Державне регулювання соціальної політики

41

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з предмету “Бюджетна система України”

на тему: “Державне регулювання соціальної політики”

студентки 2 групи IV курсу,

обліково-фінансового факультету

заочної форми навчання

Абдін Л.М.

Науковий керівник - Черномаз Галина Миколаївна

Київ 2005

ЗМІСТ

стор.

Вступ

Стабільний економічний розвиток країни неможливий без формування соціально благополучного суспільства. Поєд-нання проблем розвитку ринкових відносин з посиленням уваги до соціальних питань створює необхідні передумо-ви для економічного оздоровлення, стабільного станови-ща людини впродовж усієї трудової діяльності й після її завершення. Зрештою, економічне зростання і підвищення народного добробуту -- взаємопов'язані процеси.

Соціальна сфера і економіка поєднані як причина і наслідок, що безперервно змінюються місцями у процесі народногосподарського розвитку.

В умовах розвитку ринкової економіки з приватною власністю, розвитку конкуренції й підприємництва гостро постає проблема соціального захисту населення, особливо при розшаруванні суспільства за матеріальним і соціальним статусами. Перед державою постає проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.

Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.

Об'єктом дослідження є соціальна політика держави, її структура, цілі стратегічного та поточного характеру, об'єкти, суб'єкти та інструменти державного втручання в соціальні процеси.

Метою роботи є дослідження сучасної структури соціальної політики держави, аналіз її стану, впливу органів державної влади на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці, а також шляхи удосконалення державної політики в галузі соціального захисту населення.

1. Соціальна політика держави: цілі, пріоритети, принципи

Вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням соціаль-ної сфери, є прерогативою держави як у сталій, так і в трансфор-маційній економіці.

? Соціальна сфера -- підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволен-ням їхніх потреб, інтересів.

? Соціальна політика:

-- діяльність держави щодо створення та регулювання соці-ально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справед-ливості та соціально-політичної стабільності у країні;

-- система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характе-ру із цілями економічного зростання.

? Державне регулювання соціальних процесів -- вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.

Соціальна політика держави включає:

-- регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламен-тацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);

-- вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефектив-ної зайнятості;

-- розподіл і перерозподіл доходів населення;

-- формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній час-тині населення;

-- створення системи соціального захисту населення;

-- забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструкту-ри (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

захист навколишнього середовища тощо.

Системотворчий характер соціальної політики обумовлюєть-ся тим, що соціальна політика виступає елементом:

-- життєздатності суспільства;

-- стабілізації та розвитку суспільства;

— консолідації суспільства.

Моделі соціальної політики держави :

? Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці -- превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий кон-троль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розпо-ділу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, от-риманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; за-охочення колективних форм споживання, у тому числі в "нату-ральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соці-альних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим транс-фертам; незацікавленість в особистих збереженнях та інвестуванні.

? Американська модель соціальної політики -- найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокрем-лення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захи-сту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.

? Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) -- найбільш соціалізована модель, тобто економіка най-більшою мірою працює на задоволення потреб членів суспіль-ства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики, активною упе-реджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соці-ального захисту населення, що забезпечується в основному за дер-жавні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з держав-ним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета еконо-мічної діяльності держави.

? Німецька модель (ФРН, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через держав-ний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соці-ального захисту на основі залучення коштів держави та під-приємців.

? Японська модель соціальної політики передбачає проведен-ня політики вирівнювання доходів, особливу політику використан-ня робочої сили (система довічного найму з певними сучасними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирі-шенні соціально-економічних проблем, виділення питань підвищен-ня життєвого рівня населення в ранг національних пріоритетів.

? Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Кана-да) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціально орієнтованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та при-ватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці.

Модель соціальної політики Української держави має пред-ставляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Пер-ший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабез-печення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає фор-мування раціональної системи соціального захисту населення.

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних рин-ковим вимогам засадах.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6