Рефераты. Споживче кредитування та перспективи його розвитку в Україне

власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає економічною

формою реалізаціїземельної власності, присвоюється кредитором.

Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що спеціалізуються на

видачі довгострокових кредитів під заставу нерухомості. До них відносяться

також і земельні банки, що видабть довгострокові кредити в основному під

заставу землі.

Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику

роль в розвитку кредитної системи, тісно пов’язана зі своїм соціально-

економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ - початку ХХ

століть. На початку 70 - х років минулого століття були створені одинадцять

акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної

політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський

поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний

банк (1885 р.).

На державний селянський поземельний банк була покладена задача

видавати коштисселянам на купівлюземлі поміщиків. Банк видав селянам

довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 - 1895 р.р. банк видав

15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано

та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.

В наступні року маштаби придбаної банком землі, а також видачі позик,

за рахунок яких селяни купували землю, значно виросли.

Задачею Державного дворянськог земельного банку поміщицького

землеволодіння шляхом видачі дворянам іпотечних позик до 66 років в розмірі

60% вартості дворянських маєтків. Дворянський банк надав поміщикам велику

фінансову підтримку - до кінця 1890 р. заборгованість позичальниківпо

позикам складала 267 млн.крб.

Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки

в 1905 - 1907 р.р.Відродив та прискорив розвиток цього кредиту еконгомічний

підйом 1909 - 1913 р.р.Однак перша світова війна привела до скорочення

діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.

Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності,

перед усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та

України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало

основи для здійснення операцій по заставі

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно

на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого

розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами

неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають

це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з

фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх

операцій, які проводять фіннансово–кредитні установи країн із ринковою

економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з

фізичними особами.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із

особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і

позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на

відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих

цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад.

Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються

переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило,

фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб

населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика

прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати

(придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих

товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання

споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит,

життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних

запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер,

оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого

рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню

принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче

кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій

країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на

пільгових умовах.

Отже в загалі, для населення[3] споживчий кредит носить тільки

позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів,

послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при

умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг,

будівництва або інших.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його

поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого

боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню

основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення

зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно

враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг,

динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином

розмір кредитів тісно пов(заний з формуванням купівельного фонду населення

та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з

населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з

них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою

неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні

величезні.

Споживчий кредит [4] - кредит ,який надається тільки в національній

грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих

товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо

інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб(єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники )

, а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди,

пункти прокату та інші підприємства та організації ).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад

торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не

змінюється.

Об(єктом кредитування є витрати, пов(язані з задоволенням попиту

населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту

власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на

будівництво та підтримання нерухомого майна.

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі

сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному

проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів

соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання

обумовлене тим, що споживчий кредит появ(я заний з потребами населення,

рівнем його життя.

Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію[5] споживчих

кредитів яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою (див. Рис. 1.1):

1. цільовим характером;

2. суб(єктами кредитних відносин - на банківські та небанківські;

3. способом організації надання позичкових коштів - на позики організовані

та неорганізовані, прямі та непрямі;

4. формами видачі - на товарні та грошові кредити;

5. ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг - на позики на повну

вартість або на часткову їх оплату;

6. способом погашення кредиту - на ті що погашаються поступово (в

розстрочку ) або разовим платежем;

7. строками надання - короткострокові, середньострокові та довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються

на:

8. інвестиційні;

9. для купівлі товарів та сплати послуг;

10. на розвиток підсобного господарства;

11. цільові кредити окремим соціальним групам;

12. на не цільові споживчі потреби;

13. чекові;

14. під банківські кредитні картки.

До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове

будівництво та придбання індивідуальних житлових будинків, садових

будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт

індивідуальних житлових будинків, дач.

Гострота житлової проблеми розширює сферу застосування та

зростання обсягів кредитів, що надаються на індивідуальне житлове

будівництво, як одну з можливостей її вирішення. Значну роль в розширенні

житлового будівництва та задоволенні зростаючих потреб населення в житлі

відіграє житлова кооперація, членам якої може бути надано кредит для

придбання кооперативної квартири.

Слідуюча група об(єднує позики для придбання окремих споживчих товарів або

сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування,

прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться

позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів,

купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Не цільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними

банками, ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги,

господарськими організаціями без зазначення мети використання кредиту. Це

може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в

зв(язку з особливими або непередбачуваними обставинами ( лікування,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.