банківські пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм
споживчого кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які
дозволяють своєму власнику проводити розрахунки як на території країни, так
і за її межами.
Банківські пластикові картки можуть бути: власні – видані приватній
особі, яка може користуватися власним картрахунком; корпоративні –
видаються юридичній особі, користувачем даної картки виступає працівник
даного підприємства, який може розпоряджатися корпоративним картрахунком
підприємства.
В залежності від принципу, який покладено в основу фінансових
взаємовідносин банка та власника картки, вони розподіляються на дебетові та
кредитові.
Дебетова банківська пластикова картка дозволяє розпоряджатися
картрахунком в межах залишку коштів на ньому. Суть дебетової платіжної
схеми полягає в тому, що операція яка здійснюється по даній картці в той же
день проводиться через банк і витрачена сума дебетується з рахунку клієнта.
Якщо ж сума покупки перевищує залишок на рахунку, то операція не
проводиться.
Кредитна банківська пластикова картка – як правило передбачає, що на
картрахунку клієнта нульове сальдо, а всі операції за кредитною карткою
здійснюються у кредит. У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру
білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового
рахунку з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і
строків сплати заборгованості.
У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунку з банком:
- сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду
(25, 30 днів з дати платежу, вказаного у виписці);
- продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням
відсотків на суму непогашеної заборгованості (15-20%).
Ще одна перевага кредиту за банківськими пластиковими картками це те,
що він доступний власнику в багатьох країнах світу і 24 години на добу.
Клієнту за кредитною карткою встановлюється щомісячний кредитний
ліміт, розмір якого визначається виходячи з достатку клієнта та його
щомісячного прибутку.
Особливістю українського ринку є те, що 80% усіх карток емітовані в
межах зарплатних проектів і лише 20% придбано добровільно. Співвідношення
кількості дебетних і кредитних карток також 80% до 20% [32, с.76].
Обіг коштів за банківськими пластиковими картками міжнародних
платіжних систем у цілому в Україні становить близько 20 млн.грн. щомісячно
і має тенденцію до зростання. На картки платіжної системи Visa припадає 65%
обсягу всіх операцій, Eurocard / Mastercard – 30%, інших систем (American
Express, Diners Club) – 5% платежів в Україні. Нині 80% усіх операцій з
картками зосереджено у Києві, решту 20% – в обласних центрах [32, с.76].
В Україні споживче кредитування за банківськими кредитними картками
зможе набути широкого розповсюдження за умов стабілізації економіки,
зростання виробництва та підвищення добробуту населення.
ВИСНОВКИ
Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних з
особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і
позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на
відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих
цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад,
акцій, облігацій тощо).
По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм
бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані
кредити як джерело доходів.
По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими
користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують
фізичні особи.
По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики
відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в
наслідок їх накопичення.
По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб
населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика
прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати
(придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих
товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання
споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний
попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію
товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.
По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини
громадян будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.
По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер,
оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого
рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню
принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче
кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.
Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням
має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них,
безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою
неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні
великі.
Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних
країн для здійснення споживчого кредитування.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.
2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня
1991р
3. Положення Національного банку України "Про кредитування"
Затверджено Постановою Правління Національного банку України
28.09.1995р. №246.
4. Положення Національного банку України “Про порядок формування і
використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними
операціями комерційних банків” Затверджено Постановою Правління
Національного банку України №122 від 27.03.98р.
5. Положення Ощоадного банку України “Про споживче кредитування
громадян України” Затверджено Постановою Правління Ощадного банку
України від 2 березня 1999р. Протокол №8.
6. Цівільний кодекс України.
7. Балабанов Н.Г. Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: Финансы и
статистика. 1994. – 124с.
8. Бункана М.К. Деньги. Банки. Валюта. – М.: АО “Дис”, 1994. – 174с.
9. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-изда-
тельское бюро ВНV, 1994. – 362с.
10. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996.
– 180с.
11. Заруба О.Д. Фінансовий менеджемент у банках. – К.: Знання, 1997. –
172с.
12. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції
“Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”.
Тернопіль "Економічна думка" ,1998. – 86с.
13. Колесникова В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. – М.: "Финансы
и статистика", 1998. – 464с.
14. Кравцова Г.И. Деньги, кредит, банки. – Минск.: "Меркавание", 1994. –
298с.
15. Коцовська Р.Р. Банківські операції./ Підручник. Львівський
банківський коледж, 1998. – 85с.
16. Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів:
“Центр Європи”, 1997. – 312с.
17. Лаврушин О.И. Банковские операции. Часть ІІ. – М.: ИНФРА-М, 1996. –
208с.
18. Мороз А.Н. Банковские операции. К.: “Лібра”, 1994. – 336с.
19. Новицкий В.Е., Бурлакова Л.В. Финансово-кредитная система в странах
рыночной экономики. – К.: Урок ИНТЭИ, 1992. – 40с.
20. Прусова Л.Г. Основы рыночной экономики. – К.: РПО “Полиграфкнига”,
1993. – 304с.
21. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. – М.:
“Дело Лтд”, 1995. – 768с.
22. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. – К.: “Лібра”, 1998. –
344с.
23. Словарь банковских и финансовых терминов. Институт экономического
развития при Всемирном банке. Государственная финансовая академия
России. Т.1, 2. 1993.
24. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. – М.: ИНФРА –
М, 1995. – 272с.
25. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка
України. – 1999. – №6. с. 23-26.
26. Меджибовська Н.С. Дати кредит – і не збанкрутувати. // Вісник НБУ.–
1996. – №5. с.35-38.
27. Наумчева О.А., Никитюк Н.В. Процентная политика в сфере
потребительского кредита. // Деньги и кредит. – 1991. – №2. с. 58-
60.
28. Наумчева О.А. Банковская стратегия и обслуживание населения в США.
// Деньги и кредит. – 1992. – №2. с.66-70.
29. Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні. // Вісник
НБУ. – 1999. – №2. с.42- 43.
30. Полиця М. "Ми будуємо житло не для плану і почестей, ми будуємо для
людей". // Фінансова консультація. – 1999. – №25-28. с.16-17.
31. Саутенков В.В. О кредитах населению. // Народный депутат. – 1992.–
№12. с.119-123.
32. Семешко А.В., Васильченко В.М. Розрахунки платіжними картками в
Україні: стан, проблеми та перспективи. // Фінанси України. – 1998.
– №10. с.74-80.
33. Соложенцев Е.Д., Карасев В.В. О методике количественной оценки
кредитного риска физических лиц. // Деньги и кредит. – 1998.– №2.
с. 34-36.
34. Шафранова А. Пластиковые карточки как средство платежа.// Баланс. –
1998. – №39. с. 43- 49.
-----------------------
передача торгі-вельних рахунків
ПОЗИЧАЛЬНИК
МАГАЗИН
БАНК
перерахунок коштів на поточний рахунок
щомісячно рахунок за придбані товари
купівля товару за картку
повернення коштів
видача кредитної картки
1
2
3
4
5
6
ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Порука
Застава
Сл
Ср
C
t
tзс
tрл
t'д
tд
?t1л
?t2л
?1л
tрлj
Cлj = Cp - ?1л
Cp
Cлj
C – вартість; t – час; tрлj – j-тий можливий момент реалізації товару за
ліквідаційною вартість у межах “довгого” періоду його експозиції на ринку
(tд);Cлj – j-та можлива ліквідаційна вартість
товару у момент часу tрлj; ?lj – j-та різниця між ринковою (Ср) та j-тою
можливою ліквідацій-ною вартістю товару (Слj) у момент часу tрлj.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14