тривалий термін. Тобто в даний момент ситуація з житловим кредитуванням в
Україні не з кращих. Що ж стосовно кредитів на невідкладні потреби, то тут
ситуація виглядає значно краще. Так кредитуванням населення на невідкладні
потреби займається майже кожен банк, який працює з фізичними особами. Але
не всі банки надають умови, які б влаштовували середнього громадянина.
Причинами цього є те, що у більшості банків відсотки сягають розміру 80 –
90% річних, а термін від декількох місяців до півроку, максимум рік. Хоча є
й винятки, наприклад, Ощадбанк видає кредити на невідкладні потреби під 50%
річних на термін до двох років, але й такі майже пільгові на даний час
умови, є недоступними до більшої маси населення. Тому оцінюючи теперішній
стан споживчого кредитування, можна сказати, і це не буде помилкою, що він
знаходиться в зародковому стані. Що правда, в кожному банку цей зародок
знаходиться на певній стадії розвитку і, звичайно, найбільшого розвитку він
набув саме в Ощадному банку України.
Незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку
житлового кредитування. Інтерес банків до початку цих операцій пояснюється,
по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом на житлові
позички і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для
іпотечних кредитів і усвідомленням того. що саме сьогодні можна зайняти на
ньому гарну позицію.
Необхідно відмітити просування в розвитку системи житлового фінансування
по таких напрямках:
• довгострокове житлове кредитування населення на придбання житла;
• залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво через випуск
спеціальних о6лігаційних позик (житлових сертифікатів);
• апробування схем сімейних житлових накопичувальних рахунків.
У Києві й стало цілком реальним одержання кредиту з прив’язкою до валюти
на термін від декількох місяців до трьох років.
Набагато більш важливо, що деякі банки починають надавати кредити на
період до десятьох років. Серед банків, що надають такі довгострокові
кредити терміном до десятьох років, можна відзначити «Ощадний банк
України».
Банки намагаються знайти шляхи вирішення двох самих серйозних проблем -
кредитного ризику і ризику процентної ставки. Припустимий рівень кредитного
ризику досягається або через одержання гарантії від роботодавця
позичальника, або на основі використання договору про оренду житла з правом
його наступного викупу. Зрозуміло, що такий договір переслідує інтереси
банку, а підписані контракти містять жорсткі умови у випадку невиконання
позичальником зобов'язань і його виселення, наприклад, не повернення
першого початкового внеску, зробленого позичальником за рахунок власних
коштів. Проте, позичальники приймають ці умови. Звісно банки віддали б
перевагу надавати "цивілізовані" іпотечні кредити і не перестають
сподіватися, на прийняття найближчим часом розумного "Закону про іпотеку".
Що стосується ризику процентної ставки, то тут банки намагаються
знизити цей ризик через використання перемінних ставок або індексованих
кредитних інструментів. Зокрема, використовуються кредити з прив’язкою до
курсу долара, кредити з подвійною процентною ставкою і відстрочкою
платежів, що побудовані на використанні в якості індексу ставки по
міжбанківських кредитах (ІРВП - інструмент із регульованою відстрочкою
платежу), а також кредити з фіксованою ставкою відсотка з індексуванням
суми заборгованості , що залишилася , відповідно до зміни мінімальної,
зарплати.
Практика випуску житлових облігаційних позик може бути, мабуть, однією з
перших чисто ринкових спроб залучення приватних інвестицій у житлове
будівництво. До даного часу цей механізм пройшов декілька етапів свого
розвитку і, незважаючи на явні вади, як наприклад, недовіра населення до
наданих гарантій за даними видам цінних паперів, а також їхня територіальна
обмеженість дозволила за рахунок коштів, отриманих від продажу таких цінних
паперів, побудувати і заселити ряд житлових будинків.
Банки також намагаються залучити засоби населення у житлову сферу через
пропозицію різноманітних схем житлових накопичувальних рахунків. Це форма
цільового накопичення, пов'язаного з наступним наданням кредиту.
Застосування описаних механізмів на практиці наочно показує готовність і
можливість населення вкладати власні кошти, коли мова йде про можливість
вирішення житлової проблеми.
У цілому можна зробити висновок, що первинний ринок іпотечних кредитів
розвивається дуже швидко, а банки виявляють значну винахідливість у своїй
діяльності.
3.2 Основні напрямки розвитку споживчого кредитування на Україні
Проаналізувавши сучасний стан розвитку споживчого кредитування на ринку
України можна виділити основні напрямки розвитку споживчого кредитування
населення України. Так розвивати потрібно насамперед короткострокове
кредитування населення під купівлю товарів народного споживання
довгострокового користування. Пов(язано це з тим, що при даному виді
кредитування банк несе менший ризик, бо терміни кредитування невеликі (до
року), а суми порівняно незначні. Таке споживче кредитування буде
орієнтовано в основному на середній прошарок населення. Другим напрямком,
на нашу думку, є розвиток довгострокового кредитування населення, а саме
житлового кредитування фізичних осіб, оскільки розвиток саме таког
кредитування є перспективним для банків, бо даний ринок на даний момент
тільки починає розвиватися і має великі перспективи розвитку для банкі, як
нового банківського продукту. Окрім цього для банків це ще одна нагода для
розширення кола своїх клієнтів. Тому саме на другому напрямку розвитку
споживчого кредитування ми зупинемося більш детально.
З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян
необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:
• надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво
житла забудовникам (у першу чергу, будівельним організаціям, можливо
індивідуальним забудовникам) із виплатою в період будівництва лише
відсотків по кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні
будівництва (у випадку, коли позичальником є будівельна організація) або
переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у
випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);
• для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення
накопичення громадянами власних коштів на придбання житла використовувати
випуск муніципальних і приватних позик на житлове будівництво (житлових
сертифікатів). Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на
частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;
• надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання
індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і
прилягаючих земельних ділянок. Розмір наданого кредиту не більш 70
відсотків ринкової вартості будинку, що одержується. Використовуваний
кредитний інструмент - кредит із відстрочкою платежу: платіжна ставка 10-
20 відсотків, контрактна ставка змінюється відповідно до ринкової
процентної ставки, різниця ставиться на збільшення основної суми боргу по
кредиту. Розмір одержуваного кредиту залежить від рівня прибутку
позичальника таким чином, що щомісячні платежі по кредиту складають 25-30
відсотків від рівня щомісячного прибутку позичальника (членів його сім’ї);
• заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по
поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам. Гарантії можуть передбачати
повернення залишку кредиту самим підприємством у якості поручителя по
кредитному зобов'язанню або забезпечення їм страхування життя
позичальника;
• для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного житла
при придбанні або будівництві нового банками даються короткострокові (3-6
місяців) проміжні кредити під заставу старого житла;
• для оплати першого внеску при одержанні кредиту (не менше 30 відсотків
від вартості що одержується житла) позичальник використовує кошти субсидій,
а також власні кошти, у тому числі отримані від продажу наявного житла,
навіть якщо воно отримано безплатно в процесі приватизації. Для накопичення
власних коштів використовуються банківські житлові накопичувальні рахунки
або придбання житлових сертифікатів;
• позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують допомоги
в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або придбання
житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла по
соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в черзі
на поліпшення житлових умов. Субсидії даються за рахунок коштів державного
бюджету, місцевих бюджетів, територіальних органів самоврядування і
підприємств;
• субсидії за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть частково покриватися
за рахунок безкоштовного надання земельних ділянок під індивідуальне
житлове будівництво з необхідною інженерною інфраструктурою, оцінених по
ринковій вартості;
• програма субсидій реалізується через банки, обрані на контрактній основі,
виходячи з запропонованих ними умов захисту коштів субсидій від інфляції і
надання кредитів на придбання житла;
• за участю держави і комерційних організацій створюється ОАО "Регіональне
агентство по іпотечному житловому кредитуванню", що одержує в банків
іпотечні кредити, видані відповідно до встановлюваних їм стандартів.
Стандарти забезпечують прибутковість кредитів для банків, доступність для
позичальників і можливість формування єдиного вторинного ринку іпотечних
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42
