встановлено, що особливості організації та розвитку гендерних досліджень як наукової галузі дозволяють говорити про їх відповідність саме постнекласичному типу наукової раціональності. Виокремлено такі постнекласичні характеристики галузі: по-перше, їх об'єкт -- складні людиновимірні системи та складні суспільні взаємодії (враховуються не лише статеві характеристики людини, а й культурні, релігійні етнонаціональні); по-друге, суб'єкт істотно впливає на об'єкт дослідження, обидва є складними системами, що самоорганізуються; по-третє, ціннісні складові, моральні принципи впливають на розуміння майже всіх характеристик людини в гендерних дослідженнях;
виявлено міждисциплінарність гендерних досліджень, що характеризує їх як постнекласичні. Вона здійснюється на трьох взаємопов'язаних рівнях: на практико-емпіричному встановлюється варіативність предмета та фіксується ідеологічна спрямованість досліджень, яка впливає і на інші рівні. Теоретичний рівень не усталений, оскільки міждисциплінарність гендерних досліджень потребує побудови багатовимірної теорії-моделі для опису суспільства. Методологічний рівень, що є своєрідною рефлексією над практико-емпіричним і теоретичним, репрезентує багатоманітність методологічних схем і підходів, яка пов'язана з варіативністю предмета, понятійного апарату та норм дослідження;
показано, що ціннісні орієнтації, які внутрішньо притаманні гендерним дослідженням як галузі постнекласичної науки, зумовлені їх спрямованістю на пізнання людини в її різноманітності -- як єдності загального та особливого, суспільного та особистісно-індивідуального. Потреба в модифікації цінностей техногенного суспільства призводить до введення в смислові контексти загальнолюдських орієнтацій ґрунтовних цінностей гендерного мислення. Так, етика турботи, перетворюється з власне „жіночої етики” в етику загальнолюдських взаємин, яка включає вимогу відповідальності, турботи, толерантності в спектр моральних імперативів, що діють на практиці.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення дослідження розкривається через новизну одержаних результатів. Зокрема, аналіз міждисциплінарної організації гендерних досліджень показує шляхи до інтеграції різних галузей гуманітарних наук, до комплексного вивчення людини та збагачення методології сучасної науки новими підходами. Матеріал дослідження може бути використаний для підготовки спецкурсів і нормативних курсів із гендерних досліджень, філософії науки та методології соціальних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на науково-теоретичних семінарах кафедри філософії та методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були оприлюднені на щорічних міжнародних конференціях філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Дні науки --2005”, “Дні науки --2006”, “Дні науки --2007”.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 3 статтях у фахових наукових виданнях із філософії, затверджених ВАК України, та тезах 3 виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 157 найменувань (з них 29 іноземною мовою). Обсяг основного тексту дисертації становить 163 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, окреслено його джерельну базу та ступінь розробки, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, відображено теоретичне та практичне значення роботи, містяться відомості про апробацію результатів і список тематичних публікацій автора дисертації.
Перший розділ -- “Гендерні дослідження в сучасній науці” -- присвячений загальній характеристиці гендерних досліджень, проблемам їх появи. Його мета полягає у визначенні суб'єкта та об'єкта цієї галузі для окреслення місця названих досліджень серед інших дисциплін та їх зв'язку зі становленням постнекласичної раціональності. Оскільки базою для виникнення гендерних досліджень був феміністський рух та його ідеологія, то значна увага приділялася аналізу його різноманітних течій. У результаті виділено основні ідеї та концепції, які послужили для становлення гендерних досліджень як окремої наукової галузі. Широке розгалуження гендерних досліджень поставило, з одного боку, питання про існування їх як самостійної галузі, а, з другого, дало підстави для вивчення їх у контексті постнекласичної науки як міждисциплінарної галузі знання.
У підрозділі 1.1 -- “Витоки та змістовна багатоманітність” -- аналізуються різноманітні концепції, в яких осмислюються течії феміністського руху, а саме ліберальна, марксистська, радикальна, постмодерністська та інші, а також особливості вітчизняного фемінізму та гендерних досліджень. Цей огляд базується на роботах західних і вітчизняних авторів З. Айзенстайн, Дж. Батлер, М. Гатенс, Дж. Б. Елштайн, К. Клінгер, К. Маккіннон, К. Мілет, Л. Ніколсон, Дж. Мітчелл, І. А. Жеребкіної, О. С. Забужко, С. Д. Павличко та багатьох інших. Передумовою становлення гендерних досліджень був фемінізм у різних своїх виявах -- як рух, як ідеологія та як теорія. Також значного впливу гендерні дослідження зазнали завдяки розвитку дисциплін, в яких вивчались питання і проблеми пов'язані зі статтю (соціобіологія, сексологія, репродуктивна біологія). Становлення теоретичної бази фемінізму описується в дисертаційній роботі як шлях від соціально-політичного руху через ідеологію до спроб побудувати єдину теорію. Основними завданнями кожної з феміністських течій при переході до теоретичної структури стали пошук і представлення суб'єкта і об'єкта. Для фемінізму, принаймні на початковому етапі, і суб'єктом, і об'єктом була жінка.
У роботі було виділено дві точки зору на суб'єкт і об'єкт у різних течіях фемінізму. Перша -- це погляд на жінок як на соціальне ціле, „колективну ідентичність”, де жінки розглядались як категорія або група, яка має спільний досвід, інтереси та цілі. Такий погляд характерний для ліберальної, радикальної та марксистської течій фемінізму й відображає ідеологічну спрямованість фемінізму.
Він стає сумнівним із введенням додаткових параметрів для вивчення людини, таких як раса і клас. Тому в іншому підході, в межах психоаналітичної та постмодерністської течій увага приділяється таким поняттям, як ідентичність і суб'єктивність. Аналіз зазначених концепцій показав, що проблема з визначенням суб'єкта й об'єкта пов'язана з проблемами універсалізації теоретичних конструкцій фемінізму. Це привело до появи нових досліджень -- гей-лесбійських, квір, чоловічих і, врешті-решт, до гендерних, які об'єднали ці практики. Об'єднувальною ланкою між ними стають вивчення гендеру, статі, норм суспільства, стереотипів, а не конкретного суб'єкта чи об'єкта. Така початкова розгалуженість гендерних досліджень стала причиною їх міждисциплінарності. У роботі показано, що гендерні дослідження вже мають відношення не лише до конструювання жіночої суб'єктивності, а й до людини будь-якої статі, до її ролі в суспільстві та стосунках зі світом.
Аналіз становлення та розвитку гендерних досліджень показав, що вони являють собою складну багаторівневу структуру. Різні напрями цих досліджень складні, внаслідок чого виникає варіативність предметної сфери. У підрозділі було показано складність визначення таких досліджень в межах класичної науки. Крім того, таке широке розгалуження гендерних досліджень, з одного боку, поставило питання про їх самостійний статус, а, з іншого, -- дало підстави для вивчення їх у контексті постнекласичної науки як міждисциплінарної галузі знання.
У підрозділі 1.2 -- “Вплив тенденцій постнекласичної раціональності на гендерні дослідження” -- ставиться мета окреслити основні точки дотику розвитку гендерних досліджень та постнекласичної раціональності. Теоретичною базою такого аналізу була концепція постнекласичної раціональності, розроблена зарубіжними та вітчизняними авторами В. І. Аршиновим, В. Г. Будановим, І. С. Добронравовою, Л. П. Киященко, Є. Н. Князєвою, С. П. Курдюмовим, І. Пригожиним, Л. І. Сидоренко, В. С. Стьопіним, Г. Хакеном та іншими. Розглядається процес становлення постнекласичної раціональності та розкриваються ті її особливості, які, на наш погляд, пов'язані з гендерними дослідженнями. У ході аналізу було показано кілька причин, згідно з якими можемо класифікувати гендерні дослідження як постнекласичну галузь. Зокрема, проблеми спостереження і введення цінностей в наукове дослідження. У гендерних дослідженнях увага спрямована на цінності суспільного життя, розподіл ролей між чоловіками і жінками, на взаємозв'язок між соціальними інститутами, а також на уявлення про ідеали чоловіка і жінки в окремих суспільствах. Об'єктами розгляду гендерних досліджень є, в першу чергу, ціннісні аспекти. У гендерних дослідженнях введення цінностей в наукове дослідження зумовлене необхідністю врахування позиції дослідника.
Об'єктами вивчення в постнекласичній науці є складні системи, що самоорганізуються та саморозвиваються. Саме такий об'єкт гендерних досліджень, тому інтерес становить апарат постнекласичної науки, розроблений для таких систем, а саме такі його поняття, як нелінійність, складність, самоорганізація, хаос, біфуркація тощо, і можливість його застосування для суспільних процесів. Гендерні дослідження в усіх своїх проявах налаштовані на побудову нового знання, нового образу людини, критику існуючих класичних позицій науки. Тому місце, в якому вони могли б існувати в науці, загалом повинно бути особливим, націленим на нове знання, на зміни, на руйнування стереотипів та усталених норм. Саме таким вимогам відповідає постнекласична наука. Вона характеризується нелінійним стилем мислення, який для опису суспільства використовує ідеї становлення, цілісності, відкритості. Саме в контексті постнекласичної науки гендерні дослідження вийшли на інституціональний рівень. Можна сказати, що міждисциплінарність як особлива характеристика організації сучасної науки, послужила поштовхом для цього. Для гендерних досліджень було неприйнятним існування в межах класичних понять і вимог до дисципліни. Міждисциплінарність дозволила вихід за межі існуючих дисциплінарних устоїв у пізнанні і організації знання, що було заборонено в умовах класичної науки і критикувалось в межах гендерних досліджень і практик, що до них належать.
Гендерні дослідження також становлять інтерес як нова дисципліна, яка знаходиться на етапі свого формування, в якій існують специфічна методологія і підходи. Означене робить актуальним їх розгляд в контексті постнекласичної науки як такої, що ставить питання про появу нових методологій і засобів, які б узгоджувались з ціннісною базою. Гендерні дослідження також є спробою додати у глобальний масив знань про людину, які вже існують в таких галузях, як антропологія, соціологія, психологія та інші, інформацію про статеві відмінності, про їх роль для опису людини, з'ясувати питання чи дійсно ці відмінності важливі для такого опису, чи можливо в деяких сферах життя людини вони зовсім не мають значення.
Страницы: 1, 2, 3, 4
