Рефераты. Споживчий кредит

банківські пластикові картки. В світі, це одна з найпопулярніших форм

споживчого кредиту. Пластикові картки є зручним засобом платежу, які

дозволяють своєму власнику проводити розрахунки як на території країни, так

і за її межами.

Банківські пластикові картки можуть бути: власні – видані приватній

особі, яка може користуватися власним картрахунком; корпоративні –

видаються юридичній особі, користувачем даної картки виступає працівник

даного підприємства, який може розпоряджатися корпоративним картрахунком

підприємства.

В залежності від принципу, який покладено в основу фінансових

взаємовідносин банка та власника картки, вони розподіляються на дебетові та

кредитові.

Дебетова банківська пластикова картка дозволяє розпоряджатися

картрахунком в межах залишку коштів на ньому. Суть дебетової платіжної

схеми полягає в тому, що операція яка здійснюється по даній картці в той же

день проводиться через банк і витрачена сума дебетується з рахунку клієнта.

Якщо ж сума покупки перевищує залишок на рахунку, то операція не

проводиться.

Кредитна банківська пластикова картка – як правило передбачає, що на

картрахунку клієнта нульове сальдо, а всі операції за кредитною карткою

здійснюються у кредит. У кінці кожного місяця банк-емітент робить процедуру

білінгу, тобто надсилає власнику картки спеціальну виписку з карткового

рахунку з переліком усіх операцій, проведених за цей час, а також сум і

строків сплати заборгованості.

У держателя картки є два альтернативних варіанти розрахунку з банком:

- сплатити борг без виплати відсотків протягом пільгового періоду

(25, 30 днів з дати платежу, вказаного у виписці);

- продовжити кредит за межі пільгового періоду з нарахуванням

відсотків на суму непогашеної заборгованості (15-20%).

Ще одна перевага кредиту за банківськими пластиковими картками це те,

що він доступний власнику в багатьох країнах світу і 24 години на добу.

Клієнту за кредитною карткою встановлюється щомісячний кредитний

ліміт, розмір якого визначається виходячи з достатку клієнта та його

щомісячного прибутку.

Особливістю українського ринку є те, що 80% усіх карток емітовані в

межах зарплатних проектів і лише 20% придбано добровільно. Співвідношення

кількості дебетних і кредитних карток також 80% до 20% [32, с.76].

Обіг коштів за банківськими пластиковими картками міжнародних

платіжних систем у цілому в Україні становить близько 20 млн.грн. щомісячно

і має тенденцію до зростання. На картки платіжної системи Visa припадає 65%

обсягу всіх операцій, Eurocard / Mastercard – 30%, інших систем (American

Express, Diners Club) – 5% платежів в Україні. Нині 80% усіх операцій з

картками зосереджено у Києві, решту 20% – в обласних центрах [32, с.76].

В Україні споживче кредитування за банківськими кредитними картками

зможе набути широкого розповсюдження за умов стабілізації економіки,

зростання виробництва та підвищення добробуту населення.

ВИСНОВКИ

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних з

особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредиторами і

позичальниками, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на

відміну від позик, які надаються суб’єктам господарювання для виробничих

цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад,

акцій, облігацій тощо).

По - друге, споживчий кредит позичальники, як правило, беруть, коли їм

бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані

кредити як джерело доходів.

По - третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими

користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчий кредит одержують

фізичні особи.

По - четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики

відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а в

наслідок їх накопичення.

По - п`яте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб

населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика

прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати

(придбати) лише у майбутньому, накопичуючи кошти, необхідні для купівлі цих

товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання

споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний

попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого – прискорює реалізацію

товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По - шосте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини

громадян будуються за схемою “фізична особа – фізична особа”.

По - сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер,

оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого

рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню

принципів соціальної справедливості. Саме з цієї причини споживче

кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням

має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них,

безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою

неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні

великі.

Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних

країн для здійснення споживчого кредитування.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня

1991р

3. Положення Національного банку України "Про кредитування"

Затверджено Постановою Правління Національного банку України

28.09.1995р. №246.

4. Положення Національного банку України “Про порядок формування і

використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними

операціями комерційних банків” Затверджено Постановою Правління

Національного банку України №122 від 27.03.98р.

5. Положення Ощоадного банку України “Про споживче кредитування

громадян України” Затверджено Постановою Правління Ощадного банку

України від 2 березня 1999р. Протокол №8.

6. Цівільний кодекс України.

7. Балабанов Н.Г. Финансовый менеджмент. Учебник. – М.: Финансы и

статистика. 1994. – 124с.

8. Бункана М.К. Деньги. Банки. Валюта. – М.: АО “Дис”, 1994. – 174с.

9. Гольцберг М.А., Хасан-Бек Л.М. Кредитование. К.: Торгово-изда-

тельское бюро ВНV, 1994. – 362с.

10. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. – К.: Основи, 1996.

– 180с.

11. Заруба О.Д. Фінансовий менеджемент у банках. – К.: Знання, 1997. –

172с.

12. Збірник тез та доповідей міжнародної науково-практичної конференції

“Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку”.

Тернопіль "Економічна думка" ,1998. – 86с.

13. Колесникова В.И., Кроливецкая Л.П. Банковское дело. – М.: "Финансы

и статистика", 1998. – 464с.

14. Кравцова Г.И. Деньги, кредит, банки. – Минск.: "Меркавание", 1994. –

298с.

15. Коцовська Р.Р. Банківські операції./ Підручник. Львівський

банківський коледж, 1998. – 85с.

16. Коцовська Р.Р. Ричаківська В.М. Операції комерційних банків. Львів:

“Центр Європи”, 1997. – 312с.

17. Лаврушин О.И. Банковские операции. Часть ІІ. – М.: ИНФРА-М, 1996. –

208с.

18. Мороз А.Н. Банковские операции. К.: “Лібра”, 1994. – 336с.

19. Новицкий В.Е., Бурлакова Л.В. Финансово-кредитная система в странах

рыночной экономики. – К.: Урок ИНТЭИ, 1992. – 40с.

20. Прусова Л.Г. Основы рыночной экономики. – К.: РПО “Полиграфкнига”,

1993. – 304с.

21. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. – М.:

“Дело Лтд”, 1995. – 768с.

22. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. – К.: “Лібра”, 1998. –

344с.

23. Словарь банковских и финансовых терминов. Институт экономического

развития при Всемирном банке. Государственная финансовая академия

России. Т.1, 2. 1993.

24. Черкасов В.Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. – М.: ИНФРА –

М, 1995. – 272с.

25. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка

України. – 1999. – №6. с. 23-26.

26. Меджибовська Н.С. Дати кредит – і не збанкрутувати. // Вісник НБУ.–

1996. – №5. с.35-38.

27. Наумчева О.А., Никитюк Н.В. Процентная политика в сфере

потребительского кредита. // Деньги и кредит. – 1991. – №2. с. 58-

60.

28. Наумчева О.А. Банковская стратегия и обслуживание населения в США.

// Деньги и кредит. – 1992. – №2. с.66-70.

29. Побединська В. Проблеми споживчого кредитування в Україні. // Вісник

НБУ. – 1999. – №2. с.42- 43.

30. Полиця М. "Ми будуємо житло не для плану і почестей, ми будуємо для

людей". // Фінансова консультація. – 1999. – №25-28. с.16-17.

31. Саутенков В.В. О кредитах населению. // Народный депутат. – 1992.–

№12. с.119-123.

32. Семешко А.В., Васильченко В.М. Розрахунки платіжними картками в

Україні: стан, проблеми та перспективи. // Фінанси України. – 1998.

– №10. с.74-80.

33. Соложенцев Е.Д., Карасев В.В. О методике количественной оценки

кредитного риска физических лиц. // Деньги и кредит. – 1998.– №2.

с. 34-36.

34. Шафранова А. Пластиковые карточки как средство платежа.// Баланс. –

1998. – №39. с. 43- 49.

-----------------------

передача торгі-вельних рахунків

ПОЗИЧАЛЬНИК

МАГАЗИН

БАНК

перерахунок коштів на поточний рахунок

щомісячно рахунок за придбані товари

купівля товару за картку

повернення коштів

видача кредитної картки

1

2

3

4

5

6

ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Порука

Застава

Сл

Ср

C

t

tзс

tрл

t'д

?t1л

?t2л

?1л

C

t

tзс

tрлj

t'д

Cлj = Cp - ?1л

Cp

?1л

Cлj

C – вартість; t – час; tрлj – j-тий можливий момент реалізації товару за

ліквідаційною вартість у межах “довгого” періоду його експозиції на ринку

(tд);Cлj – j-та можлива ліквідаційна вартість

товару у момент часу tрлj; ?lj – j-та різниця між ринковою (Ср) та j-тою

можливою ліквідацій-ною вартістю товару (Слj) у момент часу tрлj.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.