Види грошових знаків, що мають законну платіжну силу, також визначаються спеціальними законами держави або актами влади. В сучасних умовах всі грошові знаки, які випускаються державою, обов'язкові до прийому в погашення боргу на території цієї країни. Виділяються наступні види грошових знаків: банківські (банкноти) та казначейські білети, розмінна монета. Різниця грошових знаків обумовлена порядком випуску в обіг та вилученням з обігу.(6, с.59)
Банківські білети, які є в цей час основним видом грошових знаків, випускаються в обіг центральними емісійними банками країни. Здійснюючи кредитну емісію, центральні банки збільшують грошову масу першочергово в виді приросту залишків коштів на рахунках в комерційних банках. В наступному ці кошти можуть трансформуватися в готівку. Погашення кредиту обумовлює зворотній приплив грошових знаків з обігу. Таким чином, банківські білети, будучи кредитними грошами, можуть виконувати роль повноцінних грошей, якщо забезпечується зворотність кредиту. Кредитна експансія та особливо беззворотнє "кредитування" приводять до знецінення банківських білетів.(6, с.59)
Казначейські білети - потрапляють в обіг при бюджетній емісії, яка проводиться спеціальним органом міністерства фінансів - казначейством. Казначейські білети якістю 1, 3 та 5 карбованців випускалися і в СРСР. За змістом вони не відрізнялись від банківських білетів, оскільки випускались Держбанком СРСР і останній визначав вид грошових знаків в залежності від потреб готівкового грошового обігу. Вони мали однакову купівельну та платіжну силу. У цілях ліквідації такого неспіввідношення в назвах грошових знаках 1-, 3- та 5-карбованцевої якості зразка 1991 р. значилось, що вони є банківськими білетами. Однак поновити грошову маси знаками нового зразка не вдалося і вони отримали таку ж участь, що й грошові знаки зразка 1961 р. Центральний банк в липні 1993 р. вирішав усі грошові знаки зразка 1961, 1991 та 1992 рр. вилучити з обігу, замінивши їх грошовими знаками 1993 р.(6, с.59)
Монета - злиток металу, який має встановлену законом форму, вагу, вміст металу, визначене зображення та надпис, включаючи номінал вартості. Використовується як засіб обігу або платежу.(6, с.59)
Розмінна монета випускається для зручності обслуговування різноманітного обороту, коли необхідно здійснити платежі в дробових частинах грошової одиниці. Зазвичай вартість, вказана в монетах, значно перевищує вартість металу, який міститься в ній, та кошти на чеканку. Різниця становить монетний доход держави. В окремих країнах металеві монети випускаються не тільки як частини грошової одиниці, але і більш високої якості: 1, 2, 5, 10, 20, 50 і т.д. грошових одиниць. Випускаються також ювілейні та пам`ятні монети, які мають зазвичай колекційну спрямованість.(6, с.59)
В випадку швидкого знецінення грошей, коли номінальна вартість монет стає нижчою вартості металу, що міститься в ній, вони витісняються з обороту грошовими знаками більш крупних якостей. Виготовлення їх припиняється, а ті що знаходились в обороті зостаються у їх володарів. Приблизно така доля настигла монети, які знаходяться в обігу в республіках колишнього СРСР.(6, с.59)
Емісійна система - законодавчо встановлений порядок випуску та обігу грошових знаків. Емісійні операції (операції по випуску та вилучення грошей з обігу) в державах здійснюють:
· центральний (емісійний) банк, який користується монопольним правом випуску банківських білетів (банкнот), які складають більшу частину готівково-грошового обігу;
· казначейство (державний виконавчий орган), який випускає дрібно-паперові знаки (казначейські білети і монети, яки виготовлені з дешевих видів металу), на які приходиться біля 10% (в розвинених країнах) загального випуску готівкових грошей. (6, с.58)
Емісія банкнот здійснюється центральним банком трьома шляхами:
· надаванням кредитів кредитним установам в формі перерахунку комерційних веселів;
· кредитуванням казни під забезпечення державних цінних паперів;
· випуском банкнот шляхом їх обміну на іноземну валюту.
Держава, намагаючись послабити можливі циклічні коливання економічних процесів, здійснює заходи по регулюванню процесу виробництва, використовуючи грошову та кредитну системи, які тісно взаємопов'язані, особливо в результаті панування кредитних грошей.
В багатьох промислово розвинених країнах під впливом посилення інфляції та збільшення кризових явищ в економіці в середині 70-х років здобуло поширення таргетування - встановлення цільових орієнтирів з наміром регулювання приросту грошової маси в обігу та кредиті, якими повинна керуватися центральні банки.(6, с.58)
Центральний банк по згоді з державними органами визначає суму збільшення грошової маси, обмежуючи її приріст в реальному численні. Ця дія розглядається як важлива форма боротьби з інфляцією та забезпечення стабілізації економіки. В США таргетуються всі чотири грошових агрегати (М1, М2, М3, М4), в Франції - тільки М2. Однак практика показала слабу ефективність такої форми регулювання, оскільки грошовий обіг знаходиться під впливом різних економічних факторів, а не тільки об'єму грошово-кредитних операцій. В зв'язку з цим в 80-і роки центральні банки ряду країн (Канада, Японія) відмовились від таргетування.(6, с.58)
Тобто основними рисами сучасної грошової системи закордонних країн є:
· відміна офіційного золотого вмісту грошової одиниці, демонетизація золота;
· перехід до нерозмінним на золото кредитним грошам, які не сильно відрізняються по природі від паперових грошей;
· збереження в грошовому обігу наряду з кредитними грошима паперових грошей в формі казначейських білетів;
· випуск банкнот в обіг в порядку кредитного господарства, держави, а також під приріст офіційних золотих і валютних резервів;
· розвиток в грошовому обігу безготівкового обороту при скороченні готівкового;
· посилення державного регулювання грошового обігу в зв'язку з постійним порушенням основного принципу грошової системи - співпадання кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, яке веде до інфляційного процесу.
3.5. Проблеми стабілізації грошової системи
Історично склалося так, що найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів i стабільний рівень цін. Перед вченими-економiстами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища i тенденції у розвитку сватової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз iнфляцii та факторiв, що її обумовлюють.
У процесі розвитку сучасної змiшаної економіки ступінь державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти зростанню інфляції та безробіття, мають особливе значення.
Вище вже розповідалось, яка кількість грошей повинна бути в обігу. Тепер потрібно зазначити наслідки цього порушення. Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає інфляцію.
Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.
Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін. Темп інфляції для даного року можна обчислити таким чином:
Індекс цін Індекс цін
цього року - минулого року
Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%
Індекс цін минулого року
До найважливіших інфляційних причин зростання цін можна віднести наступні:
· Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку - т. з. дефіцит державного бюджету.
· Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки.
· Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини.
· Імпортована інфляція з іншої країни.
· Iнфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру.
Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:
1) Помірна - ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах.
2) Галопуюча - ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.
3) Гіперінфляція - ціни зростають астрономічно, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.
Зростання грошової маси в Україні в 1992 г. в більш ніж в 16,9 разів свідчить про те, що гiперiнфляція в нашій країні є реальністю. Причини інфляції в нашій країні мають багаторічну структуру. До них можна віднести:
· народногосподарські диспропорції;
· надзвичайна мiлiтаризація економіки;
· штучне обмеження грошової маси;
· вилучення зайвих грошей з обігу за допомогою імпорту і алкоголю;
· скорочення валютних надходження;
· розгортання соціальних програм, не підкріплених реальними матеріальними ресурсами;
· директивне управління грошовою масою.
Уряду кожної країни, що знаходиться в кризі, має проводити антиiнфляційну політику. Засоби боротьби з інфляцією можуть бути як прямі, так і непрямі.
Непрямі засоби включають:
· регулювання загальної маси грошей шляхом управління ними центральним банком.
· регулювання позикового і облікового процесу комерційних банків через управління ними центральним банком.
· обов'язкові резерви комерційних банків, операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
· операції центрального банка на відкритому ринку цінних паперів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
