На думку Е.П. Блаватскої і родини Рерихів, на планеті існують духовні Індивідуальності, що випередили людство по своєму розвитку, і, що знаходяться на надлюдській ступіні еволюції. В даний час ця гіпотеза гостро дискутується серед фахівців. Ряд дослідників думають (Л.В. Шапошнікова, С.Ю. Ключників, Л.М. Гіндиліс, В.В. Фролов, А.Е Акімов, Г.И. Шипів, Е.Г. Яковлева, Н.Е. Самохіна, Е.В. Зоріна й ін.), що визначені непрямі факти свідчать на користь істинності даної гіпотези. Якщо вона в дійсності буде обґрунтована, то це послужить вагомим аргументом на користь усієї теорії космічної еволюції людини.
Саму можливість безупинної еволюції елементів субстанції взагалі і духовної сутності людини зокрема, адепти езотеричної філософії пояснюють наявністю деякого неминущого, стійкого аспекту енергетичної основи елемента як на долюдських ступенях еволюції, так і на людській стадії. Це і є те безсмертне духовне ядро, що переходить з однієї фізичної форми в іншу, накопичуючи досвід і «розширюючи свідомість». Як ми можемо розуміти це «ядро» з погляду фізики? Езотерична філософія нам натякає, що це є свого роду енергетичний чи потік деяке локальне інформаційно-енергетичне поле, що виявляється через визначені організми (і не тільки організми) у феноменальному світі.
Чому це поле (дух) не зникає? Тому, що воно є частину глобального космічного інформаційно-енергетичного полючи (Космічної Свідомості), що є атрибутом космічної субстанції, а отже, - ніколи не виникало і не зникне, тому що існує вічно. Адже ми не можемо, залишаючись на позиціях наукової філософії, розглядати походження субстанції. Ми можемо говорити лише про її видозміни. Наприклад: до моменту Великого Вибуху субстанція знаходилася в одному стані (надгуста вакуумна крапка - так думає сучасна космологія), після вибуху - в іншому стані (розширення просторово-тимчасового континуума, космогенез, утворення фізичних полів і речовини - одним словом - космічна еволюція).
Залишається додати, що в Живій Етиці поняття «космічна еволюція людини» і «духовна еволюція людини» означають практично те саме. Перша неможлива без другої. Друга автоматично запускає першу. Натхнення людини є не тільки його етичне й інтелектуальне удосконалювання, але і перетворення плотської, смертної, земної тварини в могутню, духовну, безсмертну, космічну Істоту. У релігійній філософії цю Істоту позначали поняттями «бог», «ангел», «боголюдина». В очах більшості сучасних учених подібні переконання виглядають у кращому випадку гіпотетичними. Однак, строго говорячи, наука не може однозначно ні підтвердити, ні спростувати цю гіпотезу. Чому? Для підтвердження емпіричного матеріалу ще занадто мало. А спростувати заважають непрямі емпіричні факти і прямі теоретико-філософські положення. Емпіричну сторону проблеми торкатися не будемо . Тому зупинимося на теоретичній.
Якщо представлення про можливість космічної еволюції людини є істинним, то воно повинно мати своє філософське обґрунтування на рівні загальних фундаментальних закономірностей. Якщо це представлення не суперечить, більш того - спирається на ці закономірності, то з достатнім ступенем упевненості ми маємо право припускати можливість космічної еволюції людини. Чи існують під концепцією космічної еволюції людини які-небудь філософські підстави? Так і я пропоную їх розглянути.
* * *
Гіпотеза про безупинний сутнісний розвиток людини - те, що тут іменується його космічною еволюцією, - не могла виникнути, існувати і розвиватися на порожнім місці. У теоретичному змісті вона спирається на три фундаментальних філософських положення, що з'явилися на зорі людської історії в міфологічних і релігійних вченнях, оформилися і зміцнилися у філософських системах стародавності і сучасності. Усі ці положення в розвитому виді присутні в Вченні Живої Етики і виявляють собою теоретичний каркас інших, менш загальних доктрин. У тому числі і доктрини про космічну еволюцію людини. Ці положення, а точніше кажучи теорії, такі: теорія багатомірності буття, теорія багатомірності людини і теорія розвитку буття, що марксисти звикли іменувати діалектикою. Коротко розглянемо ідейну суть кожної з них і спробуємо дати оцінку з погляду сучасної науки і наукової філософії.
Теорія багатомірності буття
Зміст теорії багатомірності буття полягає в обґрунтуванні єдності і, разом з тим, складної онтологічної структури буття. Багатомірність є наслідоком існування різних сфер (планів) космосу, якісно і кількісно по своїх характеристиках незвідним до фізичного космосу. В езотеричній літературі називається різне число таких сфер (сім, десять, сорок дев'ять і т.д.), що залежить від кута зору і контексту викладу. Для їхнього позначення використовуються кілька термінологічних баз. Наприклад: Фізичний Світ, Астральний Світ, Ментальний Світ, Духовний Світ. Чи: Щільний Світ, Тонкий Світ, Вогненний Світ, Вищий Світ.
Без деталізації, при самому загальному погляді, космічне буття можна розділити на два плани:
? фізичний план (співвідноситься з почуттєво сприйманим природним світом, тобто світом феноменів);
? трансфізичний план (перебуває за межами сприйняття фізичних органів почуттів, тобто є світом ноуменів).
З погляду фізики, фізичний план - це чотирьохмірний (3 просторових + 1 часова координати) просторово-часовий континуум. Трансфізичний план - сукупність онтологічних реальностей інших вимірів. Їхня метрика теоретично повинна бути вище чотирьох і може прагнути до нескінченності. Езотерична доктрина вважає, що життя й еволюція існують на всіх планах буття. Еволюційний імпульс рухається спірально від планів вищої онтологічної реальності (світи духу) до планів нижчої онтологічної реальності (світи матерії) і назад.
Як ми можемо оцінити ідею багатомірності буття, спираючись на сучасну науку? Поки однозначна оцінка неможлива. З одного боку, класична наукова картина світу (КНКС) визнавала і визнає лише один рівень реальності - фізичний світ (четирьохмврний просторово-часовий континуум). З іншого боку, фізика мікросвіту тепер зовсім немислима без ідеї багатомірності мікрочастинок, у яких теоретики розглядають виявлені і компактифіцирувані (згорнуті усередину) розмірності. Крім того, з'являються теорії (теорія фізичного вакууму - Г.И. Шипів, А.Е. Акімов) математичний апарат яких допускає багатомірність не тільки в мікро, але і макросвіті.
Якщо оцінювати загальну тенденцію, то можна сказати, що фізики рік від року усе більш лояльно починають сприймати ідею багатомірності буття. А це, зрозуміло, підсилює позиції езотеричної онтології і підриває фундамент КНКС. Теорія багатомірності людини припускає існування декількох аспектів його сутності чи системи тіл - фізичного й енергетичних. Постулюється, що багатомірна сутність людини відбиває в собі багатомірну природу буття. Ємною ілюстрацією тут є древня езотерична аксіома: людина є мікрокосмос, що містить у собі Макрокосм.
Езотеричні вчення містили в собі, як правило, досить добре розроблену багатомірну антропологію. За різними термінами і кількісною оцінкою енергетичних (тонких) тіл людини легко проглядається загальна ідея - людина має земний смертний аспект своєї сутності і космічний безсмертний. Перший є уособлення тлінної матерії. Другий - уособлення нетлінного духу.
Еволюція духу є постійна зміна енергетичних і фізичних оболонок (форм), через які він виявляється в тонких і щільних світах. На людській ступіні розвитку це виглядає в такий спосіб. Безсмертне духовне ядро - Космічна Індивідуальність (Атма - Буддхи - Манас) виявляється в черговому фізичному тілі. Поступово формується земний аспект сутності людини, тобто свідомість земної особистості, зв'язана з фізичним тілом. Коли земне життя людини закінчується, білково-нуклеїнове (фізичне) тіло і сполучена з ним ефірна (астральна) оболонка піддаються розкладанню. Однак духовний (космічний) аспект сутності людини продовжує своє буття в трансфізичних світах. Його фізичну основу складають польові форми матерії, що і є носіями як особистої свідомості людини, так і безособової свідомості його космічної Індивідуальності. Поступово перший аспект свідомості поглинається другим. Тобто одна енергія «усмоктує» у себе іншу енергію. Позитивний досвід земної особистості наповняє «резервуар» духовної Індивідуальності. Коли енергія особистої свідомості цілком угасає, духовне ядро знову втілюється в новій фізичній формі. Мікроцикл еволюції повторюється знову. Очевидно, що тут мова йде про теорію перевтілення духовної сутності людини, що не потрібно плутати з теорією перевтілення душі.
Теорія перевтілення.
Остання теорія припускає збереження особистого аспекту свідомості так сказати в явному, актуалізованому виді. Езотерична доктрина це відкидає. Зберігається, говорять Махатми, безособовий енергетичний потік (його умовно позначають «духовним ядром»), що зв'язує два різні людські життя. Особиста свідомість розчиняється в цьому потоці, як крапля в струмку.
Якщо щось подібне описаному має місце бути в реальності, то дуже багато чого в концепції космічної еволюції людини може бути пояснено й обґрунтовано раціональними категоріями.
Що ж говорить наука? Теорія перевтілення - предмет наукових дискусій. Хоча число її прихильників у другій половині ХХ сторіччя значно збільшилося, необхідність підвищення якості і кількості емпіричного матеріалу зберігається. Більш визначена ситуація вимальовується з проблемою автономності свідомості від білково-нуклеїнового організму. До дійсного моменту дослідниками (В.П. Скарбників, Е.А. Спиріна, Р. Моуді, М. Себом, Ст. Гроф, В.Г. Коротков і ін.) зібраний достатній матеріал, щоб визнати дану гіпотезу в цілому досить справедливої.
Теорія розвитку буття.
І, нарешті, теорія розвитку буття. Ми думаємо, що вона не вимагає особливих пояснень і обґрунтувань, тому що в сучасній філософії ідея розвитку існує як непорушна аксіома. Для нас, у даному випадку, має значення один дуже важливий наслідок цієї теорії. Якщо принцип розвитку справедливий для буття як цілого і його окремих систем і елементів, то ми повинні (зобов'язані!) поширити його і на людину. Тоді ми змушені визнати, що, з філософської точки зору, людина не може уникнути визначених - позитивних або негативних - змін. У принципі, це серйозними вченими ніколи не ставилося під сумнів. Однак, за найрідшим виключенням (наприклад, Л.В. Лєсков, а до нього космісти - Ціолковський, Вернадський, Манеєв і ін.), ніхто не розглядав можливість якісних трансформацій виду Homo Sapiens. У нашому ж випадку мова йде не просто про трансформації, але про їхню позитивну спрямованість - тобто про подальшу еволюцію, сполученої з виявленням нових якостей і властивостей людини, а також з видозміною його як біологічного, так і енергетичних носіїв свідомості і, зрозуміло, самої свідомості як особливої властивості духоматерії.
Отже, по-різному сприймані класичною наукою, три розглянуті теорії виявляють собою філософський фундамент концепції космічної еволюції людини у вченні Живої Етики й інших езотеричнихих системах.
4. Антропогенез
Антропогенез - це еволюція людини як біологічної істоти. Людина - єдиний у природі вид, що володіє не тільки біологічною, але і соціальною сутністю, тому антропогенез вивчає не тільки біологію, але і філософію людини. Фактори антропогенезу: зміна середовища життєдіяльності, використання знарядь праці, вогонь [8].
Загалом, еволюцію людини поділяють на три етапи:
1) утворення роду Homo.
2) Еволюція роду Homo до сучасної людини.
3) Еволюція сучасних людини.
Перший етап являє собою чисто біологічну еволюцію, на другому етапі до біологічного підключається ще і соціальна еволюція, що на третьому етапі стає домінуючою. Зараз можна припустити наступну схему філетичних відносин між предками людини: Загальним предком австралопітеків і роду Homo є A. afarus, кістяк якого був виявлений у Кенії, Ефіопії і Танзанії. Стародавність знахідок датується 4 - 2,8 млн. років. По будівлі кістяка видно, що A. afarus ходив на двох ногах. Об'єм мозку був 380 - 450 см3, що відповідає приблизно обсягу мозку сучасного шимпанзе. A. afarus дав початок роду Homo, а також продовжив гілку австралопітеків, що випливають у який був вид A. africanus (південно-африканськ людиноподібний австралопітек). Він мав прямоходіння, маса мозку була 450-550 гр. при загальній вазі 25-65 кг.
А. africanus мав подібність у будівлі зубної системи в порівнянні з людиною: малі ікла, зуби розташовані у виді широкої дуги (це говорить про всеїдність). На місці перебування їхніх кістяків виявлені кісти тварин, а зокрема черепа, розколоті важкими предметами з лівої сторони. A. africanus являють собою гілку з вузькою спеціалізацією, останнім у який був вид A. robustus, що вимер близько 1 млн. років тому. Дивергенція в стовбурі австралопітеків являє собою результат дії ізоляції і мутаційного процесу (генетичні перебудови хромосом). З факторів біологічної еволюції найважливішим був природний добір. Першим представником роду Homo був H. habiens, що жив приблизно 2 млн. років тому. Являв собою галичну культуру, тобто вмів обробляти камені і, усвідомлено використовуючи руку, робив тонкі
маніпуляції.
Таким чином, H. habiens мав прогресивну будівлю кисті, маса мозку була 600 - 800 м, мав 4 вигини хребта і зміни в тазовій області. Великий палець стопи не був відведений убік, що говорить про те, що перебудови, зв'язані з прямоходінням у нього завершилися. H. habiens почали освоювати знаряддя праці і вогонь. Усі перераховані ознаки, особливо будівля мозку, є специфічними для роду Homo. Наступним представником роду Homo був H. erectus чи архантропи. Розрізняють три види архантропів: які жили в Африці, Європі й Азії. Причому тільки африканські архантропи були продовжувачами роду Homo. Маса мозку архантропів була 800 - 1000 м, що явно перевищує мінімальну масу мозку (750г) при який можливе існування мови. Архантропи освоїли великий ареал територій без явних морфологічних змін, що говорить про присутність соціальної еволюції (побудова жител, одяг і т.д.). Згодом біологічна еволюція звелася до мінімуму, уступивши місце соціальної еволюції, про це говорить відсутність відмінностей між людиною, що жила 30 - 25 тисяч років тому і нашим сучасником.
Концепція антропогенезу, що розвивається адептами езотеричною традицією пізнання в теософії, Живій Етиці і деяких інших навчаннях, являє собою принципово інше бачення проблеми виникнення і подальшого розвитку людини, ніж модель, що затвердилася в науковій свідомості після досліджень Ч.Дарвіна. При збереженні відомої частки об'єктивності, необхідно погодитися, що дарвінівська теорія, а також наступні, засновані на ній представлення, не знімають з порядку денного сучасної науки проблему антропогенезу. Усі не так просто, як здається. Не повторюючи відомі аргументи антидарвіністів, підкреслимо лише головне: так, сучасна синтетична теорія еволюції (СТЕ) якоюсь мірою пояснює процес удосконалювання тварин і людини, але вона не дає відповіді, принаймні, на два найважливіших питання, - відкіля і як у людиноподібної мавпи з'явилася свідомість? Апеляція до мінливості і природного добору - ще не рішення проблеми, але тільки умоглядні припущення. Теорією вони стануть тоді, коли будуть пояснені і доведені принцип і механізм виникнення свідомості [9].
Наявність конкуруючих підходів до пояснення походження людини стимулює ситуацію інтелектуального пошуку, ретельного добору та перевірки аргументації. З позиції ж змісту скоріше за все виникає потреба у певному синтезі еволюціонізму та креаціонізму, тобто у прийнятті позиції, згідно якої людина постає органічною складовою загально-космічного процесу, проте самий цей процес варто розуміти та розглядати, як реалізацію тотальних, фундаментальних потенцій буття, космосу.
Література
1. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації. 2-е видання, виправлене і доповнене - К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ-2000”, 2002.
2. В.Д.Губин, Е.Н.Некрасова. Философская антропология. - М.; СПб., 2000. - С.17.
3. С.Р. Аблеев. Концепция космической эволюции человека и ее философские основания. http://www.roerich.com/aipe/russian/konc_k_e.htm.
4. Валь-верде К. Философская антропология. М., 2000.
5. Охріменко О.Г.Фундаментальні філософські проблеми. IV. Проблема людини. http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Ohrimenko/ohr-4.html
6. Вишняцкий Л.Б. ИСТОРИЯ ОДНОЙ СЛУЧАЙНОСТИ или ПРОИСХОЖДЕНИЕ ЧЕЛОВЕКА. // ВРЕМЯ СОБИРАТЬ КАМНИ (№1, 1999). http://stratum.ant.md/01_99/articles/vishneatskii/vishn_99_01_v.htm
7. Енциклопедія “Круглосвет”. http://www.krugosvet.ru/articles/24/1002472/1002472a1.htm
8. Антропогенез. http://biology.home.nov.ru/antrop.htm
9. С.Р.АБЛЕЕВ. Антропогенез с точки зрения эзотерической науки: исходные положения и следствия. http://agni3.narod.ru/AbAntropogen.htm
Страницы: 1, 2, 3
