Ступень фінансової самостійності місцевих органів влади характеризує незалежність держави в цілому, потенційні можливості її економічного розвитку. Держава не може успішно розвиватись і процвітати, не даючи гарантій фінансової незалежності місцевим органам влади.
Україна як суверенна держава стала членом Ради Європи, приєдналася до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікувала цей акт. Таким чином, вона взяла на себе зобов'язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів. Європейська хартія про місцеве самоврядування стала першим багатостороннім правовим актом, який визначає і захищає принципи місцевого самоврядування. Вона була відкрита до підписання країнам - членам Ради Європи в жовтні 1985 року. Стаття 9 хартії визначає основні принципи організації фінансів місцевого самоврядування. Вона має назву «Фінансові засоби органів місцевого самоврядування». У статті вісім принципових положень про фінансову діяльність місцевого самоврядування. Як випливає з п.1 цієї статті, органи місцевого самоврядування мають право в межах загальнодержавної економічної політики вільно розпоряджатися достатніми власними засобами. Отже, згідно з цим положенням, країни, які підписали хартію, беруть на себе два основні зобов'язання. По-перше, органи місцевого самоврядування слід наділити достатніми власними засобами. По-друге, ці органи в межах загальнодержавної економічної політики мають вільно розпоряджатися такими засобами. У пояснювальному коментарі до Європейської хартії місцевого самоврядування зазначається відносно цього пункту, що місцеві органи влади не може бути позбавлено свободи визначати першочергові витрати.
Згідно з пунктом 2 ст.9 фінансові засоби органів місцевого самоврядування потрібно визначати відповідно до компетенцій, передбачених Конституцією та законом. Тобто хартія визначає порядок формування та обсяги фінансових ресурсів. Які мають належати місцевому самоврядуванню. Вона закріплює принцип відповідності фінансових ресурсів місцевого самоврядування обсягу обов'язків і завдань, котрі на нього покладаються. У пояснювальному коментарі до хартії щодо цього пункту наголошується: вказаний принцип означає необхідність достатнього співвідношення між фінансовими засобами місцевих органів влади та їхніми завданнями. Це співвідношення особливо важливе для виконання спеціальних доручених справ.
Пункт3 ст.9 хартії встановлює, що хоча б частина фінансових засобів органів місцевого самоврядування має надходити за рахунок місцевих зборів чи податків, ставки яких ці органи визначають у межах закону. Отже, хартія вказує: частина фінансових ресурсів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків і зборів, тобто тих податків і зборів, що встановлюються цими органами самостійно. Вона не встановлює обсягу цієї частки, враховуючи різні умови кожної країни. Крім того, згідно з цим пунктом, органи місцевого самоврядування мають право в межах закону самостійно визначати ставки місцевих податків і зборів.
У пояснювальному коментарі до хартії стосовно цього пункту зазначається: здійснення політичного вибору між послугами, що надаються, і витратами на них які сплачує місцевий платник податків чи користувач, є найголовнішим обов'язком місцевих виборних представників. Вважається загальноприйнятим, що межі повноважень місцевих властей стягувати податки встановлюється законами центральних або регіональних органів влади. Але вони не можуть перешкоджати ефективному функціонуванню місцевої фінансової системи.
У пункті 4 ст.9 хартії вказується, що фінансової системи, які забезпечують надходження фінансових засобів органів місцевого самоврядування, мають бути достатньо різноманітними і гнучкими для збереження, по можливості, відповідності реальним витратам при здійсненні повноважень. Цей пункт хартії зобов'язує країни, котрі її підписали. Створити такі умови, в яких органи місцевого самоврядування мали б можливість вибору тієї чи іншої моделі місцевої фінансової системи. Тобто пункт ст.9 обумовлює свободу формування кожним місцевим органом влади тієї чи іншої моделі місцевої фінансової системи.
У пояснювальному коментарі до хартії стосовно цього пункту зазначено, що певні податки чи джерела фінансів місцевих органів влади, з огляду на їхній характер чи з практичних причин, не реагують на дію інфляції та інших економічних факторів. Занадто велика залежність місцевої влади від таких податків чи джерел може поставити її у важке становище, оскільки на витрати, пов'язані з наданням послуг, прямо впливають мінливі економічні фактори. Але визначається, що навіть у разі відносно динамічних джерел доходів між витратами і розвитком ресурсів немає автоматичного зв'язку.
Пункт5 ст.9 хартії встановлює необхідність запровадження процедур фінансового вирівнювання чи еквівалентних заходів, призначених для корегування наслідків нерівномірного розподілу потенційних джерел фінансування, а також їхнього фінансового тягаря для захисту фінансово слабких органів місцевого самоврядування. Такі процедури чи заходи не можуть обмежувати свободу дій органів місцевого самоврядування у у власній сфері відповідальності. Отже, хартія зобов'язує уряди, які її підписали, надавати фінансову допомогу фінансово слабким органам місцевого самоврядування. Допомога може надаватися запровадженням процедур фінансового вирівнювання або іншими заходами. Ці заходи, відповідно до умов хартії, мають скоригувати нерівномірність розподілу потенційних джерел фінансування та їхній фінансовий тягар. Проте в хартії наголошується, що такі процедури чи заходи не можуть обмежувати свободу дій місцевого самоврядування в його власній сфері відповідальності.
Пункт6 ст.9 хартії вказує на необхідність відповідним чином погоджувати з органами місцевого самоврядування виділення їм перерозподілюванних коштів. Це означає: кошти, що використовуються для цілей фінансового вирівнювання та допомоги органам місцевого самоврядування, мають вилучатися і надаватися лише за погодженням з органами місцевого самоврядування.
У пояснювальному коментарі до хартії стосовно цього пункту зазначається, що в разі розподілу ресурсів відповідно до спеціальних критеріїв, котрі встановлюються в законодавчому порядку, положення такого пункту будуть вважатися виконаними, якщо в ході підготовки відповідного законодавства проводяться консультації з місцевими органами влади.
Пунктом7 ст.9 хартії визначається, що, по можливості, субсидії. Котрі надаються органам місцевого самоврядування, не можуть призначатися для фінансування певних проектів. Важливо, щоб асигнування субсидій не обмежувало свободи дій органів місцевого самоврядування у власній сфері компетенції. Цей принцип означає: держава, яка надає субсидії органам місцевого самоврядування не повинна, по можливості, обумовлювати спрямування їх. Субсидії мають бути незв'язаними. Крім того, надання субсидій не може обмежувати незалежності діяльності місцевого самоврядування у сфері його власної компетенції. З приводу цього пункту в пояснювальному коментарі до хартії вміщено досить обширне пояснення. Тут вказується на більшу бажаність дотацій загального призначення чи навіть дотацій на спеціальні галузі з погляду свободи дій місцевої влади, ніж дотацій, що виділяються на спеціальні проекти. Було б неправильним вважати, що всі дотації на спеціальні проекти буде замінено дотаціями загального призначення особливо це нереально для великих капіталовкладень; водночас надмірне використання дотацій різко обмежить свободу вибору місцевих властей щодо першочергових витрат. Але частка дотацій у загальних ресурсах не однакова в різних країнах, і більш значна частка на спеціальні проекти порівняно з дотаціями загального призначення може вважатися нормальною, якщо дотації в цілому складають відносно невелику частину в загальних доходах.
Пункт8 ст.9 хартії встановлює: з метою фінансування інвестицій органи місцевого самоврядування мають право на доступ до внутрішнього ринку позичкового капіталу. Згідно з цим принципом, уряди, які підписали хартію, зобов'язуються створити умови для розвитку комунального кредиту. В цьому пункті наголошується, що метою кредитної діяльності органів місцевого самоврядування є фінансування інвестицій.
У пояснювальному коментарі до хартії з приводу зазначеного пункту вказано, що для місцевих органів влади важливо мати можливість отримувати позики на капіталовкладення. Але вірогідність джерела такого фінансування неминуче залежить від структури ринку капіталу в кожній країні. Порядок і умови доступу до таких джерел фінансування можуть встановлюватися в законодавчому порядку.
Отже, Європейська хартія про місцеве самоврядування визначила основні стандарти побудови фінансів місцевих органів влади. Україна, приєднавшись у липні 1997 року до хартії, зобов'язалася забезпечити впровадження цих стандартів у життя.
Прийнята 28 червня 1996 року Конституція зафіксувала кілька важливих принципів існування місцевого самоврядування в Україні. Так, ст.7 розділу «Загальні засади» встановлює: «В Україні визначається і гарантується місцеве самоврядування». Розділ ІХ Конституції повністю присвячений питанням місцевого самоврядування. Ст.140 Конституції встановлює: «Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селищ та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України».
Ст.142 закріплює матеріальну та фінансову основу місцевого самоврядування, без якої не можливо здійснення тих завдань і функцій, які покладаються на ці органи. Згідно з цієї статті матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в правлінні районних і обласних рад. Стосовно ж доходів місцевого самоврядування ст.142 Конституції встановлює участь держави у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування. Визначено також, що витрати органів місцевого самоврядування які виникли в наслідок рішень органів державної влади, компенсуються державною.
Ст.143 закріпила право органів місцевого самоврядування на одержання з Державного бюджету України у повному обсязі фінансування для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, які їм передаються Законами. Держава для здійснення цих повноважень передає органам місцевого самоврядування кошти з Державного бюджету або відносить до місцевого бюджету у встановленому законами порядку окремі загальнодержавні податки і передає їм об'єкти державної власності. Отже Конституція визначила два способи фінансування делегованих повноважень органів місцевого самоврядування: за рахунок коштів державного бюджету України або за рахунок коштів передачі місцевому самоврядуванню доходів від загальнодержавних податків та об'єктів загальнодержавної власності. Згідно цієї ж статті Конституції органи місцевого самоврядування мають право на визначення власних доходних джерел у своїх бюджетах. Ст.143 встановлює також порядок формування бюджету обласних та районних рад, який складається з коштів державного бюджету з цільовим призначенням «для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів , а також із коштів місцевих бюджетів населених пунктів «для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
