новлення чи зміни, скасування; дій, що забезпечують їхню спла-ту, контроль і відповідальність за порушення податкового за-конодавства.

Складно уявити собі систему бюджетних доходів без подат-кових надходжень. Це та сфера регулювання, де бюджетні й податкові норми мають застосовувати з неодмінною кореспон-денцією один одному, чітким, нерозривним взаємозв'язком. У цій ситуації і потрібна, на наш погляд, визначеність у співвідно-шенні понять «податки», «доходи бюджетів» тощо. Хотілося 6 пояснити це на схемі.

Узагальненим показником є податковий тиск (тягар, прес), який визначають співвідношенням загальної суми податкових платежів і сукупного національного продукту. В розвинутих країнах цей показник коливається від 52% -- у Швеції до 30% -- у США й Туреччині Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. -- М., 1995. - С. 81.

.

Потрібно звернути увагу на одну особливість категорії «по-датковий тиск». Здебільшого під податковим тиском (тягарем, пресом) розуміють вплив податкових важелів, що складають тільки частину цього тягаря. Мабуть, податковий тиск здійсню-ють на чотирьох рівнях:

1-й -- тиск безпосередньо податкових важелів;

2-й -- тиск усієї сукупності податків, зборів і платежів;

3-й -- використання механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій. Разом з тим податковий прес пере-розподіляє тиск із одних платників на інших;

4-й -- використання податкової техніки, за якої підсилюють тиск на платника. Наприклад, авансові платежі, що передбача-ють сплату податку платником до отримання результатів, за якими його мають сплачувати. В цій ситуації необхідно, оче-видно, виходити з визначеного посилання -- податок має бути частиною вже (виділення наше. -- М. К.) заробленого чи от-риманого платником. У іншому випадку держава, як це не па-радоксально, ризикує отримати менше. Наприклад, сплата по-датку з фактом відвантаження чи передачі товару може зумовити таке. По-перше, товар може й не бути реалізовано, а затримка коштів під час повернення платежів до бюджету здатна привес-ти до банкрутства, якщо йдеться про значні обороти. По-друге, кошти, вилучені з обороту до одержання результатів діяльності, зменшують цей оборот і, фактично, зумовлюють зменшення об'єкта оподаткування на наступних етапах оподаткування, скорочують надходження до бюджету.

Податок як правова категорія: поняття, ознаки, функції.

Класифікація податків і зборів

Основою для позбавлення права власності є конституцій-ний, публічно-правовий обов'язок платника податків платити законно встановлені податки. Платник податків не має права розпоряджатися на свій розсуд тією частиною свого майна, яка у вигляді визначеної грошової суми підлягає внесенню до бюд-жету, і зобов'язаний регулярно перераховувати цю суму на ко-ристь держави. В цьому обов'язку платника податків втілено публічний інтерес усіх членів суспільства. З публічним ха-рактером податку й фіскальним суверенітетом держави пов'я-зано законодавчу форму встановлення податку, обов'язок і примусовість його вилучення, однобічний характер податко-вих обов'язків.

Чинне право приватної власності охороняє закон. Однак, абсолютно очевидно, що воно не належить до прав, які не підля-гають обмеженню ні за яких умов. Приватну власність може бути обмежено законом, але тільки тою мірою, в якій це по-трібно з метою захисту основ конституційного ладу, гарантії прав і свобод громадян, забезпечення безпеки держави. Влас-ника може бути позбавлено власності тільки у випадках, перед-бачених законом. Але саме подібний випадок і закріплено Кон-ституцією України (ст. 67), як необхідну умову існування дер-жави, безумовну її вимогу.

Таким чином, основою для позбавлення власності платника є його імперативний, безумовний, конституційний публічно-правовий обов'язок платити законно встановлені податки. Плат-ник податків не має права на свій розсуд розпоряджатися час-тиною майна, що у вигляді визначеної грошової суми підлягає внесенню до бюджету, позабюджетного цільового фонду. В цьо-му обов'язку втілено публічний інтерес усіх членів суспільства, що визначає й законодавчу форму закріплення податку, обов'я-зок його сплати, примусу при забезпеченні цього обов'язку, однобічний характер податкових обов'язків.

На наш погляд, податок -- це форма примусового відчу-ження результатів діяльності суб'єктів, які реалізують свій по-датковий обов'язок, у державну чи комунальну власність, який вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органа місцевого самоврядування) й виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безвідплат-ний і безповоротний платіж.

Хотілося б звернути увагу на низку ознак, які притаманні змісту податку:

1. Це вид платежу, закріплений актом органу державної влади. С. Г. Пепеляєв відзначає, що право парламенту затвер-джувати податок є вираженням права народу погоджуватися на сплату податку Див.: Основи налогового права / Под ред. С. Г. Пепеляева. -- М., 1995. - С. 22.

. Однак, це не означає згоди кожного конк-ретного члена суспільства чи навіть певних груп. Наприклад, у багатьох країнах існують конституційні заборони на розв'язання питань про оподаткування шляхом референдуму. Питання про податки й бюджет виключено із законів, що регулюють механізм референдуму (Конституція Італійської Республіки, ч. 2. ст. 75)1.

2. Впритул до цієї ознаки прилягає ознака індивідуальної безвідплатності чи однобічного характеру його встановлення. В її основу закладено однобічний рух коштів від платника до держави. Разом з тим платник не отримує (на перший погляд) нічого натомість, що означає відсутність зустрічних обов'язків держави. Кошти платника йдуть на задоволення суспільних потреб. Однак необхідно враховувати, що безвідплатність має умовний характер, у зв'язку з однобічним обов'язком платни-ка. В загальному ж плані безвідплатність означає, що кошти, які виплачують як податок, переходять до бюджету без одер-жання зустрічного відшкодування чи задоволення для плат-ника.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.